Повернутись до головної сторінки фанфіку: У непримітних світах

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

   На березі океану з сяючого мерехтливого прямокутника вийшли двоє людей у чорному обмундируванні та шоломах з білими номерами на них.
   Потикавши пальцем по екрану прямокутника розміром з долоню, нервово струсивши його, але незабаром заспокоївшись, обидві фігури почали розглядати те, що відбувалося навколо.
   А виглядало, як переселення частини місцевого населення, бо не тільки воїни зі зброєю і щитами, а й жінки з торбинками, кошиками і бігаючою поряд дітлашнею, рухалися до довгих вузьких дерев’яних кораблів, на яких уже були розміщені різноманітні бочки. Чулися суперечки про перевантаження, необхідність та зайвість різних речей; панував хаос, який посилювали рухливі діти, котрі затіяли свої ігри.
   Один із прибулих звернув увагу на металевий кругляш, який валявся серед розкиданих повсюди дрібних предметів домашнього вжитку.
— Що це? В результаті зміщення тектонічних плит, наступних землетрусів і вивержень вулканів, континент розвалюється на частини і майже весь йде під воду. — Процитував він з пам’яті. — Населення його повністю гине, будучи дрібними розрізненими племенами кочівників, що застосовували в кращих випадках бартеру, чи просто намагалися відібрати потрібне силою. Відповідно до основної тимчасової лінії. Але ж це монети! Вони мають гроші в обороті.
— Хм, а профіль на монеті тобі нікого не нагадує? — другий підкинув монету в повітря і піймав.
— Ще один?! Та скільки ж можна? Через його варіації ми постійно завалені роботою, не перепочити!
— Дивися, та стара зі шрамом на обличчі загортає паперові листи, як найцінніше, і всі так шанобливо їй допомагають. — Він підійшов ближче і здивовано дивився на списані дрібними літерами та цифрами листочки, креслення. І лише тривожний сигнал темпаду повернув його думки у потрібне русло. Завмерлий і згаслий на десять секунд екран змусив занервувати, але знову запрацювавши, дозволив спокійно видихнути і почути свого занадто емоційного напарника.
— Шість кораблів! Хе, вони організовано створювали флотилію.
— І ми тут, бо чотири з них тепер успішно дістануться іншого континенту. І чомусь надто просунуті вцілілі візьмуться на тому континенті запроваджувати грамоту, дрібне виробництво і свої гроші. — Потикавши пальцем у знову темний темпад, озирнувся на підозріло мерехтливе світло порталу. — Схоже, енергетичне поле цього світу створює певні перешкоди і заважає стабілізації роботи нашого обладнання.
— Щоб виправити лінію, щоб усі з цього континенту загинули, досить швиденько пошкодити їхні кораблі.
— Драккари.
— Що?
— В одному світі вони називалися… — махнув рукою. — Так, зробімо це.
   Але, вспівши зробити лише кілька кроків, знову глянув на прямокутник, з якого пронизливо зазвучав тривожний сигнал, і попереджувально підняв руку.
— Стій. Терміново повертаємось! Аврал. Усіх збирають в офісі!
— А кораблі?
— Терміново!
— Не здивуюсь, якщо винен всьому знову-таки один з його варіантів.
   І двоє людей у чорному обмундируванні та шоломах побігли до порталу, в якому і зникли, а місцеві, котрі готуювася до тривалої та небезпечної водної подорожі, продовжували перебирати та упаковувати потрібні речі, прислухаючись до мудрих, як завжди, порад бабусі Дори.

    Ставлення автора до критики: Позитивне