Ти прокинулася коли промені сонця засліпили твоє обличчя.
Розвернулась на інший бік, при цьому усвідомивши, що на твоїй талії лежить чиясь рука.
Цей хтось, кому вона належала, лежав ззаду і притягнув тебе до себе.
Ти широко розплющила очі, озирнулася, але кімната здавалася незнайомою.
Розвернувши голову, побачила обличчя Люціуса.
Він лежав із заплющеними очима.
Не злякалася, але серце забилося частіше при одній тільки думці про вчорашню ніч і про те, що зараз ти лежиш з ним у ліжку.
Ти знову розвернулася до нього обличчям, взявшись вивчати сонного Люціуса.
Якою ж досконалістю він був.
І якщо при одному погляді на нього всі твої нутрощі переверталися, а серце вискакувало з грудей, то кохання справді існує.
«Так, — Подумала ти. — Це і є кохання».
З цим чоловіком хочеться прокидатися і засинати, готувати сніданок і ходити на побачення, кохатися.
Незабаром Люціус розплющив очі.
Ви кілька хвилин дивилися один на одного, після чого чоловік притягнув тебе до себе в солодкому поцілунку.
Ти перелізла на нього, тому він трохи підвівся на ліктях. Взяла його обличчя у свої руки і ви цілувалися ще кілька довгих хвилин.
Люціус відсторонився перший.
— Тобі час на роботу. — Нагадав він.
— Начхати на роботу.
Він розвернув тебе так, що виявився зверху. Накрив твої губи своїми.
Ти не знала, чи справді він до тебе щось відчуває, а чи він просто не проти поласувати твоїм тілом. Та й тобі було байдуже: від цього чоловіка ти отримувала неймовірний оргазм, тому була згодна і на таке.
***
Настала зима.
У ваших стосунках із Мелфоєм була стабільність.
Ще ніколи в житті не було так добре просто від перебування разом.
Навіть мовчання здавалося приємним.
Хоча ви багато говорили. Про минуле і теперішнє. Поступово ти почала розкриватись. І він теж.
Одного дня Люціус сказав що, здається, по-справжньому закохався. Не тільки в твою зовнішню красу, але й в напористість і впевненість. Кожного разу, як ти заходила, він наповнювався енергією, кожного разу, як ти відкидала своє волосся назад під час вашої розмови, йому так і кортіло до нього доторкнутися.
Це було після того, як сталося ось що:
Люціус проводив екскурсію по своєму маєтку на твоє прохання. Тут було дуже багато кімнат, і ти хотіла їх всіх оглянути.
Завершувався огляд кабінетом самого Люціуса. Він відчинив перед тобою двері.
В кімнаті не було нічого особливого, але все одно відчувалась вишуканість, як і в інших частинах будинку. Ти підійшла до робочого стола. На ньому було багато розкиданих паперів. Ти геть не тямила що в них, але все рівно прийнялась їх складати. Люціус сів на стілець позаду, спостерігаючи за твоїми діями. Раптом, коли ти вже закінчувала, він взяв тебе за руку, притягуючи до себе. Ти плюхнулась на його коліна.
— Будь ласка, не роби з себе таке миле, дбайливе створіння. Хочеться взяти тебе прямо тут. — Прошепотів він тобі на вухо.
Ці слова викликали в тебе хвилю різних бурхливих емоцій.
— То візьми. — Промовила ти в очікуванні.
Для Люціуса це прозвучало як наказ діяти, тож він однією рукою заліз тобі під майку, стискаючи груди, а іншою прямо до того місця, що так пульсувало і мокріло зараз.
Ти закинула голову йому на плече, закусивши губу.
З одного боку відчувала його пальці, що водили круги там унизу, з іншого його бажання, що так впиралось у тебе.
Він ввійшов двома пальцями.
Ти запустила одну руку в його приємне на дотик волосся, щоб було за що триматися і рухалася стегнами назутріч його пальцям.
— Люціусе, будь ласка… — Благала ти.
Він прибрав руку, різким рухом розвернув тебе до себе. Ти допомогла йому звільнитись від одягу і ось — мить, яку ти чекала вже дуже довго.
Він — у тобі.
Це було набагато краще, ніж ти очікувала.
Здається, він теж сходив з глузду від відчуття його всередині тебе. Ти почала рухатись швидше, згоряючи від бажання, від чого Люціус тихо загарчав.
Невдовзі ви двоє дійшли до піку.
***
Драко так і не повертався.
Ти бачила, що це робить із Люціусом, тому підтримувала як тільки могла.
Одного ранку ти готувала сніданок, а чоловік сидів навпроти. Він часто ось так просто спостерігав. І це пробирало до мурашок. Приємних мурашок. Навіть збуджуючих.
— Я дуже старий для тебе. — Сказав Люціус.
Ти подивилась на нього.
— Гадаєш? — Ти вдала, що замислилася над чимось. — Так, є таке.
Чоловік помітно розкис.
Ти хмикнула, підійшла і сіла до нього на коліна.
Він тримав тебе однією рукою, розглядаючи твоє обличчя.
— Мені все одно на те, скільки тобі років. Як сказала моя подруга: коханню всі роки покірні. Я люблю тебе за твій характер і те, як ти до мене ставишся. Ти завжди будеш для мене на першому місці, і я хочу провести решту свого життя разом із тобою. Побачити, як ти старієш, як твоє прекрасне волосся стає сивим, а на обличчі з’являються зморшки. Зрештою, на мене теж чекає таке майбутнє. Не важливо, зараз чи через 20 років. Якщо вік для тебе недолік, подивися на всі свої переваги. Мені подобається твоя зрілість. Але насамперед я люблю тебе за те, ким ти є.
Він слухав це уважно, без переривання, і ти зрозуміла, що це ви вперше розмовляєте на таку серйозну тему.
Після того, як ти закінчила свою промову, Люціус притягнув тебе ближче і зарився обличчям у твою шию.
Ти обійняла його.
«Все, що я сказала — правда. Я люблю цього чоловіка, не дивлячись на його вік».
— Батьку! — З вулиці крикнув якийсь моторошно знайомий голос.
Ви відсторонилися один від одного, в ту ж мить усвідомивши, хто це кричав.
Драко увійшов всередину.