— Т/і!? — Очі твого колишнього хлопця розширилися від подиву.
Ти, все ще сидячи на колінах Люціуса, зазирнула в його очі.
Він обережно поставив тебе на ноги, підійшов до Драко.
— Драко… — Почав Люціус, але ти його перебила.
— Дозволь мені.
Ти стала навпроти Драко.
Він був злий.
— Що за фігня, блять!? — Розлютився хлопець.
— Заспокойся. — Почала холодним тоном. — Я люблю твого батька. Не думай, що це все заради помсти. Ти не тупий, значить маєш зрозуміти. Але якщо злість перекриває всі твої почуття на кшталт розуміння і підтримки, то переглянь пріоритети.
Він завмер на місці.
Ти продовжила вже спокійнішим голосом:
— Драко, я знаю, ти зрозумієш. Зрештою, у цьому немає нічого такого. Те, що трапилося між нами з тобою вже не має жодного сенсу для нас обох, чи не так? Минуло сім років. — Ти запитливо втупилась у нього, і він кивнув на знак згоди. — Тому просто прийми мене як годиться. Ти точно розглядав варіант, що твій батько знайде когось за такий час. Між вами можуть бути розбіжності, але хіба ти не бажаєш йому щастя так само, як і він тобі?
Хлопець нічого не відповів, але за хвилину сказав:
— Мені… треба подумати. — Він пішов.
Ось так Драко залишив вас знову одних.
Ти тяжко видихнула.
У голові знову пропливли всі щасливі моменти ваших з Драко минулих стосунків.
Через кілька хвилин роздумів, ти повернулася до Люціуса.
Чоловік сидів, зарившись руками у своє волосся.
Ти підійшла до нього і сіла навпроти.
— Йому потрібен час, але він зрозуміє. Я вірю йому, тому й ти теж повір мені.
Він мовчав.
— Хочеш, щоб я пішла? — Запитала ти.
Через кілька секунд Люціус мотнув головою на знак протесту.
Ти взяла його руки у свої, знаючи, що ваша любов сильніша за всі перепони.
— Він повернеться.
Люціус вивільнив свою руку і обережно погладив тебе по голові, знову всадивши до себе на коліна.
Отак ви і просиділи декілька годин.
***
Минула неділя.
У вівторок Драко прийшов до Міністерства, але, як виявилося, не на роботу, а саме до тебе. Він попросив поговорити.
— Щось важливе? — Запитала ти.
— Це щодо вас з батьком. — Стиха промовив хлопець.
Зачувши це, ти пішла за ним до виходу. Якраз була обідня перерва, тому Драко запропонував піти до кав’ярні.
Допоки офіціант не приніс твоє подвійне лате і його американо з молоком, він мовчав.
— Ну? — Поквапила його ти. — Що там на рахунок мене і Люціуса?
— Я…готовий це прийняти. — Промовив хлопець очевидно важкі для нього слова. — Ти гарна, і розумна, і впевнена. Він цілком міг закохатися в таку, як ти.
На такі слова ти посміхнулась. Вас обох огорнула хвиля полегшення.
— Дякую, Драко. Я дуже ціную це.
— Але щодо батька.. — Він піджав губи. — Я поки не готовий повертатися до нього. Зрозумій.
Він подивився на тебе майже благально.
— Я розумію.
Він опустив плечі і розслабився.
А ти дійсно розуміла.
«Що б зробила я, будучи Драко, якби побачила як мій власний батько зажимається з моєю колишньою? Напевно, ніколи в житті більше не наближалася б до нього.»
Але стільки років пройшло, ви обоє дорослі люди, тому фактично все нормально.
Після роботи ти зустрілася з Люціусом.
— Драко приходив. — Повідомила ти.
Люціус занервувався.
— І що він хотів? — Було неможливо не помітити занепокоєння в його голосі.
— Нууу… Якщо коротко, він не хоче повертатися поки.
Чоловік тяжко видихнув.
— Але є і хороша новина. — Ти посміхнулась. — Драко більше не сердиться. Він прийняв нас.
Ви трохи помовчали, але згодом ти продовжила:
— Якщо найближчим часом він не наважиться з тобою поговорити, я сама його підштовхну. Врешті-решт, зовсім скоро Різдво. А Різдво — час для дива.
Ти засміялась.
— Ти справді у це віриш? — Глузливо вигнув брову чоловік.
— Чому б і ні? От побачиш, ви помиритесь ще до Святвечора. — Сьогодні у тебе був напрочуд піднесений настрій, яким ти хотіла поділитись з найближчою тобі людиною.
Раптом тобі захотілося його поцілувати, тому ти так і вчинила.
Люціус цього не очікував, з його вуст зірвався тихий стогін.
Він поглибив ваш поцілунок, скоро перейшовши до залишання слідів на твоїй шиї.
— Люціусе… — Ти вже ледве стримувалась. — Тут люди ходять.
Вже за мить ви опинилися в залі його будинку.
Він підняв тебе на руки, при цьому не розриваючи поцілунку, і всадив на стіл.
Коли він зняв твій верхній одяг і почав обводити язиком круги навколо твоїх сосків, вони затверділи, а сама ти за мить стала мокрою.
Тобі перехоплювало подих від дотику його сильних рук до власного тіла.
Ти схрестила ноги на його спині, притягуючи чоловіка ще ближче до себе.
Люціус потерся стегнами об твої і ти відчула, що тобі життєво необхідна ця близькість.
Він також це відчув, тому обережно поклав тебе на стіл і ввійшов.
З твоїх вуст вирвався перший стогін.
«Так само неймовірно як і в перший раз».
Не встигнувши видихнути відбувся другий поштовх.
Ти вчепилася руками у волосся чоловіка.
Вже не могла прорахувати коли закінчувався перший оргазм і починався другий.
Твої крики розносилися по всьому маєтку, і від них ще більше збуджувався Люціус, набираючи темп.
Скоро дійшовши до піку ви обоє важко видихнули і ще деяку мить намагались віддихатися.
Потім він допоміг тобі піднятися і подарував найніжніший поцілунок, який ти коли-небудь отримувала.