Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Після довгого підйому ліфтом, Кей і Місато нарешті дісталися містку. Тут вже всі були зайняті роботою. Доктор Акаґі стояла за спинами операторів та слухала їх звіти.
–Ціль прорвала лінію оборони Мінаміашіґара! – доповів Шіґеру. – Янгол знищив усю оборонну стіну.
–Як швидко він дістанеться Токіо-3?
–За оцінками MAGI, приблизно, за двадцять хвилин.
–Кею, хутко до Єви. Перехопимо його на кордоні міста.
–Так точно!
Куроґане кулею вилетів до роздягальні, на ходу скидаючи кітель. Перевдівшись менше ніж за хвилину, він ринувся до ангарів найкоротшим шляхом – навісним ескалатором В. аж раптом база затряслась, як від землетрусу і Кей стрімголов полетів униз. Вдало перегрупувавшись в падінні, пілот захистив голову руками, а комбінезон врятував його від решти травм. Цього разу Кей обійшовся лише легким переляком. Втім решту шляху до ангарів він пройшов з особливою обережністю…
***
Янгол був просто шалених розмірів – більше за Сакіїла та Бардіїла разом узятих. Що ж казати про Шатіїла. Він мав найнеприроднішу форму в світі. Абсолютний рівносторонній октаедр. Він парив в кілометрі над землею, а над ним блищав отруйно-зелений німб.
Під вій сирен піднялися вся решта стін Токіо-3, а також оборонні гармати. Втім після першого ж пострілу, тільки-но снаряди зіштовхнулися з мерехтливим АТ-Полем, Янгол різко змінився. Наче пластилін, що зминає вправна рука майстра, він почав міняти форму, обернувшись подобою перевернутої під кутом піраміди з вертикальними колонами. Завертівшись, наче центрифуга, колони з нищівним громом випустили в кожну гармату Токіо-3 по тонкому зеленому променю лазера, що миттю підірвав та розплавив всю, оборонну систему міста, що потрапила у радіус дії. В одну мить Nerv лишилось третини оборонної здатності міста…
–Бути не може… – прошепотіла Місато. – От так запросто?!
–Неймовірна міць… – шоковано прошепотів Макото.
–Вислати Прототипа в підтримку Клеймору!
–Так точно!..
***
Чорно-синій Євангеліон дістався поверхні і, озброївшись гарматою SCAR, кинувся в бій. Випустивши першу чергу, Клеймор одразу ж сховався за напіврозплавлену сторожову вежу. Одразу ж за цим відбувся залп у відповідь, більше нагадуючий громовий гуркіт. Він вмить перетворив залишки вежі в ріку металу. Клеймору довелося відступати в терміновому порядку.
Ховаючись за невисокими будівлями спального району, що не опускається під землю під час атак, Клеймор намагався не попадатись на очі Янголу. Якщо, звичайно гігантський октаедр мав очі. І, схоже на все, він мав щось надійніше. Зелений промінь смерті переслідував Єву по всьому місту. Довгих двадцять секунд потік енергії не припинявся, поки раптово не змінив напрямок.
З катапульти з’явилась жовто-біла Єва-00. Прототип зробив швидкий прицільний постріл зі снайперської гармати Barrett і Янголу довелось терміново міняти форму на іншу, ту , що більше нагадує плескатий гранований діамант. Куля зрикошетила і знесла собою невеличкий магазинчик біля дороги. Постріл був дуже неточним – дається взнаки незакінчене калібрування Єви.
А сам Янгол знов змінив форму на більш витягнуту і вистрілив одним потужним залпом.
–Аянамі, тікай! – заволав Кей.
Миттєво зреагувавши, Рей відвела Прототипа в сторону і врятувала Єву від того, щоб перетворитися на киплячу калюжку.
–Аянамі! Він миттєво контратакує те, в чому бачить загрозу. Будь обережніше!
В кокпіті Клеймору в кутку лівого монітору з’явилось віконце з напруженим обличчям Рей. Вона кивнула у відповідь так скала:
–Так, лейтенанте. – голос її звучав рівно та беземоційно. – Командуйте.
–Тц. – вилаявся Кей. – Ховайся за великими будівлями та залишками веж – вони більш міцні, в тебе буде час врятуватись.
–Так точно.
Прототип кинувся до найближчої сторожової вежі та сховався за нею. Рей обережно виглянула з -за кутка та прицільно вистрілила. Янгол відреагував моментально, змінив форму, відбив напад, знов трансформувався та видав залп у відповідь, перетворюючи вежу в купу мотлоху та металеві калюжі.
Прототип одразу ж втік та сховався за наступною будівлею, а лазер Янгола переслідував його. Клеймор, знаходячись поза зоною видимості, принаймні Кей так думав, випустив цілий магазин у ворога.
Але той трансформувався та все повторилося знов…
***
–Він що, взагалі не має слабких місць?! – запанікував Шіґеру.
–Повинен мати…
На зв’язок вийшов Кей.
–Каптане Кацураґі, Янгол реагує на будь-яку загрозу і одразу ж контратакує. Гармати марні. Але нам не підібратися до нього, поки від думає про нас.
–Зрозуміла. – Місато раптом оживилася. – Ми дамо вам двом можливість наблизитись до нього.
Вона прийнялась активно віддавати накази, побачивши, що пілоти не зневірилися:
–Підняти безпілотні ракетоносії. Три ескадрильї. Нехай кружляють над містом та по команді по одному атакують Янгола.
–Так точно! – оживився і Шіґеру та подзвонив до оборонного тактичного відділу…
***
Почалось затишшя. Євангеліони сховались за небагатьма вцілілими будівлями та не рухались. А Янгол тим часом повільно просувався до центра міста, поступово опускаючись.
–…безпілотники будуть атакувати за твоєю командою, Кею. Так ви краще підберете момент. – повідомила Місато. – Вони будуть на позиції за тридцять секунд.
–Дякую. – кивнув Кей. – Аянамі, до Янгола не поспішай.
Рей кивнула, а Куроґане продовжив.
–Спершу випустимо одну-дві ракети для орієнтировки по часу. Подивимось, як надовго відволіче Янгола один безпілотник.
Рей знов кивнула.
–Потім стріляє третій, і я вирушаю першим. Далі – чекай мого сигналу та будь напоготові. Зрозуміла?
–Так. Так точно, лейтенанте. – Аянамі відповіла якось незвично. В її голосі прорізались слабкі нотки… довіри…
–Час! – повідомила Місато. – Безпілотники на місці.
«Ех, сюди б Байрактарчиків… – мрійливо подумав Кей. – Окей. Здовольняємось тим, що є.»
–Добре. Привласнити ескадрам позивні Альфа, Браво та Чарлі. – скомандував Кей та визирнув з-за кутка. – Безпілотник Альфа-1, почати обстріл!
Кружляючи високо в небі, чорний невеликий ракетоносій відділився від свого військового крила та ринувся в сторону Янгола. Коли відстань між ними складала не більше кілометра, він випусти три ракета та почав кружляти навколо на великій швидкості.
Янгол миттєво відреагував, зупинився та трансформувався для захисту. Ракети зіштовхнулися з АТ-Поле та розірвались. Янгол же, не зазнавши жодних ушкоджень, знов змінився. Наступний залп громового зеленого променю рванув до своєї цілі.
Безпілотник почав різкі маневри ухиляння та протримався протягом довгих десяти секунд. Але врешті решт був збитий. А Янгол продовжив свій рух.
–Так… – пробурмотів Кей. – Один готовий… Альфа-2 в бій!
Ситуація повторилась, проте цьому ракетоносію не пощастило – Янгол знищив його майже миттєво.
–Хто керує цими БПЛА? – обурено пробурчав Кей.
–«Аси» JSSDF. Не жалійся! Ти хлопець, чи де? – нервово посміхнулась Місато. Хоча в цій ситуації була з Кеєм повністю згодна.
–Так точно. – буркнув пілот Клеймора.
–Ти прицілився?
–Так. Альфа-3, в бій! – скомандував Кей. – Аянамі, готуйся.
Відповіддю був короткий кивок Рей.
І черговий ракетоносій випустив весь свій боєкомплект в Янгола. Тільки-но октаедр почав трансформацію, Кей вискочив з-за кута, відкидаючи гармату та оголяючи ручні клинки. Він рванув в сторону Янгола, чавлячи під ногами автівки, перестрибуючи будинки та знося телефонні будки. Не зупиняючись, Клеймор здолав звуковий бар’єр та залишив по собі потужну ударну хвилю, що повністю перетворила пройдений шлях меха в рівнину.
Янгол відбив ракети та почав контратаку, що супроводжувалась гуркітом грому. Три секунди протримався безпілотник, що в купі давало Кею десять секунд на біг.
Коли Янгол випустив свій залп у відповідь, Кей заволав:
–Альфа-4, вперед!
Ракетоносій відділився від крила та одразу ж випустив ракети. Він забрав у Янгола час на Клеймора. Знищивши один безпілотник, Янгол миттєво трансформувався для захисту.
–Аянамі, вперед!
Прототип зірвався з місця. Він побіг по вже прокладеному Клеймором шляху. І, тільки-но Янгол відбив усі ракета, він прийнявся ганяти громовий лазер за наступним ракетоносієм. Цей безпілотник примудрився протриматись довше усіх – цілих двадцять секунд. Цього вистачило, аби дві Єви встигли дістатися до Янгола. Втім Кей вирішив не ризикувати та викрикнув:
–Альфа-5, 6 та 7, в бій!
Ракетоносії почали свій спуск з небес. Випускаючи по одній ракеті, вони одразу ж починали маневрувати довкола Янгола. Той в свою чергу, відбивши ракети, почав винищувати їх по одному.
А Єви нарешті дісталися до Янгола впритул, застрибнувши на високі будівлі. Але тут вони зіштовхнулися з новою проблемою.
–АТ-Поле?! – вигукнув Кей. – Хіба він не зайнятий зараз безпілотниками?!
–Я нейтралізую його. – напружено промовила Рей.
Куроґане зціпив зуби до скрегота і, дочекавшись кивку Аянамі, застрибнув на Янгол репульсорами. Він приземлився на його рівно поверхню та встромив клинки в тіло Янгола. Але леза зіштовхнулися з АТ-Полем – воно виявилось настільки потужним, що навіть Аянамі, котра в сотні разів перевищувала Куроґане в керуванні полем, не може його нейтралізувати.
Кей завдав кілька ударів, але це не допомогло. А ядро, ось воно мерехтіло, крізь прозору синю поверхню Янгола. Цикнувши, Кей сховав клинки та оголив великий вібромеч. Він вдарив вістрям клинку по полю, генеруючи власне, але і тут зустрів спротив. І Аянамі вийшла на зв’язок:
–Лейтенанте! Ракетоносії!
Кей зрозумів, не дивлячись:
–Альфа з восьмого по двадцятий, в бій! Браво та Чарлі, в бій!
Кей послав всю решту ракетоносіїв в атаку, в надії виграти час. А сам сконцентрувався на клинку.
–Мод RP! – викрикнув він.
На яблуку клинка спалахнув репульсор, збільшуючи тиск. І лезо почало потроху занурюватись в тіло Янгола. Але раптово світ перевернувся. Янгол вчергове трансформувався і меч Клеймора більше ні на що не спирався. Не в силах опиратись репульсору, та не встигши його відключити, Куроґане рухнув у порожнечу, що утворилась трансформацією Янгола. Він впав прямісінько на ядро. І, не втрачаючи ані секунди, встромив у нього вібромеч… але не встиг.
Янгол видав громоподібний рев та одним тільки ним Клеймора відкинуло далеко вглиб міста. Та ж доля спіткала й Прототипа. Обидві Єви втратили ґрунт під ногами та відправились у вільний політ. Прототипу пощастило – він впав на гіпермаркет, практично не зазнавши ушкоджень, якщо не рахувати вивихнуту ногу. Клеймору, на перший погляд, пощастило більше. Він увімкнув репульсори та скерував падіння… але так було лише на перший погляд…
***
–Що відбувається?! – зажадала відповіді Місато.
–Всередині Янгола зареєстрована потужна ланцюгова реакція! – панічно відповіла Майя.
Ріцко поглянула на показники.
–Бути не може! Він що, збирається підірвати ядерну бомбу?!
Янгол знов трансформувався. Тепер він був схожий на велетенський букет темного аквамарину. З кожного кута всієї його поверхні зірвалися отруйно-зелені лазери та полетіли в різні сторони. Все місто вкрив могутній гуркіт і кожен ще цілий безпілотник в мить вибухнув. Але на цьому промені не зупинились. Вони стали повертатись, Янгол – знов трансформуватись. Промені смерті зіштовхнулися один з одним та об’єднались в один єдиний суперлазер, в один єдиний безпринципний потік анігіляції.
І направлений він був на…
***
–КЕЮ!!! – в жаху заволала Місато.
–Га? – тільки-но прийшовши до тями, Куроґане витріщився перед собою.
І в наступну мить лазер встромився в груди Клеймора. Перші пару секунд Кей навіть не зрозумів, що трапилось. Але потім його дикий крик розірвав місто і динаміки командного містку.
Єву відкинуло назад, і вона врізалась в найближчу оборонну вежу. Не в змозі поворухнутися, чи зрушити з місця. Не в змозі навіть просто впасти на землю, Клеймор плавився на очах. Кей волав від болю і давно вже випустив важелі керування.. LCL кипіла та шипіла навколо нього. Порожня очниця спалахнула пекельною агонією. Тіло палало і навіть комбінезон не допомагав.
Монітори в кокпіті луснути він тиску LCL і надмірних температур. Іскри потрапили на очну пов’язку Кей, і тонка тканина спалахнула.
–Синхронізацію на мінімум! – вигукнула Ріцко. – Перевести LCL в протипожежний режим.
В агонії Кей навіть не помітив, як його пов’язка запалала, як не помітив і того, що вона потухла.
–Підняти захисну плиту! – наказала Місато.
Перед Клеймором виїхала товста броньована плита, але вона розплавилася менше ніж за секунду. А Кей зайшовся ще більшим та ще страшнішим криком.
Сяйво променю стало настільки потужним, що затьмарило собою сяйво небес та сонця.
–Що з АТ-Полем Клеймора? – спитала Ріцко.
–На підсвідомому рівні розгорнуто на максимум! Але воно настільки слабке, що ледь відіб’є і соту частку цього лазеру!
Весь командний місток з жахом витріщився на монітор. Навіть Ікарі не зумів сховати занепокоєння. Майя відвела погляд та закрила вуха руками. Її ледь не рвало.
–Суперлазер пробив сто п’ятдесят шарів броні Клеймору!
Місато відчайдушно намагалась щось вигадати, бодай що, аби врятувати Кея! Але жодна думка до неї не прийшла.
Раптом з’явився Прототип і, обхопивши Клеймора, відстрибнув сторону. Броня Єви-00 миттю почала плавитись, тільки-но Прототип потрапив під суперлазер, і Рей негайно закричала від болю. Та все ж таки їм вдалося вийти з-під удару. А вежа, в яку впечатався Клеймор хвилину назад, не протрималось і секунди – в єдину мить випарувалася, не залишивши навіть калюжі…
***
В цей момент Місато прийшла до тями.
–Екстрене катапультування! Увімкнути капсулу в режим посиленого життєзабезпечення! Надіслати ще ескадрильї безпілотників для відволікання Янгола! Надіслати рятувальну команду! Наша головна задача – порятунок пілотів!
–Не вдається! – прийшла різка відповідь Майі. – Життєзабезпечення працює справно в обох Єв, але стоп-капсули та бронеплити сплавилися! Капсули не можуть бути катапультовані!
–Лайно!
Місато розлючено скригнула зубами. А монітор показував, як Янгол повільно, наче урочисто, повертає суперлазер в сторону двох беззахисних Єв. У відчаї Місато оглянула мапу міста та вигукнула:
–Підірвати кріплення та опорні вузли району! Він має опуститись!!!
–Так, мем!
Товсті металеві стрижні, що утримували малонаселений район Токіо-3 одночасно вибухнули і район повністю поринув під землю. Янгол не встиг всього на кілька секунд…
***
–Терміново розпилити стоп-капсули та дістати пілотів! – кричала Місато. – Опісля – одразу ж приступайте до охолодження Єв!
ЗВИЧАЙНО!!! – вигукнула вона. – Терміново почати лікування!
За півгодини, що пройшли з моменту повернення Єв, Місато встигла зірвати голос, викрикуючи команди. Вона була на межі істерики, але насилу тримала себе в руках.
Янгол, обійшовши всі перешкоди, дістався центру міста і, знов змінивши форму, випустив з найнижчої своєї вершини лазер, що почав повільно але вірно бурити поверхню.
Пілотів госпіталізували, а Єв почали ремонтувати. Весь склад командного містка, окрім Фуюцкі та Ікарі, зібралися в кімнаті для брифінгу.
–На даний момент ціль знаходиться безпосередньо над штаб-квартирою і бурить поверхню.
–Отже він хоче дістатися до нас напряму. – стомлено пробурмотіла Місато. – Я чекаю ваші звіти.
–Виходячи з останніх даних, ми визначили радіус досяжності Янгола. Ві складає три цілих вісім десятих кілометру.
–Ближній бій відпадає. Це ми вже зрозуміли. Але ж і від дальнього ніякого сенсу. – Місато повернулась до Майі. – Що там з АТ-Полем?
–Активно. До того ж його топологія постійно міняється, що веде до змінення форми самого Янгола.
–Згідно розрахункам MAGI, – почав Макото, – мінімальний заряд N2-бомби, що потрібен для пробиття АТ-Поля цілі знищить всю штаб квартиру Nerv’у, навіть якщо буде підірваний на найвищій вершині Янгола.
–MAGI-2 в Мацушіро прийшли до такого ж висновку. – вставила Ріцко, не відриваючи очей від звітів.
–А уряд Японії та ООН ідея розбомбити штаб-квартиру Nerv’у повністю влаштовує. – роздратовано додав Шіґеру.
–Хто б сумнівався. – пирхнула Місато. – Їм там взагалі начхати з високої дзвіниці буде, якщо ми тут усі разом помремо. От тільки вони не знають, що якщо ми втратимо штаб-квартиру, то кінець настане усім…
–Проблема у тому, що лазерний бур пробив вже другу бронеплиту гео-куполу і зараз активно бурить третю – додав Макото. – Питання лише у часі. За даними MAGI, якщо швидкість буріння не зміниться, то Янгол проб’є останню двадцять шосту плиту за десять годин двадцять сім хвилин. Об 00.09.54.
–Клеймор втратив дев’яносто три відсотки броні, і на відновлення буде потрібно не менше двадцяти чотирьох годин. З Прототипом краще – розплавлено всього три зовнішніх шари.
–А пілоти?
–Куроґане в комі другого ступеню. Медики вже займаються порятунком його життя. В нього опіки другого та третього ступеню майже по всьому тілу. У Аянамі лише невеликі опіки і, в цілому, вона боєздатна.
–На обступили з усіх боків. – прошепотіла Майя. – Цей Янгол – просто чудовисько якесь…
–Всі вони чудовиська. – відповіла Ріцко.
–У-ух… – протягнула Місато. – Справи у нас кепські… Доречі, щодо Янгола. Привласніть йому кодове ім’я Раміїл – Янгол перуну.
–Може… піднімемо білий прапор? – без ентузіазму запитав Макото.
–Ніт. – насправді, я хочу дещо спробувати. – Місато повернулась до Макото. – У розвідвідділу ж ще збереглися матеріали по армійським розробкам?..
***
–І от черговий твій безумний план, оперативний командире Nerv’у. – пробурмотіла Ріцко.
Брифінг завершився чотири години тому і план було створено. Всі розійшлися виконувати свою роботу. Місато та Ріцко йшли через кучугури снігу до підйомнику на гору Футаґо, на яку вже доставили всі матеріали і проводили підготовку до операції.
–Операція Яшіма-Турісаз! Ти хоч розумієш, що для її використання знадобиться електроенергія з усієї Японії? Не кажучи вже про те, що ти реквізувала дослідний зразок Великої Самохідної Позитронної Гармати! І добре ООН, але як ти примудрилась домовитись з міністерством внутрішніх справ для цієї операції?
–За ними був боржок. – посміхнулась Місато, вміло ігноруючи потік питань Ріцко. – А щодо операції… Вона вкладається в десять годин і це наш єдиний план…
***
Світ навколо Кея складався з трьох речей. Нескінченного кривавого полум’я, мертвих тіл та рун. Пекло. Вічний жар огортав Кея. Око палало лютою агонією. Старий хрестоподібний шрам постійно нагадував про себе. І все, що бачив пілот Клеймору – це нескінченні тіла та темні руни, що кричали йому в унісон про призначення та Смерть. Перемагаючи біль, Кей старався втекти якомога далі.
Але чим далі він тікав, тим більше символів вставало перед ним. Він біг і біг, поки не натрапив на ширяюче в просторі дзеркало. І заглянувши у нього, Куроґане застиг, немов статуя. В дзеркалі відображався зовсім інший Куроґане Кей. На цьому Кеї був новий контактний комбінезон, в деталях повторюючий обладунки Єви-01. А голову вкривав розколотий шолом Клеймору. Ліва сторона обличчя була оголена і в дзеркалі відобразилось палаюче темними рунами рубінове око…
***
Кей отямився в білій стерильній палаті. Все його тіло палало, наче в пічці, ліву очницю палило розпеченими вуглями, але пілот майже не звертав уваги на цю біль. Він підніс тремтючу руку до пустої очниці та не намацав там пов’язки. Кей повільно озирнувся в пошуках пов’язки, та не виявив звичної тумбочки, де вона могла б лежати. А от зліва від себе він виявив Аянамі Рей.
Вони сиділа біля його ліжка у шкільній формі. На колінах її лежала відкрита книжка, а в руках вона тримала опалену очну пов’язку.
Перемагаючи біль, Кей сів на кушетці та зрозумів, що повністю голий. Поправивши покривало, він глянув на Аянамі. Та сиділа мовчки та пригнічено, зовсім не помічаючи пілота, і погладжувала пов’язку.
–Привіт… Аянамі… – слабо прохрипів Кей.
Горло боліло і голос був сівшим, вочевидь Кей зірвав його, коли Янгол робив з Клеймора меха-барбекю.
Рей повільно повернула на Кея погляд. Пілоти зустрілись очами, і Кей знов поринув у темні рубінові очі Аянамі Рей. І в першу мить Кей знов повернувся до свого кошмару. Ці темні очі нагадали йому те морокове рунічне око, що заповнило його порожню очницю.
Та лише на мить. В цей раз очі Аянамі були сповнені… болем… жалем та провиною…
–Ви прокинулись, лейтенанте. – з полегшенням прошепотіла Рей.
–Звіт? – машинально спитав Кей.
Аянамі трохи насупилась.
–Ви вже в порядку? – вона подивилась на груди пілота сумними очами.
Кей прослідкував за її поглядом і тільки зараз зрозумів, що все його тіло вкрите опіками, які поступово гоїлися.
–Ох… – тільки і зміг сказати Кей.
Він надовго замовк, та за важкі п’ять хвили мовчання, зумів видавити:
–Нічого, загоїться. А ти як, Аянамі? Ціла?
Рей ще більше насупилась і сказала:
–Я в нормі. Декілька опіків, але АТ-Поле не дало Янголу мене дістати. Наші Єви майже відремонтовані. Ви отримали чисельні опіки та впали в кому на вісім годин. Я рада… що ви прокинулись.
–Он як… – Кей зовсім не почув її слів. – Все ще вважаєш, що хороший командир?
Рей трохи розчаровано глянула на пілота та через пару секунд згідно кивнула:
–Завдяки вам я жива та здорова. Капітан Кацураґі зібрала інформацію про Раміїла і вже склала план його ліквідації.
Кей глибоко зітхнув та поневолі смикнувся. Горло боліло і Куроґане тільки тепер надав цьому значення.
–І? Що-за план? – зібравшись з думками, Кей підняв очі на Аянамі.
–Доповідаю. – Рей вирівняла спину. – Щодо операції Яшіма-Турісаз. Початок в нуль годин нуль хвилин. Пілоти Куроґане та Аянамі о 21:30 мають бути у другому ангарі. О 22:00 пілоти зустрінуться з загоном супроводу. О 22:05 – пілоти вирушають в напрямку гори Футаґо. О 23:10 – зайняти позицію на горі Футаґо. Там пілоти знаходяться в бойовій готовності до надходження подальших вказівок.
З настанням завтрашнього дня, операція починається.
Кей глянув на годинник, що висів навпроти нього на стіні. 18:23. Кей мав ще трохи більше трьох годин.
–І я знов буду командувати на полі бою?
–Так.
Настільки проста відповідь. Але для Кея вона значила значно більше.
–Бій з Раміїлом ще не закінчено. – завершила Рей.
–Як же мене все дістало… – Кей буквально виплюнув ці слова. Тихо, але з почуттям. – Це бісове командування. Цей гімнюк Ікарі. І дурепа-Аянамі, що сліпо виконує усі його забаганки!
–Тоді… ти можеш просто спати.
І тут до Кея дійшло те, що він щойно накоїв. Око його розширилось і наповнилось жахом та провиною. За останній місяць він потроху втрачав над собою контроль. І вже зараз не міг ховати свої справжні емоції.
–Що? – відчайдушно запитав Кей, надриваючи горло. – Що це означає?
–Клеймором… керуватиму я.
З цими словами, Рей піднялась зі стільця та різкими кроками залишила кімнату.
–Стій… – Кей спробував її зупинити, але бісове горло відмовлялося його слухатись, – Аянамі…
***
Під кінець дня на платформі, що спеціально сконструювали для цієї операції, проводили збори Великої Самохідної Позитронної Гармати – ВСПГ. Для її функціонування до гори провели сотні і тисячі силових установок та електричних вузлів. Сотні тисяч товстенних кабелів тягнулося до Позитронної Гармати з усієї Японії. Тисячі робітників, як співробітників Nerv’у, так і звичайних волонтерів, зібралися тут, аби підготувати все для вирішального пострілу.
–Позитронка такої потужності має пробити будь-яке АТ-Поле. – в захваті проголосив Макото.
–Ага. Вона розроблялась для американських Джетів, втім капітан Кацураґі якось примудрилась позичити в ООН дослідний зразок. – додала Майя. – За проєктом вона має стріляти куди як слабше, втім все одно потужно. А якщо провести сюди енергію з усієї Японії…
–Та-ак… коли в тебе є під рукою ядерний реактор, то і з такої гармати можна постріляти…
***
Кей дві години просидів в одному положенні не в силах поворухнутися через опіки. Кілька разів дзвонив його телефон, але пілот ніяк не міг до нього дотягнутися. О дев’ятій вечора вчергове прийшла медсестра та принесла йому вечерю. Тільки-но Куроґане поїв, вона допомогла йому помитись. А потім обережно наклала на його тіло бинти. У всьому цьому процесі Кей майже не брав участі. Він був занурений у свої думки та переживання.
«Через мою помилку, Аянамі довелось жертвувати собою та своєю Євою, аби мене витягти… – журився він. – А тепер я ще й образив її…»
–Що… що мені тепер робити? – запитав він у порожнечу, коли медсестра пішла.
Вона добре затягнула йому бинти, і біль трохи відійшла. Тому Куроґане зумів піднятися та дійти до вікна. Він дивився на захід. Сонце сьогодні було багровим. Кей вдивлявся у своє відображення в надії знайти відповіді на свої питання.
–Що мені робити?..
Що робити? А що ти можеш? – відповіло відображення. – Тільки тікати! Тільки суперечити всім! Йти наперекір. Від тебе нічого не очікують? Ти вступаєш в бій, надриваєш жили! На тебе вішають відповідальність – ти тікаєш. Коли тобі довіряють, ти відкидаєш. А коли не питають – починаєш плакатись в жилетку.
Адже ти так і не розповів про мене нікому? Не розповів про руни, що переслідують тебе. Ти тільки і робиш, що тікаєш!
–Тікаю… так?
Та ти не впадай у відчай. – підбадьорило його відображення. – Усі люди такі, як ти. Я ніскільки не пошкодую, якщо станеться Третій Удар.
Відображення криво посміхнулось йому. Праве око спалахнуло отруйним зеленим вогнем, а ліве – темною рубіновою руною.
Ба більше того! Я навіть буду радий повному вимиранню людства!
Кей з жахом витріщився на відображення. На склі заграла злісна усмішка. Бинтів не було, а замість них з’явилися обладунки Єви-01. Рука стискала розколотий шолом Клеймора.
–Ти… – прошепотів Кей.
Я. – відповіло відображення. – Ти, Я. Жодної різниці. Ми єдині. Я знаю усі твої помисли. Темні бажання та яскраві мрії. Знаю усі твої вади та переваги. І мені мерзотно спостерігати, як ти стаєш таким самим жалюгідним людиською, як і всі.
–Як всі?
Саме так. Жалюгідним, боягузливим, підлим. Як всі. Чи тобі нагадати, як ти хтів підставити решту пілотів, аби тільки довести свою хибну некомпетентність? – відображення усміхнулось. – Яка підлість! Яка підступність! – аж раптом обличчя відображення спотворилось в презирстві. – Огидно. Гидко. Мерзотно. Боягуз. Зрадник. Темний Янгол, що в мороку очорнив крила!
Обличчя самого Кея спотворилось гнівом. Він впечатав кулак в броньоване скло. Відображення точно повторило його рух.
–Я не боягуз! Я нікого не зраджував! І я не втечу від відповідальності, що на мене поклали! Може і далі верзти свої нісенітниці! На мене це не вплине!
І зібравшись з силами, Кей розвернувся і рушив готуватися до бою. А відображення залишилось стояти на тому самому місці, не слідуючи за пілотом.
Так вже вплинув. – усміхнулось воно. – Похмурий Янгол, зі злісним текстом на губах…
***
Ще раз ополоснувши голову, аби освіжитись, Кей навіть не спромігся її висушити и стягнути волосся у хвостик. З мокрою головою Кей дістався ангарів, де Аянамі вже сідала у воєнний джип. Стараючись не стикатися з нею поглядом, Кей сів у другий джип і загін висунувся до гори Футаґо.
Дорога виявилась довгою. Пробиратись крізь метрові кучугури снігу бездоріжжям – далеко не тривіальна задача. Врешті решт, за десять одинадцята пілотів висадили на майданчику, сконструйованому для Єв, де їх вже чекали Місато та Ріцко, а також самі Єви, відремонтовані, наскільки це було можливо. Прототипу вправили ногу та замінили верхні шари броні. А от Клеймор втратив більшу частину обладунків, і відновити встигли лише третину.
Побачивши Кея, Місато з полегшенням зітхнула та одразу спробувала його обійняти, та миттю осіклась.
–Ще ж болить? – запитала вона.
–Нічого. – похитав головою Кей. – Пройде.
–Добре. – посміхнулась Місато і одразу посуворішала. – Тоді пояснюю зони відповідальності кожного пілота. Кею.
–Я.
–Клеймор здійснить постріл.
–Так точно.
–Рей. Прототип буде захищати Клеймор в разі необхідності. Тобі видадуть щит, що зможе захистити тебе від суперлазеру Раміїла впродовж десяти секунд. З твоїм АТ-Полем цей час подвоюється.
–Так точно.
–Ця операція потребує максимальна точність. – вступила доктор Акаґі. – Тому Клеймор має перевагу перед Прототипом, чиє калібрування не завершено.
Кей кивнув.
–Втім, май на увазі, Куроґане-куне. Позитрони піддаються впливу обертанню Землі, її магнітного поля та гравітації. Прямою вони не полетять.
–Припустимо, з гравітацією я розберусь. Втім, як бути з магнітним полем та рештою?
–Нічого страшного. На Клеймор встановили снайперське обладнання. Твоя задача натиснути на гашетку, коли перехрестя прицілу зійдуться. Далі справа за автоматикою.
–Чи варто покладатись на автоматику?
–Боюся, що в нашій ситуації, це єдиний вихід. В тебе нема практики в стрільбі з цієї гармати, а покладатися на випадок ми не маємо права.
–І ще, Кею. – додала Місато. – Позиція для стрільби в нас лише одна. Не може й мови йти про те, щоб її змінити.
–Отже постріл буде лише один. – насупився Куроґане.
Місато глянула на пілота та посміхнулась.
–Чудове обличчя. Це той настрій, що нам потрібен! – вона поплескала Кея по плечу, чи викликала мимовільну реакцію пілота.
–Ай.
–Вибач-вибач…
***
Пілоти перевдівались в імпровізованій роздягальні, де не було розподілення на чоловічу та жіночу, навіть вошивої перегородки. Кей зняв з себе бинти по заліз в контактний комбінезон. Один клік і той прийняв форму тіла Кея.
Після сьогоднішнього видіння, Кей не міг спокійно дивитись на свій робочий костюм. Він боявся, що той в будь-яку мить перетвориться на броню Клеймора. Втім, побачивши Рей, що безсоромно переодягалась, він і думати забув про це. Відвернувшись, він сказав у порожнечу.
–Пробач, Аянамі.
Шарудіння одягу припинилось – Рей зупинилася в ступорі. Кей продовжив.
–Пробач мене за те, що я сьогодні сказав. Я зірвався і наговорив це все тільки, щоб вимісити злобу. Пробач мене.
–Ні. – відповіла Аянамі.
Здивований та скрушений Кей машинально озирнувся, але Рей вже встигла переодягнутися і в цей самий момент натискала кнопку на зап’ясті.
–Ви все правильно сказали.
І Аянамі вийшла з роздягальні. А Кей ще з хвилину простояв в проході, будучи у сум’ятті.
–Дідько! – вилаявшись, він спробував відкинути зайві думки перед боєм…
***
23:55
Пілоти сиділи біля своїх контактних капсул, очікуючи годину ікс. Кей все ніяк не міг розпочати розмову. Він злився на себе, що виявився таким грубим та образив Аянамі. Він злився на себе, що розкис, коли Аянамі потребувала твердого слова свого командира. Він злився на себе за те, що Аянамі вирішила захистити його і сама сісти в Клеймор.
Кей мусив все виправити. Але він не знав, яким чином…
–А-аянамі… – нервово почав він. – Ти… сердишся на мене, так?
–Ні. – в голосі Рей тягнуло здивуванням та нерозумінням.
І Кей в свою чергу здивувався не менше та не розуміючи витріщився на дівчинку.
–Але ж я образив тебе!
–Ви все сказали правильно. – рівно відповіла Аянамі. – Я покірно виконую накази.
–Але чому?!
–Узи. – тихо промовила Рей. – Ці узи пов’язують мене з цим світом… я більше нічого не маю… нічого не маю…
–Що??! – обурено почав Кей.
–Час. – перервала його дівчинка з блакитним волоссям. – Нам вже час, лейтенанте. – вона піднялась і Кей краєм ока помітив, як Аянамі м’яко стискає в руці обгорілу пов’язку. – Прощавай…
***
00:00
–Час. – доповів Шіґеру. – Ціль пробила двадцять п’яту бронеплиту.
–Слухай, Кею. – почала Місато. – Я хочу подякувати тобі за те, що ти зараз з нами. Без тебе та Рей нічого не вийде. Дяку.
В екранчику, що транслює кокпіт Клеймору, Кей коротко кивнув.
–Розпочати операцію Яшіма-Турісаз! – наказним тоном капітан почала віддавати команди. – Почати підготовку до пострілу. Перша стадія підключення.
–Так, мем. Включити трансформаторні системи першого та другого рівня по всім напрямкам.
–Заживити ланцюги комутацією. – підхопила доктор Акаґі. – Почати підключення…
***
Велика Самохідна Позитронна Гармата почала заряджатися. Навіть в кокпіті Клеймора, Кей відчував ту неймовірну фізичну напругу, що збиралась на цій горі. Єва-01 лягла на свою позицію з Гарматою напоготові. На монітор відобразилось обличчя Місато, що твердо віддавала накази. Це надавало Кею впевненості.
–…вас зрозуміла. Спостерігачам залишити зону бойових дій. Почати обстріл.
Безпілотні розвідники розвернулися та залишили територію Токіо-3. На підніжжях пагорбів та гір, що оточували місто, увімкнулися реактивні системи залпового вогню, що за лічені секунди випустили весь свій боєзапас в Раміїла. Янгол миттю відреагував та трансформувався. Одним єдиним дуговим залпом він знищив ракети, що летіли у нього, та самі РСЗВ.
–Третю систему земля-земля знищено! – доповів Шіґеру.
–Все за планом. – відмахнулася Кацураґі. – продовжуємо.
–Друга батарея підбита.
–Четверта системо земля-земля, відкрити вогонь.
–Восьма батарея не відповідає.
–П’ята батарея відкрити вогонь!
Сотні ракет вибухали, зіткнувшись з АТ-Полем Раміїла. Жодна не поцілила в Янгола. Всі вони були знищені зеленим лазером. Все це мало єдину ціль – відвести погляд Раміїла від загрози, що зростала на горі Футаґо.
Поки йшла зарядка гармати, Кей читав потік даних в навігаційній системі, намагаючись зрозуміти, як впливають зовнішні сили на траєкторію позитронів.
–Останній запобіжник зняти! – краєм вуха Кей почув наказ в Місато.
–Надіслати енергокомірку до затвору! – додав Макото.
Кей миттю відреагував. Клеймор пересмикнув затвор і енергокомірка на кшталт патрану увійшла в розігрітий ствол.
–Введення фінальних коректив пострілу.
–Поправка на оберт Землі, магнітне поле і гравітацію плюс дев’ять десятитисячних.
Кей намагався зосередитись та викинути з голови усі думки. Голоси на задньому тлі, ракети, що летіли в Раміїла. Все це мусило залишити кордони його свідомості. Все, що мало залишитись – це Єва, Янгол та Гармата.
Але в голову лізли нав’язливі думи про боягузтво та слабкість.
«Так. Я боягуз. Я боягузливіше за Аянамі. Але на мене поклали задачу. Захищати людство. Таке навіть уявити собі важко. Але мені не можна тікати. Не можна кидати їх…»
***
За десять хвилин до початку операції Яшіма-Турісаз.
–Кею. Тут до тебе дзвінок був. З відділу зв’язків з громадськими.
–Мені? – перепитав пілот.
За секунду він згадав, що поки сидів нерухомим, до нього кілька разів дзвонили. Кей взяв у Місато мобільник. На ньому було записане голосове повідомлення.
–Гей, Куроґане! – голос належав його однокласнику – Судзухарі Тоджі. – Ні, дозволь називати те Кеєм. Кею, кріпись там! Ми розраховуємо на тебе.
–Привіт, Куроґане. Це Аїда. Ми з тобою. І навіть староста.
–Кею, – знов голос Судзухари. – як повернешся, зіграємо в баскетбол…
Запис мав голоси і решти його однокласників і навіть вчителів. Все вони намагались його підбадьорити.
–Дідько… до чого я докотився. – посміхнувся Кей…
***
«Вони розраховують на мене, на Аянамі. Я не можу їх підвести!»
Приціл ходив ходуном – це гармата сама наводилась на ціль. Цей же процес відображався і на моніторах мобільного штабу.
«Не підвести… НЕ ПІДВЕДУ!»
Кей повністю спустошив голову та націлився на ядро Раміїлу.
–Вогонь! – викрикнула Місато, тільки-но перехрестя зайшлися.
Кей стиснув гашетку. На трансформатори, що стояли позаду Єви, поступила енергія з усієї Японії, і через соленоїди Тесли електричні потоки направилися до антени на Позитронній Гарматі. Зброя зарядилась, і Клеймор спустив гачок.
Надпотужний суперлазер синього кольору вирвався зі стволу і кинувся на Раміїла. В єдину мить пробивши його АТ-Поле, лазер пронизав Янгола наскрізь і рушив далі.
–Влучили! – зраділа Місато.
Янгол змінив форму. Він розкинувся назад і втратив барви. Став більше схожим на кристалізований вибух. Його тілом пройшлися тріщини. Янгол здригнувся та видав громоподібний рев…
***
Але відчуття небезпеки не залишило Кея. Навпаки, воно зіграло з новою силою. Він глянув у оптичний приціл, знятий з гармати Barrett та встановлений на Позитронну Гармату. І його оку відкрилась картина – тріщини сходилися самі собою, Янгол приймав свою первісну форму. Він був ще живий!
–Ні. – заволав Кей. – Терміново перезарядка! Ще постріл!
–Починаю зарядку Гармати!
–Всередині цілі зареєстровано потужну ланцюгову реакцію! – крикнула Майя.
–Що?!
Янгол знов трансформувався та видав залп у відповідь.
–Аянамі, щит! – викрикнув Куроґане.
І в цей момент суперлазер Раміїла встромився в гігантський важкий щит, що тримав Прототип. Але цього разу Янгол приклав значно більше зусиль. В єдину мить, суперлазер розплавив половину гори Футаґо. Щит тримався на чесному слові та АТ-Полі Прототипу. Але його ніяк не вистачить на десять секунд!
–Щит не витримає! – відчайдушно випалила Ріцко.
–Скільки?..
–АЯНАМІ!!! – заволав Кей та виплеснув свої емоції у дію.
Він встав щитом перед Прототипом та прийняв удар на себе.
–Я не дозволю кому сб ще померти через мене!
Свідомість пілота розділилась. Частина його була щитом Аянамі, решта – цілилась Позитронною Гарматою в ядро Раміїлу.
–Лейтенанте… – шоковано прошепотіла Аянамі…
***
–Що це?!
Місато вказала на яскраво виражений криваво-червоний бар’єр, що з’явився перед Прототипом.
–Нове АТ-Поле! Спектр червоний! – доповіла Майя. – Це Клеймор!!!
Ріцко в шоці дивилась на показники, і щосекунди її обличчя все більше витягувалось. Коли її щелепа зовсім відпала, Ріцко проковтнула слину та сказала.
–Потужність за межами підрахунків… Воно перевершує АТ-Поле Раміїлу в десятки разів! Суперлазер не зуміє його пробити!
–Кею…
Але й тут їх спіткала невдача. І хоча АТ-Поле стримувало суперлазер, платформа почала плавитись від надвисоких температур. В результаті Прототип допустив осічку та впав. Кей втрати концентрацію і суперлазер вразив їх…
***
Куроґане опинився в пеклі. Куди не глянь, усюди полум’я та руни… хоча ні. Рун не було, вони просто відпечатались на його сітківці і зараз проявились. Куроґане насилу озирнувся і зрозумів, що він все ще на горі Футаґо, але платформа повність розплавилась. Перекинута Позитронна Гармата валялась далеко в стороні від своєї позиції і від Клеймору. Прототип з розплавленою бронею корчився на підлозі, згорнувшись в клубок. Від щиту не залишилось ні сліду. Броня Клеймор теж поплавилась і старі опіки та порожня очниця зайшлися новим болем. Але саме цей біль повернув його до тями.
Кей кинув погляд на мобільний штаб – невеличкий фургончик, де зараз знаходились Місато та решта. Фургон віднесло з його позиції та прибило до палаючого дерева. Підвіска зламалась і фургон вже не рушить з місця…
***
На мобільному штабі всі потроху приходили до тями. На випадок тряски, у фургоні передбачені дві величезні повітряні подушки, що повністю гасять удар для пасажирів. Та комп’ютери тепер були марні.
Макото і Шіґеру отямились першими і прийнялись будити та витягувати з фургону решту з тих, що вижили.
Останньою вийшла Ріцко, шо заходилась у рваному кашлі. Вона тримала в руках ноутбук, що досі був підключений до всієї системи бездротовою мережею.
–Оце так постріл… – прокашлявся Шіґеру.
–Що з пілотами?! – вимагала відповіді Місато. – Ми можемо що-небудь для них зробити звідси?
Ріцко покрутила над головою ноутбуком, все ще важко кашляючи. Вона передала комп’ютер Майі, а сама відійшла подалі від фургону.
–Я можу з ними зв’язатись. – доповіла Майя. – Рей сильно постраждала – вона несвідома. Кеєві краще. Він отримав мінімальні ушкодження, та верхні шари броні розплавлені.
–Ти можеш їм допомогти? – з надією в голосі спитала Місато.
Майя кивнула, проковтнувши слину.
–Добре. Тоді обірви синхронізацію Прототипу та ввімкни капсулу в режим підтримки життєдіяльності. Охолоди LCL. Те саме стосується і Клеймору, але синхронізацію не обривай.
–Я все зробила, тільки не можу відключити синхронізацію. Відмова зі сторони капсули!
–Що? Рей! – Місато вилаялась трьома мовами поспіль. – Примусове катапультування.
–Неможливо! Стоп-капсула розплавилася!
–Та щоб тебе шляк трафив, Рей! Що з Позитронкою?
–Перегрів. Починаю процедуру охолодження.
–А чи витримає вона ще один постріл? – невпевнено запитав Макото.
–Дурне питання. – відмахнулась Місато. – Усе одно спробуємо…
***
–Кею. – з динаміків пролунав голос Місато, впереміш з перешкодами. – Ти там цілий?
Куроґане насилу кивнув. Він простягнув тремтючі руки до важелів керування. Лежачий на спині Клеймор почав важко підійматись.
–Кею, ще раз. Ще єдин раз. Разом з електроенергією всієї Японії, разом з надіями всього людства, я прошу тебе ще один раз…
–Нема… – перервав її Кей, – проблем… – обличчя його спотворилось в люті та рішучості. – Нема проблем!
Клеймор почав повзти до Гармати.
Кею, ми розраховуємо на тебе…
Перемагаючи біль, Кей здійснив ще один ривок.
Привіт, Куроґане. Це Аїда. Ми з тобою!..
Клеймор підвівся! Ноги підкошувались, та мех підійшов до Позитронки і важко підняв її. гармата виявилась ледь не важчою за Єву. Та Кей направив ствол зброї на Раміїла, що все ще ширяв над Токіо-3, та присів на коліно. Клеймор зазирнув в електронно-оптичний приціл…
***
–Кей відключив систему наведення та цілиться… на око?! – здивовано сказала Майя.
–Що він робить?! – спросила Ріцко.
–Він цілиться по-старому.
–Я ж казав… – пролунав слабкий голос Кея, – не варто довіряти… автоматиці.
–Ти не маєш досвіду стрільби з цієї гармати! – заперечила Ріцко.
–Якщо я в чому й певен… так це в своїх снайперських… здібностях. – вимовивши ці слова, Кей обірвав зв’язок.
–Кею! – вигукнула Місато.
–Щойно доповіли зі штаб-квартири!! – встряла Майя. – Янгол пробив останню бронеплиту!
–Дідько!
Та Майя не зупинялась сипати інформацією.
–Всередині цілі зареєстровано потужну ланцюгову реакцію!
–Рей, Кею!..
***
В приціл Кей бачив, як Янгол знов трансформується для останньої атаки. Та робить він це повільно. Вочевидь перший постріл таки дістав його. І в наступну мить пролунав грім та вистрілив ще один суперлазер. Та Кей не припиняв цілитись. Він проганяв у голові всю інформацію, що вивела навігаційна система перед першим пострілом.
–Поправка на оберт Землі – плюс три відмітки та плюс один поділ…
Обхопивши Гармату лівою рукою, Клеймор став налаштовувати механізм вертикальних та горизонтальних поправок. І в цю ж мить суперлазер досяг гори Футаґо і ледь живий Прототип підняв важку руку в спробі згенерувати АТ-Поле.
–Розслабся, Аянамі. – сказав Кей. – Далі я сам.
Монітор відобразив зображення з кокпіту Прототипу. Рей була ціла, та дивилась на Кея сліпими очима, повними болю та жалю.
«І коли її очі стали такими живими?» – запитав у себе Кей та розвернув АТ-Поле. Потужний багряний бар’єр встав між Прототипом та суперлазером. А Кей продовжив цілитися.
–Магнітне поле – мінус одна відмітка, плюс третина поділу. Гравітація – плюс одна відмітка. Напрямок вітру – ігнорувати.
Клеймор пересмикнув затвор і з Гармати вискочила відстріляна енергокомірка, на кшталт гільзи. Схопивши, прикріплену до стегна, нову комірку, він засунув її у патронник. Запевнившись, що Гармату заряджено, Кей стиснув гашетку. Клеймор відповів на волю пілота і спустив курок.
Оповитий ледь помітним багряним АТ-Полем, тонкий синій позитронний промінь вирвався зі ствола Гармати. Він зіштовхнувся з суперлазером, та АТ-Поле Клеймору увійшло в протифазу з полем Раміїла, пропускаючи позитрони крізь суперлазер. Синій потік став розсіювати зелений промінь та рвався ідеальною дугою до ядра Янгола. І… влучання!
Раміїл зайшовся громоподібним гуркотом та втратив блиск. Промінь пронизав Янгола наскрізь та пройшов далі в нескінченість. Тіло Раміїла вкрилося тріщинами та вибухнуло безліччю уламків, що розлетілися всім Токіо-3 і далі…
***
Постріл було здійснено і відчуття реальності повернулось до Кея.
–Аянамі! – закричав пілот.
Він відкинув Гармату та опустив бар’єр. Швидко озирнувшись, Клеймор підняв на руки оніміле тіло Прототипу, що все ще витягував руку в сторону поваленого противника, та поніс його до найближчого озера, що ще не встигло випаруватись.
Розпечений Прототип, одразу ледь не повністю випарував новостворене вибухом водоймище. Витягнувши остиглого Прототипа на берег, Клеймор оголив бойовий клинок наполовину, активував віброелемент та прийнявся пилити стоп-капсулу. Часу це зайняло купу, адже руки Клеймору, як і Куроґане, люто тремтіли.
Нарешті стоп-капсула відкрилась і назовні виїхав кокпіт Прототипу. Обережно діставши його з хребту Єви, Клеймор поклав капсулу на землю, біля водоймища. Та перервав синхронізацію. Броня Єви-01 поплавилась, втім не так сильно, як у Прототипу і стоп-капсула з третьої спроби відкрилась, випускаючи пілота назовні.
Перемагаючи біль в усьому тілі, Кей спустився за розпеченого Євангеліону та кинувся до кокпіту Прототипу. Люк був закритий – аварійне відкриття не спрацювало. Кей, як підкошений, постійно падаючи, рухався до капсули. Коли сил вже не лишалось, Кей нарешті дошкандибав до люку та схопився за важелі аварійного зовнішнього відкриття. Його руки миттю пропалило наскрізь пекельною агонією. Цей біль і поруч не стояв з тою слабенькою луною, що залишилось на тілі пілота, коли Раміїл, не жаліючи, спалював його Єву заживо. Цей біль був тут і зараз. Він був сильним та нестерпним.
Та Кей стиснув зуби і знов схопився за важелі та потягнув їх, підсмажуючи свої долоні до хрусту. Кей напружився всім тілом, викликаючи нові хвилі болю та агонії. Порожня очниця знов вистрілила вогнем. Та Кей не звертав на це уваги. Секунда за секундою, міліметр за міліметром, він все більше повертав важіль, і, коли сили вже залишили його, люк нарешті відкрився і з капсули вилилась кипляча LCL.
В пілота відкрилось друге дихання:
–Аянамі! – він увірвався в капсулу та побачив, Рей, що відкинулась на спинку сидіння.
Вона все ще стискала в руці обпалену пов’язку Кея. Дівчинка насилу підняла голову та відкрила очі. Її темні рубінові очі дивились не Кея сліпим поглядом. Та с кожною секундою, погляд її ставав все більш усвідомленим та живим.
Кей швидким поглядом оглянув тіло Рей на предмет ушкоджень. Провівши рукою по її тілу, він заключив, що Аянамі здорова та неушкоджена, і полегшено зітхнув.
–Узи… – почав він.
Рей запитально глянула на Кея.
–Узи можна збудувати нові… Не тре ризикувати життям заради тих, кому на тебе начхати.
–Але…
–Не смій! – обірвав її Куроґане. – Не смій прощатися перед боєм… Не смій віддавати своє життя просто так. Створи узи, що будуть для тебе взаємними.
Аянамі не могла промовити ні слова. Ніколи ще так з нею ніхто не розмовляв. Не наказував жити…
Сподіваючись, що вона все зрозуміла правильно, Рей кивнула. Куроґане видихнув та сів в отворі люку.
–Що? – Аянамі здивовано потягнулась до Кея. – Лейтенанте…
–Просто Кей. – виправив її пілот.
–Кею… чому… ти плачеш?
Куроґане здивовано провів руку правою щокою та посміхнувся крізь сльози.
–Нерви підвели.
–Пробач… – Рей відвела погляд. – Я не знаю, що робити, коли ось так…
Кей нерозуміючими очима витріщився на дівчинку-пілота. Та потім пом’якшим погляд.
–Може… просто посміхнешся?
І найяскравішу ніч в житті Кея осяяла м’яка, невпевнена та прекрасна посмішка Аянамі Рей…
***
Далеко від поля бою. Далеко від планети. На поверхні місяця було виведено колосальних розмірів кривавий хрест. На кінці його стояла біла труна.
Коли на Землі, прямісінько під місяцем блиснув останній спалах, труна відкрилась і з неї з’явилась дитина. Голий хлопчик років п’ятнадцяти, не більше, з білосніжною шкірою та попелясто-білим волоссям. Здавалось його зовсім не хвилювала низька місячна гравітація та відсутність повітря. Посміхаючись у весь рот, він підняв глибокі багрові очі на Землю, на японський архіпелаг.
–Отже, хлопчик нарешті пробудився… і тепер вершить долю цього світу… – прошепотів він.
Альбінос підвівся та повернувся до кратеру, біля якого стояла труна. Туди, де саме зараз проходило будівництво темно-синього меху.
–Я та Mk.06 дуже чекаємо на зустріч з тобою, Куроґане-Ікарі Кею. – прошепотів хлопчик, смакуючи кожне слово. – Чи не так… Ґраме?
Episode-05
Thurisaz
- Перун – синонім грому. Також – бог грому та блискавок у слов’янській міфології. Відповідники – Зевс та Тор.