Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Насправді якщо б в Сіскейл Менорі так і залишилися темно-сині портьєри та мрачнуватий колір стін, Пандора б не звернула на це ніякої уваги. Такі речі не мають ніякого значення о п’ятій ранку після довгої вечірки, то ж коли вони з Реґулусом нарешті трансгресують додому, інтер’єр будинку залишається без коментарів.
— Я боялася, що нас може розщепити по дорозі, — каже Пандора, стягуючи підбори ще у вітальні, — бо перше, що каже Макґонеґел на курсах підготовки, це те, що апарувати в стані алкогольного сп’яніння суворо заборонено та несе небезпеку для життя.
— А ти думаєш, що я був занадто п’яним, щоб апарувати? — питає Блек, розтягуючись на дивані та не маючи ніяких сил ворушитися.
— Я бачила скільки ти пив, — сміється вона.
— Але не бачила, скільки довелося вижрати тверезійного зілля незадовго до того, як ми вирішили завершувати це свято життя та збиратися додому.
— А ти підготувався кардинально.
— По-перше, йти на захід, який потенціально може перерости у п’янку без невеличкого запасу зілей на кожен випадок – це безглуздо. Цей досвід я здобув завдяки свойому брату та твойому декану.
— Не уявляю, як містер Люпин нажирається в хлам, — вона дійсно не може навіть подумати, що її декан здатен вести себе хоч колись нераціонально та неправильно.
— Він і не нажирається. Зазвичай нажирається мій брат, а Люпін відкачує його десь у кущах, — пирхкає Реґулус.
Вони сміються з цього, а потім трохи мовчать – втома дає про себе знати.
— Добре, а по-друге? — згадує Пандора.
— А по-друге, не хотілося б валятися десь у відключці в моменти, які потім в сто років ти переповідаєш дітям і розказуєш, що це був «найщасливіший момент твого життя».
Дівчина погоджується, а потім все таки піднімається з дивану та підходить до вікна.
— Коли ти казав, що маєток неподалік від моря, я не очікувала, що воно буде настільки близько, — вона милується видом, — а люди тут бувають?
— Зазвичай, ні, — хитає головує Реґулус та також встає, — можливо якісь заблукалі маґли, але дім вони все одно не знайдуть, навіть якщо будуть стояти прямо перед ним. Я наклав декілька бар’єрів і на маєток, і не деяку територію навколо.
— Тобто, теоретично я можу купатися в морі голою, коли мені заманеться, і мене ніхто не побачить?
— Ти можеш купатися там голою хоч теоретично, хоч практично, але тебе все ще можу побачити я, — відповідає Блек, підходячи до своєї жінки ззаду та ставлячи руки на підвіконня по обидва боки від неї.
— Це не виглядає як велика проблема, — вона повертається до нього обличчям та впирається спиною в підвіконня, — та й, здається, я твоя дружина, то ж…
— Ти не зобов’язана, — миттєво відповідає їй Реґулус, розуміючи, що вона має на увазі.
— Але ми одружені, і все це відбулося лише тому, що наша сім’я хоче, щоб ми наплодили їм купу онуків, які б гордо носили фамілію «Блек».
— Я обіцяв своїм батькам, що одружусь на тобі, але більше – нічого. Свою обіцянку я виконав, — починає Реґулус, — хоча я б одружився на тобі навіть якщо б не було ніякого магічного договору.
Він лагідно посміхається їй та торкається пальцями щоки.
— То ж, ти не хочеш зі мною спати? — Пандора все ще не дуже розуміє.
Реґулус стримує сміх.
— Звісно я хочу, — зітхає він, — але лише в тому разі, якщо и й сама цього хочеш. А зараз… Ми не відпочивали більше доби і валимося з ніг через втому.
Пандора облизує губи та піднімає погляд на нього.
— А якщо я хочу прямо зараз?
— Боюся, в такому випадку, в мене просто немає іншого виходу, — шепоче Реґулус, нахиляючись та солодко цілуючи свою дружину.
І з кожною секундою цього поцілунку він відчуває себе щасливішим.
Він нарешті усвідомлює, що йому більше не потрібно намагатися заслужити любов родини. В нього тепер є своя власна, де тепло і ніжність може отримати кожен, хто цього потребує.