Легкий вечірній вітер сповиває фігуру на даху багатоповерхівки. Погляд у далечину міста, мерехтіння у вікнах будинків. Хтось тільки повертається з роботи, хтось збирається на нічну зміну, хтось вже вдома, з родиною. Місто живе своїм життям, його не турбують чиїсь переживання чи втома.
Сонячний ранок, надто сонячний. Саме через такі ранки Ляна прокидалася ще до світанку, аби це сяйво не вбивало бажання виходити на вулицю, йти на роботу та дивитися на людей. В такі дні всі, зазвичай, усміхнені, веселі та… бридкі. Дівчина ніколи не розуміла, як можна любити сонячні дні.
