Почуття провини.

Наступна субота почалася з дежавю. Якщо конкретніше, то Чупарський знову їхав разом з Андрієнком до того самого бару, проте в цей раз його думки подавляла музика з радіо та Андрій, що розповідав якусь неймовірну історію, пов’язану з піснею яка пролунала ще десять хвилин тому. Остап ненароком згадав як пройшла минула субота, особливо той самий випадок з Ромою Руденком. Це здавалось настільки нереальним, що шатен почав думати що можливо одне з мохіто яке він випив усе ж мало щось алкогольне. Ці думки розвіяв Андрій, який якось вчасно вирішив запитати.

- Ості, а хто з нами їхав минулої суботи?

Від цього питання пальці Чупарського сильніше вчепилися в руль, і сам Ості трохи нахмурився.

— Просто.. знайомий.
- Срз? А детальніше? – На цьому моменті вже можна було зрозуміти що Андрієнко не відчепиться поки не дізнається. Остап тихо зітхнув, й потер своє чоло.
— Обіцяй що не будеш цю тему опісля підіймати.
- З нами їхала якась красуня і ти нас не познайомив, чи тобі знову машину заригали?
— Ні. Просто.. – Ості зробив доволі довгу паузу. – Коротше, це був Руденко.
- РУДЕНКО? Ості, ти у своєму розумі? Як ти його взагалі пустив у машину, як ти-???
— Все було добре. Я ж кажу.. він якийсь дивний в останній час.
- Справді?
— Ну, так, він в останні місяці…
- Та ні. Все справді було добре?
— А. Ну.. так.
- м.. Ну диви мені.

Чупарський лише зітхнув й беззвучно кивнув.

***

Вже на місці, Андрієнко одразу попрямував знайомитись з дівчатами, яких не бачив там раніше, а Остап вирішив не пити сьогодні нічого крім води. Шатен влаштувався на барному стільці, й дивився в якусь одну точку, намагаючись знову поринути у власні думки.

Найдивніше було те, що думки почались з Руденка. Як би Остап не намагався поводитись і запевняти себе що йому це не цікаво, але його думки все частіше були просто теоріями про те що могло б настільки змінити Руденка. Це справді було дивно, адже рудак завжди був пихатий й чужі страждання приносили йому стільки задоволення, що здавалось що якби щось сталось з кимось з його близьких то це б лише підняло йому настрій. Ості спробував прогнати ці думки, і подумати про щось інше. Будь-що інше. Про Юлю, про навчання, про своїх друзів, про те що навколо нього. Й те що його погляд одразу зачепився за знайомі зелені очі взагалі не допомогло. Стоп.. Знайомі зелені очі? І справді. Руденко дивився на нього, але як тільки Остап пересікся з ним поглядом, рудий швидко пішов до барної стійки, немов намагаючись ігнорувати присутність шатена. “Ось це було дивно. Що йому треба?” – подумав Ості, після чого ледь не впав зі стільця коли Андрієнко похлопав по його плечу.

- Бро, бро, чувак, Ості!
— ..Що?
- Диви на це. – Андрій помахав перед лицем Остапа папірцем з номером. – А ти сумнівався що я когось підчеплю

І справді, Остап був щиро здивований таким. А ще радий. По-перше бо його друг нарешті знайшов собі хоч когось, по-друге бо думки про Руденка зникли безслідно.

— Вітаю – Це не прозвучало дуже упевнено, проте його друг не звернув на це так багато уваги.
- І, знаєш що? У мене з нею побачення наступної суботи.
— Воу.. Ну, це добре
- Дуже. А ти чого не намагаєшся нікого знайти? – Рюша сів на стілець поруч.
— Мені ще машину вести. Раптом ще Руденко попроситься знову з нами.
- Це до чого?
— Я не зможу чотири людини повезти, ти ж будеш протестувати за своє місце на задніх сидіннях.
- А Руденко тут до чого?..
— Це був жарт. – Сам Ості не був у цьому настільки упевнений.
- Слухай. Я його бачив у натовпі, звалім звідси, поки він ще до тебе не причепився.
— ..Нічого не станеться. Але я не відмовлюсь звідси звалити. Я уже втомлююсь від усіх цих кольорів і музики.

Так й сталось. Вже через кілька хвилин обидвоє друзів сиділи в машині і їхали назад додому. Проте дещо не відпускало Остапа, а саме почуття що він зробив якусь неймовірну помилку. Немов сам всесвіт хотів, щоб він та Руденко поговорили, проте Чупарський втік від цього. Хоч шатену і не подобався Рома, але відчуття що він зараз покинув когось хто можливо прийшов заради нього його не покидало. Немов він покинув людину у біді.

Саме тому він вигадав наступний план: Наступної суботи він сам поїде в той бар. Якщо всесвіт хоче, щоб вони поговорили, тоді всесвіт їх сам і зведе.