seclusion

Локі не приймав Грандмайстра.

— Над чим замислився, Локі? — голос правителя пролунав занадто тихо, але від цього до неможливості голосно, вирвавши трикстера із заціпеніння.

— Це не так важливо, Грандмайстере.

- Ох, невже? Я ж не такий дурний, як ти гадаєш, — Грандмайстер закинув ногу на ногу.

— Я не смів би припустити таких думок, що ви! - трикстер ображено ахнув.

- Тоді чому ти смієш так зухвало обманювати мене?

— Це не обман, а лише… замовчування, — принц Асгарда ухильно хитнув головою.

— Який хитрун!

— Дякую, — Бог підступно посміхнувся краєм вуст.

— Ти знаєш, як небезпечно спілкуватися зі мною з недостатньою шаною?

- Знаю, Грандмайстере.

— Тобі подобається ризикувати? - правитель підняв брови.

— Шалено, — зухвалий погляд Лофта пронизав Грандматера.

- Вражає! Це тебе так у твоєму Асгарді виховали? Чи у вас такі ритуали? — інтонації живого інтересу могли б потішити будь-якого асгардця, що почув би правителя.

- Н…

- А ви кидаєтеся у вогонь? — здавалося, володар справді вірить у кожне вимовлене ним слово і чекає на підтвердження його теорій.

— Н…

— А ти ліз у кратер вулкана чи… в пащу дракона?

- Ні! Я мав на увазі ризикувати зовсім в іншому плані. Ніхто в Асгарді не займається такими безглуздями, — Локі пирхнув, намагаючись вкласти в це якомога більше скептицизму.

— Де ж ти тоді всього цього набрався?

- Чого саме?

— Ну… неслухняності, шкідливості… цинізму? — Грандмайстер запитливо глянув на трикстера.

— Я був обдарований природою.

- Дивно! Але знаєш, це тобі личить, насправді. Тобто, я хотів сказати, риси обличчя… - імператор махнув рукою, обводячи простір навколо голови принца, - імпонують твоїм якостям. Пасують. Не можу уявити тебе без цих твоїх шпильок неприємних.

— Це комплімент чи засудження?

- Поміркуй сам. Ти ж розумний хлопчик, знаєш багато всякого, не буду ж я тобі все підносити на срібній таці. Це нудно!

— Схиляюся до думки, що це все-таки комплімент, інакше я б дуже засмутився, — трикстер саркастично посміхнувся, нахиливши голову набік.

— Ну-ну, мій догадливий хлопчику, я не хочу бачити сльози на твоєму чудовому обличчі, — Грандмайстер скопіював усмішку Бога Брехні.

— Тобто ваша прихильність до мене залежить тільки від моєї міміки? — Локі, граючись, обурено сплеснув руками.

— Знову відчуваєш себе особливим через моє майже безкінечне терпіння?

- Ви не відповіли на питання.

— От настирливий!

- Грандмайстере!

— Ох, варто подумати… з одного боку, ти такий цікавий, такий допитливий, просто диво, але всі ці сопельки… — правитель гидливо зморщив ніс. — Я такого не толерую. А ще й твої заскоки…

— А ці жахливі бої толеруєте?

- Звісно!

— Тоді я з легкістю можу покинути вашу планету і більше ніколи… — Лофт вигнув брову, промовляючи кожне слово з яскравою загрозою.

— Гаразд, я ж лише пожартував! - повелитель виставив руки вперед, демонструючи свою повну невинність.

- Боїтеся? — принц розливно засміявся, заплющивши очі і відкинувшись на спинку крісла.

— Втратити такі хитрі очі? Ти жартуєш? Ні в якому разі!

- Ох, Грандмайстере.

— Ще й сакаарські візерунки так підкреслюють твою витонченость. І зарозумілість теж… — правитель подався вперед, вдивляючись у обличчя Локі. - Дивно, правда? Щоразу милуюсь і захоплююся тобою, мій хлопчику. Упевнений, ти будеш виглядати надзвичайно абсолютно в будь-якому одязі, який я б не обрав для тебе. Як ти взагалі існував без цього? — Грандмайстер провів пальцем у повітрі над зеленою смугою на лобі Бога Брехні, зітхаючи.

- Я жив захоплюючим життям без малюнків на шкірі, запевняю вас, - Локі слідкував за рукою імператора.

- Тобі не подобається?

- Зовсім ні, - трикстер опустив погляд.

- Негідник, - правитель розреготався, поплескавши Локі по плечу.

— Чому ви постійно звертаєте увагу на зовнішні ознаки, Грандмайстер?

— На що так не звертати увагу, у що так не вкладатися, як в естетичну насолоду, мій любий хлопчику?

Локі не приймав Грандмайстра.