Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Куроґане вчергове залишив шпиталь. Після бою з Шатіїлом – Другим Янголом, доктор Акаґі наполягла на тому, що Кей відлежиться у ліжку кілька днів. Усі ці дні його навідувала Місато, а також приходила доктор Акаґі перевірити його стан. Обидві вони вели себе дещо дивно, ледь вловимо їх поведінка відрізнялась від їх звичайного стану.
Усіх напевно турбувало те, що Кей був єдиним, хто не потрапив під дію Янгола. Шатіїл був вкрай обережним, просуваючись до Гео-Фронту. Аж до зіткнення із Кеєм… і це турбувало Nerv не менше, ніж вражаючий імунітет нового пілоту.
Кей зрозумів це ще під час обстеження. Та було щось ще… щось, чого Куроґане не знав… Доктор Акаґі з якоюсь підозрою дивилась на пілота. Підозрою та… страхом?
Вона проводила різноманітні перевірки та тести, навіть, коли всі рани Кея повністю загоїлись. І врешті решт, не знайшовши абсолютно нічого, відпустила його додому.
***
–Аналіз крові, рентген та МРТ нічого не дали. – повідомила доктор Акаґі.
–Зовсім нічого? – Ґендо кинув на доктора короткий погляд.
Він повернувся в місто через день, після атаки Янгола. Зараз він стояв у своєму кабінеті в напівтемряві. Доктор Акаґі прийшла відзвітуватись про проведені тести.
–Саме так. – підтвердила Ріцко. – Нема абсолютно ніяких доказів, що Куроґане Кей використовував у бою з Шатіїлом АТ-Поле. Незабаром після зникнення АТ-Поля Янгола, з’явилося нове, за сигнатурою та спектром, майже повністю відповідне Єві-01. Втім Рей у цій битві не використовувала поля… що викликає питання – чиє то було АТ-Поле?
Ґендо промовчав, розмірковуючи і Ріцко продовжила.
–Також незрозуміло, що відбувалося під час бою усі звуки зникли і Янгола ніхто не бачив, окрім Кея…
–Вірогідно, – несподівано Ґендо перебив її. – після поразки у відкритому зіткненні з Євангеліоном, Янголи вирішили перейти на приховану тактику…
–Тобто ви хочете сказати, що Янголі… розумні? – перепитала доктор.
–Вірогідно… – повторив Ґендо. – Нам повезло, що пілот Євангеліону-01 зумів розгледіти противника та нейтралізувати його ще до підходу до Гео-Фронту. Якби не Кей, нам був би вже кінець.
–Саме так. – погодилась доктор Акаґі.
–Проте знов виникає питання. – раптом з-за кута пролунав голос Фуюцкі.
Він сидів у темряві в кріслі, тихо слухаючи рапорт. Ріцко навіть не помітила його.
–Як Кей зумів розгледіти Янгола, котрого не бачив жоден наш супутник? Адже навіть Рей, що була поруч, його не помічала деякий час. І як він зумів здолати Янгола без АТ-Поля?..
–Цього мені з’ясувати не вдалось. – відповіла доктор Акаґі. – Подальші спроби дізнатися можуть викликати сильні підозри…
–Нехай капітан Кацураґі накаже йому скласти рапорт. – сказав Ґендо. – Він довіряє їй в достатній мірі і цей наказ не викличе підозр. Виконуйте.
–Так, сер.
Доктор Акаґі вийшла з кабінету, і Фуюцкі звернувся до Ґендо.
–Це було занадто близько. На моїй голові з’явилося більше сивих волосин. – поскаржився він. – Боюся, що не доживу до кінця цієї війни…
–Зарано тобі ще помирати. – різко сказав Ґендо та сів на своє місце. – Наразі нам необхідно вирішити одну проблему.
–Дійсно. Куроґане був єдиною перешкодою Янголу від Ліліт. Якщо таке повториться, усі наші старання можуть піти прахом.
–Доведеться замінувати Термінальну Догму.
–Замінувати?! – вигукнув Фуюцкі. – Ти хочеш вбити нас усіх?!
–Якщо хоч один Янгол дістанеться Ліліт, то всі наші плани рухнуть. – спокійно відповів Ґендо. – А, якщо ми загинемо, ніхто не буде свідомо продовжувати нашу справу. І, якщо це станеться, я зроблю так, що до Ліліт вже ніхто не дістанеться.
–Сподіваюсь… – зітхнув Фуюцкі. – Сподіваюсь, ти знаєш, що робиш…
***
Кей стояв перед дверима квартири Місато з ниючим головним болем. Вона примусово запросила його до себе відсвяткувати його перемогу та одужання. А також вона попросила його накупити пива та їжі. Використовуючи навігатор, Кей дістався дому Місато тільки ввечері, адже жила вона на протилежному кінці міста.
Кей задзвонив у двері та, за десять секунд, вони відкрилися, але Кей нікого не побачив. У подиві, він ступив на поріг та почув дивний звук:
–Варк?
Кей опустив погляд та в шоці відстрибнув назад. Рука його одразу кинулась під кітель Nerv, до пістолета. Перед ним у дверях стояв великий пінгвін! За розмірами він більше нагадував імператорського пінгвіна – не менше метру в зріст, та в іншому то був золотоволосий чубатий пінгвін з довгими виразними світлими бровами. Він носив металевий рюкзачок, що кріпився на кшталт ошийнику. Кожне крило закінчувалося трьома довгими висувними пазурами. В одному крилі він тримав вологий рушник.
В дверях показалася Місато. Вона привітно посміхнулась та помахала рукою:
–Привіт, Кею-куне! Як дійшов?
Кей ще кілька секунд стояв у ступорі, та нарешті оговтався:
–Д-доброго вечора… каптане… – він оторопіло дивився на незрозумілого пінгвіна. – Шо то є?
–Це? Це Пен-Пен. Теплокровний пінгвін. Мій квартирант.
Пен-Пен варкнув та повернувся спиною до Кея, демонструючи гравірування на своєму рюкзачку, яка голосила: «Пен2». А знизу були викарбувані адреса та номер телефону Місато.
–Це що, насправді? – не міг прийти до тями Кей.
–Ага. Він живе зі мною. Так що, хлопчики, цур не сваритися! А ти що це, пінгвінів раніше не бачив?
–Пінгвінів я бачив… та… вони ж живуть на полюсі! Тут йому не спекотно?
–Ніт. Він же теплокровний. – попиваючи пиво, відповіла Місато. – Ти так і будеш тут стояти? Чи може в дім зайдеш?
Нарешті Кей повністю вийшов зі ступору і зумів увійти до квартири. Він зайшов у вітальню та остовпів. Найжахливіший безлад, що Кей коли-небудь бачив у своєму житті. За таке його вчитель стратив би його на місці…
Всюди валялись пусті банки з-під пива, коробки з-під піци та локшини. З півдюжини сміттєвих пакетів лежали біля виходу. Купа м’ятого одягу розкидано по всій квартирі, і навіть на телевізорі. Та навіть нижня білизна…
–Тут цей… трохи неприбрано! – невинно посміхнулась Місато. – Не звертай уваги!
–Це… трохи?..
–І закинь їжу в холодильник. – здалеку пролунав голос Місато.
–А…га…
Труснувши головою і кинувши про це думати, Кей поліз до холодильнику і втретє остовпів! Лід! Чипси! Та гори пива! Ось і все, що було в холодильнику Місато! І тут вже Куроґане не витримав:
–Каптане Кацураґі! А ви точно оперативний командир Nerv? – голосно запитав він, повернувшись до Місато.
–А що не так? – зробила вона нерозуміючі очі. – А, ти про це. – вона повернула погляд на холодильник. – Не звертай уваги!
–Так… тобто, ні! Ви ж стратег! Вам не можна стільки пити!
–Ой, та годі тобі, не бурчи! – махнула рукою Місато та почала розігрівати привезені напівфабрикати в мікрохвильовці.
Поки їжа готувалась, Місато дістала дві банки пива та протягнула одну Кею. Пілот з підозрою подивився спочатку на банку, потім на каптана.
–Я не п…
–Не бурчи! – відмахнулася Місато та всунула йому у руки банку. – Я твій командир і я дозволяю.
Зітхнувши, Кей таки взяв протягнуту банку. Місато намагалась напувати його кожен день, приїжджаючи до нього у гості, і коли Куроґане примудрявся викрутитись, пила наодинці. Причому абсолютно не п’яніла! Це була найважча загадка для Кея, та він старався не забивати нею голову.
Нарешті їжа розігрілась і Місато привітала Кея з його другою перемогою, піднімаючи тост за рятівника людства. Навіть Пен-Пен носився навколо Кея та радісно варкав.
Через деякий час у двері знов подзвонили і на порозі з’явився увесь склад основного командного містку, а саме: Макото, Шіґеру, Майя. Ще трохи пізніше прийшла доктор Акаґі, а разом з нею Аянамі.
Усі, окрім Аянамі принесли з собою випивку, і протягом всієї ночі, вони пили та грали у покер. Атмосфера була спокійна та мирна. Ніхто не згадував більше про Єв та Янголів, це був вечір перемоги. Пілотів залучили до гри у покер, хоча Кей і намагався відмазатись словами: «Мене навчали не грати в азартні ігри», але нічого не вийшло і вже за півгодини Кей розібрався в правилах, допоміг їх зрозуміти Аянамі. І двоє пілотів прийнялись раз за разом обігравати дорослих. Щоразу міняючись один з одним – то Кей забере усю касу, то Рей.
Врешті решт, Кеєві стало душно і він вийшов на балкон. Стояла прохолодна ніч. Нехай і валив сніг, проте вітру не було і температура залишалась комфортною. Більш того, там, звідки прийшов Кей така погода вважалась спекотною.
Сівши на лавку, він глибоко вдихнув свіжого повітря та озирнувся. Нікого не помітивши, пілот сьорбнув пива та дістав з карману невеличку жерстяну коробочку, на якій було тонкими косими літерами вигравійовано напис: «Teiwaz-6 – Kurogane Kei».
–З Кацураґі спитись недовго… – пробурмотів він, відкриваючи коробочку.
–Чому? – раптовий голос змусив Кея поперхнутися повітрям.
Він різко сховав коробочку і озирнувся в пошуках джерела голосу. В дверях він виявив Рей, що стояла немов статуя.
–А… Аянамі… – облегшено зі видихнув Кей, намагаючись повернути собі самовладання. – Що «чому»?
–Чому з Кацураґі спитись недовго? – незворушно, наче так і має бути, запитала дівчинка з блакитним волоссям.
Куроґане кілька довгих секунд оторопіло дивився на Аянамі, та врешті решт відповів.
–Для неї будь-яка подія – то привід напитися. Більш того, вона постійно намагається споїти й мене… Не розумію, як вона взагалі стала оперативним командиром Nerv. Чи Ікарі саме тому обрав її? – він підняв очі на дівчину.
–Саме тому? – перепитала вона, трохи схиливши голову на плече.
Кей знов замовк. Аянамі поводила себе якось дивно, адже зазвичай вона стільки не перепитує.
–Облиш… просто облиш. – нарешті відповів він.
–Як накажете, сержанте. – рівно сказала Рей.
«Га? Але ж то не був наказ… – думки Кея занурились у вир. – Ну та гаразд… пофіг.»
Знов пілоти замовкли. Було чутно, як сперечаються дорослі всередині. Потім заграла гітара – Шіґеру приніс із собою свого Cort’а та, вловивши момент, став награвати якусь веселу мелодію.
–Не варто тобі отак стояти на морозі. – звернувся Кей. – Захворієш ще.
–Я загартована. – відповіла Рей. – Я не боюсь холоду.
–Як знаєш…
«Шляк би трафив! Щось діалог не клеїться. Як же бісить, коли хтось отак стоїть та витріщається на мене! Може наказати їй піти? Наче накази вона виконує…»
–В будь-якому разі не варто стояти в дверях – протягне, а це інший випадок. – це було єдине, що прийшло у його голову, що була вже дещо затуманена алкоголем. – Або сідай, або…
Та не встиг він закінчити, як Аянамі миттю усілась поруч на лавку.
«Га?!» – тільки ця думка і прослизнула в голові пілота. Він оторопів, але прийнявся скажено міркувати. Треба було якось продовжити розмову, адже Аянамі тепер не стоїть та витріщається – вона сидить впритул та вирячиться на нього! Це ще більш нервувало його рефлекси. Треба змусити її говорити.
–Аянамі, чому ти вирішила стати пілотом? Ікарі змусив?
Спочатку Рей мовчки сиділа, не відриваючи погляду від пілота Клеймора. На якусь мить Кей навіть вирішив, що вона заснула з відкритими очима. Втім аянами нарешті відповіла… пошепки, настільки тихо, що її слова ледь не були заглушені галасом дорослих.
–Тому що це все, що я маю…
–Не зрозумів? – Кей в шоці витріщився на блакитноволосе дівчисько. – В сенсі «все, що маю»?
–Я більше нічого не маю…
В цей момент, всього на мить, Кей вирішив, що вони з Аянамі Рей дуже схожі… і це розізлило Куроґане.
–Нічого не маєш?! – алкоголь остаточно вдарив по голові і Кей вже не стримував емоцій. – Це тобі Ікарі таке вбив у твою синю голову?! – гаркнув пілот Клеймора.
–Нічого нема… – повільно прошепотіла Рей. Голос її ставав все тихішим, поки зовсім не зник, а сама Аянамі не впала головою Кеєві на плече.
«Що-за?!» – сполошився пілот. Та одразу ж побачив, як Аянамі стискає в руках банку пива… – Кацураґі! – прошипів він.
–Кликав мене?.. А-а-ага!!! – тишу знов порушили, та в цей раз на балкон визирнула розчервонівша від випивки голова Місато. – Цілуєтесь! Я так і знала!!!
Кей підняв сердитий погляд на командира і проричав:
–Ви і другого пілота вирішили споїти?!
–Ой, та не бурчи! Протверезіє! – відмахнулася Місато. – Доречі. З тебе рапорт про бій із Шатіїлом! Максимально детальний! Включаючи кожен використаний патрон! Термін – вчора! І ще дещо. Завтра буде тестовий запуск Єви-00 і Ріцко там щось шаманить з Клеймором. Тебе там теж чекають. Не запізнюйся!
Що?! Завтра ще й запускають Єву-00? І саме тому Місато її напоїла до безтями?!
–Ну все, не буду вам більше заважати. Цілуйтесь далі!
З цими словами та ледь не сміючись, голова Місато зникла всередині квартири.
«Та що ж ти будеш робити…»
***
Цієї ночі Кей взагалі не спав. Левову частку часу він, борючись з оп’янінням, намагався придумати, куди б влаштувати Аянамі. Відправляти її додому в такому стані було б дикістю. Тому Кей просидів на балконі до тих пір, поки усі п’яні «дорослі» не позасинали і акуратно вклад Аянамі на ліжко в порожню кімнату. Залишати її в кімнаті Місато він не вирішився, а вітальня більше нагадувала поле бою з усіма цими непритомними тілами.
Покінчивши з цим, він усівся за робочий стіл та взявся складати звіт. На це в нього пішла вся ніч. Намагаючись нічого не проґавити, Кей ретельно згадував минулий бій. Як відчув присутність Янгола, як втратив слух, як відправив Аянамі до штаб-квартири, як ганявся з ворогом по всьому місту і нарешті, як здолав його.
Він дійшов до моменту пронизання Янгола арматурою і задумався. Дотепер він не замислювався, але він зумів пронизати тіло Янгола звичайним сталевим прутом. Він так упивався боєм, що навіть не помітив, як ворог лежить на землі зі зламаною рукою… А в момент удару Кей відчув раптовий прилив сил та впевненості. Впевненості, що бій скінчено і залишилось лише добити ворога… добити могутнє надлюдське створіння, що погрожує знищенням Землі… добити звичайною арматурою…
«Треба бути обережнішим. – пробурчав на самого себе Куроґане. – Це прямий шлях на цвинтар…»
***
Кей закінчив звіт тільки під шосту ранку. Розуміючи, що лягати спати вже пізно, він підвівся з-за столу та одразу ж рухнув назад. Його голова зайшлася лютим болем, наче замість мозку в неї залили розпеченого металу. Череп погрожував розколотися в будь-яку мить… Насилу підвівшись, Кей кинувся на пошуки аптечки. Очі затьмарювали руни невідомого походження та значення. Вони мішали пілоту йти. Вони кричали на нього незрозумілою мовою, вони пекли його, наче сонце. З кожною секундою він все більше втрачав сили. Знадобились титанічні зусилля, аби Кей зумів змусити себе рухатись на кухню. Всліпу копаючись у настінних поличках, він таки знайшов аптечку. Але тільки-но він почав у ній колупатись, як біль одразу відступив. Настільки різко, що Кей навіть не встиг оговтатись. Залишився лише слабо ниючий головний біль.
Він ще кілька хвилин простояв в одну положенні, не рухаючи жодним м’язом. Врешті решт він прийшов у себе.
«Дідько… – подумалось пілоту. – Треба більше спати…»
Повністю відійшовши від нападу, Кей повернувся до плити, шукаючи турку. Заваривши собі каву, він оглянув квартиру – не було жодного признаку життя і Кей вирішив не будити нікого, бажаючи побути наодинці. Зробивши собі пару канапок, він рушив на балкон.
Вже світало і ранок був свіжим та зі слабеньким вітерцем. Швидко прикінчивши свої бутерброди, пілот дістав із карману жерстяну коробочку з гравіюванням та відкрив…
–Доброго ранку, сержанте.
–Та срака-мотика!!! – заволав Кей, проливаючи каву на себе.
Окріп обшпарив його і пілоту довелось швидку знімати з себе водолазку. Відкинувши мокрий одяг, Кей швидко згріб снігу з перил балкону та обтерся ним. Біль заспокоївся і пілот повернув голову в сторону квартири, зі стовідсотковою впевненістю знаючи, хто там стоїть. Саме так, Аянамі незворушно дивилась на вкрите безліччю шрамів тіло пілота Клеймора, не відчуваючи жодної краплі зніяковілості. Власне і самого Куроґане це не турбувало – його більше бісив факт того, що його улюблену водолазку доведеться прати.
–Ранку, Аянамі. – пробурмотів Кей. – Чого не спиш в таку рань?
–Вас чекає до себе командир Ікарі.
Ця заява повністю вибила пілота з колії. З чого це Ікарі знадобився Кей? Останнього разу, коли він викликав хлопця, був не так давно – в день, коли він став пілотом. Того разу розмова в них не склалася. І от Кея знов викликають… чого б це…
***
Накинувши пальто, Куроґане рушив в супроводі Аянамі до штаб-квартири. Шляхом ніхто не промовив жодного слова. Кей міркував, що ж Ікарі від нього треба, а Аянамі цього разу навіть не поглянула на Куроґане, чому дуже радів пілот Клеймора – свердлячий погляд шарпав його нерви.
І десь на півшляху до штаб-квартири Кей раптово спіймав себе на думці, що не чує власних кроків. Та озирнувшись, пілот запевнив себе в тому, що це всього-на-всього гра уяви…
***
–Чого тобі треба? – грубо запитав Куроґане, зайдучи до кабінету Ікарі.
Той сидів за столом та ретельно вивчав монітор комп’ютера. Піднявши погляд на пілота, він поправив окуляри та протягнув Куроґане пачку роздруківок.
–Повідомлення від Касима. – спокійно відповів Ікарі.
Насупившись, пілот взявся читати роздруківки. З кожним новим листом, з кожним новим словом, Куроґане посміхався. Цей лист неймовірно порадував хлопця.
Дочитавши, він підняв голову до командира.
–Я вже давно знаю Касима. Свого часу він навчав і мене. – сказав Ікарі.
–Неочікувано. – в’їдливо відповів Куроґане.
–Ще до створення інституту. Ми союзники. За місяць ти летиш до Сибіру. Подробиці тобі надасть Касим. Це все.
–Що завгодно, аби подалі від цього кабінету. – кинув Кей та залишив кімнату.
Ґендо ще кілька секунд дивився на закриті двері та врешті решт видихнув:
–Він невиправний… – пробурмотів він.
–І чия ж це, по-твоєму, провина? – пролунав голос заступника командира.
Весь цей час він сидів у тіні та слухав їх розмову. Ґендо завжди вражався неймовірній непомітності Фуюцкі.
–Я дав йому те, чого він хоче. Що йому ще треба?
–Наприклад, йому потрібен батько. – як би ненароком кинув Фуюцкі. – А ти так про себе сказати не можеш.
–Я не мав на нього часу. – різко відповів Ґендо. – Я мав займатися захистом планети.
–А тепер ти дивуєшся, чому він виріс таким.
–І що, по-твоєму, я мав зробити? – підняв голос Ґендо. – Я віддав його Касимові, і хлопець виріс сильним та готовим до бою. Ти бачив наскільки ефективним він був у битві з Янголами. Він здолав Шатіїла без Єви!
–Так, виріс він здібним. – погодився заступник. – Але точно не героєм, як ти хотів. Я спостерігав за ним – він нелюдим, не довіряє іншим, б’ється із задоволення. З таким настроєм, він не зможе перемагати вічно.
–І що ти пропонуєш? – нарешті здався Ґендо.
–Він має довіряти нам та боротись за нас, а не лише за себе. Треба, щоб він переборов свою ненависть до тебе. – Фуюцкі підвівся та пройшовся до вікна. – Та це не трапиться саме собою. Ти теж маєш щось робити. Ти помітив, що жучки залишились в його квартирі? Він знайшов їх та видалив. Першого ж дня. Гадаєш, після такого він стане тобі довіряти?
Ґендо надовго призадумався і врешті решт вимовив:
–Гаразд… я спробую…
***
Клапани відкрилися і з ангару почала стікати LCL, відкриваючи у всій красі Єву-00 – жовто-білій Євангеліон з єдиним оком. Він був пристібнутий до стін ангару безліччю міцних замків.
–Критичне охолодження завершено.
–Вилучити стоп-капсулу.
–Вилучення стоп-капсули завершено.
Хребет Єви-00 відкрився та в нього впровадили контактну капсулу з Аянамі Рей всередині. На стінках капсули було виведено напис: «EVA-00/PROTOTYPE», такий самий, як і на броні Єви.
–Фіксацію внутрішньої області завершено.
–Прийнято. Почати контакт першого ступеню.
Броня на спині закрилась і око Прототипу спалахнуло червоним полум’ям.
–Заповнення контактної капсули.
Кокпіт наповнився LCL. Аянамі не видала жодної ознаки дискомфорту.
До спини Єви на великих маніпуляторах піднесли товстий кабель. Вдало підключивши його, маніпулятори від’їхали в сторону.
–Основне живлення підключено.
–Вас зрозуміла.
–Перехід до контакту другого ступеню.
–Перехід до другого ступеню.
–Підключити інтерфейс.
Око Євангеліона запалало яскравіше.
–Нервове підключення А10 в нормі.
Всесвіт навколо Рей запав усіма кольорами світу. Аж раптом ангаром та лабораторією, де знаходились доктор Акаґі, командир Ікарі, капітан Кацураґі, Кей та група асистенти, розлетілася сирена. Кімната почервоніла від сигнальних вогнів, а монітори видали критичні помилки.
–Виявлено проблему в системі запуску! – миттєво доповіла Майя.
–Що трапилось?! – запанікував Кей.
–Помилка на третьому ступені. – повідомив Шіґеру.
–В центральній нервовій системі спостерігається відторгнення. – Майя спостерігала, як усі нервові з’єднання почали одна за одною розриватися.
–В системі проходження сигналів перешкоди!
Голова Єви піднялась, і мех засмикався, прагнучи вивільнитись від кайданів.
–Кею! Хутко до Клеймору! – Місато повернулася до пілота.
Відповіддю їй був короткий кивок, Куроґане вибіг з лабораторії.
–Спостерігаю відтік імпульсів. Зупинити неможливо! Стан капсули нестабільний. Її затягує вглиб Єви!
–Припинити контакт! – наказала доктор Акаґі. – Негайно перекрити всі ланцюги аж до шостого!
–Не виходить! Єва відкидає сигнали!
Прототип продовжив вирувати. Він рвався на волю і врешті решт зірвав усі замки, що його стримували.
–Припинити експеримент! – наказав Ікарі. – Відключити живлення.
–Так точно!
Майя розбила запобіжне скло, за яким знаходився аварійний важіль та підняла його. Живильний кабель відстрелився від Єви, та це її не зупинило.
–Єва-00 перейшла на внутрішнє джерело живлення!
Євангеліон повернувся до лабораторії, і в його єдиному оці палали безумство та жага крові. З усієї сили Прототип прийнявся лупити по оглядовому вікну лабораторії, погрожуючи з кожним ударом розбити броньоване скло.
Ворота ангару відкрилися і в нього увірвався Клеймор. Чомусь він залишився без броні та був вдітий лише у чорний металевий дублер. Одним єдиним ударом, він відкинув Єву-00 в інший кінець ангару та кинувся за нею. Прототип очухався та підняв око на Клеймора. І одразу ж Єва-01 ударом кулака занурила голову Прототипу в стіни ангару. Наступний удар впечатав коліно Клеймора в живіт жовтої Єви.
–До кінця роботи Єви-00 залишилось тридцять дві секунди! – доповів Макото.
Прототип вдарив броньованим кулаком Клеймора у груди, перекривши пілоту дихання. Єва-01 відхитнулась на кілька кроків назад. Прототип не відставав – він кинувся на противника та, підстрибнувши, вдарив коліном в шелепу Клеймора.
Кей відійшов ще на півкроку та спіймав наступний випад Прототипу та схопив його у замок. Плечем він припечатав Єву до стіни, схопився за шию Прототипу обома руками та з усіх сил перекинув через себе. Голова наполовину занурилась у підлогу.
–Рей! – у жаху випалив Ікарі.
Єва рухнула на спину.
–Кею, витягни капсулу! – наказала Місато.
–Мені потрібен ніж!
Куроґане перевернув Прототипа на живіт і, вивернувши його руки, схопив їх у замок за спиною Єви в наступний момент з відсіку в стіні ангару вистрілив ніж. Спіймавши його, Кей пронизав Прототипа там, де починалась стоп-капсула. Багато результату це не принесло, втім, після кільком спроб, стоп-капсула відкрилась. Одразу ж з неї катапультувалась капсула з Рей всередині.
–Рей! – панічно вигукнув Ікарі.
Капсула почала носитись ангаром, стикаючись зі стінами. Нарешті паливо в реактивних двигунів скінчилось і капсула рухнула з верхнього куту ангару. В останню мить, Кей зумів спіймати чорну капсулу…
***
Куроґане вийшов з роздягальні вже ввечері. На його формі красувався новий погон з двома лазурними трикутничками. Кей вже взнав, що до натовської класифікації військових звань ці погони не мають жодного відношення. І тому не забивав собі голову.
Після невдалого тесту, Аянамі вивільнили з капсули. Вона майже не отримала ушкоджень, дякуючи подушкам безпеки. Проте невеликий струс мозку та вивих плеча вона отримала. Доктор Акаґі затримала її у шпиталі, а Кея відправили додому.
Сьогодні була субота, а тест по запуску Прототипу проходив уже після всіх тренувань. І Кей з превеликим облегшенням рушив додому відсипатися. Адже з часів битви з Шатіїлом, Кей ще жодного разу не зімкнув очей.
Проте йдучи парком, Куроґане не утримався від задоволення посидіти в тиші та спокої на лавці. Пілот розслаблено сидів у вкритому снігом парку та міркував про майбутню подорож до Сибіру. Це пробуджувало бажання та нетерпіння у пілота. Здавалось би, ще й місяця не пройшло з його прибуття, а Кей вже сумував за своїм вчителем – Касимом.
Кей увімкнув у навушниках музичний плеєр та дістав з кишені гравійовану коробочку. Відкривши її він запалив цигарку, що там лежала.
«Давненько мені вже не випадало нагоди…» – подумав Кей, вдихаючи дим…
***
Після того, як доктор Акаґі запевнилась, що з Аянамі все добре, вона повернулася до свого кабінету в супроводі своєї асистентки.
–Чому ж Єва-00 постійно вирує?.. – втомлено запитала Майя ні до кого не звертаючись.
Вже кілька років працюючи в Nerv, вона встигла побачити не один провальний тест Прототипу. І щоразу це закінчувалось для Рей переломами та травмами. Однак щоразу, як здавалося б знайшли причину провалів та виправили її, Єва вирувала ще більше.
–Якби Клеймор не впустив до себе Рей, я б подумала, що вона просто нездатна пілотувати. – продовжила Майя.
–Мене теж така думка приходила в голову. – відповіла доктор Акаґі. – Більше того, Клеймор не хотів пускати до себе Рей. Деякий час… потім щось змінилось.
–Але що?..
***
Місто заповнив вий сирен. І Токіо-3 занурювався у Гео-Фронт. Адміністративні, торгівельні та інші центральні райони міста повільно опускалися. І коли дахи будівель перетинали рівень землі, їх закривала товста броньована плита. Але на цьому все не закінчувалось. Будівлі продовжували опускатись, адже геокупол складався аж із двадцяти чотирьох товстенних броньованих плит, загальною товщиною в п’ятсот метрів броньованої сталі!
Та й це ще було не все. Тільки-но райони «хреста» перейшли в безпечний режим, так по периметру міста з-під землі піднялися двосотметрові міцні стіни! Кожні десять метрів мурів були озброєні до самих зубів. Важка артилерія, гаубиці, РСЗВ та ППО. Такі мури були здатні знищити не одну армію світу, доки їх хтось перетне!
Кей бачив це все на одному зі своїх моніторів та не міг знайти свою щелепу. В цей час на командному містку доповіли про перехід у бойовий режим:
–Центральний блок та райони з першого по восьмий евакуйовано до Гео-фронту! – повернулась до Місато Майя. – Стіни піднято та задіяно!
–JSSDF, уряд та всі зацікавлені міністерства проінформовано. – додав Шіґеру.
–Відсоток ефективності збройних сил? – запитала Місато.
–Наразі складає сорок вісім відсотків.
–Цивільні?
–За останніми даними, все населення евакуйовано…
***
В сховищі номер 334 зібралася вся школа, куди потрапив Кей. В тому числі і його клас. Судзухара Тоджі спостерігав, як його друг намагається спіймати сигнал на антену своєї відеокамери.
–Що там? Знов один текст? – поцікавився Тоджі.
–Ага, цензура. – пробурмотів Кенске. – Через неї ми знов нічого не побачимо… А це ж така подія!!! Один раз всього побачити, та можна вмирати спокійно…
–Не перебільшуй.
Кенске промовчав, та став озиратись по сторонам. Врешті решт він нахилився до Тоджі
–Слух, ходімо вийдемо. Перетерти треба.
–Ну що там ще?
–Ну… тре…
***
Оглядовий монітор демонстрував нову ціль – велетенське створіння, що складалось із куполоподібної голови чорного та жовтого кольорів та десятка довгих сегментованих ніг як у павука. Три з них були коротшими та товстішими за інші. На голові Янгол мав короткі чорні манди́були з жовтими перетинками, які тримали ядро. Трохи вище розташовувалась маска.
Янгол повільно рухався до міста. Тисячі гармат на його мурах випускали десятки тисяч снарядів та ракет, що не завдавали жодної шкоди чудовиську.
–Марна трата коштів з наших податків… – з нервовою посмішкою пробурмотів Фуюцкі.
–Поки вони не витратять свою річну норму запасів, не заспокоються… – додала Місато.
–Так.. ага.. та.. та! – завершивши розмову, Шіґеру з силою поклав слухавку.
–Ну що там? – повернулась до нього Місато.
–Уряд Японії вимагає активації Євангеліону! – роздратовано відповів той.
–Ти ба, які розумні! – уїдливо сказала Місато. – Наче ми самі не здогадались… Як там Кей? – вона повернулась до Ріцко.
–Клеймор успішно запущений. Рівень синхронізації – 76,6%. Прототип ще недієздатний.
–Я готовий. – на екрані з’явилось зображення середини кокпіту Єви.
–Чудово. Розважайся, Кею!
–Так точно!..
***
–Що?! – поперхнувся Тоджі.
–Що чув. Я маю це побачити! Най навіть я там помру!
Судзухара та Аїда відпросилися до туалету, і по дорозі Кенске розповів свій план.
–Я не знаю, коли буде наступний бій.
–Кенске, ти з глузду з’їхав? – Тоджі дивився на друга відповідним поглядом.
–Це може бути наш останній шанс! – грубим басистим голосом заявив Кенске. І додав. – Лише допоможи мені відкрити ворота і все.
–Та тебе ж там вб’ють!
–Можливо. – спокійно відповів Аїда. – Та хто сказав, що в сховищі буде безпечно? І там, і тут можна загинути. А так я хоч на бій подивлюсь!
–Йолопе! А нащо тоді Nerv?
–А яка зброя у Nerv’у? Мех, яким керує той новачок. В минулому бою він ледь не загинув, борючись за нас, а ти його вдарив!
Тоджі спохмурнів та відвів погляд.
–Що, якщо він відмовиться битися?
–І що ж ти зробиш? Підбадьориш його?
–Може й так… – байдуже відповів Кенске. – Але ти. Ти просто зобов’язан подивитись на його бій!
Тоджі абсолютно точно був певен, що аргументи Кенске – абсурд чистої води, але чомусь не міг з ними надалі сперечатися:
–Аргх! Добре! – нарешті здався він. – Чого з тебе взяти… вибору мені все одно не залишив. Полізеш, коли вбив собі у голову…
***
–Так, Куроґане-куне. Ти готовий? – запитала доктор Акаґі. – Все, як на тренуванні – нейтралізуєш його АТ-Поле та знищуєш ядро. Все ясно?
Вона тактично не нагадувала, що проектувати це поле Кей так і не навчився.
–Так. – тим не менш відповів пілот.
–Чудово! На старт!
Євангеліон-01 рванув катапультою на поверхню міста…
***
–Дивись! – вигукнув Кенске.
Хлопці вибігли зі сховища, насилу відкривши двері. Вони піднялися на гору Хаконе, де розташовувався старий синтоїстський храм. Наступної миті в місто ступив Євангеліон. Але цього разу він був пофарбований у колір чорного срібла з синіми вставками.
–Вау! Його перефарбували!
Євангеліон повернувся до Янгола та потягнув руку за спину до чорних піхв…
***
–Бачу ціль! – доповів Кей.
Його ворог на якусь мить здався пілоту незграбним та повільний. Він плив над землею і його ноги, наче пташиний хвіст тягнулися за ним. Побачивши Клеймора, Янгол зупинився, випростався та встав на ноги. Дві коротші вперед, одна така ж назад, решта – плавали в повітрі.
Кей схопився за довгий меч, що визирав з-за спини. Піхви розкрилися та Клеймор оголив гігантський вібромеч, ледь не з саму Єву довжиною.
Прийнявши бойову стійку, Кей зосередився на створенні АТ-Поля та нейтралізації поля Янгола. Жодного разу ще йому це не вдавалось. Та здаватись Кей Куроґане не збирався. Він кинувся на ворога. Перший удар був парирований однією з плаваючих ніг Янгола. Іншою ногою він спробував пронизати Клеймору голову, та мех ухильнувся та направив колючий удар в ядро Янгола. Та ворог відстрибнув далеко назад, випроставши ноги по струнці. В польоті жвали Янгола затремтіли, і в наступну мить вистрілили сотнею дрібних снарядів, наче картеч, вони градом забарабанили по броні Єви.
–Лайно! – цикнув пілот.
–Кею, проектуй АТ-Поле! – наказала Місато.
–Так точно! – викривився той.
Клеймор кинувся до Янгола, що ще не встиг приземлитися. Знявши з кобури на стегні пістолет, під стать Єві, він зробив з десяток пострілів. Фактично то була гармата, якій надали вигляд пістолету. А отже не кулі, а снаряди зіштовхнулися з напівпрозорою зеленою стіною та рикошетили в різні сторони. Гільзи з під снарядів чавили автомобілі та автобусні зупинки.
–Юхууу! Круті кадри! – волав Кенске, намагаючись вхопити кожну деталь бою.
Янгол м’яко опустився на три ноги, а решту запустив в Єву параболою. Ухиляючись від них, мех наблизився до Янгола та почав завдавати удар за ударом. Кей не був майстром фехтування, та завжди цікавився цим і вчився самостійно. Хто б міг подумати, що ці навички йому колись у житті знадобляться.
Здійснивши хибний випад, Клеймор завертів мечем над головою та вдарив прямісінько в зчленування ніг з головою. Спалахнуло АТ-Поле, що зупинило лезо. Та довго воно не протрималось.
–Мод R. – скомандував Кей.
На тупій кромці леза вібромеча активувались репульсори. Вони були малі, та їх кількість перевалювала за десятки! Вони значно посилили тиск на АТ-Поле. На мить вимкнувши їх, Кей знов замахнувся клинком та вмить обрушив його на «шию» Янгола. Поле миттю розкололось і лезо зіткнулося з монстром.
То був могутній удар, проте цього було замало. Лезо зупинилось і Янгол охопив його ногами. Кей спробував вирвати меч, та це виявилось непросто. Тому активувавши лівий наручний клинок, Клеймор встромив його Янголу в голову. Той спробував охопити і цей меч, та ніг не вистачило. Тому він і послабив хватку на вібромечі, що стало його кінцем!
Різко вихопивши меч, Куроґане з усією сили пронизав багряне ядро Янгола! Червона сфера тріснула і лезо увійшло у нього, як ніж у масло.
–Єс! – тріумфально вигукнула Місато.
–Операцію завершено! – не менш втішеним був і Кей.
Показово залишивши меч в поваленому противнику, Клеймор повільно рушив до ліфту, що вів прямісінько до Гео-Фронту.
***
–Ура!!! – Тоджі був у захваті від цієї битви – короткої, проте видовищної.
–Він впорався!!
–А ти казав, він може програти!
Та в наступну мить обличчя хлопців різко змінили свій вираз. Вони швидко замахали мехові руками, сподіваючись попередити пілота. Кей не одразу помітив однокласників, та коли його груди пронизали хвилі тремтіння, жари та електричного розряду…
***
Командним містком знов пролунали сирени.
–Ціль відновила структурну цілісність! – закричав Макото.
–Що за?!.
***
Поки пілот приходив у себе, він помітив дві махаючі фігури на горі на околицях міста. Вони вказували кудись за спину Єві. Насилу озирнувшись, Кей побачив, як ядро янгола розірвалось на дрібні шматки. І шматки ці шрітом рознеслись околицями, градом застукали по броні Єви. Більша їх частка пронизала обладунки та дісталася плоті.
–Лайно! – прогарчав Кей, поливаючи Янгола відбірними лайками.
Та це було ще не все. Слідом за ядром, вибухнув верхній шар голови Янгола. Вона стала меншою, а меч так і лишився стирчати. З-під куполу тепер визирало нове багряне ядро, розміром ледь не з усю голову.
Янгол задіяв одну зі своїх ширяючих ніг і скерував її в клинок. З гострого кінця павучої ноги вирвалися шрітом, який відколов значну частину меча. Однак уламок так і стирчав у голові Янгола.
Янгол повернув голову до Єви. З нових мандибул, що були трохи більші за попередні, вистрілила отруйно-зелена картеч. Постріл був такої міці, що, закривший голову, Клеймор відлетів на сотні метрів назад. Картеч пробила броню та застрягла глибоко в плоті меха.
Клеймор рухнув на старий синтоїстський храм, ледь не причавивши двох школярів. Євангеліон повернув на них чорну рогату голову. Через камери двох хлопців помітили і на командному містку.
–Що?! – здивувалась Місато. – Однокласники Кея?
На моніторі миттєво з’явилося досьє на обох.
–Вони що тут забули?! – запитала Ріцко, особливо не сподіваючись на відповідь.
–Якого біса?! – заволав на однокласників Кей.
Він осікся і саме вчасно – Янгол здійнявся високо в повітря та каменем звалився на Клеймора. Поки він падав, картеч знов зірвалась з його мандибул, тільки не одиночним залпом – постріли лунали кілька довгих секунд. Кей прикрив однокласників руками настільки, наскільки зміг. Картеч з лютою силою почала лупити по Клеймору.
–Чому він не б’ється?! – скутий жахом запитам Тоджі.
–Тому що ми поряд… – пролепетав Кенске, не в змозі ворухнутися. – Він не може боротися, адже тоді ми помремо.
Безперервні постріли повністю знищили живильний кабель Єви. В правому куті монітора в кокпіті блимнув таймер, що відраховував останні хвилини бою – п’ять хвилин!
Нарешті Янгол впав на Клеймора, виставивши вперед свої сегментовані ноги, наче списи. Кей підвівся та спіймав дві ходові ноги, та вони встромилися в долоні, пробивши їх наскрізь. Кей застогнав від болю, стараючись взяти себе в руки.
Аж раптом пролунав голос Ікарі:
–Бардіїл – Янгол градобою. – мовив він рівно, наче все, що відбувалось – лише кіно.
Весь місток в шоці повернув голови у його сторону, а Фуюцкі пробурчав:
–Наразі не кращий момент для релігійних лекцій.
–Кей, візьми їх до себе в кокпіт та відступай. Придумаємо новий план.
–Але, командире! – втрутилася доктор Акаґі. – Неможна пускати нікого стороннього в капсулу! Це може призвести до розсинхронізації!
–Ми не маємо часу думати про це! – підтримала командира Кацураґі. – Кей, забирай баласт у капсулу та відступай.
Куроґане промовчав, натужно намагаючись привести Клеймор в стійке положення, щоб він міг утримувати Бардіїла у вимкненому стані. Капсула згасла і синхронізація перервалась, даючи Кею кілька секунд на перепочинок. Рани ще боліли, та тепер хоч не палали вогнем – LCL притупила фантомну біль пілота.
Стоп-капсула відкрилась і з хребту Єви висунувся кокпіт. З неї спустилась довга мотузкова драбина та пролунав голос з динаміків… дуже невдоволений голос:
–Ви двоє, швидко всередину! – заволала Місато.
Судзухара та Аїда кинулися до драбини та забралися в темну капсулу. Вони вдвох ледь вмістилися там. Довелося притиснутись впритул один до одного.
–Що?! Тут вода! – панічно вигукнув Судзухара.
–Камера! Моя камера! – закричав Аїда.
Ігноруючи їх, Кей відновив синхронізацію і світ знов відкрився його очам. Повернувся й біль, Куроґане застогнав. Клеймор ліг на спину та прийнявся лупити ногою по місцю з’єднання ніг Янгола з його тілом. Через раз він хибив, і Кей не одразу зрозумів у чому справа.
–Ви двоє! Заціпте свої думки! Не смійте думати!!!
Хлопці не розуміли, що мав на увазі пілот та нащо він відволікся. Втім, навіть якби зрозуміли, вони б не зуміли припинити мислити в такій ситуації
Нарешті Кей колосальним зусиллям волі зумів вирівняти удари. Він довго продовжував, поки на табло не висвітилось дві хвилини, і Бардіїл випустив черговий зал картечі в обличчя Єви. Цого разу Кей не зумів стримати крику. Він заволав в агонії та, втративши контроль над ситуацією, проґавив ще черговий випад – тонкою ширяючою ногою Бардіїл пронизав груди Клеймора…
***
–Кею! – у жаху заволала Місато.
–Який стан пілота?! – різко допиталась Ріцко.
–Моніторинг неможливий. – знервовано доповів Макото. – Капсулу пошкоджено, камери знищено.
–Кею, що з тобою?! – не вгамувалася Місато.
–Я… я в нормі… – слабо відповів Кей. – Продовжую бій.
–Відставити! Негайно відступай! Ти чуєш мене?!
–Не можу. – рівно відповів Кей. – Відступлю і програю…
***
–Гей, новачку… – слабко почав Судзухара, тримаючись за ліве плече.
Нога Янгола витягнулась та витончилась, і, наче тоненька стріла, пронизала груди Євангеліона, пробивши капсулу та задівши плече школяра. На щастя, поранення було несерйозним.
–Тобі ж наказали відступати. Померти хочеш?
–Я ж наказав вам заціпнути свої думки! – огризнувся Кей.
Перемагаючи біль, Кей підвів Клеймора та останнім ударом ноги відкинув нарешті Бардіїла назад. Ноги, що пронизали долоні Єви нарешті вивільнили руки Клеймора і на Куроґане наринула коротка хвиля полегшення.
LCL потиху витікала з капсули, та швидко відновлялась трубами. Втім довго це продовжуватись не могло. Поранення постійно нили і все сильніше. Щосекунди сили Кея лишали його. Навіть, якби він і спробував втекти, нічого не вийшло б. а, якби і втік, на розробку та реалізацію нового плану не було часу. Янгол був вже близько до шахти.
Необхідно завершити все тут і зараз! З наручей висунулись бойові клинки. І з лютим ревом, в ту саму мить, як на табло показало рівно одну хвилину, Кей кинувся на Янгола. Бардіїл вистрілив черговим залпом картечі. Більшість з них влучили в тіло Єви, пробиваючи броню та прибільшуючи біль Кея. Та частина картечі, що мітила в голову, була заблокована схрещеними клинками.
Ці постріли не зупинили Єву, втім трохи сповільнили. Клеймор неухильно наближався. Янгол кинув в нього свої ширяючі ноги. Дві ноги Клеймор перерубав клинками, від трьох ухильнувся, дві влучили в незахищені бік та плече, решта пройшли зовсім близько. Стрибнувши та перевертівшись в повітрі, Клеймор вразив Бардіїла подвійним ударом мечей.
Тридцять секунд. Чим швидше Кей змушував Єву рухатись, тим швидше закінчувалась енергія у внутрішніх джерелах живлення.
Бардіїл намагався захиститися АТ-Полем та кількома ногами, та ні то, ні інше не допомогло йому. Удар вразив його в голову, і Янгол з силою рухнув на землю.
З усієї сили Клеймор штовхнув ворога та перевернув його на спину.
Десять секунд.
Кей кинувсь в наздогін та стрибнув на найближчу будівлю. Стрибок на наступну. І так далі, від малої до високої, Євангеліон-01 все вище підіймався над землею. Досягши найвищої точки в околицях, пілот здійснив останній стрибок та спрямував Єву прямісінько на лежачого на землі Бардіїла.
Янгол відчайдушно випустив чергу картечі. Не менш відчайдушно намагаючись захиститись, Кей закрив руками обличчя. Повітря перед Євою наелектризувалось та завібрувало. Отруйно-зелена картеч зіштовхнулася з багряним АТ-Полем Клеймора та зрикошетила! Відчайдушно верещучи, Бардіїл викинув вперед усі свої ноги. Кілька з них пронизали живіт Єви та стопу, решта була знищена бойовими клинками, зупинені АТ-Поле, чи пройшли повз.
Дві секунди!
Янгол намагався змінити точку приземлення Клеймора, та Куроґане перерубав усі ноги, що застрягли в тілі меха, сим завертів Єву в повітрі та збільшив швидкість падіння. За мить… Клеймор звалився на уламок вібромеча, вганяючи його в ядро Бардіїла…
***
–Ціль… втратила структурну цілісність… – шоковано доповів Макото.
–Клеймор також вичерпав заряд батарей… – додала Майя.
–Викликати медиків! – наказала доктор Акаґі. – Про всяк випадок…
***
Бардіїл – Янгол градобою знищений. З того моменту пройшло вже три дні. Кей довго відновлювався після бою. І коли його нарешті випустили зі шпиталю, Місато наказала йому негайно прибути в третю кімнату для брифінгу.
Як повільно Кей не намагався йти, він все одно прийшов туди першим. Купивши в автоматі поблизу банку холодної кави, він увійшов в порожню темну кімнату, яку освітлював лише великий монітор, що транслював останній бій. Дивившись відео, Кей усміхався своїй власній невмілості та самовпевненості… він міг завершити цей бій значно швидше…
–Сержанте Куроґане. – пролунав холодний голос капітана Кацураґі. у кімнату увірвалось світло з коридору і увійшла Місато. – Чому ти не послухався мого наказу?
–Бо вирішив, що так буде вірніше. – спокійно відповів Кей. – Вибачте.
–Я відповідаю за хід операції, так?
–Так.
–Я твій безпосередній начальник, а ти – мій підлеглий.
–Так точно.
–Тоді чому ти не виконав мій прямий наказ?! – розізлилась Місато.
Кей підвівся та повернувся до дівчини. Місато здригнулась, та у жаху зазирнула в обличчя пілота.
–Каптане Кацураґі. – почав Кей. – Я чудово розумію, що порушив наказ старшого офіцеру. І готовий понести за це покарання. Однак я заявляю, що той наказ був хибним. Я стояв однією ногою в пеклі і при всьому бажанні не міг би виконати наказ. Або я переміг би Бардіїла, або загинув би. Третього не дано. Командиру, що сидить у штабі не зрозуміти, як це – кинутися в бій, знаючи що можеш загинути! Живильний кабель було знищено, енергії не вистачало. Я просто не встиг би втекти. Наказ, заснований на неповних даних…
–Я твій командир! – різко перервала його Місато. – Я не стала б кидати тебе на вірну загибель. – вона затремтіла. – Я вже мала план відступу та повернення, який ти не захотів побачити. Ти проігнорував наказ та поставив під удар цивільних.
–Вони…
–Я вдвічі старша за тебе. Я бачила на службі більше, ніж ти прожив. Надалі думай тричі, перш ніж порушити наказ.
–Так, мем…
Місато тяжко зітхнула та розслабилася.
–Командир Ікарі дещо іншої думки – він шанує тобі звання лейтенанта.
–Начхати. – коротка відповідь від Кея.
Місато з розумінням посміхнулась. Вона підійшла до нього та, дещо з опаскою, по-материнські обійняла хлопця. Наче й не було цієї важкої розмови.
–Їдь додому, відпочинь. Сьогодні ночуєш в мене. В школу можеш завтра не йти, я про все домовлюсь.
–Так точно.
–Я повернусь ввечері, як закінчу справи.
Кей кивнув та залишив кімнату, допиваючи каву. Місато залишилась одна. І ніхто не бачив, як вона затремтіла та опустилася на підлогу. І ніхто не почув її тихого плачу…
–Я теж хочу сісти в Єву та вийти битись з Янголами, замість того, щоб відправляти туди дітей… – крізь сльози прошепотіла вона.
Перед її очима все ще стояла картина, що вона побачила, коли прибула на поле минулого бою разом із командою рятівників: до жаху наляканих школярів… та несвідомого Кея, чия ліва половина обличчя була залита кров’ю, що витікала з… з повністю знищеного лівого ока…
Кеєві неймовірно пощастило, що Бардіїл витончив свою ногу та пілот зумів ухильнутися від його атаки. Таким чином мозок не постраждав, втім око… він втратив назавжди…
І навіть зараз, поки ліву очницю Кея закривала очна пов’язка, Місато не могла позбутися думки, що це була її провина… що через її неправильне командування та некомпетентність її, як оперативного командира, Кей опинився на волосок від загибелі… навіть ближче…
***
Кей важко дістався квартири Кацураґі. він все ще звикав дивитись на світ єдиним оком. До цього додавалась незбалансованість голови. Та все ж він зумів потрапити в квартиру, де його одразу привітав Пен-Пен. Роззувшись, Кей схопив пінгвіна та, в чому був, повалився на диван.
–Ех… мужик… – зітхнув пілот. – Що ж я накоїв… Довів Кацураґі до сліз…
Залишивши кімнату для брифінгу, він не одразу пішов до виходу. Простоявши за дверима кілька секунд, він намагався зорієнтуватись куди йти. Частково через відсутність ока, частково через те, що досі не вивчив усі коридори штаб-квартири.
Він почув тихий плач Місато та її шепіт… і тепер це випалювало його зсередини. Втім з чого би? Раніше такого не було… невже він прив’язався до свого каптана?..
–Приготую-но я їй чогось їстівного! – вирішив Кей, насилу уникаючи факту, що готувати він не вміє.
Він подивився на пінгвіна, що очікуючи витріщився на пілота.
–І тобі щось зміркуємо.
За кілька годин повернулась втомлена Місато та одразу повалилась на диван. Кей, закінчивши шаманізм на кухні, приніс їй вечерю на підносі. Місато не одразу зрозуміла, втім різко оживилась та в єдину мить поглинула все, що приніс Кей. Більше вона не виглядала ані пригніченою, ані стомленою. Навіть скоїла нову спробу споїти пілота. Від якої він, втім, не став так категорично відмовлятися…
***
Пройшло два дні, і Кей з великим небажанням рушив до школи. З самого ранку він раптом освідомив, що тепер від нього не відчепиться ніхто – з його-то оком. Тому позичивши у Місато велику книгу, він прийшов до школи. Намагаючись не привертати увагу, Кей проскочив на своє місце та закрився від інших книжкою.
–Любовні романи, Куроґане-куне? – з усмішкою поцікавився його однокласник в окулярах і з камерою.
«Аїда, начебто…»
Не вийшло… а напочатку все складалось доволі непогано… за виключенням того моменту, що Кей зовсім не поцікавився, яку це книгу він бере у командира.
«Ото в неї була така підозріла усмішка…»
–Та таке, у Кацураґі позичив… почитати… – як би байдуже відповів Кей.
«От лайно… що я верзу?»
–Чекай-но! Кацураґі?! – запалав Аїда. – Невже ти про ту палку кралю?! Ту, що в червоній куртці та з такою шаленою фігурою?!
Кей трохи прибито подивився на однокласника єдиним оком, намагаючись сильно не повертати голову, втім неохоче відповів:
–Певно…
–Куроґане. – раптово з’явившийся, Судзухара змусив Кея мимоволі повернути голову.
–Чого тобі треба? – холодно запитав він, підводячись.
Весь клас миттю озирнувся подивитись, що буде. І звичайно ніхто не проґавив того факту, що ліве око Кея було закрите пов’язкою.
–Ходи, вийдемо. – кинув Судзухара та розвернувся до виходу.
Весь клас завмер у виснажливому очікуванні неминучої бурі.
–Стривай, Тоджі! – першим прийшов до тями Аїда. – Хіба тобі замало минулого бою? Ти ж бачив, як тяжко йому…
–Заціпся, Кен! – прошипів Тоджі та додав так, щоб ніхто більше не почув. – Нам же наказали не патякати! – він повернувся до Кея. – Так ти йдеш?
Дві короткі секунди пілот провів у думках, та врешті решт кивнув і рушив за однокласником. Вони мовчки пройшли шлях до даху. Кожну секунду Кей був готовий до раптового удару. Проте його не сталось. Замість того, щойно вони вийшли на порожній дах, Судзухара закрив двері та з похмурим поглядом видав наступне:
–Вдарь мене!
–Га? – от цього Кей ніяким чином не очікував.
–Кажу, вдарь мене! – повторив Судзухара.
–Нащо?
–Адже я був неправий. Ти бився за нас, ризикував собою за нас… – хлопець зам’явся, – втратив око! А я тебе побив!
–Спробував. – виправив його Кей.
Судзухара підійшов ближче та став по струнці, готуючись прийняти удар.
–Бий!
Кей деякий час тупо витріщався на Судзухару, не в змозі зрозуміти його мотивів. Аїда, що в той момент повністю забув про свою камеру та просто спостерігав за сценою, нарешті сказав:
–Краще вдарь його. Це впертий віслюк не відстане від тебе, поки не отримає свого ляпаса!
«От дійсно, впертий віслюк…»
–Ну гаразд… – байдуже відповів Кей. – Стискай зубри! Стримуватись я не стану.
–Так буде тільки краще. – твердо кивнув Судзухара.
Та замахнувшись, Кей з усієї сили вмазав однокласнику в обличчя. Того навіть відкинуло до дверей.
–Ну як, задоволений? – спитав Куроґане, хрускаючи пальцями.
–Саме воно! – у весь рот всміхнувся хлопець та простягнув праву руку. – Я Судзухара Тоджі. Капітан баскетбольної команди. Будемо знайомі, Куроґане Кею!
Пілот розслабився та, секунду поміркувавши, потиснув простягнуту руку Судзухари і допоміг йому підвестися. Одразу до них підійшов другий однокласник:
–Я Аїда Кенске! Можна просто Аїда. Будемо друзями!..
Episode-04
Xagalaz
- Градобій – синонім граду.
- Дублер – піддоспішник.