– Jeśli dobrze się pokażesz, dam ci wolność1
.
Олекса знав, що як капітан виконає свою обіцянку - вже надвечір після їхньої вилазки зможе Олекса вже про службу спогади сховати подалі, відхреститися від них, ніби від гарячкового марення. Сьогодні ж Пшелуський зустрів його у своїх покоях, із медом у руках, розслаблено спершись спиною в стіну. Він дивився на Олексу завжди так, що ноги до землі приростали, а пальці ніби корінням оберталися та не давали з місця ступити.
Олекса увійшов до покоїв виділених капітанові наче злодій заходить до будинку. Тихо й непомітно, навіть двері не рипнули, коли він їх штовхнув. Лише постукав перед цим, щоб попередити про свій прихід - так злодії не роблять. Певно те, що він робив і було злодійством.
