Глава 2

Дівчата сиділи поміж лодок в сараї, курили і дивились на воду та замок. Їм подобалось це місце, адже сюди ніхто ніколи не ходив, на відміну від Астрономічної вежі, де завжди зустрічались закохані парочки або ж студенти, котрі просто хотіли усамітнитись. Погода була тепла, хоча вже був вечір, приємний бріз окутував обличча і дихалось легше. 

- Так і що ти будеш робити влітку? - запитала Пенсі Проксіму і викинула цигаргу. Від диму трохи запаморичилось в голові і вона прислі на лавочку. Погана звичка, від якої точно треба здихатись. 

- Ще не знаю. Може пошукаю те поле, що мені сниться. Я не думаю про цей сон, але всі почали помічати, що малювати я стала все частіше і це точно щось має значити. Або ж мій мозок просто грається зі мною. 

- Ти ж знаєш, що один і той же сон точно має значення. Знаю, ти не любиш уроки з Трілоні, але може спитаєш в неї, що воно може бути. Тебе не лякає це?

- Зовсім ні. - відповіла Проксіма і пустила камінчик по воді. - Так ви будете в Італії? Що думаєш робити з цими двома?

- Особисто я планую засмагати, пити коктейлі і може спробую не дати Тео та Блейзу злетіти в прірву. Тебе буде не вистачати, ти знаєш я завжди хочу, щоб ти проводила з нами літо… - Пенсі подивилась на подругу очима повних надії, але знала відповідь. Її не затягнути на канікули. Ніхто не зміг. Ні Тео, ні Блейз, ні вона. Драко поважав вибір сестри, а Матео робив вигляд, що йому все одно, адже він в їх компанії лише рік і ще не встиг повністю зрозуміти причину саме такої поведінки дівчини. Але це не означало, що йому не було цікаво дізнатись її краще. Він вже знав, що вона любила пити м’ятний чай, чудово літала, а її улюблене закляття було Депульсо та Редукто. 

-  Так, я знаю. Але ж це лише 3 місяці і ми знов зберемось в гостинній. Я не покину вас просто так. - заспокоїла подругу Проксіма. 

- Я люблю тебе, тому хвилююсь. До речі, щодо Тео. Я так розумію це був рік сексу і все? Більше нічого? Ти подобаєшся йому, може ви нарешті признаєтесь один одному і буде з вас парочка. 

- Охохох, ну точно ні. Він класний, веселий і добрий. Але він же, блять, мій друг. Ну добре, друг, котрий класно трахає, але це все. - посміхнулась Проксіма. 

\

Проксіма сиділа в бібліотеці і готувалась для уроку з трансфігурації, записуючи на пергаменті корисну інформацію. В неї був хист до навчання, але вона його не використовувала. Робила лише те, що потрібно і ніколи більше, а вчителя казали, що в ній пропадає талант, хоча сама Проксіма допомогала з уроками тим, хто просив допомоги. Вона була зосереджена і не помітила, як Тео підійшов до неї і поклав руки їй на плечі, дівчина злякалась і трохи підтрибнула на стільці. 

- Сука, Тео. Не роби так, я можу і вдарити, ти ж знаєш. 

- О так, твій хук лівою я досі пам’ятаю. Хоча не дуже пам’ятаю за що мені тоді прелетіло. А ні, згаду, я сказав якомусь хлопцю з Рейвенкло, що він тобі подобається. Підолага одразу побіг до тебе кликати на побачення. Ти така нервова була тоді, простий жарт не зрозуміла. - Тео сів поряд з нею, забрав її пергамент та перо і почав нотувати речення з книги. 

- Ага, вважаю ти отримав те, що мав отримати. - відповіла Проксіма і позіхнула. 

- Зірко, я ж для тебе старався, уяви секс в бібліотеці. Ви сидите за столом, він обережно кладе свою руку тобі на ногу, трохи підіймається по снегну вгору. - відповів хлопець і поклав їй руку на стегно. - Потім, нахиляється до тебе і починає шепотіти на вухо, яка ти красива. 

Тео повільно нахилився до її вуха легенько поцілував. По шкірі Проксіми пробігли мураха. Вона знала, що він робить, але не поведеться. Після цієї витівки зі студентом з Рейвенкло вона вирішила, що пару тижнів Тео побуде без сексу з нею. Нехай шукає втіхи де інде. 

- Мене це не збуджує, не старайся. 

- Ти впевнена? - запитав Тео і продовжив цілувати дівчину біля вуха, обережно прикусив мочу, далі ледь обережно пройшов язиком по шиї. Його рука обережно гладила внутрішню сторону бедра дівчини і вже була біля трусиків. Він доторконувся до них і Проксіма здригнулась. Блять, він знав, як їй подобається. 

- Блять, Тео, не треба, зараз обід, нас же побачать. 

- Не питання. - Відповів він і наклав маскерубчі чари на них. - Головне будь тихою. Вважай це моїми вибаченнями.

Хлопець спустився під стіл і обережно зняв з неї трусики. Він знав, що їй треба, як вона любить, куди цілувати і де торкатись, щоб Проксіма була мокра. А головне, що йому подобалось робити їй приємно, йому подобалось, як вона вигинається на цьому стільці, як закриває рота рукою, щоб не застонати поки його руки тримали її коліна розведенеми, а язик грався з клітером. Він цілував її, пестив, доводив до істерікі. Його язик був в ній, спочатку обережно, потім швидко і нестерпно. Адже це вона його навчила гри 10-1 і він обожнював цю гру.

- Блять, Тео, будь ласка. 

- Ще ні, ще не будь ласка. - відповів хопець і ввів в неї два пальці. Він грався з нею, йому було цікаво, наскільки її вистачить, коли вона зірветься і почне благати. 

- Я майже, блять Тео, будь ласка, швидше. - Проксіма вже не стимувалась і стогнала в руку. Мурашки по шкірі бігали табуном, а думки були туманні, вона думала лише про те, як їй добре, оргазм накрив її і тіло затрусилось. 

Тео обережно вдів на неї трусики, піднявся і сів поруч. Дівчина все ще важко дихала і дивилась вверх, намагаючись зібрати думки. 

- І так, сподіваюсь, ти мене пробачила. - посміхнувся Тео і продовжив нотувати в її фоліант, кидаючи на не неї погляд. 

- Тео, я тебе прошу, ти мій друг і я не може на тебе довго сердитись, я відпустила цю ситуацію в той же вечрі, коли ти принес мені шоколад та допоміг з трансфігурацією. Але сьогодні ти був неперевершений. - відповіла дівчина, зав’язуючи хвіст. 

- Що ж, я рад. До речі, не хочеш ввечері сходити з мною та Блейзом в «3 мітли»? Вип’ємо пива, поплуткуємо. Ти останні пару днів була сумна, я хвилююсь чи все гаразд. 

\

Від цієї згадки Проксіма посміхнулась. Їй подобалось, що секс ніколи не заважав їх дружбі з Тео, вони вільно спілкувались на інші теми, ніколи не було ревнощів і сцен, їм просто було комфортно. 

- Ти ідеш? Хочі зібратись перед останньою вечіркою. - Запитала Пенсі і встала з лавочки. 

- Я побуду ще трохи тут, хочу подихати повітрям. Я наздожену.

- Добре, буду чекати в кімнаті. - сказала Паркінсон і пішла. 

Проксіма залишилась стояти біля парапету і дивилась на Чорне озеро, котре відсвічувало зорі та місяць на невеликих хвилях, котрі створював вітерець. Аж раптом, вона побачилась щось, що пливе до неї і витягла паличку. Щось дивне рухалось до неї повільно, схоже на людину, але ж ніхто не плаває в Чорному озері, тим паче вночі. Щось підпливло майже до неї, вона роздивилась і сховала паличку. 

- Хей, Редл, ти що тут робиш? - спитала здивовано дівчина. - Ти ж був у своїй кімнаті, як ти тут опинився? 

Матео виліз з води, по його тілу стікала вода, а мокре волосся падало на лоб. «Цікаво, ніколи не бачила його настільки оголеним, а він красивий». Дійсно, Редл мав підтягнуте тіло, невелики шрами на грудях та животі, про котрі він казав небагато, але всі знали, що вони з його минулого, про котре він не любить говорити. Цей хлопець з’явився рік тому в школі: загадковий, з прізвищем Редл і неймовірною посмішкою. Люди сторонились його, але компанія слізеренців прийняла його, мало знаючи про його минуле, але залюбки допомогали йому в теперішньому. І Редл не підвів їх, він прийняв їх дружбу і відносився до кожного з теплом та розумінням, але іноді йому було ніяково, бо ці люди знайомі з дитинства, а він, в порівнянні з ними, мало що знає про цю компанію. Та не заважало йому зрозуміти та дати у відповідь те, що друзі пропонують йому. 

- Я вийшов, коли ви сиділи в гостиній. Ти малювала, Пенсі читала, тож я не хотів відволікати і пішов поплавати. Давно ти куриш, Зірко? - запитав Редл і почав витиратись рушником, котрий взяв з парапету. І як дівчина його не помітила, він же лежав в неї під носом. 

- А як давно ти плаваєш в Чорному Озері? - запитала дівчина з посмішкою. 

- Вже пару місяців. 

- Рік. - Відповіла Проксіма, подув вітерець і вона обняла себе руками. Матео помітив, що їй стало холодно і вдів на неї свою мантію. - Дякую, я не думала, що буду тут так довго і не брала свою. 

- Облиш, не хочу щоб ти замерзла. Ідемо? - спитав хлопець і повернувся в сторону замку. 

- Так, треба йти, бо нас мабуть вже шукають. - відповіла Проксіма і пішла за ним, повільно підіймаючиш по сходах. - Що ти будеш робити в Болгарії, чому не поїдеш до Італії з нашими? 

На секунду Матео зупинився і подивився на неї так, ніби йому немає що відповісти. А що він мав відповісти? Що хоче розібратись зі своїм минулим? Хоче дізнатись хто він є? А якщо те, що він є жахливе і його майбутнє буде темним.

- Я хочу дізнатись правду. Ти ж знаєш, я мало що пам’ятаю зі свого минулого, в мене є тільки прізвище і шрами, а я хочу дізнатись більше. Ти знаєш про свій рід все, у вас з Драко є гобелен, бібліотека і картини вашої родини. Ви знаєте ваше минуле і тому не боїтеся майбутнього. А що в мене? 

- Ну наше майбутнє дісно прозоре, як лід, але чи воно дісно таке потрібне? - запитала дівчина скоріш себе, а ніж його. 

- Ти про що? 

- Не зважай, думки в голос. - відповіла Проксіма і зачепилась об останню сходинку і ледь не впала, але Матео встиг її схопити. 

- Треба бути обережнішою, бо розіб’єш свій милий носик. - на що Проксіма посміхнулась і вони пішли далі в гостину Слізерену. 

Коли вони прийшли, то в приміщені вже грала музика, люди танцювали, розмовляли та пили, а в центрі лежав твістер і Блейз з Пенсі та ще одна дівчинка з Хафелпаф вже столи в смішних позах, поки Драко крутив стрілку. І хто б міг подумати, що цим арестократам та зайде малгівська гра, котру Проксіма привезла останнього разу. Тут були і грифіндорці, компанія з Хафелпафу і декілька людей з Рейвенко. Міжфакультецька війна закінсилась, тож всі насолоджувались компанією один одного та веселились. 

- Я піду перевдягнусь. - відповіла Проксіма віддала Матео мантію. 

- Так, без проблем, будемо чекати тебе. 

Піднявшись до кімнати дівчина одразу вирішила, що сьогодні не буде плаття чи юбки, бо її точно заженуть грати в твістер, а це не найкращий одяг для ціє гри. Вона перевдяглась в зручні джинси та топ, а волосся зібрала в високий хвіст. Її волосся буде чорне, як смола, і лише одно біла пряд вибивалась з цієї пітьми. Що ж, від Блеків в неї більше, ніж від Малфоїв, як і в зовнішності, так і в характері. Вона була схожа на матір, така ж сильна і вірна, така ж смілива. Спустившись до друзів вона підійшла до брата і встала поряд з ним, похиливши голову на його плече. Драко поцілував її в лоб. 

- Все нормально? - запитав він її. - Ти наче сумна. 

- Так, все супер, просто спостерігаю. - заспокоїла вона брата. Драко любив сестру і завжди був на її боці. Навіть коли вона перша почала дружити з грифіндорцями, він їй нічого не сказав, адже це був її вибір і вона знала, що робить, хоча Люціус ставився до цього негативно, адже вона дружила з малгонародженими. 

- До речі, я читав листи від Нарциси. Вона просить заїхати хоча б на пару днів початку літа. Поїдеш зі мною? 

- Я подумаю. - відповіла Проксіма і взяла стакан з віскі у Тео, котрий підійшов до них. 

- О Мерлін, Блейз, права рука на червоний, а не ліва. Мама в дитинстві не навчила де право, а де ліво. - викрикнув Драко та вирішив підійти ближче. 

Тео та Проксіма спостерігали за потугами друзів, адже стояти було все важче, а Драко то і робив, що казав все складніші комбінації наче навмисно, щоб люди впали. Він все виправляв їх та казав, що з таким навіть діти справляться, адже це гра 6+. 

- Блять, йди нахер. Сам спробуй тут постояти, а я буду крутити, раз такий розумний. - відповів Блейз і в той же момент послизнувся і впав, зачепивши руку Пенсі, котра не втримала рівновагу і впала на нього. 

- Ой ні, друже. Я чудовий керівник, а не виконувач, ти ж знаєш. - засмівся Драко. - але можемо зробити цю гру цікавішою. Хто перший впаде, той виконує бажання. Ми вже випили достатньо, щоб триматися було важко, тож як, ви згодні? Але грати будемо парами. Переможець загадує бажання. Хто буде? 

Руку підняли Проксіма, Тео, Марта з Рейвенкло, Джині Візлі, та Блейз. Пенсі вирішила, що вона пропустить цей безлад, взяла бокал та сіла на стіл поряд з Драко. 

- Нам не вистачає ще однієї людини для пари. Матео, йди сюди. - Сказав Блейз. 

- Ой ні, я в конкурсах участі не приймаю. 

- Боїшся програти? - запитала Проксіма, навіть не глянувши в його сторону. За цей рік, вона зрозуміла, що Матео з тих, хто не любить програвати, але більше за все, він не любить, коли в ньому сумніваються

- А ти не боїшся, що впадеш і прикусиш свій язик? - запитав Матео і встав поряд з нею. І відповідь Проксіма пальцем поманила його нагнутись, адже була на голову нижча за нього, щось сказала на вухо, через що хопець посміхнувся. 

- А тепер сформуємо пари. Акціо соломинки - сказала Пенсі. - Все просто, хто витягує короткі, той і в парі. 

Коли всі закінчили, то пари виглядали так. Тео - Джині, Бейз - Марта, Проксіма - Матео. Першими на «ринг» вийшли Тео з Джині, вони протримались достатньо довго, але Тео все ж таки послизнувся і впав, вдарившись головою. Джині сміючий встала і струсила невидимий пил з плеча і сказала: 

- Як в дитини цукерку відібрати. 

- Ого, а ти з тих, хто може щось відібрати. Ти ж грифиндорка, маєш захищати малих. - відізвався Тео. 

- А може це буде твоя дитина. - відповіла Візлі і всі почали сміятись. - А тепер бажання. Хочу щоб ти прокрався до Філча і забрав одну річ, котра мені належить. Але без використання магії, залиш паличку тут. 

- Ти серйозно? - здивовано запитав Тео. Він не звик обходитись без магії, а тут ще і лізти в кабінет до Філча. 

- Так, я серйозно. Хочеш піду з тобою, постою на шухері. 

- Ну пішли, розумниця. Але якщо нас спіймають, не хвилюйся, я не здам тебе. - сказав Тео і вони з Джині пишли. 

Наступними були Блейз та Марта. Марта впала перша і Забіні, як справжній джентельмен загадав їй просто весь вечір після кожної своєї фрази казати «так, о прекрасний Блейз». На що вона залюбки погодилась, бо це точно не таке жахливе, як щось пити, когось цілувати чи щось розповідати. 

Настала черга Матео та Проксіми. Вони стали один навпроти одного і посміхались один одному. Драко покрутив стрілку «Права рука на синє». 

- Ну що, зіргаємо? - підмігнула Проксіма.