IV

   Зазвичай Тоні прокидався на самоті лежачи на боці, з ломотою і онімінням у тілі від ночівлі на холодній і жорсткій, не зважаючи на підстилку з хутра, підлозі. Потім — хвилин десять розминання, повертаючи ниючим частинам чутливість і рухливість. Зате завжди радів, що в цьому новому дивному житті якщо нічні кошмари й відвідували, то він цього не пам’ятав, тож все не так уже й погано.
    Сьогодні ж по пробудженні чоловік усвідомив себе в прекрасному самопочутті, лежачим на спині без одягу, а на грудях під ковдрою явно відчувалася присутність чиєїсь руки. Розплющивши очі, по яскравому прямокутнику світла від вікна (поки просто отвору в стіні) зрозумів, що вже давно не ранній світанок. Повільно повернув голову, і вигляд мирно сплячого на боці бога, поклавши на нього руку, викликав легке здивування. Ні, те, що всупереч майже всім попереднім дням, той не піднявся на світанку тихо виходячи, було зрозуміло — після кількох втомливих днів на межі виснаження був потрібний тривалий відпочинок як для фізичного, так і магічного відновлення. Дивним було те, як заметушилися і сплуталися його власні думки від того, що сталося ввечері. Згадка змусила серце трохи прискоритись, підганяючи кровообіг в тілі, але геній постарався лежати нерухомо, щоб не потурбувати відпочиваючого.
   Що це було? Хвилинна вигадка примхливого принца?
   Він уважно розглядав гарне умиротворене обличчя, що залишалося блідим, наче мармуровим, не зважаючи на тривалі переходи під палючим сонцем і різким вітром. Ніжні губи, зазвичай підібгані від невдоволення, або глузливо усміхнені, через сонну розслабленість виглядали більш повними і чуттєвими. Тоні облизав свої обвітрені, за раз зубами зіскрібши шматочок, який відлущувався. Ще кілька років тому впевнений у своїй чарівності плейбой не замислюючись просто прийняв би як факт, що хтось захотів зробити йому приємно, й це нічого б і не означало, ні до чого не зобов’язувало. Але тепер він побитий життям, що залишило зморшки і шрами, вже немолодий, ще більше пошарпаний жорстким світом, куди потрапив у компанії бога, який якраз і залишається чарівним.
   То що це було?
   І не можна не визнати, що прибулець, котрий колись до гикавки налякав всю планету можливим вторгненням ворожої армії, а його самого ще й стрімким кидком у вікно, зараз дбав про його смертне життя, щоб воно не стало раптово смертним. Просто від нудьги, як і казав? Чи не вишукувати прихованих мотивів, яких у хитромудрого може бути безліч, і жоден не буде особистою симпатією? Але вчорашні чуттєві пестощі… Що, чорт забирай, значить «захотів почути твої стогін»?! А якщо йому захочеться…
   І тут геній зрозумів, що його не тільки дуже приваблює красивий лежачий поряд хлопець, якому трішки за тисячу, а що він бажає його, і що хочеться вірити у вчорашні співучі компліменти, що вони — не звичайна (добре, божественна) постільна балаканина, а він справді бажаний.
   Стоп. Невже він запав на хитромудрого засранця? Ось же пиздець! А пиздець не лікується. Так, досить істерити з самого ранку. Все через тривалу відсутність сексу, і такої раптово ніжної уваги, так що не треба перебільшувати. Це просто тілесний потяг, якому можна піддатися. Як це не приховуючи вчора зробив північний олень.
   Полегшено видихнувши, прийшовши до задовільного внутрішнього рішення, Тоні почав розмірковувати про те, що зробить, коли сплячий нарешті прокинеться. Проведе по його лежачій на грудях руці від кінчиків пальців до плеча, далі по шиї до потилиці, зариваючись у чудове довге чорне волосся, притягне до себе, накриє заманюючі губи поцілунком, щоб з них точно вже не злетів ніякий їдкий коментар …
   Раптом мирну тишу нахабно порушив його шлунок, гучним бурчанням нагадуючи про проігнорену вечерю та відсутність сніданку. Тіло, що лежало поряд, заворушилося, прибираючи руку і повертаючись на інший бік.
— Твій живіт, Старк, гучний, як єрихонські труби. Створиш саму шумну зброю, то назвеш «Єрихон», а зараз знайди собі їжу, і дай мені поспати, — їдко прокоментував трикстер.
— Блядь, олень, — з прикрістю буркнув колишній «продавець смерті», відчуваючи як прагнення цілувати чужі губи змінюється бажанням врізати по них, але постарався тихо підвестися в пошуках одягу.
   Невдоволено зморщивши носа, Тоні натягнув на себе одяг, скинутий ним учора купкою, що теж мало сприяло гарному настрою, але підбадьорився, виявивши біля вогнища свіжоприготовану юшку до холодного м’яса. Дори не було ні видно, ні чути, але оскільки вона ознайомилася з околицями, а що зі знайденого можна пристосувати в побуті знала і краще, то їй було надано свободу переміщень та дій за власним розумінням.
   Освіжившись біля річки, винахідник взявся до роботи. Через декілька годин, в одну мить відволікшись, зрозумів, як ниє спина і вирішив зробити перерву, відпочивши на сухій колоді біля ганку. Біля входу клопотала Дора, що вже повернулася, намагаючись хоч якось поліпшити їхні побутові умови. Підійшовши ближче з метою вкотре подякувати за наявність завжди приготованої їжі, з подивом виявив, як при погляді на нього вона кивнула і з ледь помітною хитринкою посміхнулася, чого за його пам’яті ще жодного разу не траплялося.
— Та ти ж посміхнулася! Це ж не за моє «Дякую за кулінарні шедеври»?
   Мовчання.
—Я б відзначив таку подію, але тут з алкоголем нескладуха, хоча процеси бродіння…
— Старк, не подумай, що беру на «слабо», — перебив трикстер, який нещодавно прокинувся і вийшов, тримаючи в руці шматок м’яса, навіть не подумавши нікому дякувати за приготування. — Але з доступних інгредієнтів навіть нормальне пиво не вийде. Можлива хіба ненайвдаліша і найсмердючіша брага з усіх відомих світів, від якої буде не стільки сп’яніння, скільки нетравлення. А яка з трильйона причин спонукала тебе бажати алкоголю?
   Тоні вказав на Дору, що в цей момент подивилася на Локі, і завмер, побачивши на її обличчі схвальну усмішку.
— Ось. Бачив? Вже друга посмішка у неї. Цілком привід для тосту.
   Асгардець зник в домі й за секунду повернувся з бурдюком, впихнув у його руки.
— Чистою водою відзначиш, — дожувавши м’ясо, присів поруч і, приобійнявши людину за талію, почав легенько погладжувати.
   Встигнувши зробити два ковтки, механік схопився і не обертаючись нейтрально промовив:
— Ще наберу.
   Підозріло примружившись, бог обману провів поглядом фігуру, що віддалялася в напрямку річки. На мить задумався, після чого велично підвівся з пихатим виразом, вирішивши прогулятися в протилежному напрямку і подалі. Але, зробивши пару кроків, зупинився, зітхнув і, розвернувшись, пішов слідом за людиною.
— Старк, що тебе турбує?
— А в якій площині питання? Саме тут зараз — що треба було б до річки зручні сходи зробити, бо підніматися важко. Якщо глобальніше, то який саме поштовх буде прийнятним для племені, з якої концепції почати. Розумію, що ще мало хто облаштувався, не кажучи про те, щоб визначитися з… земельними наділами, кращими ремеслами, раз усі уявляють себе мисливцями, але ти міг би вже підкидати їм потрібні думки, в тому числі про поняття грошей… — затараторив винахідник, повертаючися з повним бурдюком.
— Для більшої зрозумілості мені перейти на твій манер мови? — холодно уточнив трикстер, заступивши дорозу і зупиняючи. — Не зістрибуй з питання. Уникаєш…
— Не розумію, що тобі… — той зробив спробу обійти, але його плече вхопили і досить відчутно стиснули.
— Брешеш тому, кого вважають богом підступності та обману, Старк? Все-таки ж ти такий самий, як усі. Говорячи «Давай будемо відвертішими і відкритішими», очікуєш щирості від мене, але самого, зрозуміло, це не стосується. — Прошипів Локі, вихопив ношу і продовжив беземоційно: — Я віднесу і маю намір знову відпочивати, так що постарайся не надто шуміти при будівництві своєї кузні. Займися сходами біля води, або обмеженими розумовими здібностями одноплемінників.  Успіхів.
   З хвилину простоявши збентежено, геній тихо вилаявся собі під носа і пішов у будинок, відзначивши дорогою, що дівча знову десь не видно. Швидко відкинув полог, попрямував до їхньої спальні, де прикривши очі, асгардець лежав на шкурі.  Хоч рішучість, з якою він увійшов, кудись випарувалася, Тоні сів поруч, маючи намір поговорити, але маг, не давши йому почати, холодно промовив, не розплющуючи очей:
— Навіщо заважаєш моєму відпочинку? Ти іншої думки, але я і так зробив більш ніж достатньо як для скупчення дикунів, так і для тебе.
— Локі, ти справді зробив…
— Вам завжди буде ще багато чого потрібно, але я не бачу жодної причини, через яку чиїсь потреби повинні мене турбувати, — він подивився на людину пронизливими зеленими очима та інтонацією, підкреслюючи кожне слово повторив: — Не бачу. Жодної. Причини.
— Якщо ти від усіх віддалишся, тобі незабаром стане нудно, — трохи посміхнувшись геній видав єдине, що зумів одразу придумати. Але варто було богові заплющити очі і обернутися до нього спиною, як натяк на посмішку одразу зник. — Вибач.
   Зависла пауза розтяглася на х вилину, перш ніж тиша була порушена.
— За що? Ти правий. Стане.
   Зітхнувши, Тоні відчув себе, як перед стрибком у холодну воду.
— Що ухилявся. Від тебе, від запитання.
— У такому разі за словом «вибач» пояснення мають слідувати негайно. — Локі знову повернувся, а його очі, здавалося, вивчали не обличчя, а саму душу збентеженої людини.
— Я сам не можу зрозуміти, ні що думаю, ні що відчуваю. Те, як магічиш, говорячи, що можеш тільки дрібниці, дух захоплює, таке в голові не вкладається. Але якщо більше і не використовуватимеш свою силу, то все одно. Ти надзвичайно цікавий як особистість, хоч і такий складний. — Тоні зам’явся, а співрозмовник в очікуванні завмер, ні єдиним рухом, ні звуком не видаючи власних емоцій. — Ти й приваблюєш і дратуєш просто невимовно і одночасно. І ось сьогодні то я відчуваю потяг і хочу поцілувати, то злюсь і мрію розбити твої губи.
— Почну, мабуть, з неприємного, — хмикнув бог, і людина усвідомила, що з проявом хоч якоїсь реакції на його слова відпускає внутрішня скутість. — А оскільки не люблю біль, то… Чим розлютити так встиг?
— «Єрихон».
   Моргнувши раз, другий, маг ошелешено вирячився.
— Ти не можеш сердитися за жартівливе перебільшення звучання… Будь ласкавий уточнити.
— «Єрихон» — ракети, створені мною і яких вимагали від мене, мило урізноманітнивши життя полоном та тортурами водою. Дуже, до речі, шумна зброя.
— Я не знав, — Локі підвівся, сідаючи навпроти. — Твій короткий опис себе не містив деталей і назв. То щоб я випадково більше не тригернув тебе…
— Це не тригер до посттравматичного…
— Та все ж. Як дивишся на те, щоб видати розширену версію свого життя?
— Починаючи з перших дитячих спогадів? В якому порядку випадали молочні зуби розповідати? — спробував віджартуватись механік.
— Якщо для тебе це важливо, — маг залишався серйозним.
— Може не зараз?
— А коли я знову, використовуючи ваші ж афоризми, посилання на популярні книги…
— Біблія — бестселер.
— Наступлю, так би мовити, на твій улюблений мозоль…
—То вріжу тобі, оленюшко.
— Старк, я подумую, як змусити тебе прямо зараз…
— Гаразд, постараюся одразу сказати «Ой, тут бо-бо».
— Сподіваюся.
— А ти сам так зможеш, якщо невдало пожартую я?
— Вірогідніше «коли», а не «якщо».
— Чи одразу станеш холодним, як айсберг в океані?
— Мої вітання — ти вже невдало пожартував.
— І в чому ж мій прокол? У айсбергу? Не кажи, що на Титаніці загинула любов всього твого життя.
— Може не зараз?
— Це означає «так»? Офігіти!
— Ти мариш? Не було в мене жодного загиблого кохання.
— Тоді що не так я сказав? Мені не по собі, коли ти за мілісекунду переходиш на високу мову і стаєш відсторонено далеким і холодним… — винахідник задумався. — Це твоє потрясне перетворення на інеїстого смурфика…
— Йотуна, — маг трохи відсунувся.
— Ти ж не накидався, щоб одразу мене зжерти, то чому бути ним вважається чимось поганим? Прикольно ж мати одразу дві іпостасі плюс магія, що взагалі дах зносить! Але, я так розумію, цим належним чином ніхто не захоплювався.
Засміявшись Локі пирснув, і було зовсім несподівано почути від нього подібний звук, але і вчувалися ноти гіркоти, які наповнили завершення короткого сміху.
— Коли захоплюватися прийнято лише атакою в лоб, нехай і вбивчо програшною, то магічні вміння, навіть якщо і рятують життя, сприймаються безчесними трюками. Як я вже згадував, йотуни для асів — моторошні монстри, вороги, тож демонструвати цю свою природу будь-кому я не поспішав.
— Мені хотілося б розглянути тебе в тій формі, але пам’ятаю, що тобі не дуже комфортно, то не наполягаю.
На коротку мить здивовано піднявши брову, Локі незвично тепло посміхнувся і присунувся ближче до людини.
— Віддаю перевагу цій своїй іпостасі, і, як я пам’ятаю з твоїх недавніх слів, вона тебе приваблює і притягує, — трикстер наблизився впритул і зашепотів на вухо: — І мені надзвичайно цікаво дізнатися наскільки.
   Він провів кінчиком язика по краю вушної раковини, схопив зубами мочку, трохи потягнув, відпустив, і лукаво глянув на завмерлого генія.
   Спочатку здивувавшись від такої різкої зміни настрою, Тоні швидко включився в гру і, притягнувши до себе зеленоокого красеня, прикусив його нижню губу і одразу зализав, переводячи це в поцілунок.
   Всупереч очікуванням, Локі більше не пускав у хід зуби, а відповідав ніжно. Дозволивши чужому язику проникнути в свій рот і пестити як гостю заманеться, бавився тим, що ганявся за ним своїм і намагався обвити. Взявшись цілувати з більшою пристрастю, чоловік невдоволено замугикав, відчувши, що партнер відсувається і підштовхує вгору його обіймаючі руки. Але зрозумівши, що трикстер це робив, щоб стягнути з нього футболку, охоче допоміг і знову голодно вп’явся в його вуста, сильніше притискаючи дивовижно біле тіло до оголених грудей, в яких ритмічні удари серця розганяли кров все швидше. Десь на периферії свідомості відзначивши про себе, наскільки плавно але все більше його заводять ігри з юрким язиком, Тоні перемістив одну руку з лопаток бога на талію і гарячою долонею почав погладжувати вгору по спині і вниз до краю щільно прилеглих штанів. А той підвівся, переніс вагу свого тіла на ліве коліно збоку людини, обхопивши однією долонею його потилицю, а іншою підтримуючи спину, торсом почав навалюватися, продовжуючи цілувати бажані губи. Так притримуючи, неспішно і м’яко уклавши генія на шкури, витягнувся і, розмістивши праву ногу між випрямлених ніг партнера, припав зверху. Якийсь час вони так і лежали, ще граючи язиками в наздоганялки, проштовхуючись у чужий рот, часом прикусуючи і смоктучи нижню губу, поки Локі, спершись на лікоть, не відсунувся, натягуючи між ними тонку прозору нитку слини. Трохи порухав стегном, потираючись ним об чужий пах, даючи зрозуміти, що відчув крізь одяг ерекцію людини і, задоволено усміхнувшись, ще раз глибоко поцілував. Після чого поцілунками почав пробиратися до вуха, залишаючи від куточка губ через щоку вологу доріжку і зашепотів:
— Ти для мене такий солодкий, Тоні, (поцілуй у шию) і я радий, що теж подобаюсь тобі.
— Не уявляю, щоб ти міг комусь не подобатися,— пробурмотів той у відповідь, однією рукою погладжуючи прохолодний бік.
— Чи це означає, що ти, прекрасний геніальний смертний, погодишся віддатися мені? — повернувшись губами до мочки вуха, прошепотів питання бог і завмер, намагаючись вловити найменший шум, видих, який видасть людина, і в якому може прозвучати «так». Але той лише нерухомо застиг.
— Ні.
— Не цю ж секунду… Поки зігріється вода, я все підготую…
— Ні, — трохи нервово проковтнувши, повторив механік.
— Чому? Адже ти зацікавлений у тому, що відбувається між нами. І хіба я не довів, що можу бути ніжним з тобою, зупинятися за першим знаком невдоволення? Що зробити, щоб ти зумів мені довіритись?
   Пожувавши губу, нервова звичка, якої з дитинства за собою не помічав, Тоні почав:
— Справа не в тобі, а в…
— Ясно! Маг відсунувся і, трохи відкотившись, ліг на спину, ніби безтурботно закинувши одну руку за голову, а другою потягнув на себе плащ, прикриваючись, і з байдужим виразом розглядав стелю.
— Нічого тобі не ясно! — повернувшись до нього, людина спробувала притягнути асгардця назад до себе, але той хоч і виглядав розслаблено лежачим витонченим хлопцем, не зрушив ні на йоту.
— Слово «ні» гранично ємне, чітке та зрозуміле.
   Залишивши безуспішні спроби притягнути мага, винахідник відкинув з нього ковдру, на мить замилувавшись красою напівголого тіла, сам прилинув, спираючись на лікоть і вдивляючись у демонструюче байдужість обличчя.
— Та я ж тобі життя довіряв, і тому живий ще. І справа дійсно в мені. Навіть із небагатим юнацьким досвідом зі своєю статтю, і доволі ґрунтовним із протилежною, — він подолав порив відвести погляд, видихнув і продовжив: — Я завжди був активний.
— Ти боїшся? Не може бути, що нового. Що буде боляче? — беземоційний вираз змінився турботливим, і, провівши великим пальцем по брові, прохолодна долоня доторкнулася до неголеної щоки. — Я не забуваю, що ти тендітний, і запевняю, що зроблю все, щоб…
— Але зараз я хочу… Може ти віддашся мені? — швидко пробелькотів питання Тоні.
  Моргнувши, трикстер посміхнувся:
— На відміну від короткого «ні», з цим можна працювати.
— Працювати? Що означає..?
— Невдалий підбір слів.
— У тебе й невдалий підбі…
   Різко потягнувшись вгору, Локі притулився вустами і впхнув язика у чужий незакритий рот, обгладив його, забрався, але не відсторонюючись, а залишаючись відкритим, запрошуючим. Геній накинувся з усім запалом. Цілував так, ніби від цього залежало майбутнє всього живого навколо, рукою масажував м’язи торса, який вже зовсім не нагадував нерухому статую, а стегнами все тісніше притискався до лежачого під ним, відчуваючи хвилю тепла, що спрямувала в пах, невдовзі знову зробивши його збудження досить помітним.
— Я можу розуміти твій поцілунок як «так»? — перервавшись, із придихом запитав Тоні, бажаючи почути зізнання.
— Ні, — дуже твердо промовив трикстер, і подивився на здивовану людину з хитрою посмішкою. — Однозначно «ні».
 

— Втягнув у поцілунок тільки щоб розпалити й обломати? — намагаючись заспокоїтися, Тоні повільно видихнув, відштовхнувшись підвівся, але далі відсунутися бог йому не дозволив, вмить прийнявши сидяче становище і схопивши за плечі.
— Куди? Я маю намір продовжити займатися з тобою дуже приємними речами.
— У такому разі ти не міг би поконкретніше пояснити відмову та…
— Що ти знаєш, чи уявляєш про мене? Про богів, Старк? — проігнорувавши значення закочених на цьому слові очей, спокійно продовжував: — Тобі відомо, що тіла не такі вразливі. Можливо, не такі легкозбудливі, хоча міцність не означає нечутливість. «Якщо нас уколоти, то хіба у нас не йде кров? Якщо нас полоскотати, хіба ми не сміємося?»
— Шекспіра читав навіть?
— Багато різного читав, якось проти волі видався час.
— Так твоє «ні» все ж таки помста за мою незгоду, чи…?
— Очевидно, «чи» теж. У тебе в … хм … нерозбірливий період було, звичайно, безліч мідгардських жінок, з якими ти, ймовірно, був «на висоті». Але тепер ти хочеш вести, будучи не з жінкою, навіть не з кимось із Мідгарда, і не зовсім-зовсім з асгардців.
— Тобто…
— Наскільки уважним і щедрим коханцем ти зможеш бути зі мною? — Погладжуючи під час розмови плечі людини, напівйотун, нахиливши голову, глянув на нього, на мить блиснувши червоним в очах.
— Ну, є один спосіб це дізнатися, — з незворушним виглядом винахідник провів по блідих грудях, натиснув, намагаючись укласти бога назад на їх ліжко з сіна і шкур, але той не зрушив ні на міліметр, чим викликав невдоволене зітхання. — Провести експеримент, дозволивши мені діяти.
— Дозволю, — прохолодні довгі пальці, погладивши міцне стегно механіка, вчепилися в тканину штанів і трохи смикнули. — Роздягнися спочатку сам, і я піддамся.
   З легкою усмішкою уважно поспостерігавши як людина, намагаючись робити це недбало, стягує з себе решту одягу і взуття, завозившись, коли штани застопорилися біля щиколоток, трикстер подався назустріч, долонями обхопив голову генія і, цнотливо поцілувавши шершаві губи, потягнув на себе, м’яко опускаючись на спину.
— Але не віддамся, — ще один легенький дотик губ, усмішка, побачивши насуплені брови чоловіка, який стояв рачки над ним. — Не сьогодні.
— Чому все найцікавіше в тебе вкотре «не сьогодні»? — пробурмотів той, почуваючи себе трохи безглуздо, і розчаровуючись через гру, котру затіяв розташований під ним спокусливий засранець, і яку ніяк не зрозуміти.
— А куди ти так раптом заквапився? Я не збираюся тебе кидати, Ентоні. Хоча б тому, що ще не побачив, як ти у своїй кузні карбуєш монети з моїм зображенням.
— Може ти й залишаєшся безсмертним…
— Безсмертя — не зовсім вірне визначення для життя в кілька тисяч років, і яке можна обірвати… Але з твоєї точки зору цілком…
— Але я точно, як ти час від часу нагадуєш, простий смертний, і досі дивуюся, як мене не загробила якась місцева зараза. Отже, час для того, хто може в будь-який день згинути, є дуже цінним ресурсом. — Як ні в чому не бувало міркував уголос Тоні, вдаючи, що не почувається все незручніше, застигши оголеним у колінно-ліктьовій над струнким хлопцем, звабним своєю красою і близькістю.
— Ти ж якось помітив, що я не бездіяв, коли твій час загрожував різко закінчитися, хоча все, що ти тоді робив — це жахливо вибішував. Думаєш, надалі при загрозі я не проявлю участі? — довгі тонкі пальці лівої руки зарилися в густе волосся плейбоя і скуйовдили його. — Тим більше, коли в геніальній голові з’явилася думка, що мене можна не тільки дратувати, а й задовольняти.
— І повертаючись до цього, — провівши великим пальцем по гострій вилиці, спустившись до губ, натиснув на нижню і на мить торкнувся білого ряду вологих блискучих зубів. — Які ж обмеження?
— Біль не вітаю. Хіба тільки легкий і короткий заради гри, — рука Локі, що все ще перебирала і без того розпатлану шевелюру винахідника, стиснула волосся і злегка потягнула назад, змушуючи відсунутися, а сам маг, не стільки спираючись на іншу руку, як за рахунок роботи м’язів преса, піднімався, торкаючись щокою ледь колючого обличчя, і шепочучи на вухо: — Роби, що забажаєш, але про проникнення в мене поки що можеш тільки мріяти. Або дозволь мені, — долоня з потилиці швидко шмигнула вниз, мимохіть торкнувшись грудей і підтягнутого живота, підхопила член генія, який додатково зрадів увазі, і просунулася трохи далі, подушечками пальців ритмічно притискаючись до мошонки, ніби зважуючи. — Взяти все у свої руки.
   Тихо і глибоко втягнувши повітря, Тоні охопив витончене зап’ястя, м’яко відсторонюючи від себе і заводячи подалі за спину трикстера.
— Твої руки нехай відпочивають десь там. А зараз приліг назад, — довго лизнув гладку шкіру щоки і прошепотів: — Будь ласка.
   Потягнувши плащ і зіжмакавши його, формуючи подобу подушки, Локі знову плавно опустився на ліжко, зручно влаштовуючись потилицею на складені на «подушці» руки, і з цікавістю розглядав навислого над ним чоловіка.
   Від вигляду оманливо тендітного тіла, поступливого і принадного, свідомість Тоні на кілька хвилин затьмарилася бажанням негайно оволодіти ним. Зірвавши одяг, розсунувши білі довгі ноги, навалитися, увірватися в м’яку теплоту глибше, вгамовуючи жагу, котра раптово виникла і наче спалювала зсередини. Але хоч від цього хітливого прагнення, яке гарячою хвилею влилося в поважілий член, можна було втратити себе, він, шумно видихнувши і заплющивши очі, зумів утримати над собою контроль.
   Звідки раптом виникло таке шаленство? Скільки різних і гарних і гарячих коханок у нього було, і кохана… Але втрачати самоконтроль фактично на самому початку… Такого не було з юності чи взагалі?
   Так, під ним тисячолітній бог, який, якщо щось буде недовподоби, запросто зможе не лише зупинити, а й розмазати по стіні тонким шаром художніх фотошпалер. Але ж це не причина піддаватися пориву і накидатися наче тварина на поступливого коханця.
   Примушуючи себе дихати рівніше, винахідник відкрив повіки і помилувався виглядом точеної але м’язистої фігури іномирного створіння, рожевими намистинами сосків, випираючими ключицями, поглибленням між ними, кадиком, що смикнувся (при зумисному в цей момент ковтанні слини), який нагадував, що не зважаючи на витонченність і ідеально гладку шкіру саме чоловіче тіло належить пестити. На обличчі він зустрівся з трохи іронічною напівусмішкою й іскристими з-під густих вій зеленими очима, котрі зазирали у саму душу. Локі ніяк не прокоментував незвичну повільність, жодним рухом не намагався спрямувати або відволікти замисленого чоловіка, а терпляче чекав, поки той заладнає з собою, які дії розпочне. І Тоні, не зважаючи на жар, що все ще вирував у крові, захотілося подарувати йому солодість, ніжити його з не меншою турботою, ніж яку отримав вчора.
   Нахилившись, він почав з найніжнішого поцілунку, ледь відчутного дотику губ, повільного погладжування язиком нижньої губи і мовчазного прохання дозволити піти далі, згода на яку проявилася в широко відкритому роті і в вітальному торканні юрким язиком. Але чим глибше ставав їхній поцілунок, тим активніше міцна долоня механіка погладжувала, масажуючи, шию, тверді груди, підтягнутий живіт, тим швидше знову наростав жар і геній, перервавшись, важко дихав, дивуючись з якою швидкістю розпалюється. Повернувшись до поцілунку, він спустився нижче, залишаючи мокрий слід, цілуючи шию, відчуваючи вустами пульс, що б’ється під тонкою шкірою. Поборовши спокусу прикусити і наставити засосів, змістився ще, пройшовся язиком по яремній западинці і, припавши губами до ключиці, завмер, відчувши рух і легкий дотик до волосся на потилиці.
— Якщо дуже хочеться, можеш прикусити, — прошепотів проникливий трикстер, і чоловік мало не гарчучи припав ротом до стику шиї і плеча, вп’явся зубами, лизнув, подмухав, охолоджуючи місце укусу, і перемістився знову до ключиці, проходячи по ній. Весь цей час він відчував на голові ласкаве перебирання прохолодними пальцями коротких пасем, що стирчали на всі боки, але коли перейшов до грудей, долоня в волоссі завмерла, продовживши рухи, варто було йому м’яко обхопити сосок губами, втягнути, смокчучи, торкаючись зубами, але не прикусуючи. Бог підступності та брехні, колишній загарбник, який приніс хаос, страх і руйнування в мегаполіс, справді любив ніжність, зрозумів Тоні, і захотів подарувати її якнайбільше.  А з власними пекучими бажаннями він якось впорається. І почав приділяти увагу другому соску, щосили пестячи ротом, а рукою шарудячи біля пояса, розстібаючи штани. Зрозумівши, що щось там не особливо піддається («Що за дивна застібка, чорт забирай!»), роздратовано загарчавши в груди Локі, і відхилившись під тихе хіхікання, двома руками взявся за впертий одяг асгардця. Впоравшись, ривком стягнув штани зі стегон коханця, відсунувся, повністю звільняючи з них, і відкинув подалі, а сам подивився на гладкий пах і збуджений член, головка якого виднілася темно-рожевою плямою на мармуровому витворі мистецтва, яким зараз видавався йому маг.
   Як він раніше, в їхнє перше купання у водоймі, міг не звернути уваги на цю красу?
   Настала благоговійна тиша, яку першим порушив трикстер:
— З погляду бачу, що милуєшся, і, загалом, нічого не маю проти, але конкретно зараз вважав би за краще певні дії. Або з радістю почну діяти над тобою, — зігнувши ногу, він ступнею провів по стегну Тоні, а потім відвів коліно вбік, трохи більше відкриваючи вид на себе.
   Відомий плейбой Землі судомно проковтнув, згадуючи, що перед ним не тільки дивовижне божество, а й чекаючий пестощів коханець, або бажаючий його самого…
— Я… кх, — винахідник, повільно зібравши себе вкупку, прокашлявся, хоча голос залишався низьким і хрипким, — я в курсі, що відсутність зарослості візуально збільшує пеніс. Але такий… Вибач, але щось мені зовсім не хочеться, щоб ти його запихав у мене. Можливо, інстинкт самозбереження…
— Тоні, я… — почав підводитися Локі і потягнувся до людини, та завмер і замовк, зупинений різким помахом руки.
— Не сьогодні. На чому зупинився? Ах, так,— підняту руку він плавно опустив на ногу мага і, м’яко масажуючи, почав проводити вгору і вниз по зовнішній стороні стегна. — А тепер, принцеса, знову лягай зручніше.
   Зиркнувши в зелені очі, які зловісно примружилися, винахідник посміхнувся.
— Мій принц, будьте ласкаві прилягти і не заважати нікчемному смертному намагатися вам догодити.
   Невдоволено зморщивши носа, бог тихо промовив:
— На випадок, якщо не кожне слово тут із сарказмом… — він все ж таки дотягнувся до обличчя людини і, подушечками пальців загладивши вилицю, провів нижче, притискаючи пальці до губ. — Не смій більше називати себе нікчемним. — І приліг, заклавши ліву руку за голову, знову дивлячись поблискуючи в очах смішинкою. — Таких не буває в моєму ліжку.
   Легко й тепло посміхнувшись у відповідь, Тоні поклав долоні на коліна мага, помасажував круговими рухами, і повів угору по внутрішній стороні стегон, натискаючи, щоб розвести, а самому присунутись ближче між ними. Проводячи пальцями однієї руки по гладкій шовковистій шкірі під мошонкою, другою обхопив член, за пару рухів повернув твердість, і з задоволенням почув шумний видих бога.
   Відомий свого часу шанувальник жіночої статі, що багато разів дарував і отримував оральні ласки, в непевності кинув швидкий погляд на красивого лежачого перед ним хлопця, але відразу ж рішуче нахилився, обхопив губами кінчик члена і зробив ротом кілька смокчучих рухів. Ледве чутний судомний вдих звучав нагородою та заохоченням. Трохи відсунувся, провів зімкнутою долонею по стовбуру вниз, розглядаючи блискучу від слини головку. Після хвилинної роботи рукою з неї стекла прозоро-біла крапля, і він накрив її поцілунком. Кінчиком язика пройшовся по венках вниз, облизав мошонку і знову повернувся до вершини. Наскільки зумів увібрав у рот твердий пеніс, втягнув щоки, створюючи більш щільний обхват, трохи посунув головою вгору-вниз і, майже випускаючи, піднявся, щоб подивитися на реакцію коханця. Прискорене дихання з привідкритих вуст, легкий рум’янець на щоках, потемнілі очі під густими віями, що дивилися вниз на нього, були чудовим видовищем. У паху Тоні все запульсувало жаром, і він потягнувся однією рукою. Взявшись активно посмоктувати член бога, одночасно, намагаючись дотримуватися ритму, пестив себе. На його голову опустилася рука, закопавшись пальцями у волосся, але не натискаючи. Зі слабким стогоном пролунало рване «Хочу глибше… Можна? Будь ласка…», яке людина, зосереджена на вправах ротом та власному збудженні не вловила і ніяк не відреагувала. Поки, судомно сіпнувшись догори стегнами, Локі не штовхнувся в горло, і Тоні відсахнувся, зайшовшись кашлем.
— Вибач! — вмить наближений трикстер обхопив долонями розчервоніле обличчя людини, пориваючись цілувати мимовільні сльози, що котилися по щоках. — Мій солодкий… Ти діяв так уміло… (чмок у ніс і щоку) Що я забувся. Вибач.
— Приймаю, кхе, як один із кращих компліментів, — геній ткнувся чолом у плече асгардця, повільно вирівнюючи подих. — Не хотілося зізнаватись, але я вперше роблю міньєт.
— У тебе чудово виходить, — м’яко піднявши обличчя за підборіддя і трохи потягнувши на себе, маг втягнув коханця в ніжний поцілунок, повільно поглиблюючи, а руками, погладжуючи, опускався, поки не зупинив їх унизу живота, біля початку густого короткого волосся, і прошепотів у рот: — Давай далі продовжу я.
— Нєа, — так само пошепки пролунала відповідь.
— Тоні, це не тест, який тобі треба пройти, — вдивляючись у вперте обличчя, трикстер лагідно посміхнувся. — І я обіцяю, що зараз нічого в тебе запихатиму. Я теж можу користуватися язиком не тільки для жартів.
— Я вже не просто бажаю сексу, я хочу подарувати тобі задоволення, і обіцяю завершити розпочате, — і побачивши, як після миттєвого здивування, обличчя трикстера ніби осяяло світло, зрозумів, що та жадібна хіть давно відступила, залишивши усвідомлене прагнення дарувати насолоду. — Як щодо з місця в кар’єр?
   Той, не відводячи погляду, кивнув, відсунувся, спираючись на лікті, і з шипінням втягнув повітря, коли геній, що схилився, відразу активно запрацював ротом. Через кілька хвилин він судорожно вчепився пальцями в шкуру, на якій лежав, щоб утриматися від бажання глибше проштовхнутися.
   Хоч незвичні до подібних рухів дрібні м’язи механіка вже втомлювалися, він продовжував, не зменшуючи темпу, водночас погладжуючи руками напружений живіт і стегна шумно і рвано дихаючого бога, який наближався до розрядки. Побілілі пальці однієї руки мало не рвали підстилку, поки іншу Локі запустив у волосся генія, намагаючись ніжно його відсунути, але той тільки відмахнувся.
— Тоні! Я зараз-а-а-з.
   Вигнувшись, упираючись у матрац потилицею і ліктем, і все ще намагаючись не ворушити тазом, бог обману з тихим протяжним стогоном виливався в рот Тоні, який поспішав проковтнути все.
   Розпластавшись, насолоджуючись почуттям омиваючого тепла, Локі спокійно потягнув на себе людину, бажаючи поцілувати. Ковзнувши затуманеним поглядом по усміхненому обличчю, і стерши великим пальцем з куточка його губ білу краплю, щосили притиснувся в поцілунку, наполегливо вриваючись язиком, і відчуваючи смак свого сімені. Відсунувшись, рукою погладив між ніг генія, ліниво пробігаючись пальцями по збудженому міцно стоячому органу, прошепотів, овіваючи теплим подихом близьке обличчя:
— Дай мені хвилину. І постарайся не втрачати цей настрій.
— Я нікуди не поспішаю,— так само тихо пролунало у відповідь. — Але якщо дуже хочеш відпочити, то будь ласка, у мене руки досить спритні, я не ображу себе.
— Нєа, — усміхнений трикстер замотав головою. — Просто почекай з хвилину. І я тебе сам не ображатиму.
   Тоні кивнув, погладжуючи розслабленого коханця по вилиці, щоці, відсовуючи шовковисте пасмо довгого волосся, милуючись умиротвореним виразом обличчя, що здавалося зараз ще молодшим. Він пропустив, коли саме розсіяний погляд став осмисленим, ледве встиг помітити зблиснувшу вогником глибоку зелень, як вона зникла під опущеними віями, а сам маг швидко змістився вниз, міцніше охоплюючи долонею все ще збуджений пеніс винахідника.
   Провівши чіпкою рукою по спіралі від вершини вздовж члена, трикстер лизнув головку, і притулився кінчиком язика до крихітної щілини уретри, натискаючи, ніби намагаючись проникнути в неї. Тоні навіть не намагався стримати стогін, який раптово зірвався з губ. Поки Локі грав з його членом, приголомшений чоловік не міг навіть вирішити, чи заплющити очі і повністю зосередитися на відчуттях, або ж продовжувати в усі очі витріщатися на те, що творили з ним. Його чутливої головки торкалася то суха шкіра щоки, коли трикстер потерся обличчям, як кіт, то волога, коли він захоплював ротом, то трохи ребриста поверхня піднебіння… Смоктав, відхилявся, тер пальцем під головкою, злизував виступаючу вологу, сильно прижимаючи язика, проводив ним по всій довжині з одного боку члена, а пальцями з іншого… Жадібно хапаючи ротом повітря від активних дій, якими раптово захопили його, Тоні навіть не встиг попередити, як на першому ж звуці «Я-а-а» зірвався в засліплюючий оргазм. Коли хвиля насолоди трохи відлинула і він нарешті зумів сфокусуватися на Локі, то побачив, що той долонею стирає з лиця потік його сперми, але на вустах вигравала доброзичлива посмішка.
— Вибач, — збентежено хрипким голосом промовив геній.
— За що? — чорні брови трохи піднялися вгору, а язик широко провів по долоні.
— Я… — він запнувся, задивившись, як трикстер ковтає, смикається кадик, а на обличчя повертається хитра усмішка. — Знову так раптово.
— І чому мій солодкий смертний вважає, що за таке треба червоніти? — Напівприлігши поряд, Локі витягнув плащ, накинув на обох, продовжуючи допитливо вдивлятися в обличчя коханця.
— Я не… — почав був той, але звернув увагу, що й насправді відчуває на щоках тепло і сердито про себе обурився: — Та що ж таке? Я не підліток!
   Маг, видавши короткий низький чоловічий смішок, обійняв його і зашепотів, гаряче дихаючи у вухо:
— Ти прекрасний, Ентоні. Цікавий, розумний, гарний. Знаєш, тобою можна серйозно захопитись. Я й не уявляв, що мені буде з тобою так добре.
— Оленятко, не високу ж ти планку мені… І я не кисейна панночка, щоб мені тут заливати…
— Думав, що панночкам заливають «до». Якщо ти не звернув увагу, то у нас уже «після». І я просто описую, як тебе бачу. Хіба неприємно? Чому?
— Та знаєш, що приємно, — пробурмотів Тоні, завовтузившись, і намагаючись подумки переконати обличчя припинити палати. — Але ніякі компліменти не скасують того, що через раптовість, яка вже вдруге накрила, мені не бувати зверху.
— Чому ти так вирішив?
— Локі, можеш припинити відповідати запитаннями?
— А ти коли і що питав? — обійми стали менш тісні.
— Ну… Гаразд, так, ти маєш рацію, — затараторив винахідник, починаючи відсуватися, — що не збираєшся пускати мене…
— Це ми ще обговоримо, — Бог притягнув його назад до себе, подолавши несильний опір. — Розкажи про свій досвід із чоловіками.
   Геній помовчав, зітхнув, але вирішив чесно викласти все:
—Та розповідати щось особливо нема про що. Вперше це було, коли до вечірки старші студенти, хоча проти мене всі вони були старшими, мені подарували сюрприз у вигляді професіоналки на ніч, і нею був хлопець, одягнений жінкою, справжньою красунею. Я був уже добряче напідпитку, коли повалив свій подарунок на ліжко, зірвав під короткою спідницею білизну і виявив сюрприз. Хлопець так спокусливо згинався, крутив дупою, що я був тільки радий взяти його. У деталях не пам’ятаю, але він піді мною так пристрасно вторив моїм стогонам, підмахував, просив вбиватися глибше і не витягувати, що я просто рухався, насолоджуючись солодкими відчуттями. А через кілька днів знайшов його контакт і сам замовив його візит, бажаючи повторити. Він приїхав не в жіночому одязі, але виглядав спокусливо з легким макіяжем. Все відбувалося за схожим сценарієм, хіба не так сумбурно і з короткою прелюдією з повільного роздягання, всякої постільної балаканини і поцілунків нижче пояса. Кінчивши, витягнув, відкинув використаний презик, ще додрочив йому, після чого почув пропозицію … хм, отримати його у свої постійні фаворити, але відмовив і більше не кликав, повністю перемкнувшись на дівчат.
   Помовчавши, надаючи можливість щось додати, трикстер закопався пальцями у волосся коханця, помасажував шкіру, злегка почухав короткими нігтями і поцілував у скроню.
— У свій перший раз я виступив гірше. Точніше кажучи, схоже, але моїм партнером був не підготовлений до розпалених гультяїв продавець стогонів, а звичайний симпатичний хлопець, у якого я раніше на ринку купував рідкісні рослини. Його проблемою … моєю проблемою було те, що я принц, і він не наважувався бути чесним, не зупиняв, а терпів і намагався догодити королівській особі, а потім швидко пішов і деякий час уникав мене, хоча я, юний, всіляко намагався зустрітися з тим, з ким відчув солодку близькість.
   Покрутившись трохи, Тоні повернувся на бік і поклав руку на плече мага, обіймаючи у відповідь.
— Потім мені, вже доволі роздратованому ухиляннями, вдалося його перехопити і розпитати. І хоча ми більше спеціально і не зустрічалися, але до питання більшої делікатності в ліжку я поставився серйозно, надалі вділяючи максимум уваги тим, що довірялися мені. Ентоні, — асгардець відкинув з чола генія назад пасмо волосся і притулився вустами в короткому поцілунку. — Не говоритиму, що болю зовсім не буде, але я виявлю всю турботу…
— А що якщо я ніколи не погоджуся на анальний секс у нижній позиції? — Людина перебила запевнення і з упертим виразом запитливо дивилася на Локі.
— Та нічого, це тільки тобі вирішувати. Пестити один одного також чудово, можна різними способами дарувати приголомшливу насолоду, — зблиснувши запальним вогником зелених очей, трикстер усміхнувся. — Але не можу гарантувати, що, залежно від виникаючого бажання, не проситиму про це, чи щось обіцяти, намагаючись спокусити, або шантажувати, погрожувати.
   І тихо пирснув смішком, дивлячись на здивовано підняті брови і округлі очі винахідника.
— А що ти думав? «Ніколи» занадто довгий період, щоб я не почав розраховувати на його закінчення, скажімо, якраз до заходу сонця.
   Тут уже й геній усміхнувся.
— То якщо гадаєш, що я ніколи не зможу вділити належної турботи тобі…
— Упевнений, що приділиш. Ти показав, що хоч це моє тіло викликає в тобі бурхливі пристрасні пориви, але ти можеш їх приборкати і залишатися чуйним коханцем.
— Справа не лише у зовнішньому вигляді, — швидко промимрив чоловік, і вже чіткіше і з часткою надії в голосі почав запитальну фразу: — Тоді…?
— Ні, — коротко вимовив Локі, м’яко поцілував у щоку, промовчавши готове зірватися «Ти ж, невмілий, був тільки з до всього готовою повією», замінивши на: — Поки ні.
— І ти наполегливо пропонуєш мені набиратися досвіду, будучи з тобою приймаючою стороною, — підсумував проникливий геній, знову почуваючи себе якимось підлітком.
— Хіба це не найкраще рішення? — але, не дочекавшись відповіді, підняв руку, звертаючи увагу на голоси ззовні.
   Підвівся, потягнувши з них на себе плащ, обертаючи його довкола пояса довгою спідницею, збираючись у такому вигляді вийти до візитерів.
— Оленятко?
— А? — невдоволено скривившись від прізвиська, але одразу ж усміхнувся, побачивши абсолютно голого коханця, який ніби трохи зніяковів.
— У тебе на пасмі… — Тоні покрутив пальцями біля волосся, з подивом знову відчуваючи, як теплішають вилиці. — Пасмо волосся злипло від моєї сперми.
   Бог тільки зневажливо знизав плечима:
— Це вони прийшли до шамана. Не мені від них, а їм щось потрібне, у час, який шаман проводить із дружиною.
   Від цього статусу вже на мить зморщив носа винахідник. З хвилину ще нерухомо полежав і ліниво потягся за своїм брудним одягом, відразу напружившись, коли маг ввійшов і почав швидко одягатися.
— Там повернулися мисливці-розвідники, — почав пояснювати, не чекаючи питання. — Вождь стривожений, послав за найкращими воїнами і мною. Дізнаюсь, що там. А в тебе, пам’ятається, була купа планів… Дивись, бо вже й захід сонця скоро.
   І стрімко вийшов, перед тим підморгнувши і посміхнувшись до свого смертного.

====

   Коли пішов третій тиждень із відбуття загону з чотирьох воїнів і Локі, давні кошмари, з якими Тоні з появою в цьому світі жодного разу не зіткнувся, почали все частіше нагадувати, що в підсвідомості їм дуже комфортно, але тісно. І хоча різко прокинувшись із сполохано калатаючим серцем, геній нагадував собі, що все вже не просто в минулому, а взагалі то в минулому житті, повернути спокійний нічний відпочинок ставало важкоздійсненним завданням.
   Повністю поринувши в роботу, намагаючись втомитися настільки, щоб потім просто відключатися, він домігся від себе творення саме такої кузні, як планував, і темних кіл під очима, яких у планах не було. В першу чергу виготовивши кілька знарядь для обробітку грунту, надав їх вождеві і, пояснивши як їх можна використовувати за допомогою диніків у ролі тяглової сили, невизначено знизав плечима на питання зброї, і взявся за дрібні предмети домашнього побуту, намагаючись полегшити працю Дори, що частенько десь пропадала.
   А вночі знову виявляв себе на самоті серед полеглих. Все частіше це були не вбиті месники, а то зламані, роздерті, то обгорілі тіла людей з племені. Іноді вождь розплющував мертві білі очі і казав, що треба було дозволити Кло їх двох убити і не вірити Річу, а малюк-Річі при цьому тягнувся здертою до кістки рукою, зі звисаючими з неї шматками шкіри і м’яса, і просив його добити, але помирав сам, залишаючи Тоні єдиним живим у небезпечній темряві. Прокидаючись у холодному поті і намагаючись заспокоїти серцебиття, він зазвичай тихо виходив прогулятися, змити липкий піт, і мимоволі згадував, скільки ж ночей провів тут, безтурботно відпочиваючи в компанії дивного чи то йотуна, чи асгардця, чи загарбника, чи коханця. І треба ж, щоб останній вечір тоді був таким хаотичним, але незабутнім через деякі моменти, які тепер весь час крутилися у і без того втомленій голові.

   Повідомивши про вирушання вранці і зібравши похідний мішок, маг переказував про виявлену мисливцями групу воїнів із зовсім невідомого досі племені, яке залишало жертви високо в скелях, котрі «притягають грім і смерть».
— Якщо там Тор з’ясовує стосунки з сестричкою, то я їх знати не знаю, але йти звідси будемо поспіхом, — жартував ввечері Локі, зручніше влаштовуючись на хутряній шкурі.
— А з дикунами, які жертвують окрім тварин також людей якимсь «громовим» скелям, вождь має намір воювати чи торгувати? — механік, що виправ увесь одяг, кутався в «ковдру», не бажаючи нею ділитися, і сподівався, що охоче відповідаючий на запитання бог, відволічеться, і хижий блиск в його очах трохи вщухне.
— Дивлячись як вони поведуть себе при зустрічі, — той схопив куточок, але не тягнув.
— І коли ми, прості смертні, не допущені до великої місії, дізнаємося, як саме повернулося?
— Вождь своєю величною тушкою не йде, покладаючись на думку родича Кло і мою, тож місія не вважається такою вже важливою. Можеш не комплексувати через простоту своєї персони, мій солодкий смертний, маг трохи потягнув «ковдру».
— Я спитав «коли», — уперто стояв на своєму геній, а фізично сидів, підібгавши під себе обидва краї плаща, і не думаючи підводитися.
— Від місця, де їх помітили, — п’ять днів шляху, може, день-два пошукати, звідки вони взялися. Тож менше, ніж за два тижні, якщо й не всі, то один із наших (легка посмішка людини при звучанні цього слова) прибуде зі звісткою. Слухай, як робитимеш товарні гроші, — у зелених очах спалахнув натяк на пустощі, — зроби два види монет однакової ваги, але одну пласку й широку, а іншу меншим радіусом, але вище ребром. Нехай вождь вибере, на якій він хоче бути зображений, ну а на інший тоді і шамана можна.
— І вождь вибере широку, адже вона начебто більше, але всім буде зручніше користуватися тими, що дрібніші, і в широкому обізі красуватиметься винятково профіль шамана, — Тоні посміхнувся, навіть не думаючи засуджувати кумедну дурашливість трикстера.
   Очі під густими довгими віями зблиснули смішинками. Погляд Локі пробіг по фігурі, що загорнулася в його плащ, а коли підвівся назад, розширені зіниці зробили його темним і голодним. Прошептавши «Що ж я раніше не помічав? Втратив стільки часу», підсунувся, ледве не навалюючись, і почав покривати обличчя генія легкими короткими поцілунками, погладжуючи рукою відкрите плече, повільно переміщаючи на груди.
   Здивований раптовим спрямованим на нього пристрасним поривом, Тоні почав відверто:
— Я так само… — але знову не бажаючи вірити власним почуттям, вважаючи їх скороминущими і оманливими, подумки зупинив себе і продовжив зі звичною усмішкою: — Наче говорив, що знаходився в топі найбажаніших чоловіків, і півпланети на мене дро…
   Перервавшись через вторгнення на голосній язика, що наполегливо проштовхувався глибше в його рот, він відповів, і робив це зі зростаючим запалом.
   Після тривалих ігор язиками в доганялки, що перемежовулися ніжними погладжуваннями, трикстер відірвався від рота коханця і спустився на його шию жаркими поцілунками. Вдихав запах чистої шкіри, намагаючись вловити і запам’ятати аромат Тоні, не втримавшись, прикусив і одразу ніжно накрив місце укусу вустами. Піднявши очі і не помітивши жодного натяку на обурення чи протест, гаряче зашепотів:
— Як шкода, що я не можу зараз звернутися до магії. Я постарався б тебе так нею огорнути, щоб тобі здавалося ніби пестять не дві, а десятки рук, роблячи чутливою абсолютно всю шкіру, щоб навіть найлегший дотик викликав важкий стогін. Втрачаючись у відчуттях, ти б і не помітив, як би готовий був прийняти все, що я…
—Та ти й так непогано справляєшся, — геній почував себе як при легкому сп’янінні, і, обійнявши мага, гладив по спині, задираючи сорочку.
— У моєму розпорядженні тільки власне тіло, — довгі пальці, пестячи, прослизнули під край плаща і повільно потягли тканину вниз. — Ти прекрасний, Ентоні. Маниш м’яким жаром, нестримне моє прагнення обхопити тебе, оточити собою, присвоїти і насолоджуватися.
   Залишивши пах чоловіка покищо прикритим, бог гладив його стегна поверх «ковдри», а язиком прокреслював вологу доріжку від одного облизаного соска до іншого. Діставшись мети і обвівши по колу, легенько прикусив ніжну шкіру і підняв очі.
— Чи дозволиш мені вимити тебе, щоб потім не переривати пестощі?
— Оле-енюшко, — тихо протягнув розімлілий механік, масажуючи подушечками пальців задню сторону шиї і потилицю мага, періодично пропускаючи між пальцями шовковисті чорні пасма волосся. — Та я мився п’ятнадцять, ну двадцять хвилин тому.
— Ти готувався? — захоплене обличчя постало перед трохи поплившим поглядом розслабленого винахідника, але, засумнівавшись у правильному розумінні, асгардець уточнив: — І всередині?
— Всереди…? Ні. Локі! — Миттєво напружившись, чоловік сфокусувався на уважно розглядаючому його красені, який здавався в напівтемряві кімнати блідим і тендітним, хоча, як пам’яталося досить чітко, міг одним рухом змусити людську тушку полетіти в синю далечінь. — Ти навмисно прослизаєш повз кілька важливих питань? На які, до речі, я ще не дав відповідей!
   Той роздратовано потер своє обличчя, рукою відкинув волосся, що звісилося вперед, і відсунувся.
— Ти ж зрозумів, що я тебе хочу, і сам був цілком налаштований на секс. Чи це також під питанням?
— Це ні, але…
— Я не хочу тобі шкодити, і ти це знаєш. Чи все ж таки ні?
— Знаю, але…
— То чому виникли складнощі з тим, щоб дозволити мені піти трохи далі?
— А не думав, що може не все так просто логічно? Що потрібна внутрішня моральна готовність? У мене її поки не виникло, а вже про фізичну мови й нема…
— Та це я зараз, і перш ніж винахідник встиг хоч щось додати, Локі миттю підвівся і, відкинувши полог, помчав невідомо куди.
   Залишившись здивовано витріщатися на шкуру, яка слугувала дверима, і ще колихалася, геній зітхнув і сховався з головою під плащем. Зацікавленість в активності спадала, і він подумав, що було б непогано просто розслабитися та заснути. Але зрозумів, що так просто йому цього не дозволять, коли почув трикстера, який повернувся і звантажував щось на підлогу, промовляючи «Не прикидайся, ти не спиш».
— Але хотілося б, — пробурмотів з-під ковдри. — Хоча, я так розумію, так просто ти з мене не злізеш.
— А ти розумієш, наскільки мене заводить двозначність цієї фрази? — спроба озвучити питання виключно з гумором провалилася через хрипоту в голосі.
— Я б порадив не сприймати надто часто бажане за дійсне. І взагалі… — Тоні, що висунув голову з ковдри, щоб говорити віч-на-віч, запнувся, підняв брови і округлив очі, побачивши на підлозі поруч миску з жирною маззю, шматок тканини, миску і дивний невеликих розмірів бурдюк з шийкою у вигляді тонкої трубки, схоже з тваринного рогу. — Це що?!
— Просто приляж на бік, зігни ноги і розслабся. Вода не надто гаряча, але якщо…
— Ти про що? Пиздець! Локі! Ти точно не ставитимеш мені клізму!
— Запевняю, соромитися ні…
— Блядь! Та ти хоч одне моє слово чув?
— Чув, що ти фізично не готовий, і що я з тебе не злізу, — дивлячись на розпатланого, в обуренні і з розрум’янілими вилицями чоловічка, маг не стримавши посмішки, присів поруч, поклавши долоню тому на стегно.
— Та йди ти! — Тоні в роздратуванні відштовхнув від себе руку, а побачивши на обличчі вираз образи, що майнув на долю секунди, та швидко змінився безпристрасним, сам собі дорікнув, що надто розійшовся і постарався заспокоїтися.
— Коли я кажу пригальмувати, не треба кидатися галопом.
— Ось порівнювати з конем не треба. Не уявляю, з чого якомусь напівграмотному збоченцю спало на думку, що я міг би…
— Просто почуй моє прохання сповільнитися.
— А як же «Для мене смертного час — цінний ресурс»? — демонстративно закотивши очі, як частенько робив і сам геній, Локі схрестив руки і відсунувся. — І куди взагалі подівся експериментатор?
— До твого відома, я один із небагатьох, хто, говорячи «спробувати все» має на увазі не лише «секс, наркотики, рок-н-рол», і справді пробує нове і в механіці, конструюванні, програмуванні тощо. — Він теж склав руки під грудьми. — Але якщо я сьогодні не налаштований на щось, то як би тобі не свербіло, ти відвалюєш без спроб взяти на «слабо», маніпулювати гординею або типу того. Зрозумів?
   Ледве стримавшись, щоб не відповісти жодною в’їдливою фразою, які одна попереду іншої намагалися зірватися з губ, маг видихнув, вдихнув, насилу справляючись з роздратуванням, і подивився на трохи похмурого чоловіка, який закривався від нього. Проникливого, розумного, неможливо впертого; але тиснути було зайве. Адже той вміє розумом чітко приймати все як є, помічати недоліки, і не поспішати при цьому засуджувати; від нього не хотілося віддалятися. Присунувшись, кінчиками пальців Локі провів по передпліччю винахідника. Не відчувши пориву відсунутися чи відштовхнути, легенько обхопив зап’ястя і потягнув на себе, влаштовуючи мозолисту руку своєму коліні й повільно погладжуючи її самими подушечками.
— Я повинен залишити будь-які спроби досягти бажаного після одного «ні»? — Ледве торкаючись, він проводив по найпомітніших лініях відкритої долоні. — Ти сам то так робив? Одразу здавався? Впевнений, що ні.
— А коли ти сам востаннє експериментував із чимось піпець далеким від звичного? — геній не збирався у всьому поступатися, хоча спіймав себе на тому, що йому страшенно подобається м’якість інопланетного бога щодо нього.
— Провалив нав’язане титаном завдання, — знизав плечима асгардець і загнув мізинець на кисті механіка, яку пестив, — пав від його руки (загнув безіменний), десь між цим посприяв зникненню Одіна (середній), у Грандмайстера — однієї стародавньої істоти викрав корабель (вказівний), виступивши проти Хели, викликав Суртура, щоб той знищив Асгард (великим пальцем накрив інші, сформувавши кулак, і знову відкрив долоню, почав розминати). Далі, майже посмертно підхоплений дружньою енергією, зустрів іншу версію себе, і, скориставшись дарованим артефактом, втілився в найпримітивнішому…
— І це інша версія тебе…? А якщо інший ти також нічого не робить без причини? Може, насправді він хотів тобою прикрити себе? — задумався геній, намагаючись одразу зорієнтуватися у всіх цих «світах» та «версіях себе».
— Ну, вибір у мене був невеликий, до того ж виходить, що і в такому разі, я начебто допомагаю собі,— усміхнувся Локі. — Так от, втілився в примітивному світі в компанії страшно дратівливого героя Мідгарда, якого досі не тільки не прибив, що було б зрозуміло, але й покращую йому системи, хоча цілительством раніше не займався зовсім. Тож яка дія може вважатися досить далекою від звичного?
— Так, у нас обох останнім часом видалося дуже… Стоп! — Тоні напружився, і хоч руку з чужого коліна не відсмикнув, але стиснув довгі пестячі пальці, акцентуючи на серйозності моменту, і вп’явся уважним поглядом у співрозмовника. — Що ти там згадував про покращення систем?
— Тут, можливо, трохи перебільшив, — злегка зам’явшись із відповіддю, маг теж завмер, не намагаючись вивільнити свою кисть, але на обличчі прослизнула тінь невпевненості. — Я справді не цілитель, і не можу похвалитися, що досконало вивчив біологію всіх видів та процесів в організмах на клітинному рівні, хоча здебільшого біохімія немагічних…
— Локі! Ти щось змінював у моєму організмі і навіть не сказав мені?
— Я не шкодив! І не знав, чи вийде, тож не хотілося даремно обнадіюва…
— Блядь! Що ти зробив?!
— Знаєш, мене трохи турбує і твоя фізична вразливість, і швидкість…
— Старіння, так. Що ти зробив? — усвідомивши, що сильно стискає одним кулаком плащ, а іншим чужу руку, постарався послабити судомну хватку.
— Але навіть при повному доступі до магії я не зміг би повернути тобі юність, до того ж я не…
— Не цілитель. Але. Що? Ти? Зробив? Ти взагалі не розумієш, що не можна, отак коли заманеться…?
— Я намагався для твого ж добра…
— Ти мені не батько! — випустивши прохолодні пальці, геній все ж таки не зумів відсмикнути свою руку, бо маг обхопив і з впертим виразом на обличчі притиснув назад до свого коліна. Втомленим рухом Тоні провів по своєму обличчю вільною долонею. — Без мого дозволу ти не маєш права впливати на мій організм. Хе, я ще дивувався, що за чуттєві реакції та трепетні хвилювання з’явилися, а це ти просто в гормональне тло вліз. Подумати тільки…
— Я не чіпав ендокринну систему.
— Припустімо. Але якщо…
— Клянуся!
— Тоді яку?
— Серцево-судинну. Тільки щоб краще кров циркулювала, насичуючи всі тканини киснем та потрібними…
— Але чому б не сказати про це?
— Я не був певен, що справді зумів це зробити і чи надовго. То чи мало значення…?
— Те, що я почав так легко червоніти, скоро пройде?
— Це може бути не наслідком мого… — почав трикстер, вловивши настороженість у погляді, затнувся, але вирішив продовжувати дотримуватися чесності. — Я не впевнений. Але якщо минеться, то шкода. — І легка посмішка торкнулася вуст на блідому обличчі.
— Ні фіга ні разу не шкода.
   Посмішка Локі проступила вже виразніше.
— У моменти, коли через почуття незручності шарієшся і палають твої вилиці та щічки, ти для мене такий зворушливий. Хвиля розчулення та тихого захоплення…
— Але ж ти знав, що це твоєї руки справа, почервоніння — просто результат…
— Не обов’язково. Але все одно ти тоді милий.
— Пф, — тільки пирхнула людина.
   У тиші, що настала, він думав про те, як же незвичайно все, що відбувається. Коли до нього, найвідомішого мільярдера, хто тільки не намагався причепитися, це було зрозуміло. Неприємно, але зрозуміло. Коли намагалися використати чи вбити, ще неприємніше, але теж зрозуміло, і те, як слід з ними всіма чинити. Але ось що робити з молодою красивою тисячолітньою інопланетною істотою, дивною навіть за мірками його брата? Стільки часу по своєму піклується про нього, а тепер ще й забажала…
— Чому, — порушуючи тишу, почав Локі з нотками невдоволення в голосі. — Чому, якщо ти справді захоплюєшся магією, за те, що я намагався всією доступною мені енергією зміцнити твій серцевий м’яз, а судини зробити більш еластичними, ти так образився на мене?
— Я повинен знати. Якщо задумане тобою цілительство не виходить, то нічого, невдачі — будні тих, хто намагається щось робити. Але слід було запитати дозволу, а не потай магічити над моїми нутрощами, поки я сплю. Навіть дивно, що я таке пояснюю.
— Але якби ти через недалекість заборонив…
— Через дурість, або з будь-якої іншої причини, але мій організм - мені вирішувати, і ігнорувати це не можна.
   Наступні кілька хвилин тиші, що запала, геній спостерігав за магом, який задумливо розглядав їх руки у себе на коліні.
— Локі?
— М?
— Ти ж розумієш, що коли знову надумаєш тишком-нишком почаклувати над моєю тушкою, то я вже не пробачу?
   У зустрічному погляді зелених очей затанцював вогник, а губи прикрасила грайлива посмішка.
— Значить, зараз ти пробачив і більше не ображаєшся, — рухаючи по черзі вказівний і середній пальці, трикстер рукою «пішов» з кисті по передпліччю і плечу генія, і, підсунувшись, сів ближче, торкаючись стегнами.
— Якщо у тебе так все просто, то може просто відпочинемо? — Тоні справді вже відчував себе втомленим, хоча вельми привабливий бог, який тягнувся до нього, дивився з бешкетними іскорками, надихав на цікаві думки.
— А мені б ще хотілося обговорити твоє трепетне хвилювання через мене, яке раніше згадав, — майже промуркотів Локі у вухо винахідника.
— Ні.
   Той, зненацька захоплений, спробував відсунутися, але маг обхопив його і навалився зверху.
— Ти мав на увазі «пізніше». І, знаєш, я навіть погоджуся, якщо ти не проти повернутися до чогось приємного для нас.
   Широко лизнув від вуха по вилиці, трикстер поставив гучний чмок на кінчику носа Тоні, на що той не зміг не посміхнутися, але вирішив нагадати про раніше сказане:
— Але навіть не думай, Оленюшко, що зараз будеш мене…
— Не буду, не буду. Я зрозумів. — Удостоївши вуста людини лише цнотливим поцілунком, він спустився на шию, і, пускаючи в хід зуби, почав залишати засоси.
   Лише коли шия генія красувалася цілим намистом з темних слідів від кусаючих поцілунків, Локі змістився вниз до грудей і почав язиком гратися з одним соском, а інший смикати правою рукою, поки лівою приспускав ковдру, оголюючи засмагле тіло.
— Якщо вже ми будемо займатися чимось приємним, — з придихом, швидко заводячись, промовив винахідник, хапаючи тканину сорочки коханця, — то я тебе теж роздягну.
— Я тільки «за», — з усмішкою відповів трикстер, випрямляючись. — І навіть руки підніму, щоб допомогти тобі швидше впоратися.
   Він зачекав, поки Тоні стягнув з нього сорочку, але за штани взявся сам. Розстебнув, стягнув до колін, швидко відсмикнувши ковдру вбік, сів, притулившись оголеним стегном до оголеного стегна людини і повністю позбувся одягу. Повернувшись до чоловіка, що захоплено розглядав його, він присунувся всім тілом, і, обхопивши лівою рукою обійняв його у відповідь, потягнув їх вниз на шкури, влаштовуючись лежачи на боці, віч-на-віч. Підняв праву руку, і, лукаво заглядаючи в темні очі навпроти, почав з провокативним прицмокуванням вилизувати свої пальці, починаючи з мізинця. Зачаровано спостерігаючи за діями трикстера, Тоні відчув приплив жару, і коли той, вийнявши з рота великий палець і прибравши руку, з усмішкою цмокнув повітря перед його обличчям, подався вперед.
   Відповідаючи на поцілунки генія, що пристрасно накинувся на його губи, змочений в слині кулак Локі повільно просував між їхніми тілами, поки не обхопив вологими пальцями теплий поважнілий член коханця і почав неквапно погладжувати. Коли Тоні, частіше задихавши, розімкнув обійми, щоб теж потягнутися до паху партнера, бог навалився на нього, укладаючи на спину і лягаючи зверху, намагаючись частину ваги перенести на вільну руку і коліна по сторонах від людини. Трохи змістився, щоб зручно було обхопити долонею відразу два збуджені органи і знову відновив рухи рукою, розмазуючи виділення передеякуляту. Задаючи ритм, він то прискорювався, то, намагаючись ігнорувати власне прагнення розрядки, сповільнювався, прислухаючись до шумного дихання смертного, намагаючись вловити, коли той вже близький.
— Локі,— через деякий час простогнав геній, не бажаючи більше відтягувати момент, коли коханець, вкотре підвівши до краю, знову сповільнив рух. — Давай вже.
—Проси конкретніше, — шумно видихнув той, навмисно завмерши, чим викликав уже відчайдушний стогін.
—Та ти зрозумів! Адже сам ось-ось.
— Може я так всю ніч зможу. Перевіримо? — і, легенько потерши головки, що сочилися, дуууже повільно повів зімкнуту долоню вниз, хоч і сам уже важко дихав.
— Блядь. Ну будь ласка! Давай вже кінчимо! — і чоловік дрібно засмикав стегнами, намагаючись посилити тертя збудженої плоті об чужу руку та член.
   У відповідь пестяча долоня обхопила гаряче єство щільніше і засовалася в швидкому ритмі, за пару секунд даруючи таку бажану насолоду стогнучому смертному, за яким майже відразу послідував і бог, з шумним видихом виливаючись між їхніми животами, а потім змістився убік, розслаблено валячись на шкури.
   Вони просто лежали деякий час, насолоджуючись приємною розслабленістю. Закривши очі, Тоні відчував, як Локі пальцями ліниво розмазує їхню сперму у нього по животі, але не мав нічого проти цього. Коли вдалося трохи віддихатися, шматком вологої тканини маг витер шкіру людини і свою, після чого потягнувся за відкинутим раніше плащем, і, притиснувшись ближче до коханця, щільніше вкрив обох.

   А тільки-но ледь видимим світлом забринів світанок, Локі тихо підвівся, намагаючись не розбудити сплячого. Вже виходячи, на хвилину затримався, розглядаючи мирно посапуючого генія, якого так хотілося поцілувати, так хотілося обійняти і притиснути до себе, і просто хотілося. Але так само слід було створити можливість жити йому без зайвих загроз; на його вік і так їх дісталося з надлишком.

   До кінця четвертого тижня з часу відбуття Локі, Тоні, погодивши з вождем, домовився з раніше стрінутими місцевими ковалями про спільну роботу над створенням постійних мостів через річки, що спростить рух іншим племенам та покращить майбутню торгівлю. А також повідомив усіх, що дрібними ремонтами займатися не буде, щоб з цими питаннями зверталися все до тих же ковалів.
   Вже вечоріло, а Тоні просто валився з ніг від втоми, відмахнувшись від запропонованої Дорою вечері, мріючи просто якнайшвидше впасти на шкури в спальні і відрубатися без сновидінь, коли почув далекий шум з боку селища. Запідозривши недобре, все ж таки знайшов у собі сили вийти з дому і поплентався у бік селища і метушливих мешканців. Побачивши, як серед тих, що йдуть назустріч йому, четверо обережно несуть когось на ношах з переплетених гілок, його ноги завмерли, не бажаючи далі рухатися, не дивлячись на серце, що тривожно зачастило в грудях.