Помста за людство

Вона виглядає, як довгий коридор, є кілька дверей. Вони схожі на тюремні, всі металеві. Поруч із нею я помітила тьмяне червонувате світло. Ми підійшли до неї і побачили напис на дверях. Цього разу це далеко не всім зрозумілий шрифт. Там щось на кшталт: この世界はは、善良な人々にとって残酷です。- Як це розуміти? - запитала дівчинка з рожевим волоссям. Дека знизає плечима, але я знаю переклад.

- Та це ж Японський. Тут написано: Цей світ жорстокий до хороших людей. - прокоментувала їм, вони здивовано на мене подивилися.

- Хм… Вірячи твоїм словам, хорошим людям тут не місце. - вимовив синьоокий зосереджено, немов щось обмірковуючи. Нора посміхнулася.

- Та годі тобі! Ходімо далі вже! Навіщо все роздивлятися так глибоко!? Краще пошукаємо команду №2! - поквапила вона, світловолосий невдоволено похитав головою.

- Не бачу сенсу до них повертатися. - сказав він, у його голосі прозвучало презирство. Дівчинка з рожевим волоссям насупилася, на її лобі з’явилися дві зморшки.

- Дека, не починай. Ти що, не бажаєш помиритися зі своїм братом? - з докором промовила вона. Йокогама задумався, потім винувато посміхнувся й опустив очі.

- Хочу, але нам потрібно далі розслідувати. - відповів синьоокий, та на хвилину задумалася і повернулася до мене.

- Який же впертий… - вимовила про себе і додала - Алоя, а ти хочеш піти зі мною? - у її голосі відчувалася надія. Мені довелося ствердно кивнути, бо хочу дізнатися про неї більше. - Чудово, йдемо! - вигукнула Нора і пішла далі цим коридором. Дека глянув на мене і посміхнувся.

- Ти так легко погодилася з нею. Щось задумала? - він хитнув на Нору, яка пішла. Я заперечно похитала головою. - Гаразд… У будь-якому разі вона на тебе чекає. - він показав на дівчинку з рожевим волоссям. Я хитнула і швидко наздогнала її, залишаючи його самого. Нарешті ми дійшли до ще одних дверей. За ними виявилася невелика кругла зала. У ній стоять кілька гарних пуфів і м’який диван, над яким встановлена велика кругла лампа. Більше в кімнаті нічого немає. Сміт повернулася до мене.

- Алоя, чому пішла зі мною? Ти могла залишитися з ним, чи щось хотіла дізнатися? - вона стоїть біля дивана, чекаючи відповіді. Мені не треба нічого вигадувати, бо це і є моя мета. Я погойдала головою, намагаючись зберегти спокійний вираз обличчя.

- Я не розумію, для чого нам шукати 2 команду? - вимовила, роблячи крок до неї. Вона усміхнулася, дивлячись звабливо своїми зеленими очима.

- У мене є план, але тобі це знати не обов’язково. - промовила дівчина, розтягуючи слова. Я недовірливо глянула на неї, але одна деталь привернула мою увагу - її стиснута рука з того моменту, як ми розійшлися з Декою. Тепер побачила, що вона не просто так напружує її. Там папір.

- Окей… Нора, тоді чого така потайлива, ми ж начебто працюємо спільно чи ти передумала? - тихо запитала її, дівчинка з рожевим волоссям відвела погляд і збоку помітила ніж на підлозі. Вона ухилилася від мого погляду і підняла його та широко посміхнувшись рушила до мене. Я несподівано зрозуміла, що вона весь час була моїм ворогом. Сміт накинулася на мене з ножем у руці, вже не тримаючи папір. Вона виявилася пасткою, в яку потрапила. Я відсахнулася вбік, ухиляючись від удару, але тут же впала на підлогу. Зеленоока втупилася на мене і приставила лезо ножа до мого горла. Мені стало лячно.

- Ти ніби така розумна вказуючи що мені робити? Я знаю, що ти за одне з цим недо-детективом. - процідила Нора, її обличчя почервоніло і стало злим і презирливим.

- Не маю поняття про кого ти зараз говориш! - підвищила голос. Нора натиснула на ніж сильніше, я ковтнула.

- Серйозно? У цьому місті немає японської мови. Ти б не змогла її вивчити сама! І не вдавай, що ти Агору не знаєш із самого початку! - промовила вона. В її зелених очах є така ненависть, що я відчула себе в повній владі.

- Ні! Тітка навчила мене японської мови! - спробувала заперечити їй. Дівчинка не особливо здивувалася моїм словам.

- Навіть якщо так, то зізнайся, що вона твоя споріднена душа. Тому й приховує своє прізвище, щоб ніхто ні про що не дізнався? - спокійно поцікавилася Нора. Я не зрозуміла запитання, але помітила, як вона посміхнулася. Дівчинка примружилася зі злістю. - ВІДПОВІДАЙ КОМУ СКАЗАЛА, БО ПЕРЕРІЖУ ТОБІ ГЛОТКУ!!! - завищала і впилася нігтями в мою шкіру. Лезо, як і раніше, впиралося в шию. Зеленоока засміялася.

- Так… вона д-давня зн-найома - ледве зізнавшись у цьому, яскравоволоса відпустила мене. Я швидко відсахнулася подалі від неї. Дівчинка розгублено моргнула, але це було награно.

- Отже, ти будеш проти, якщо її вб’ю? - прошепотіла м’яко й усміхнулася, я здивовано підняла брови.

- Вона ж нічого такого не зробила. - нерішуче промовила, але Сміт заперечно хитнула головою.

- Агора - заслуговує на загибель. - твердо промовила Нора і дивно глянула на мої очі. - Ти з нею працювала і не знаєш, що вона робила!? - суворо запитала мене. Я заперечно мотнула головою. - Гаразд, розповім тобі. Історія про маленьку забуту дівчинку: Її батьки вигнали з дому, вона була у відчаї від усього цього. У неї прийшла думка: «Я помщуся! Обов’язково помщуся!», саме так і вчинила. Наступного дня їх не стало. Незабаром перетворилася на демона, Агора забирала серця людей! Її називали: «Серцеїдка», але завдяки одній людині та змінилася на звичайну. Потім про ці вбивства забули. У підсумку вона детектив. Далі ти вже сама знаєш… - вона розповіла про неї. Я почала розуміти, про що йдеться. Мені стало дуже не по собі. Нора все поглядала на мене, ніби запрошуючи заговорити. Я спробувала посміхнутися.

- Отже, вона може в будь-який момент стати нею!? Тоді чого ми чекаємо, пішли до них! - рішуче промовила і пішла вперед. Сміт згідно кивнула у відповідь. Ми покинули цю кімнату, попрямувавши в інший бік будівлі. Так крокували декілька хвилин і досягли дверей. Відчинивши їх, побачили Кендо й Агору. Вони стоять спиною до нас про щось розмовляючи:

- Кендо, коли ти мені сказав, що я розумна, мене щось зачепило. - звернулася до нього біловолоса. - Я прив’язалася до тебе, і від інших людей дуже відрізняєшся. - вона трохи зніяковіла, доторкнувшись до його плеча. Молодший Йокогама уважно подивився на неї.

- Чим же? - обережно запитав він, дівчинка посміхнулася. Ми з цікавістю стежимо за ними.

- Ти не такий як усі. У тебе є власна думка. - з деякою гордістю відповіла йому, хлопець трохи насупився. - Не розумієш, до чого я маю на увазі, чи боїшся і знаєш, що відчуваю до тебе? - серйозно запитала Агора, кароокий промовчав. Дівчинка трохи змінилася в обличчі, замість сорому вона палаюче глянула на нього, тримаючи його за руку. Він занепокоївся.

- М-можливо з-знаю, але… - нарешті несміливо вимовив Кендо. Біловолоса якось дивно засміялася, цей сміх здався злісним. Він уставився на неї і став чогось дуже побоюватися.

- Тоді я можу почати? - запитала, дивлячись на груди молодого чоловіка, що стоїть перед нею. Той втупився на біловолосу, а потім заперечно похитав головою. - Ні… Так не піде. Я заберу в тебе твоє серце. Адже я «Серцеїдка». - вона провела долонею там, де воно знаходиться. Молодший брат відчув, що блідніє. - Ті, хто мені подобаються, я в них забираю серця. Ти подумав про інше? - запитала дівчинка в темному одязі ласкавим голосом, кароокий почав дрібно тремтіти.

- Ні…! Будь ласка! Не треба! - запищав він, Агора знову засміялася, Кендо дивиться на неї з жахом. Вона усміхнулася ще більше і вщипнула його за груди, той здригнувся і побілішав ще сильніше. Дівчинка наблизила до нього свої червоні очі, що виблискують насмішкою.

- Кендо, будь слухняним хлопчиком і замовкни ненадовго. - дала команду йому грайливо. Йокогама вже думає здатися, але ми вийшли з укриття. Серцеїдка повернула голову в наш бік.

- О, яка зустріч. Нора й Алоя, як я вас ще не помітила? - вона привітно посміхнулася. Сміт зосередилася, тримаючи ніж у руці.

- Тому що ти не справжній детектив! - вигукнула їй. Біловолоса здивувалася і відчепилася від Кендо, той аж упав. Я встала вперед і почала пояснювати йому, що тут коїться. Дівчинка-детектив закотила очі й відійшла на крок назад. Зеленоока приготувалася діяти, після моєї розповіді дівчинка з рожевим волоссям стала наближатися до Агори. - Не вийдеш живою звідси! - пообіцяла вона, та заперечно замотала головою. Посмішка сповзла з її обличчя, і очі звузилися.

- Не смій мені заважати! - крикнула червоноока, зробивши крок назустріч. Агора не стала чекати і стрибнула на неї. Нора відскочила вбік, і та впала на підлогу. Дівчинка з рожевим волоссям побігла до неї. Та піднялася, як ні в чому не бувало. Вона явно підготувалася до сутички. Біловолоса кинулася на зеленооку, і вони стали кататися по підлозі. Я швидко подивилася на хлопця в червоному спортивному костюмі.

- Кендо, поклич Дека! - крикнула я. Він хитнув, встав і не озираючись побіг коридором у той бік, звідки ми прийшли. Кароокий миттю дістався до кімнати, де знаходиться його брат. Той здивовано подивився на нього і зрадів його зустрічі, але помітивши, як він дихає захвилювався.

- Щось сталося? - запитав він. Молодший кілька секунд намагався віддихатися. Після чого схопив старшого брата за сірий плащ і заговорив. Синьоокий уважно подивився на нього.

- Так, пробач мене… телепня. Я розумію, що не повинен був зачіпати тебе. Загалом допоможи… - насилу вимовив він. Світловолосий одразу перестав усміхатися, у його очах з’явилася печаль.

- Це не твоя вина… я сам провинився, що ми з тобою посварилися. Адже я твій старший брат. - він провів рукою по блідому обличчю.  - Звичайно тобі допоможу. - вимовив Дека і Кендо посміхнувся йому і відпустив плащ, той важко зітхнув.

- Брате… Нам потрібно вбити Агору, вона хотіла забрати моє серце. - прошепотів він. Дека пильно подивився на нього, видно, що в нього нагромаджується злість на біловолосу.

- Тоді чого ми чекаємо?  - запитав старший Йокогама і рушив коридором. Брат побіг за ним. Наздогнавши його, він винувато глянув на нього. Той похмуро подивився на молодшого і мовчки похитав головою. Коли вони дійшли до тієї самої битви, побачили, що Нора й Агора все ще борються. Я подивилася на братів, які стоять неподалік. Дека виглядає так, ніби готовий розірвати будь-кого на шматки. Очевидно, що вони порозумілися. Раптом серцеїдка встала з землі й звернула увагу на них. Я зрозуміла, що час їм підключитися.

- Кендо, на підлозі пістолет! - крикнула йому. Він тут же підняв його, який лежить поруч зі стінкою, та кинув Норі. Та зловила й підвелася, стрельнувши в ліву руку Агори. Біловолоса з жахом крикнула, тепер із руки тече кров. Світловолосий підійшов до неї і вирубав її, червоноока впала на підлогу. Сміт підійшла до неї вже з ножем і всадила їй у спину. Після цього ми почули останній сміх. Усе було скінчено.

- Нас тепер 4. Я один. - зазначив кароокий. Я подивилася на старшого брата, той зрозумів мене.

- Може Дека піде до Кендо. – запропонувала їм, Йокогама посміхнувся, глянувши на молодшого. Хлопець у червоному спортивному костюмі радий цьому.

- Я не проти. - погодився синьоокий. Брат підійшов до нього й обійняв, він на пів голови нижчий за свого старшого. Світловолосий прийняв його до себе, вони виглядають мило. Обидва горді по-своєму, але при цьому такі відкриті й добрі. Я з Норою вирішили залишити їх самих і вирушили на другий поверх. Так пішли знову розвідувати таємні місця.