Чонгук хотів, як у манзі...

Чонгук любить мангу. Не просто любить, ні. Слиною топить підлогу книгарні, варто тільки дочекатись улюбленого блискучого тому. Прикриває очі, прислухається до тихого шурхоту новесеньких сторінок, вдихає аромат свіжої фарби.

За вікном вже давним-давно темно і вартувало би включити нормальне світло, але Чонгук ну ніяк не може відірватись від чергового тому манги. У нього там якраз розгортаються ключові події — головна героїня попала у якусь фігню і зовсім не чекає, що її врятують.

— Гук-а, я справді не розумію, як вирішити це завдання, — Соха, першокурсниця, яка вже тричі підходила до Чонгука з проханням допомогти з органічною хімією, крутила на палець власне волосся і наймилішим чином швидко-швидко кліпала, намагаючись здаватися максимально солодкою.

«Гарно вдягнись».

Чонгук топтався на автобусній зупинці, намагаючись зігрітись, і вкотре переглядав відправлене ще вчора повідомлення. Всередині приємно гріло передчуття чогось… Особливого.