Маюне голос розсміялась, коли зверхньо дивилась на Мінеху. Вона дивилась на пошкоджену ногу та ліву, які нагадували тріснувшу кору дерева, нейтралізаторки.
Мінеха підняла спантеличений та наляканий погляд. Вона хотіла проковтнути сливу, але в горлі пересохло.
Мінеха дуже раптово хапає телефон та набирає швидко один номер.
Маюне різко зупинилась та сморщила ніс, коли побачила її.
— Ой, давно не бачила тебе, Маюне, — з злоовісною усмішкою каже Хімі. Поряд з нею немов пелюстки сакури кружляли та зачаровували лише одним ароматом.
***
Раймон зазирнув в телефон, який нещодавно вібрував.
⟪Мінеха…⟫ — побачивши лише ім’я й те що це пропущений виклик, чоловік затамував дихання.
***
Гірше ставало з кожним днем. що в звичний час Раймон так й не бачив дівчину з її ніжною посмішкою.
Він опустив голову на стіл, після чергового дня. коли Мінеха так й не з’являлась.
“Невже з нею трапилось лихо…Воно могло статись, але вона сильна нейтралізаторка…Я в неї…вірю…⟫
Наступного дня Раймон так само сидів годинами і опустив голову, прикрив очі.
Повіяло легким ароматом квіткового дезодоранту. Чоловік відкрив очі й не міг повірити — стояла Мінеха.
— Пані… — Раймон підняв голову та завмер. Очі дівчини були заплаканами та почервонівшими, немов нещодавно виплакала всі сльози.
— Ти виглядаєш таким втомленим… — тихо проговорила Мінеха.
Раймон кивнув. Він помітив ледь приховані сліди шкіри, яка тріснула від дотику з сильним енергетичним вампіром.
Вони якийсь час мовчки дивились одне на одного, не наважуючись порушити таку напружену тишу.
— Я знаю хто ти і ким ти є…Раймон Брістол..— тихо каже Мінеха та відводить погляд.
Раймон затамував дихання і опустил голову.