Глава 6

Проксіма прокинулась о 6, її ранкова рутина була нецікава - душ, медитація, кава з цигаркою. Після ранкових ретуалів вона пішла до конюшні, щоб пограти з Блеком. Повітря наповнювалося запахом сіна та землі, коли вони розпочали свої тренування. Проксіма чітко почала вказувати Блекові команди, поступово розвиваючи вміння та дисципліну. Вони виконували нескладні маневри, стрибали через перешкоди, спільно подолали кілька важких завдань. Кожен їхній крок був злагодженим та сильним, віддзеркалюючи взаємодовіру та злагоду, яку вони мали разом. По закінченню тренування вони повернулись до конюшні, де Проксіма нагороджувала Блека ласкавими словами та свіжим яблуком. 

Тренування з конем завжди було для Проксіми джерелом радості та спокою, де вона відчувала себе пов’язаною з природою та своїм власним внутрішнім світом. Після цього вона повернулася до будинку, щоб приготувати сніданок. Нарізала свіжі фрукти і зробила омлет зі своїми улюбленими овочами. Вона снідала та читала «Щоденний Пророк» насолоджуючись прекрасним ранком. 

- Хей, Редл, будеш снідати? - запитала дівчина не відриваючись від газети. - є омлет, тости або фрукти. У Джека немає домовиків, тож або робиш сніданок сам, або їси, що я приготувала. 

- Матео. 

- Що? - спитала вона і подивилась на Редла. 

- Моє ім’я Матео, якщо ти не знала. - відповів він і сівши поруч та забрав в неї з рук стакан соку. - Назви мене на ім’я. 

- Тебе будуть звати «мертвий Матео», якщо зараз же не поставиш сік. - на цю фразу він всміхнувся та налив їй новий стакан соку та протягнув.

- Скажи «Матео, дякую». 

- Не захлибнись, Редл. - Проксіма повернулась до читання газети. 

- Які плани на день? - запитав хлопець. - До речі смачно, ти сама готувала? 

- Ще не знаю, може позаймаюсь з Блеком, або ж просто проведу весь день на галявині під сонцем. Ця аристократична блідність мене бісить. А ти? До речі, думаю треба уточнити ще раз, але тепер спокійно. Навіщо ти тут? 

Матео не знав, як сказати правду? Втім, почув, як страх та невпевненість заповнили його серце. Чи варто розповідати Проксіма про сни, які він бачив? Чи не забагато цього для неї? Чи він сам все це не лише настворював у своїй уяві? Матео був дуже схвильований і не знав, як знайти вихід з цієї ситуації. Що він тут через свої сни в яких була Проксіма, що він був у її брата і він радив знайти її. Ні, вона не зрозуміє, вона не вірила в сни. Тож Матео вирішив збрехати, навіщо купує саме цю ферму. 

- Я був в Болгарії і там побачив прекрасну ферму, я захотів собі таку ж. Дім, куди можна повернутись і де я буду відчувати тебе потрібним. В тебе є Менор, там Драко, котрий буде твоєю сім’єю не дивлячись ні на що, в тебе є минуле, котре робить тебе сильною, адже ти Малфой. А в мене немає нічого, а я хочу мати все. 

«Матео, я розумію тебе,» - подумала вона, зітхнувши важко. Вона подивилася на Матео, розуміючи його прагнення знайти своє місце у цьому світі. Проксіма знала, що для Матео це була важка річ. Вона опустила свою руку на його, і в той момент їхні очі зустрілися, віддзеркалюючи розуміння і прийняття одне одного.

 - Що ж, Редл, я допоможу тобі знайти дім. - промовила вона. 

Ранок пройшов для Проксіми та Матео в радісній атмосфері. Після сніданку, вони почали збирати яблука в саду. Погода стояла неймовірна, літнє сонечко гріло тіло, а бджоли літали навколо цвітіння. На небі не було ні хмаринки, і всі квіти розквітали у всій своїй красі. Легкий вітерець дарував приємне відчуття прохолоди, а запах квітів наповнював повітря неймовірним ароматом. Разом вони намагались кидати, ловити та робити жартівливі трюки з фруктами, усе це супроводжувалося сміхом та гарним настроєм. Матео навіть намагався вигукати Проксіму, щоб вона теж спробувала жонглювати. На початку виходило зовсім не дуже, але з кожною спробою їй все краще вдавалося. Одностайні розмову, коли вони дізнавались одне про одного більше, про свої захоплення, мрії та надії. Здається, що це було не випадковим, наче вони знали одне одного все життя. Цей час був наповнений веселощами, сміхом та радістю, вони забули про всі свої турботи і засмагали ніжним сонячним світлом разом, як старі друзі.

- Можна запитання? - сказав Редл і сів на траву поряд з Проксімою, котра курила. 

- Дивлячись, що ти спитаєш. Подумай добре, перш ніж задавати. 

- Мені просто цікаво, що у вас з Ноттом? 

- Все чудово, він мій найкращий друг. Чому ти питаєш? 

- Зірко, я не про це. Він твій друг, це всі знають, але хіба ти не хотіла чогось більшого? - запитав він і надкусив яблуко. 

- Ти про відносини? Ой ні, ми різні, хоча і подобаємось один одному, знаємо один одного з дитинства, в нас прекрасний секс, але відносини точно ні. Знаєш, він може спати з ким завгодно, як і я. Просто нам зручно спати один з одним, бо ми знаємо хто і що любить. Але я буду безмежно щаслива, коли в його житті з’явиться людина, з котрою він захоче провести все життя разом. А ти? - запитала дівчина та викинула цигарку. 

- Чи хочу я відносини з Ноттом? Ну він звісно шикарний, але не в моєму смаку? - посміявся хлопець.

- А хто в твоєму? - Проксіма дивилась прямо на нього, вітер колихав її біле пасмо, вона посміхалась. 

- Нуу, в мене немає смаку. Знаєш, я думаю, що просто відчую, що це моє, коли побачу її. 

- Не бреши, в тебе точно є щось по типу списку. Перше - красива, друге - розумна…

- Ну ладно, ладно. Перше - красива, друге - розумна. - відповів він і засміявся. - Але якщо серйозно, то я думаю вона має бути чорнявою, з великими очима, щоб вміла сміятись і знала, що хоче від життя. Я хочу бути їй другом, щоб їй подобалось життя на фермі, щоб вміла літати на метлі, щоб вона була смілива. - Щоб це була ти

- А ти не мене зараз описав? 

- А якщо і тебе, що ти зробиш? 

В момент Проксіма різко повернулась до нього, повалила на землю і сіла зверху тримаючи його руки над головою. Вони дивились один одному у вічі і думали. Вона думала, навіщо це зробила, а він думав, яка вона красива. В який момент між ними щось промайнуло? Можливо на початку весни, коли граючи в правду або дію, Проксіма поцілувала його. Або в то день, коли вона сиділа біля Чорного озера та малювала, було холодно і він, проходячи повз, помітив, що вона була без мантії та запропонував свою. А може коли він почав бачити її у снах.  Для нього ці відчуття були чимось новим і Матео думав, що вони нічого означають щось інакше, але зараз, коли вона сиділа на ньому і дивилась просто в душу він зрозумів, що Проксіма Малфой дорога його серцю. А щодо Проксіми, то вона точно знала, що вважає Матео привабливим, що він був красивий, вона не могла згадати чи думала про нього як про хлопця для відносин, але точно знала, що хотіла його. Вона це зрозуміла в той день, коли він програв їй бажання. 

- Поцілуєш мене, Редл? - запитала вона тихо і нагнулась до нього. Між ними залишався сантиметр і Матео було варто лише трохи підняти голову, щоб доторкнутись до неї. Він відчував її дихання на своїх губах, воно мало присмак табаку з яблуками. Вона дивилась на його губи, а потім переводила погляд на очі і знов на губи. 

- Ти граєшся зі мною? - запитав він. 

- Так, граюсь. - відповіла вона, встала та подала руку. - А ти зі мною? 

Матео взяв її простягнуту руку, встав і подивися на неї. Чи хоче він грати з нею? Однозначно так. Тому через мить вже Проксіма лежала на траві, а Редл сидів на ній і тримав її руки над головою. 

- Я думаю, що хочу з тобою грати, Проксіма Малфой. - і торкнувся її губ. Зовсім трошки, лише щоб впевнитись. що вона справжня, що вона дійсно тут. Це був дитячій поцілунок, але кількість енергії, яка пройшла через них була божевільною. 

- То в що будемо грати? Давай правда чи поцілунок. Ставиш питання, якщо не відповім, то поцілую тебе. - запропонувала дівчина. Їй було цікаво, він буде розповідати чи цілувати. 

- Добре. І от моє перше питання, Зірко. Давно ти плануєш зникнути з цього світу? 

Це одне з небагатьох питань, на котре вона і сама не знала відповідь, але головне питання в іншому, як він зрозумів.  Звідки він знає. що вона планує зробити? Це знав лише Драко, але він би ніколи не розповів комусь про це, бо він обіцяв. Звісно вона не брала з нього обітницю, він же її брат, вона йому безперечно довіряла. 

- Я так і думав. - він облизнув губи, які щойно поцілувала Проксіма. - Не знаєш, тут десь є річка чи озеро, хочу поплавати. 

- Так, але треба піти за Блеком, не хочу йти пішки. - відповіла Малфой і почала вставати. 

- А що трансгерсія вже не в моді? 

- Ні, мені просто подобається їздити верхи, пішли. 

«Скільки ще в тебе загадок, Проксіма Малфой?» подумав хлопець і пішов за нею. Матео пішов за Проксімою Малфой, готовий розгадати кожну її загадку. Чистокровна чаклунка, котра виросла серед магії обирає добиратись то місця верхи, як магл, а не через трангресію. Бачили б це її предки. 

Дібравшись до ферми вона почала запрягати Блека, спочатку поставила вуздечку, далі накинула сідло та перевіряла ремені. Під час вже таких знайомих рухів дівчина спостерігала за Матео, він обирав коня. «А він раніше їздив верхи?» подумала дівчина. Вона нічого не знала саме про цю сторону Редла, бо він ніколи і не казав. 

- Допомогти? Я рекомендую Тобі, вона підходить тобі за характером. 

- А, ну раз так, то я візьму Марка. - сказав хлопець і пішов до білого коня. 

- Не довіряєш мені? 

- А ти мені? - відповів Матео і почав запрягати Марка. 

Проксіма посміхнулась і дивилась, як Редл вправно справляється із сідлом, механічно та швидко затягує ремені. Вона точно спитає, хто його цьому навчив.