Повернутись до головної сторінки фанфіку: Таємниця магічного спадку

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

Він схопив Ессу за руку і потягнув на себе. Кошик із зіллям зіслизнув у Есси з руки і випав десь поруч, вона сама – завалилася на незнайомця. Він перехопив іншу її руку, притиснув до себе і перекотився, опинившись прямо над нею, піднявся на коліна, сперся на її зап’ястки, що вже лежали на землі.

Есса страшенно злякалася. Вона не могла поворухнути руками, хитаючи головою то вправо, то вліво шукала спосіб визволити їх, але незнайомець тримав міцно, до болю. Есса зойкнула і він трохи послабив хватку, зосереджено роздивляючись її обличчя. Лише тоді вона трохи заспокоїлася.

Дивився він так, наче намагався впізнати когось знайомого, але Есса ніколи до цього не зустрічала його. Просто фізично не могло цього бути. Очі у нього були зелені і, не зважаючи на стан його дещо блідої шкіри, яскраві. Під ними виднілися синці, чи то від втоми, чи від постійного недосипу, чи від хвороби якоїсь, а може усе й одразу.

— Це ж ти, – констатуючи факт, і зіщуливши яскраво-зелені очі, почав він, – викрала магію з Джерела.

Есса спалилася одразу, округливши очі від здивування. Чому саме зараз її переляк відобразився на обличчі вона не знала, але точно розуміла, що втрапила у велику халепу, від якої її застерігала нещодавно Архана.

— Я не… – хотіла було виправдатися вона проковтнувши останнє слово. Якщо зараз скаже правду – її нічим буде підтвердити, а якщо збреше, то щось підказувало – їй не повірять.

Есса заплющила очі, подумки звертаючись до амулету, що висів у неї на лівій руці. Уявила замок чаклунки: велику вітальну залу із драбиною на другий поверх, з високими вікнами, що пропускали в ту залу багато сонячного світла, а потім голосно вигукнула:

— Назад у замок!

Незнайомець ледь встиг правою рукою вхопити свою дорожню сумку, що лежала зліва від Есси. Магічний амулет раптово почав викривляти простір, наче дзеркало, що плавилося під тиском високих температур, але повітря не нагрілося. Відпустити свою «знахідку» він не міг, тим паче, що так довго її шукав, тому піддавшись магічним коливанням, розчинився із дівчиною у порталі.

    Ставлення автора до критики: Обережне