6. Минуле

Навіть після довгої ночі Гаррі думав лише про одне: чим він має заплатити за шкільне приладдя? Усе життя Дурслі передавали йому старі речі Дадлі, хоча одяг був завеликий, шкільне приладдя було вживаним і порваним, а іграшок не існувало зовсім. Коли порушувалося питання, для чого вони це робили, ті відповіли, що не мають достатньо грошей, щоб витрачати на обох хлопців. Тож, звісно, Поттер ніколи не сумнівався в подібних словах, оскільки саме тітка Петунія та дядько Вернон були дорослими, які заробляли гроші.

– С-сер, – покликав Гаррі Северуса, який з’явився невдовзі після того, як малий виліз із каміну. Поттер дійшов висновку, що ніколи не звикне до таких подорожей. Чоловік обернувся й глянув на нього. – М-мені стало цікаво, як я збираюся заплатити за шкільне приладдя… У м-мене немає грошей, – слова були ледь голоснішими за шепіт, але Снейпу здавалося, що хлопець кричав. Невже ті маґли ніколи не розповідали ані про його життя, ані батьків?

– Гаррі, ти маєш гроші, батьки подбали про те, щоб ґалеонів повністю вистачало, перш ніж їх, м’яко кажучи, убили, – пояснив Северус, якомога делікатніше повідомляючи цю новину.

Зелені очі розширилися від почутого. Убили? Цього ніхто не казав, йому говорили, що ті загинули, бо були напідпитку й потрапили в автокатастрофу. Чи все, що казали ті люди – брехня? Юнак розлютився від цієї думки, але був щасливий, що його врятували від тих людей. Від подібних думок відволік Леві, що стиснув хвоста навколо крихітного зап’ястя.

– Малий, їх тут більше немає, я зроблю все можливе, аби їх тут і не було. Тобі нема про що хвилюватися, – ці слова втішали. Поттер був щасливий, адже, хоча й втратив більшу частину дитинства, він знав, що має шанс побудувати щось нове, щось справжнє.

Снейп примружив очі. Ті дурні маґли намагалися все приховати, а тепер саме він був тим, хто мав розповісти парубку, якого він звинувачував у смерті Поттерів, як саме ті загинули.

– Гаррі, чому б тобі не присісти? Те, що я збираюся розповісти, досить шокуюче.

Малий кивнув, сідаючи на один із великих м’яких стільців перед каміном, а Северус зайняв сусідній. Його обличчя виглядало так, ніби він привида побачив, коли думав про минуле та всі скоєні помилки.

– Гаразд, глянемо, з чого розпочати, – зітхнувши, сказав зіллєвар, намагаючись вигадати, з якого місця краще почати, не повідомляючи надто багато подробиць про обставини смерті. – Твоїм батькам довелося переховуватися через страх перед чарівником, який був, е-е, божевільним. Той чародій намагався позбутися всього, що, на його думку, могло зруйнувати наше суспільство, тож коли він почув новини про те, ніби хтось може здолати його, то злякався. Він зі своїми послідовниками вийшли й убили більшість людей, твоя сім’я була однією з них. Тієї ночі він прийшов у ваш дім і вбив твоїх маму й тата, а коли наставив чарівну паличку на тебе, з якоїсь причини заклинання зрикошетило й спричинило вибух, залишивши тебе неушкодженим. Маленьке дитя, яке бореться з Темним Лордом і виживає… Магічний світ був у захваті, називаючи тебе Хлопчиком, Що Вижив. На жаль, ти залишився сиротою війни, тож Дамблдор привів тебе до єдиної живої рідні на той час, вважаючи це найкращим вибором, – сказав Снейп, хоч і вдалося приховати більшість подробиць історії, адже хлопцеві зараз не потрібно знати деякі речі. Звичайно, він дізнається з часом, але все поступово, крок за кроком.

– Т-тож, це неправда, що мої батьки загинули в автокатастрофі? Вони не пили? – запитав Гаррі. Не зважаючи на те, що ріс без батьків, на очах усе одно виступали сльози за людьми, яких він ніколи не знав. Для юнака, який ніколи не пізнає своїх батьків, окрім як через чужі оповідки, вони були єдиною сім’єю, з якою він коли-небудь справді зблизився б настільки, щоб мати зв’язок хоч із якоюсь родиною. Парубок був просто радий почути, що його батьки не п’яниці, що вони були героями війни, цього цілком достатньо.

Северус пирхнув:

– Лілі, так ще й п’яниця? Ні, Лілі, твоя мама, ніколи не любила алкоголь настільки сильно, і хоча Джеймс час від часу випивав кілька чарок, у нього була робота, яка вимагала вправних моторних навичок без жодного права на помилку. Крім того, Лілі ніколи не дозволила б комусь їхати з тобою в стані алкогольного сп’яніння, – малий лише кивнув.

– Я-як його звали? Чоловіка, який убив моїх батьків? – запитав хлопчик, дивлячись на Снейпа. – Ви не повинні говорити, якщо не маєте бажання. Просто хочу почути ім’я, аби знати.

Северус трохи подумав, а потім кивнув на ці міркування. Гаррі мав право знати ім’я, адже той забрав у нього дитинство, а знання – це теж сила. Можливо, якщо знатиме ім’я, з’явиться сила для самозцілення.

– Я скажу лише раз, і, будь ласка, не повторюй опісля. Навіть сьогодні його ім’я сіє страх і паніку, – серйозно пояснив Снейп, дивлячись на хлопчика та очікуючи кивка, який був сигналом, що той розуміє. Звичайно, Гаррі кивнув, він був щасливий, що дізнався правду, яку приховували від нього з дитинства. – Цього чоловіка звали Волдеморт, – продовжив тихим тоном, а очі хоч і дивилися на Поттера, але не бачили, натомість малювали людину, яку він називав своїм господарем. Бачили все, що скоїв чоловік, аби довести власну цінність божевільному господарю, і найгірше: спогад про втрату своєї єдиної подруги, яку коли-небудь мав – Лілі.

– Він справді мертвий? – Гаррі не знав чому, але відчував, що мусить поставити це питання, хотілося знати, чи цей чоловік, що вбив його батьків, справді мертвий. Не хотів, щоб Северус засмучувався через надмірну кількість запитань, але відчував, що це може бути єдиним разом, коли хтось захоче сказати йому правду.

– Малий, я завжди казатиму тобі правду, не варто турбуватися, – пообіцяв Леві, бажаючи запевнити, що навіть коли здається, ніби світ проти нього, змій завжди буде на його боці. 

Чоловік із цікавістю глянув на співрозмовника:

– Дехто каже, що так: тієї ночі, коли націлив на тебе паличку, він зустрів власний кінець. Інші ж говорять, що він і досі там, шукає вмістилище, яке могло б втримати його душу, доки він знову не знайде належне тіло, – похмуро сказав майстер зілля, переводячи погляд на палаючий помаранчево-червоний вогонь. Просто хотілося припинити говорити про це, він закінчив розмірковувати про помилки минулого, через які нині шкодує. Зараз настав час, який дійсно мав значення: тепер він міг виправити скоєне, допомагаючи сину Лілі так, як не зміг допомогти їй. Гаррі зрозумів, що поставив стільки запитань, скільки було дозволено. Тож підвівся зі свого стільця, дивлячись на чоловіка, що поринув у власний жаль, а потім побажав йому гарної ночі й пішов у кімнату, яка була його відтоді, як він прокинувся.

– Леві, усе, що він сказав, правда? – запитав парубок, повертаючись до змія, щойно за ними зачинилися двері. Звичайно, він довіряв Снейпу більше, ніж будь-кому з дорослих у своєму житті, але водночас знав, що все сказане може бути брехнею.

– Так, Гаррі, усе, що сказав Северус, було правдою, – запевнив, знаючи, що малий хотів бути впевненим, але плазун переживав, що дитинча більше не зможе довіряти всьому, що говорять люди, адже його довіра знову й знову піддавалася випробуванню цими шкідниками. Якби випала можливість, Леві проковтнув би тих людей повністю, але знав, що їхня гниль може викликати розлад шлунку. Змій також розумів, що Северус сказав не всю правду, але, знаючи свого господаря, це було заради його ж безпеки, і якщо ніяк не зашкодить, то можна на це заплющити очі.

Поттер усміхнувся, щасливий, що змій поруч, знаючи, що хтось буде наглядати за ним.

– Лягай спати, юначе, завтра в тебе довгий день. Ти йдеш купувати шкільне приладдя та заводити дружбу з Драко, – Гаррі лише кивнув, коли позіхання вирвалося з вуст, а потім приготувався до сну.

– Гаразд, Леві, добраніч.