Таємниця магічного спадку

Він схопив Ессу за руку і потягнув на себе. Кошик із зіллям зіслизнув у Есси з руки і випав десь поруч, вона сама – завалилася на незнайомця.

Настав світанок. Перше сонячне проміння пофарбувало верхівки дерев у яскраво-зелений, розчинило залишки нічної пітьми. Туман давно встиг осісти, але краплі роси все ще падали на землю, у повітрі відчувалася вологість. Щебет птахів, розносився ехом по гущавинах старого дрімучого лісу.

Вальдерн любив мандрувати пішки. Дорога верхи завжди більше втомлювала його, та великі відстані все ж таки доводилося долати в сідлі. Ще вчора він покинув межі Тармерської провінції.

— Легше, легше, не впади.

Багато років він просидів у в’язниці у західній скелі під королівським замком. Закутий у кайдани, він стер шкіру на колінах, але згодом вона огрубіла і вкрилася шрамами. Викручені руки постійно боліли, особливо реагуючи на зміну погоди, проте час минав, тіло до всього звикало.

Глава V

Спогади

― Архано, чому я не можу зібрати до купи фрагменти свого минулого? ― Есса задумливо і напружено вглядалася у стовпчик з книжок, що лежали у метрі від неї на столі.