— Як ми опинились в цій ситуації? — запитав Ніл, стираючи невидиму сльозу з кутика ока.
— Погана удача, можливо, — відповів Кевін, знизуючи плечима.
— Гадаю ти був занадто сонним, для того щоб судити, — дипломатично сказав Ніл.
— Він не був. Хоча я б міг виграти Американського Айдола, — Ендрю закотив очі.
Те, як вони сказали це одночасно змусило Кевіна усміхнутись.
— Гей, — Ніл повернув своє обурене обличчя до Ендрю, який знову знизав плечима, ніби кажучи “це правда”.
— Принаймні я можу попадати в мелодію, — пробурмотів Джостен.
— Ага, поки я тебе не навчив. Я місяцями страждав до того як ти навчишся, — Міньярд закотив очі.
— Це важко, коли у тебе немає контакту з музикою…
— Добре, добре, — засміявся до них Кевін. Вони повернули свої занадто гарні очі на нього. — Я зрозумів. Але я справді насолодився. Дякую за те, що заспівали мені.
— Нема за що, — Ніл тепло йому усміхнувся.
— Ага, — знизав плечима Ендрю і поглянув на стелю, ніби він був найбільш знудженою людиною в світі. Однак на його обличчі був слабкий смуток, і Кевін почувався доволі добре від здатності розпізнати це.
Решта ночі пройшла приблизно так само. Вони говорили про те, як підуть в душ, питимуть воду і їстимуть, коли вийдуть з цього місця. Вони дражнили один одного, Кевін показав хлопцям свій іржавий Ірландський і кілька танцювальних рухів, які він вивчив від своєї бабусі, коли вона була жива. Ніл говорив британською, чим більше він втомлювався, і це впливало на Кевіна, було видно, що це так само впливало і на Ендрю. До речі, він дивився на Ніла так, наче хотів задушити, але насправді це означало він хотів його поцілувати. Ендрю визнав, що грає на скрипці та фортепіано, і що його улюблена їжа — це не щось солодке. Насправді це енчілада, який готує Нікі, що здивувало Кевіна і Ніла.
Вони обговорювали, дуже-дуже гучним тоном, чи варто людям змішувати арахісове масло та персики, коли дверна ручка затрусилась.
Усі троє підвелися за рекордний час, схопили свої куртки та рукавички, і коли в дверях з’явилось втомлене обличчя двірника, який вибив їх, утворивши навколо хмару пилу, трійця просто вийшла так швидко, як могла, не звертаючи уваги на крики бідолахи про пояснення.
Вони бігли будівлею з усіх сил, і як тільки опинились зовні, Кевін пригадав бурю минулої ночі. Повітря було до біса холодним, не дивлячись на те, що хуртовина давно закінчилась. Все було вкрите пухнастим білим снігом. Перші сонячні промені забарвлювали в темно-рожевий небо, яке сьогодні здавалося набагато чистішим. Було приємно дихати свіжим повітрям.
Цей день буде чудовим.
— До біса холодно, і я трясця ненавиджу цю довбану зиму, і цю довбану країну, і я ненавиджу цей довбаний сніг який, трясця, заморожує мої ноги, — злісно лаявся Ендрю, поки вони сходили сходами донизу. Він уже був закутаний в пальто, його руки були в рукавицях та надійно сховані в кишенях, але він все ще тремтів.
Ендрю явно не думав, що цей день буде чудовим.
Кевін надягав своє пальто, поспішаючи, щоб бути поруч з Міньярдом, залишивши Ніла, який тягнувся за ними, зайнятий одяганням свого пальта, позаду. Кевін добре почував себе після приголомшливої, болючо-хорошої ночі. Тож, він протягнув руки до Ендрю, який зупинився, щоб поглянути йому прямо в обличчя з усією своєю ненависю до зими, спрямовуючи всю злість на Кевіна.
— Що? — він заскреготав зубами, почервонівши від холоду, і Кевіну потрібно було нагадати собі, що навіть якщо він відчував надію, що все може статися, це поки не сталося, а отже, він не міг цілувати обличчя Ендрю, поки той не почервонів з зовсім іншої причини.
— Я теплий і великий. Ходи сюди. Ми підемо до машини разом, — Дей терпляче чекав з розкритими обіймами, поки Міньярд, здавалось, розмірковував. Його ненависть до холоду зрештою перемогла.
— Я до біса ненавиджу цю довбану погоду, — Ендрю бурчав, йдучи, і за секунду його руки міцніше обхопили Кевіна.
Той зробив вдих, нагадуючи собі, що він не може торкатись Ендрю без дозволу.
— Можна тебе обійняти?
— Зроби це зараз, або помри, — пробурчав хлопець з місця, де він зарився Кевіну в груди.
Дей розсміявся з цього. Господи, коли він востаннє так сміявся за ніч? Його руки миттєво обійняли Ендрю й притиснули його до себе.
Йому знадобилося кілька секунд, щоб відчути Ендрю проти себе. Він був крихітним, але великим і мускулистим під усіма шарами тканини, що вкривала його шкіру. Йому стало цікаво, як Ендрю буде відчуватись голим, і одразу відкинув цю думку. Він не мав права думати про це.
Гормони.
— Що ж, тепер, коли нам всім тепло і затишно, забираймося звідси, — сказав Ніл, стоячи позаду них. Кевін повернувся, побачивши усміхненого на їхні обійми Джостена. Кевін відчув навіть більше надії, яка палала в його грудях. Це була небезпечна річ, але він не хотів відчувати нічого іншого.
— Пішли, — Дей пішов з Ендрю, міцно вчепленим в нього, коли вони пробиралися через стоянку.
Він подбав про те, щоб кроки Міньярда були на ділянках, де шар снігу на землі був якомога тоншим, і таким чином вони повільно, але впевнено пішли в напрямку GS. Ніл весь час балакав з ними, переконуючись, що Ендрю має на що поскаржитися, крім холоду. Вони йшли крізь ранкову прохолоду.
Коли вони нарешті дійшли до GS, Ендрю переконався, що Кевін пішов із ним до водійських дверей. Він дуже швидко відчинив їх та заліз всередину, вмикаючи пічку. Кевін уже скучив за теплом і вагою Ендрю, що пригорталася до нього, але відкинувши це, теж сів на своє місце на задньому сидінні.
Ніл уже примостився усередині біля Ендрю і намагався зігріти його руку своєю. Коли Кевін улаштувався, Джостен обернувся я яскраво йому усміхнувся.
— Команда «зберігати Ендрю в теплі» офіційно має нового члена. Ласкаво просимо!