Мистецтво сновидінь

Кам’яна дорога закінчувалася біля непомітного парканчика, порослого виноградом, листя якого подекуди почервоніло й крутилося завитками, вплітаючи до живоплоту дерева поряд. Якщо не знати, що десь тут є будинок, та ще й жилий, то пройти повз не складно.

Вогке болото не збиралося закінчуватись, і Гаррі ледь ставало сил витягати ноги, що дужче вгрузали у товщу розмитої землі. Десь попереду пролунав страшний крик. Гаррі чомусь знав, що це Герміона, і навіть майже бачив її тіло, вигнуте судомою.

— Ти отримав листа?

Розмова з Блезом залишила по собі приємне хвилювання, схоже на добре передчуття. Драко навіть спустився до бібліотеки й написав у записнику ім’я «Мінерва Макґонеґел». І так, вона була в оточенні людей і, судячи з усього, роздавала вказівки в якомусь з кабінетів Гоґвортсу.

Цього разу відкараскатись від Мунґо не вийшло. Діагностичні сітки й чаромедичні просвічування бісили Гаррі до усрачки. Рани гоїлися погано, він знову і знову шипів від заклинань, проте терпів, бо карі очі, що невідривно сканували дії чаромедиків, були налякані. Через нього. 

Драко щільно запахнувся у мантію й хиткою ходою проминув повз кілька галасливих пабів, зайшов до провулку, що ледь виднівся за перекошеною аркою, і постукав у старі двері. Замок клацнув, впускаючи його в тепло. Майже надійне місце. Було. До того, як він розкрився у «Трьох мітлах».

— Ти прийшла, — чи то захоплено, чи то здивовано промовив Невіл, ледь стримуючи щасливу усмішку. Сонце пробивалося крізь мереживні фіранки, приміщенням кав’ярні розносилися затишні аромати яблучного пирога та ванілі, й серце прискорено стискалося, бо ж вона прийшла.

— Як просувається робота? — в проміжках між шурхотінням зачарованих щіток по кухонному приладдю спитала Моллі.

9

— Ми насилу тебе знайшли, — занадто м’яко усміхнулася Луна, схиливши голову набік, і погладила рукою гострий, обтягнутий шкірою хребет Тестрала, що слухняно стояв поруч і нюхав траву.