Глава 1

- Хей, Редл? Які плани на літо? - запитала дівчина, що сиділа на дивані та перебирала пошту. І хто пише стільки листів під кінець року? Листи від Нарциси завжди читати приємно, однак навіщо так багато, якщо вона знає, що Проксіма не відповідає завжди лише на останній. 

Матео сидів навпроти і грав з Блейзом в зачаровані шахи. Чорт, її питання відволікло його від дошки і він не помітив, як втратив туру, котра була важливою в цій партії. Дати Блейзу виграти? Ну точно ні, адже це остання гра цього року і переможець може бути лише один. Вони часто грали в шахи, коли хотіли відпочити від буденності, бо світ давив на голову, а гра допомагала відволіктись. 

- Проксімо, мене дивує, що ти це запитуєш. Адже кожного разу ти питаєш наші плани, але ми ніколи не зустрічаємось протягом літа. Ти наче питаєш лише для того, аби ми не пересіклись. Чи я одна так вважаю? - сказала Пенсі, котра сиділа поряд з Блейзом та їла грушу. 

- Мені просто цікаво. Не надумуй того, чого немає, красуня. 

В гостинній Слізерену було тихо, буквально декілька людей, окрім їх компанії були в кімнаті і займались своїми справами. Лише деякі фрази з діалогів та тріски з каміну іноді переривали тишу приміщення, де вони сиділи з друзями. Проксіма Малфой дійно питала про плани на літо лише заради того, аби не побачитись з друзями. Ні, вона любила їх, поважала. Вони пройшли багато чого разом, але пора літа це її пора. Вона любила їздити туди, де не буде нікого зі знайомих і жила життя, про котре мріє.

Її брат, Драко, поїде додому побачитись з Нарцисою, займатись менором і проводити веселе, якщо його можна так назвати літо. Він ніколи не задавав питання щодо того, де сестра проводить літо і не тому що йому не цікаво, а лише через те, що вона ніколи не відповідає правду. Нарциса вже перестала питати, хоча надія, що Проксіма нарешті проведе літо вдома вона не покидала. Господиня маєтку завжди хотіла аби її донька проводила більше часу в Малфой-менорі, адже вона любила спілкуватись з донькою в садах та біля невеличкого озеру, готовути її до майбутнього. Проксіма любила маму, вона сумувала за нею і залюбки приїждала додому на зимові канікулии, коли вітальні заповнювались людьми, була суматоха в підготовці до Різдва, але літо, то був її час. 

- Я буду в Болгарії. - відізвався Редл і подивився на неї. Малфой підняла на нього голову і наче трохи була здивована відповіддю, бо забула, що питала. Листи забили їй голову, тож вона не одразу зрозуміла до чого тут Болгарія і що на це відповісти. 

- Якщо комусь цікаво, то ми з Ноттом та Пенсі будемо в Італії, відпочивати та насолоджуватись морем. Буде багато алкоголю, горячих дівчат і головне ніякого контролю. Хіба не радість? 

Як подивитись зі сторони, то здавалось, що ці люди абсолютно вільні та щасливі. Вони вміли радіти життю, не думали про погане і головне були щирі один з одним. Майже всі. Ці люди знали страхи один одного, бажання один одного і головне, що ніколи не засуджували один одного. Це була дружба, котру дехто не розумів, дехто засуджував та незневажав, бо вони були дітьми Смертожерів. Вони були прекрасні, але прокляті. 

- Зірка, а ти не проти, що ти твій хлопець їде в Італію на все літо? Не хвилюєшся, що він трахне якусь дівчину? - запитав Матео у дівчини, котра вже відклала листи і малювала соняшник в блокноті. «І чому вона завжди малює соняшники, вони ж не цікаві» промайнула думка в його голові. 

- Тео мені не хлопець, це був просто хороший секс по дружбі. Тому він вільний робити все, що заманеться. А якщо якась дівчина на нього і поведеться, то перевірте, чи не викорситав він на ній Імперіо.

Пенсі усміхнулась з ціє фрази. Бо дійсно, всі знали, що Проксіма з Ноттом спали, але це ніколи не виходило на інший рівень і їм було комфортно. Спочатку Драко був проти цього, бо хотів захистити молодшу сестру (на 10 хвилин, але все ж таки молодшу), але він зрозумів, що Проксіма доросла дівчинка, котра зможе за себе постояти. До того ж вони всі були знайоми з дитинства і Тео б ніколи не обідив близнючку Малфоя, бо по-перше поважав її, по-друге він занадто цінив цю дружбу, щоб все спортить, якимось неправильними діями. 

- Я виграв. Знов. - посміхнувся Редл. 

- Та пішов ти, ти мухлював, я впевнений. - відповів Забіна посміхаючись. - Викликаю тебе на дуель, брехун. Пенсі, красуня, якщо я помру, передай моїй дівчині, що я люблю її. 

- В тебе ж немає дівчини. 

- Які ви грубі, навіть пожартувати не можна. - Блейз закатив очі і впав на диван поряд з Проксімою. В той час, як Редл пішов збирати речі, а Пенсі щось взяла почитати і всілась біля вікон, що виходили на Чорне озеро. Кажуть, що там можна побачити русалок, але це лише чутки. Ніхто їх ніколи не бачив. 

До від’їзду додому залишалось пару днів і всі речі майже зібрані, плани на літо прописані, тож залишалось зачекати зовсім трохи і увірватись у світ свободи. Вони проживуть це літо, а потім повернуться на додатковий останній курс в школі. В них залишився рік, що вирішити, що вони бажають від життя, як хочуть його прожити. В кожного на це літо були свої плани, хтось хотів останній раз розважитись, хтось зібратись з думками і створити план, а хтось просто дати собі останній шанс в цьому світі. 

Був майже вечір, коли в вітальню Слизерену прийшли Драко і Тео. Вони були на останньому тренуванні по квідичу в цьому році і вирішили показати все, щов они вміють, тож були виснажені і потні. Драко підійшов і поцілював сестру в лоб, а потім Пенсі в щоку, а Тео перехелився через диван і впав на Бейза з Проксімою, через що її блокнот випав в неї з рук на пол. 

- Фу, ви воняєте! Я вас прошу, йдіть в душ, бо прокляну - демонстративно закрила нос Малфой і потягнулась за блокнотом, де було намальоване поле з соняшників. 

- Так пахне, мужність, зірка. - Проксіму часто називали зіркою, бо, як прийнято в родині Блеків називати на честь зірок і сузір’їв дітей, так назвали і її. Але в дитинстві це ім’я здавалось їй важким і тому Проксіма предсталялась як «найкрасивіша зірка». Тож це і прилипло до неї. Вона не була проти цього і їй навіть подобалось, була в цьому щось особисте, адже так її називали лише друзі. Для інших вона була Проксіма Малфой, сестра-близнючка Драко, котра могла і кинути Дипульсо в людину, і допомогти на уроках в складній темі. - Що ти малюєш? Знов соняшники зі сну? Ти не хотіла б дізнатись, що вони означають, бо ти бачиш цей сон вже майже пів року, він має щось означати. 

- Мені не цікаво. Я просто їх бачу і малюю. 

- Дісно, сходіть в душ, а потім вертайтесь сюди і захватіт Редла, бо щось він довго речі збирає. Влаштуємо щось цікаве перед від’їздом. - сказала Пенсі, піднімаючись зі свого місця, а потім підійшла до Проксіми. - Підеш? 

Дівчина одразу зрозуміла про що іде мова. В цих двох була жахлива магловська звичка палити. Одного літа Проксіма проводила час в магловсьогому селі і там навчилась палити, але з поверненням до школи не змогла кинути і тайком ходила палити вночі. Поки одного разу її не побачила Пансі і не захотіла спробувати, так в них зв’явився перший секрет від друзів. Перший і єдиний. Вони навіть це не могли назвати секретом, просто не казали, а хлопці і не питали, куди ці двоє зникали декілька разів на день. Тео здогадувався, бо чари прибирали запах з одежі, але волосся пахло димом. А одного разу, він застав Проксіму біля віадуку і вона не встигла прибрати запах, тож коли він її поцілував, то її губи мали смак диму та м’яти. Йому сподобалось. 

- Так, ідемо. 

- Ви куди? - спитав Драко сестру. 

- Скоро будемо, сподіваюсь до того часу від вас вже не буде пахнути «мужністю». - відповіла Проксіма і показала язик Тео.