Тихий голос прошепотів.
— … щось про це?
— Не багато. Я тобі не розкажу, але є причина по якій він… Стає іншим в цю пору року.
— Хм.. Наскільки це погано?
— Проблематично. Я маю на увазі, я ніколи не думав про це так, але те що сталося сьогодні, змусило мене переглянути все, що я думав і знав про це.
Рука ніжно пройшлась його чолом.
— Думаєш це так само погано, як і у нас?
— Думаю так, але по іншому, враховуючи те, що він повторював ті речі.
Що? Що я повторював?
— Гадаєш нам слід поговорити з ним?
— Тільки якщо він захоче.
— Звичайно, — пауза — я просто хочу, щоб ми допомогли йому.
— Не думаю, що ми зможемо.
Руки стягнулись навколо нього сильніше, знову почали гладити по голові і навіть якщо хотілось прокинутись і чути більше, він знову задрімав.
Ви допомагаєте. Більше ніж ви могли б подумати.