hostility

Локі не приймав Грандмайстра.

Не приймав, коли раптово звалився з тріщини в просторі в якусь купу сміття, одразу схопившись і огидливо скривившись, відскакуючи подалі.

Локі не приймав Грандмайстра.

Точно не тоді, коли сонце яскравими променями вдарило йому в обличчя.

Точно не тоді, коли відчинилися двері в його покої, неприємно рипнувши.

Точно не тоді, коли він раптово прокинувся від чийогось дотику.

Локі зовсім не приймав Грандмайстра.

Локі досі не приймав Грандмайстра.

Приречено зітхав, коли рука правителя несподівано опинялася на його талії.

Ледве чутно пирхав, відчуваючи тепло чужих пальців на руках, що не звикли, зовсім не звикли до таких змін температури.

Локі досі не приймав Грандмайстра.

Локі всією своєю сутністю не хотів приймати Грандмайстра.

Не приймав тоді, коли правитель кликав його із собою на всі заходи.

Не приймав тоді, коли правитель мало не обережно-ніжно поплескував долонею по його плечу.

Локі взагалі не приймав Грандмайстра.

Локі не приймав Грандмайстра ні на мить.

Локі не приймав Грандмайстра.

— Над чим замислився, Локі? — голос правителя пролунав занадто тихо, але від цього до неможливості голосно, вирвавши трикстера із заціпеніння.

— Це не так важливо, Грандмайстере.

Локі не допускав навіть думок про прийняття Грандмайстра.

Локі не приймав Грандмайстра.

- Ах, Локі, ти такий розумний хлопчик, - посміхнувся правитель, прибираючи з дошки чорну фігурку коня, - але все одно недостатньо холоднокровний. Ну, якби… пересунув би слона, і майже виграв би… що ж ти?

Локі не приймав Грандмайстра.

Грандмайстер прийняв Локі одразу.

Локі не приймав Грандмайстра.

Локі не прийняв Грандмайстра.

Локі не прийняв Грандмайстра. 

Локі посміхнувся, спостерігаючи за тонкою смугою світла, що пробивалася крізь пелену ночі, поступово плавно наближається до його витягнутих уздовж широкого підвіконня ніг. Невідчутний золотий ефір нарешті торкнувся легкої тканини штанів, захоплюючи частинку шкіри руки, що лежить на них.