Сліпа бабуся в селищі часто розповідала нам з сусідськими дітьми, що ніч Кривавого місяця — це ніч, коли звичайні люди, всі без винятку, сидять вдома біля ікон, молячись дожити до ранку. Вважається, що в цей час, раз на десять років, нечисть влаштовує бенкет з людської крові. Тих, хто пішов з дому після півночі або не встиг повернутися — більше ніколи ніхто не бачив. Я чув цю історію багато раз й завжди кров стигла в жилах. Я справді боявся цього, але брат казав, що це просто народні вигадки. Мабуть, просто заспокоював.
Та люди справді зникали. Але я й не думав, що також зникну.
