5. Вечеря

Северус сидів, дивлячись одразу й усюди, і лише на дитину, яку врятував; він проклинав себе, уже будуючи думку, що хлопчина буде копією свого батька, Джеймса, та чарівник забув, що малий також був дитиною Лілі. Він уже зростив ненависть до дитини, яку уявляв розбещеним нахабою, але побачене змусило все переосмислити. Перед ним був переможений юнак, що ніколи не знав любові, сім’ї чи безпеки.

Нарешті Снейп набрався сміливості й глянув на хлопчика, що лежав на великому ліжку, і згадав, як приніс його сюди. Як хвилювався, що не встигне. Той уже був маленьким і слабким, але через інфекцію, що проникла через гнійні рани, було набагато важче зберегти гарний світогляд.

Звісно, Северус ніколи не здавався, проводячи години у своїй майстерні, щоб створити суміш, що може знадобитися хлопчику, тому провів наступні два дні, позбавляючи дитя від усіх нанесених ран. Після цього чоловік сів біля нього, чекаючи, поки розплющаться зелені очі, такі, як у матері.

Снейп відірвався від роздумів, коли той самий хлопчина, що заполонив думки, почав крутитися на ліжку.

– Ти в порядку? – стурбовано запитав. Гаррі через стільки всього пройшов, що просто хотілося втримати його від більшого болю, адже було відчуття, що цьому можна зарадити.

– Т-так, я в порядку, – сказав хлопчик із сором’язливою посмішкою. Поттер не хотів засмучувати чоловіка, який уже й так багато зробив для нього. Просто забрав від тих, кого він так довго називав сім’єю, не пізнавши ні граму любові. Ні, уперше Гаррі відчув подібне від Нарциси, вона була незнайомкою, яку покликав чоловік, що врятував його, вона була першою, хто знайшов час поговорити з ним. Хлопець зараз не міг бути більш вдячним до цих двох – вони врятували його, і навіть здогаду не було, як відплатити за все, що вони зробили.

Чоловік зітхнув, знаючи, що це за відчуття:

– Гаррі, усе гаразд, якщо є щось, про що ти хочеш запитати, – промовив, намагаючись утримати різкість у голосі, те, що, як здавалося, прижилося після тривалих років спілкування з дітьми. Звичайно, хто його звинувачуватиме? Він викладав дітям зіллєваріння впродовж останніх одинадцяти років, і деякі зілля вимагали настільки делікатного ставлення, що учні не могли цього зрозуміти, поки не підросли, але він усе одно був змушений викладати першокурсникам.

– Ні, я нічого не хочу запитувати, сер, – парубок ніби перечепився через власні слова, його очі були широко розплющені й сповнені занепокоєння, коли він намагався зібратися з думками.

Леві захихотів десь у глибині свідомості:

– Юначе, глибоко вдихни й заспокойся, а коли зробиш це, можеш і запитати, – почувся голос змія, і Гаррі виконав вказівки, нагадуючи, що він більше не в Дурслів.

– Мені було цікаво, чи ви не проти впустити Леві до свого дому? – сказав Поттер, опускаючи очі, поки говорив. Чоловік кинув на нього дивний погляд, не знаючи, що саме хлопчина просить його зробити.

– Чи можу я дізнатися, хто такий цей Леві? – запитав Северус. Він знав, що Леві не може бути небезпечним для Гаррі, але все одно був обережним.

– Н-ну, сер, його справжнє ім’я Левіафан, і, ну, е-е, він змій, – Поттер вилаяв себе за те, що прозвучав так по-дурному.

Снейп вражено подивився на хлопчика. 

Змій?  

Але не міг відмовити без поважної причини.

– Що ти маєш на увазі, кажучи про змія, Гаррі?

– Н-ну, розумієте, на початку літа я зміг випадково випустити змія в зоопарку й подружився з ним, – відповів малий, його очі все ще були опущені. Він з’ясував, що не може дивитися на Северуса.

– Хочеш сказати, що якось можеш спілкуватися з цим змієм? – запитав чоловік, піднімаючи тонку брову. Той лише кивнув, готовий до образ чи навіть ударів, тому й згорбився ще більше, відмовляючись дивитися на співрозмовника. Снейп зітхнув, знаючи, що нічого більше не отримає, оскільки хлопчина знову повернувся назад у свою мушлю. Як би сильно він не був здивований тим фактом, що Поттер – Парселмовець, він не показував цього, аби не налякати ще дужче. – Звичайно, я впущу його у свій маєток, якщо він дотримуватиметься правил і намагатиметься не кусати й не їсти нікого, хто може зайти, – сказав Северус, пильно стежачи за юнаком. Від цих слів Гаррі стрімко підняв голову, швидко кивнувши, щоб Леві знову був поруч. Плазун став близьким другом і союзником, якого не хотілося втрачати.

Снейп не зміг стримати легкої усмішки, що з’явилася на обличчі, коли дивився на малого.

– Тоді гаразд, я пошлю когось, щоб забрати його.

Щойно закінчив речення, рот юного чарівника видав гучний звук і сильно позіхнув.

– Нині повертайся до сну, завтра чекає довгий день, а ти все ще відновлюєшся, – сказав Северус, встаючи зі стільця, на якому сидів, і розвернувся, щоб вийти з кімнати. – Гарно відпочинь, твій змій скоро буде тут, – з цими словами повернувся й вийшов із кімнати. Поттер кивнув чоловікові, коли той виходив назад у вітальню, відчуваючи, як із кожною секундою важчають повіки. Цієї ночі хлопчик заснув глибоким сном, без жодних кошмарів; це було перше спокійне сновидіння, яке юнак коли-небудь бачив.

* * *

– Гаррі, тобі ліпше поквапитись, Северус чекає на тебе у вітальні, – сказав Леві, коли парубок вийшов із ванної після свого першого душу за, здавалося, багато років. Йому дуже не хотілося виходити з теплої води, але він знав, що їм потрібно відвідати місіс Мелфой із її родиною.

Поттер закотив очі до Леві:

– Так, я знаю. Просто дай хвилинку, – і швидко вдягнувся, перш ніж вони вирушили до Снейпа. – Вибачте, сер, я приймав душ і, гадаю, втратив відчуття часу, – промовив, коли ввійшов до вітальні, але побачив, як чоловік крокує по кімнаті перед каміном.

Северус заспокійливо видихнув:

– Усе гаразд, Гаррі, – він зупинився прямо перед хлопчиком, – ми ще не запізнюємося, тому, будь ласка, зроби крок до каміну.

Малий збентежено подивився на чоловіка, а Снейп не втримався, але подумки дав собі ляпаса.

– Пробач. Розумієш, одним із способів подорожей у чарівному світі є летючий порох. Ти заходиш до каміну з дрібкою порошку й називаєш місце, куди хочеш потрапити, у нашому випадку маєток Мелфоїв, а потім кидаєш порох собі під ноги. Але ти повинен говорити чітко, інакше можеш опинитися в більш… неприємному місці, – відразу пояснює. Поттер лише кивнув, розуміючи десь із половину.

Гаррі взяв жменю попелу, схожого на порошок, з казанка, який тримав Северус, перш ніж зробити крок до каміна. Леві швидко обгорнувся навколо господаря, щоб не залишитися позаду.

– Маєток Мелфоїв, – промовив юнак, перш ніж кинути порошок. Погляд на чоловіка перервав спалах яскравого смарагдово-зеленого полум’я, перш ніж його потягло й скрутило, а потім негарно виплюнуло на нове місце.

Поттер швидко звівся на ноги саме вчасно, щоб побачити Снейпа, який вилазив із каміна позаду. Тоді повернув голову й побачив три різні пари очей, які дивилися на нього.

Він почувався досить збентеженим тим, що щойно сталося, перш ніж сховатися за спиною Северуса, щоб уникнути уваги здивованих очей. Усі погляди були вражені величезним змієм, який, здавалося, сам обвився навколо хлопця.

Двоє старших Мелфоїв подивилися на Снейпа, благаючи надати інформацію про те, чому ця штука висить на малому, і сам чарівник спокійно дозволив цьому статися замість того, щоб кричати.

Северус узяв парубка за руку й нахилився, щоб прошепотіти на вухо:

– Гаррі, будь ласка, не лякайся, ці люди мої друзі вже дуже давно. Вони не нашкодять, а зараз зберися та покажи себе, – промовив, злегка штовхнувши в спину, підбадьоруючи.

Побачивши, як незручно почувається хлопчик, Нарциса всміхнулася юному чарівнику.

– Ласкаво просимо, Северусе, Гаррі, до нашого дому, – голос жінки пішов відлунням. – Гаррі, я хотіла б познайомити тебе з Драко.

Поттер швидко оглянувся навколо й побачив хлопчика свого віку, якого мати підштовхнула вперед. Так само як і в Нарциси, у хлопчика було майже біле світле волосся, сталево-сірі очі, а шкіра була настільки нудотно-блідою, майже білою, що, здавалося, ніколи не бачила сонця. Гаррі злегка помахав, адже було дуже некомфортно в цьому новому й дивному оточенні.

Драко, усе ще дивлячись на змія з благоговінням, поставив запитання, яке хвилювало всіх:

– Нащо тобі змій?

– Н-ну Леві мій друг і складає мені компанію, – зробив паузу, у той час як змій, здалося, щось прошипів. – Він каже, що має дивний потяг до моєї магії, і вирішив поїхати разом. Що б це не означало.

Старший Мелфой був здивований:

– Що маєш на увазі під “він каже”?! Ти не можеш говорити з ним.

Поттер напружився від гучного голосу, швидко схопивши Снейпа за плащ, бажаючи знову сховатися від усього.

– А-але сер, я можу. В-він розмовляє як ви чи я, просто іншою мовою, – і скривився за спиною старшого, коли змій почав шипіти щось, намагаючись заспокоїти.

Северус зиркнув на свого друга, розлючений, що той підвищив голос та й через психологічну шкоду, яку було завдано хлопчику, щоб дійти до цього моменту. Луціус зрозумів свою помилку, коли помітив, як тягнувся до нього Гаррі; дружина намагалася попередити, але він ні на мить їй не повірив. Зараз перед його очима був Хлопчик, Що Вижив , до якого слід ставитися, як до королівської особи, а він скорчився за спиною жалюгідного професора. Очевидно, малий був наляканий і збентежений, а він лише погіршив ситуацію.

Драко був, принаймні, збентежений: було дуже неввічливо з боку людей ховатися за спинами інших, як це робив брюнет. І на мить зупинився, оцінюючи однолітка, який ховався за спиною дядька Сева. Той мав довге вороняче волосся, яке, здавалося, стирчало випадковими пасмами, зеленого кольору очі, але крім цього не можна було розповісти чогось ще, оскільки його мішкуватий одяг, здавалося, дуже сильно звисав. Одне можна знати напевно: він був дуже маленьким, зовсім не такий, як Драко, але нагадував восьмирічного чи дев’ятирічного.

– Драко, чому б тобі не провести Гаррі по маєтку до того, як буде готова вечеря? – запропонувала його мама. Блондин глянув на неї, а потім на новоприбулого. І, звичайно, він відчував огиду: чому цей хлопець був одягнений саме так? Але лише кивнув головою, оскільки не хотів розлютити матір, перш ніж жестом попросити Поттера вийти з кімнати. Той так і вчинив, але тримався на відстані, навіть не дозволяючи підходити на відстань витягнутої руки.

Леві зісковзнув зі стрункого тіла, щоб залишитися й послухати, про що говорять дорослі, знаючи, що це стосуватиметься його господаря, і хотів знати, як правильно вчинити: захистити чи підбадьорити. Єдиним, хто, здавалося, помітив цей рух, був темний чоловік, що врятував малого від смерті; змій знав, що той завжди захистить його дитинча.

Гаррі дивився на все з таким подивом, адже це було таке диво, що такий великий будинок узагалі існує, і що такий хлопець, як він, коли-небудь ступить у подібне місце. Будинок, очевидно, був спроєктований для родини Мелфоїв: тут був мармур, тонке шовкове драпірування, старі сімейні картини та вишукані килими. Зрештою Драко зупинився перед одними з багатьох дверей у коридорі.

– Це таке гарне місце, – голос Поттера ледь-ледь перевищував шепіт. Він не знав, що ще казати, оскільки ніколи не спілкувався з однолітками. Дадлі завжди дбав про те, щоб ізолювати його в школі, навіть учителі, здавалося, не помічали його.

– Мабуть, підемо до моєї кімнати, –  сказав Мелфой, відчиняючи двері, щоб побачити велику кімнату, завелику, щоб у ній могла жити лише одна людина; тут навіть була власна суміжна ванна кімната. Гаррі не міг не поглянути на все, що було в цій кімнаті: двоспальне ліжко з балдахіном і вільно звисаючими сріблястими шторами, на стіні був намальований рухомий дракон, який зараз спав, створюючи носом кільця диму.

– Пробач за дракона, моя мама намалювала його ще до мого народження, і ми ще не встигли його зафарбувати.

– Думаю, добре мати щось подібне у своїй кімнаті, – швидко відповів Поттер, не бажаючи засмучувати свого друга, якщо вони вже є ними, бо, на думку блондина, Гаррі ненавидить вигляд його кімнати.

– Мабуть, я бачив це достатньо разів, щоб зрозуміти, на що це схоже. У будь-якому випадку, я не тому затягнув тебе сюди. Потрібно щось краще за те, що зараз на тобі, – промовив Драко, уважно розглядаючи чужий одяг. Потерті джинси та мішкувата футболка. Мелфой знав, що його батько просто терпить подібне вбрання.

– М-мені шкода, я не маю багато, це єдине, що є, – сказав Поттер, втупившись у підлогу та скручуючи руками футболку. Він дуже добре усвідомлював, у що одягнений, порівнюючи з Мелфоями, але це все, що йому коли-небудь давали.

– Усе добре, у мене є щось, що ти можеш узяти на сьогоднішній вечір. Я попрошу одну з домових ельфійок зачарувати одяг, щоб він тобі підходив, оскільки ти менший за мене, – сказав Драко, дивлячись на шафу та переглядаючи все своє вбрання в пошуках того, у чому, на його думку, Гаррі добре виглядатиме.

Від подібних слів очі малого розширилися:

– Н-НІ! Т-ти не мусиш цього робити, адже це твоє, – Поттер почувався кепсько через те, що новий друг збирався дати йому якийсь одяг; він не міг відплатити йому за таку доброту.

– Не хвилюйся, у мене багато всього, до того ж більшість незабаром викинуть, оскільки вони виходять з моди, – сказав Мелфой перед тим, як вибрати темно-зелену, майже смарагдову, мантію, яка ідеально пасувала б до очей нового знайомого. – Міллі! – закричав Драко, змусивши співрозмовника аж підскочити від раптової гучності. На мить юнаку подумалося, що блондин збожеволів, просто кричачи випадкове ім’я без причини. Спочатку в кімнаті почувся гучний тріск, і перед ним з’явилася худа істота з гострими вухами. Поттер не зміг стримати зойку, що зірвався з його губ при вигляді цієї штуки.  – Міллі, ти можеш зменшити це для Гаррі?

– Так, господарю Драко, Міллі може це зробити! – радісно відповіла вона, перш ніж клацнула пальцями, і одяг зменшився приблизно до потрібного розміру. – Господарю Драко, чи Гаррі ще щось потрібно? – запитала домова ельфійка, чекаючи наступного побажання.

– Ні, це все, ти можеш іти, просто повідом, коли буде готова вечеря, – сказав Мелфой, відмахнувшись від неї, перш ніж підсунути мантію Поттеру. – Перевдягнись у ванній, – сказав, вказуючи на двері, що вели до ванної, коли Міллі знову з тріском зникла. 

Гаррі лише кивнув, не дуже бажаючи злити свого нового друга, і швидко пішов до ванної кімнати. Він зрозумів, що мантії складно одягати, коли не знаєш як. Незадовго до того, як він встиг вийти з ванної, Драко крикнув:

– Ну ж бо, тобі допомогти? – Поттер ковтнув, перш ніж покинути ванну. Уперше в житті він одягнув щось свого розміру. Це було приємно, але водночас було й новим, адже парубок завжди носив мішкуватий одяг. 

Мелфой кивнув, зауваживши, що Гаррі виглядає щасливим із гарно підібраним одягом.

– Я мав рацію, вона робить твої очі більш помітними, можеш залишити її собі, коли підеш, – Поттер уже збирався запротестувати, перш ніж Драко підняв руку, змушуючи замовкнути, подібно до того, як це робить його батько. – Ні, я нічого не хочу чути про те, що ти її повернеш, вона зменшилася до твого розміру. Я дарую тобі на знак дружби, тому можеш одягнути її, коли підеш купувати шкільне приладдя. Це нагадало, що ти маєш піти з моєю родиною, ми вирушаємо за покупками завтра.

Гаррі ніколи в житті не стикався з такими речами, тому був приголомшений добротою, яку виявив до нього Мелфой, і міг лише кивнути. Невдовзі Міллі знову заскочила до кімнати, щоб повідомити, що вечеря майже готова, і обоє повернулися до їдальні.

* * *

– Нарцисо, я хочу подякувати тобі за вчорашнє, – почав Снейп, трохи схиливши голову перед господинею дому.

– Северусе, я зробила б для тебе все. Зрештою, ти для нас як сім’я, – сказала вона з посмішкою, перш ніж насупилося обличчя. – Звичайно, я зроблю все для цієї дитини, і коли ти показав його, я не хотіла нічого, крім як запропонувати допомогу. Я побачила те, чого не мала бачити, коли ввійшла в його розум; те, через що діти ніколи не повинні проходити, Северусе. Я хочу, щоб ти пообіцяв, що зробиш усе можливе, аби він не повернувся до тих маґлів, – зіллєвар лише погоджувався з Нарцисою, але знав, що Дамблдор мав інші плани. 

– Я докладу всіх зусиль, але вам, можливо, доведеться втрутитись, – відповів, дивлячись поміж двома Мелфоями. – Я так багато можу зробити, знаю, Луціусе, це може бути важко для тебе… – той лише підняв руку, щоб змусити чоловіка замовкнути.

– Ні, тобі не потрібно нічого говорити. Моя дружина нічого не розповідала про хлопчика, але навіть я знаю, що неправильно робити з дитиною. Я зроблю все, що в моїх силах, щоб допомогти вам обом, – сказав блондин, дуже суворо дивлячись на свого друга, засмучений тим, що той думав, ніби він просто відвернеться в скрутну хвилину.

– Дякую, – це все, що міг сказати Снейп своїм друзям.

Решту очікування вони розмовляли про те, як утримати Гаррі від того, щоб знову потрапити до рук тих маґлів. Коли домовий ельф сказав, що вечеря готова, вони попрямували до їдальні. Дорогою вони зустріли двох хлопчаків, Гаррі був у змінному одязі, Драко лише всміхнувся, щасливий, що змусив нового друга прийняти одяг. Здавалося, що за короткий час вони швидко здружилися.

– С-Северусе, Драко розповів мені про похід за шкільним приладдям, – сказав Поттер, сідаючи за шикарний стіл, приголомшено дивлячись на всю їжу, яка щойно з’явилася на їхніх тарілках. – Я… Чи можна приєднатися до нього та його батька, коли вони підуть за покупками?

– Звичайно, Гаррі, через тиждень починається навчальний семестр, тож ми підемо купувати все зі списку, а потім я допоможу тобі в навчанні. Драко, чи можу я також приєднатися до тебе й твого батька? – запитав Снейп, повертаючись до свого похресника. Хлопчина кивнув, блаженний від думки, що проведе час не лише зі своїм новим другом Гаррі, а й зі своїм хрещеним батьком.

Усі вони вели тиху розмову під час трапези, скрегіт посуду був здебільшого голосніший за слова. Поттер втратив рахунок того, скільки різних страв з’явилося перед ним, кожна з яких була неймовірною на смак. Здавалося, Леві також добре проводить час, розмовляючи з Гаррі, а також із Нарцисою, оскільки вона дуже цікавилася змієм. Занадто скоро малому й Северусу настав час покидати маєток, але не без обіцянки наступного дня піти за шкільними покупками.