4. У пастці

Чоловік хвилювався за хлопчика; він зробив усе, що тільки міг придумати, але через три дні після того, як узяв цю відповідальність, підопічний так і не прокинувся. Він крокував перед каміном і думав, що робити, щоб надати безпеку малому. Звичайно, директор сказав, що не має жодного уявлення про те, що відбувається всередині будинку, але, здавалося, був засмученим тим, що майстер зілля забрав дитя від родичів. Чорнявий зайняв місце в кріслі прямо перед вогнем, а поруч стояв келих бренді, який він доглядав майже всю ніч. Тоді схопився за голову руками, коли вогонь набув смарагдово-зеленого кольору й до вітальні зайшов блондин.

– Северусе, чому ти тут сидиш? – запитав той чоловіка з вороновим волоссям, який сидів у кріслі. Замість відповіді лиш зітхнув, перш ніж поглянути на вторгнення, яке називає себе його кращим другом.

– Люціусе, що ти тут робиш? – зітхнувши, запитав Снейп, вивчаючи постать перед собою.

Мелфой закотив очі на давнього друга, побачивши, що той забув свою обіцянку:

– Ну, ти обіцяв Нарцисі, що будеш сьогодні на вечері в маєтку разом із Драко, який із нетерпінням чекав зустрічі зі своїм хрещеним батьком.

Северус забув про дану обіцянку, оскільки доглядав за здоров’ям юного Поттера.

– Пробач, Люціусе, але можеш сказати їй, що я не зможу найближчим часом? Сталося дещо, через що просто не можу піти, – сказав натомість, не бажаючи, аби друг дізнався, що в нього вдома Гаррі Поттер – хлопчик, що вижив. Було й так досить погано, що Дамблдор знав, а старигань багато критикував його через це. Звісно, це не турбувало, оскільки Снейп був відомим смертежером у певний період життя, тому й розумів страхи директора.

Мелфой насупився, знаючи, що співрозмовника щось турбує:

– Северусе, ти ж знаєш: якщо щось трапилося, ми готові допомогти чим завгодно, – сказав, стиснувши чуже плече й дивлячись прямо в очі щирим поглядом, сподіваючись, що той знає, як багато значить для його сім’ї.

Снейп був трохи шокований, що Люціус сказав щось подібне, але знав: це правда. Він похитав головою, адже знав, що зробив усе можливе, але, мабуть, дружина друга могла щось із цим утнути. Знав, що Нарциса свого часу вчилася бути цілителем, а також цілителем розуму, перш ніж вийти заміж. Знав, що ризикує, дозволяючи родині дізнатися про його таємницю, але поняття не мав, що робити з хлопчиком, який нерухомо лежав у кімнаті, досі не виявляючи жодних зовнішніх ознак того, що має прийти до тями.

Северус подивився Мелфою прямо в очі:

– Чи можу я позичити Нарцису завтра на годинку-дві?.. – він намагався знайти причину: – Мені нещодавно доручили декого, і, здається, я нічим більше не можу допомогти, – сподівався, що цього достатньо, щоб друг утримався від запитань, на які не зможе відповісти правдиво, принаймні поки що. Прекрасно знав, що як вдасться вмовити його дружину допомогти в цій справі, тоді й чоловік також зможе змінити свою думку.

Люціус дивився з занепокоєнням: за весь час, що він знав Снейпа, такого ніколи не траплялося: людина, що сиділа перед ним, виглядала розгубленою й невпевненою в правильності власних дій. Мелфой не міг нічого обіцяти, але, знаючи Нарцису, вона зробила б усе можливе.

– Подивлюся, що вона може зробити, і одразу пришлю сову з її відповіддю, – сказав блондин, перш ніж узяти дрібку порошку й ступити назад у камін. – Спокійної ночі, Северусе, я скоро надішлю сову, – і з цими словами зник у спалаху зеленого вогню, знову покидаючи Снейпа наодинці зі своїми думками.

Северус зробив видих, який деякий час затримував, боячись, що його друг може запитати: “чому?”. Звичайно, це було питання, яке він задавав собі певний час. Чому він привів Гаррі Поттера, сина найлютішого ворога, у свій дім? Звичайно, що не міг залишити його з тими жахливими маґлами, але це й не означало, що Снейп мав впустити хлопчика у свій дім.  Натомість міг просто віддати юнака директору, щоб саме старигань піклувався про нього, але щось у цьому змусило кров захолонути. Дамблдор повинен був знати, що це станеться, і, здавалося, дійсно знав, то чому ж тоді не забрав Гаррі? Усі ці запитання та багато іншого крутилося в голові останні декілька днів. Усе, що знав, коли побачив хлопчика, що повинен допомогти бідному юному чарівнику якомога більше. Саме через любов до його Лілі Северусу було важко навіть подумати про те, щоб передати малого директору. Чи може бути, що побачив у ньому себе, що колись бажав, аби хтось урятував його в потрібний час?

Чоловік допив свій напій, щоб заглушити думки та спокійно заснути. Він не хотів обмірковувати ці темні припущення, щоб затьмарити судження. Хлопчик, що був породженням Джеймса Поттера, та, як кажуть, який батько, такий і син. Те хлоп’я точно не схоже на нього чи його Лілі. Випивши на ніч, Снейп пішов спати до своєї кімнати.

* * *  

Гаррі плив у чорнильно-чорній темряві, де, здавалося, час не мав значення, думка не знала меж, а звуку й зовсім не було. Спробував поворухнутися, але не зміг у цій призупиненій анімації; усе, на що спромігся, – просто бути, а іноді навіть і це було важко. Думки блукали, іноді до того, що він був чарівником, іноді до мами й тата, яких ніколи не бачив через аварію, але здебільшого до сім’ї, яка була ще жива. Навіщо їм робити боляче, коли він виконував усе, що міг, аби бути найкращим? Чому вони не робили цього зі своїм сином? Це тому, що Гаррі ніколи не був достатньо хорошим для них? Чи міг він бути достатньо добрим? Усе, що хотів зробити, – скрутитися калачиком, але навіть це здавалося неможливим. Саме тоді, коли хлопчина подумав, що опиниться в темряві на самоті, відчув ковзаючу присутність у свідомості.

– Леві! –  так радісно вигукнув від того, що друг повернувся.

– Юне дитинча, приємно чути тебе знову, я багато днів намагався зв’язатися з тобою, але, здається, щось заважало, – сказав плазун, у його голосі змішувалися занепокоєння й тривога.

– Л-Леві, мені страшно, я нічого не бачу й нічого не відчуваю… Що відбувається? – Поттер був радий почути друга, але водночас дуже боявся знову залишитися самому в цій чорній темряві.

– Заспокойся, юначе, здається, магія допомагала тобі зцілитися й схопила в пастку свідомості, щоб ти не відчував болю, – пояснив змій, але не знав, як допомогти. Не хотілося нічого іншого, окрім як допомогти Гаррі, але це було неможливо, коли він був у будинку незнайомця. Тому міг лише сподіватися, що незнайомець незабаром отримає допомогу для дитинчати, перш ніж малого назавжди закриють у розумі.

Поттер не мав уявлення, як надовго застряг у своїй свідомості, і був шокований, коли почув це від Леві. Він благав плазуна більше не залишати його знову самого, тому що не хоче, щоб про нього забули. Тож змій зробив те, про що просив хлопчик, і просто говорив із ним, розповідаючи історії, які передалися від пращурів, що він зустрічав у своєму житті; здавалося, це допомогло Гаррі залишитися спокійним. Коли вони відчули, що у свідомість входить інша сутність, то знову злякалися. Леві проявився в думках одночасно з білявкою. Обвиваючись навколо свого дитинчати, шипів, коли магія жінки огортала розум.

Нарциса шоковано дивилася на нього, їй не тільки вдалося проникнути в свідомість хлопчика, але й побачити змія, що обвився навколо нього. Збиралася навіть напасти на змія, побачивши, що це може бути той, хто й тримає його в заручниках, але зупинилася, коли Поттер обійняв плазуна й заплющив очі від страху перед незнайомкою.

Змій зашипів на неї, але Мелфой ігнорувала це, як могла, повільно наближаючись та присівши на рівень малого.

– Привіт, Гаррі, – мовила лагідним голосом.

Той вражено розплющив очі. Давно ніхто не називав його імені, а ця жінка раптом використала його. Побачив, що та сиділа попереду в темряві, але довкола було слабке сяйво.

– П-Привіт, – відповів Поттер, не знаючи, що варто сказати чи зробити. Леві припинив шипіти, але не покинув свого господаря, не переконавшись, що ця жінка не має наміру зашкодити.

– Мене звати Нарциса Мелфой, я тут, щоб допомогти, – сказала, пояснюючи, чому вона тут. – Северус, той, хто покликав мене сюди, піклувався про тебе й зцілив твоє тіло, але не зміг розбудити. Він дуже стурбований і має на це повне право, – пояснювала хлопчику.

Гаррі шоковано роззявив рота, він думав, що все це сон, думав, що досі застряг у будинку з тими людьми. Думав, що помер у маленькій комірчині під сходами. О, який же він був щасливий почути, що більше не буде з тіткою й дядьком. Відчув смак свободи, який навіть не думав, що відчує. Якби міг, то заплакав, але замість цього подивився на блондинку перед собою.

– Гаррі, я не знаю, що саме ти знаєш про магію, але, здається, вона захопила тебе всередині твоєї ж свідомості, щоб захистити. Як говорила раніше, я не знаю, для чого це було робити, – пояснила Нарциса, обережно дивлячись на співрозмовника.

– Я знаю, місіс Мелфой, Леві пояснив, оскільки я попросив його не залишати мене самого, – жінка просто кліпала очима, почувши те, що сказав Поттер; цей хлопчина був повен сюрпризів.

– Гаразд, тепер, Гаррі, якщо візьмеш мене за руку, я зможу вивести тебе звідси. Це може бути трохи боляче, оскільки моя магія не дуже вітається у твоєму тілі, але, здається, це єдиний шлях, – Нарциса пояснила, що не хоче відразу ж виривати його, боячись, що це може завдати шкоди не лише його магії, але й психіці.

Здавалося, що хлопець розмовляв із твариною, перш ніж підвівся й підійшов до неї:

– Леві сказав, що я можу вам довіряти, але попередив, якщо ви бодай завдасте мені крихту болі, він повинен буде зробити те саме з вами, – сказав, дивлячись на змія, щоб підбадьорити, перш ніж узяти жінку за руку.

Мелфой просто кивнула, а потім глянула на плазуна й побачила, як він повільно зникає в темряві. Їй доведеться запитати Гаррі, чи той був у його свідомості, чи, можливо, це його фамільяр, але все могло зачекати, доки малий безпечно повернеться у світ. Тоді взяла його за руку й почала виводити з темряви його власного розуму.

* * *

Северус нервово стукав ногою, Нарциса прибула понад дві години тому й негайно взялася за підопічного, замкнувши двері та не впускаючи Снейпа до кімнати. Дві години повільно цокали, а з кімнати не було жодного звуку, і його хвилювання зростало. У той момент, коли чоловік збирався вдертися в кімнату, двері відчинила дуже змучена Мелфой.

– Хлопчик прокинувся, заходь, Северусе, якщо хочеш із ним поговорити, – жінка махнула, щоб він зайшов. Чорнявий зробив маленький крок у кімнату,  щоб побачити врятованого юнака, що сидів і посміхався йому, а зелені очі сяяли життям.

– Привіт, – промовив Гаррі хриплим через відсутність використання голосом. – Ви, мабуть, Северус, я маю подякувати вам за все, – Снейп проковтнув грудку, що швидко утворилася в горлі. Це був хлопчик Лілі, у нього могло бути обличчя Джеймса, але тепер він бачив переважно Лілі.

Северус швидко струснувся, він не міг виглядати слабким, бо це, як і шпигун, означало погані речі:

– Я просто зробив те, що зробив би кожен, – сказав, перш ніж сісти біля Поттера, щоб мати змогу спостерігати за ним.

Нарциса прочистила горло, щоб привернути увагу друга, перш ніж заговорити:

– Северусе, я хочу, щоб ти з юним Гаррі прийшли до маєтку завтра на вечерю, – Снейп відкрив рота на знак протесту. – Без суперечок, я поговорю зі своїм чоловіком про Гаррі, але, думаю, йому було б добре зустріти когось свого віку. Також, Гаррі, я хотіла б познайомитися з цим Леві, – обидвоє кивнули, щоб заспокоїти жінку. – Добре, тоді бажаю гарного дня й побачимось завтра за вечерею, – з посмішкою сказала Мелфой перш ніж піти, залишивши хлопчика й чоловіка наодинці розбиратися в усьому.