Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
На сьогоднішні тести Куроґане вже йшов не один. Поруч нечутно ступала Аянамі. Кей всю дорогу поглядав на неї та гадав. Дівчина приваблювала його. Проте не стільки, як дівчина, скільки як людина, що здатна бути такою байдужою та виконавчою. Її нічого не цікавить і не турбує. Більшу частину свого часу вона мовчки сидить та не відриває погляду від вікна. Проте, щойно вона отримує наказ від когось вищого по ієрархії, вона бездоганно виконає його. Навіть на уроках, маючи труднощі в навчанні. Якщо вчитель напряму накаже їх щось зробити, вона хоч лоба розіб’є, але виконає наказ.
Неймовірно дивна дівчина…
Раптом Кей схопив себе на думці, що не відриває від Аянамі очей. Та поміркувати над цим він не встиг. Адже його охопило дивно почуття чи то тривоги, чи то небезпеки, чи то передчуття…
Кей різко зупинився та озирнувся. Вони з Аянамі пройшли вже півшляху до шахти, що веде до Гео-Фронту. Місто було тихим – велика частина місцевих вже залишили його, після нападу Сакіїла. Втім не ця тиша насторожила Кея, а дещо іншого роду тиш. Не було чутно ані звука. Віддалений шум машин, гомонячих телевізійних екранів, гучномовці світлофорів… нічого! Можна було навіть розчути ледь помітні вуху кроки Аянамі.
Сама Аянамі помітила, що Кей зупинився та обернулась до нього:
–Щось трапилось, сержанте Куроґане? – беземоційно запитала вона.
–Щось не так. – коротко відповів Кей.
Раптом пілота Клеймора пронизала тремтюча хвиля, жару та електричного струму. Все одразу та окремо. Старий шрам під оком знов розболівся. У пілота схопило серце, і він повалився на землю.
Аянамі одразу підбігла до нього та опустилася на коліна, ігноруючи холодний та мокрий сніг. Очі її все ще нічого не виражали, лише брівки трішки зійшлися.
–Що з вами, сержанте Куроґане? – Кей почув в її голосі… побоювання?
Нарешті, відчуття дискомфорту перетворились на потік, що списом встромився у серце Кея. Насилу піднявши голову, він помітив вдалині темний силует, що розмивався падаючим снігом. Він йшов сюди…
–Аянамі… – прохрипів Кей. – …біжи!
Зібравши усі сили, він відштовхнув дівчину. Та не очікувала такого та впала на землю. А Куроґане ривком підвівся, його рука кинулася під піджак та дістала Glock.
Швидко навівши приціл, Кей вистрілив три рази. Але ціль не зупинила свій рух. Кей повернувся до дівчини.
–Аянамі! Геть звідси! – скомандував він. – Я прикрию.
Дівчинка-пілот подивилась на нього, як на божевільного. Вона щось сказала… щось, та Кей її не почув. Він вже більше нічого не чув. Ця думка прийшла до нього раптово, коли Куроґане роздратовано подумав: «Дідько, вона що, оглухла?!»
Кей вирішив перевірити і вистрілив ще двічі у ціль, що продовжувала наближатись. І нічого. Тиша…
Вилаявшись, Кей ривком підняв Аянамі на ноги та, схопивши за руку, кинувся геть. На бігу він сховав пістолет та дістав з портфелю зошит з ручкою. Пробігши кілька кварталів, Кей звернув у провулок. Він розкрив зошит та кинувся швидко писати. Англійською, сподіваючись, що Аянамі добре знає цю мову:
Аянамі, ти чуєш якісь звуки?
Прочитавши, Аянамі негативно похитала головою, а очі її трохи розширилися… зовсім трохи. Кей вилаявся, та ніхто його не почув. Хоча окрім Аянамі тут нікого не було.
Він знов прийнявся писати, а Аянамі мовчки спостерігала. Нарешті він закінчив та передав зошит дівчині, а сам прийнявся перевіряти всі свої магазини з патронами:
Аянамі, біжи до штаб-квартири. Передай каптану Кацураґі, що тут Янгол. Він блокує увесь звук. Візьми зошит та бігом! Я прикрию.
Швидко прочитавши, Аянамі глянула на Кея нерозуміючим поглядом і, взявши ручку, швидко написала своє запитання:
Янгол?
Кей спантеличено перечитав єдине слово Аянамі.
Щойно я стріляв у Янгола! – швидко написав він. – Ти що не бачила?!
На що Аянамі лиш негативно похитала головою.
«Що-за справи? – гадав Кей. – Я ж бачив його… чи мене досі не відпустило після останнього бою? Та ні… Аянамі також нічого не чує…»
Взявши ручку, Куроґане знов написав.
Нас обох оглушило – це дивно. Віднеси каптану Кацураґі цей зошит. Я прикрию твій відхід.
Аянамі перечитала слова Куроґане, згідно кивнула і щось сказала… та Кей її не почув. Він не звернув на уваги, та дістав пістолет і кивнув Аянамі. Отримавши позитивну відповідь, Кей повернувся в сторону шахти, що вела до Гео-фронту і… зіштовхнувся віч-на-віч з Янголом.
Аянамі завмерла, наче вкопана. Тепер вже і вона його побачила. В паніці Кей всадив у нього цілий магазин. Та це не дало жодного результату. На тілі Янгола не залишилось жодної подряпини.
Ворог заніс руку для удару, та в цю ж мить краєм ока Кей помітив розмиту біло-блакитну тінь, що прошмигнула повз них. Опинившись за спиною Янгола, Аянамі встала у бойову стійку та вбила кулак в тіло Янгола. Той навіть не ворухнувся від удару, а от Аянамі відхитнулася на кілька кроків, тримаючись за зламану руку. А Янгол розвернувся до неї всім тілом і завдав нищівного удару. Якби Аянамі не підняла перед собою руки у захисті, той удар став би для неї останнім. Дівчинку відкинуло на добрячих десять метрів.
–АЯНАМІ!!! – заволав Кей і, вмить замінивши магазин, всадив його весь у голову Янгола. – БІЖИ!!!
На відміну від крику, постріли мали ефект – ворог знов повернуся до Куроґане. А от чи почула його Аянамі? Кей не мав відповіді.
Наразі все, що він міг зробити, так це відволікти Янгола. Він прямував до шахти Гео-Фронту. В жодному разі його не можна було туди відпускати. Потрібно надати Аянамі час, щоб вона дісталася штаб-квартири та повернулась на поверхню в Клейморі.
Ще коли Кей приїхав до Токіо-3, йому чітко дали зрозуміти, що окрім нього, мехом могла керувати ще й ця дівчинка. Зараз вона була здорова і можна було сподіватися, що вона зможе керувати машиною.
«Коли Аянамі повернеться в Клейморі, сподіваюсь вона зможе його здолати… в крайньому випадку, доведеться мінятися просто посеред бою.» – раптово Кей спіймав себе на думці, що не чує власних думок. Це було дивно та дуже заважало зосередитись на будь-що. Та Кей змусив себе дивитись на Янгола та діяти згідно заздалегідь обумовленому плану.
Швидко діставши нову обойму, він миттєво замінив магазин пістолета та продовжив стрільбу. Аянамі таки піднялась, стараючись не сильно спиратися на руки та, кивнувши Кею, кинулася до Гео-Фронту. Кей почав міняти черговий магазин, та Янгол вже повністю переключився на нього…
***
Це був дуже тихий та спокійний день. З самого ранку нічого не відбувалось. Єва-01 була повністю відремонтована після бою з Сакіїлом. Пілоти ходили до школи. Командир Ікарі залишив місто а весь персонал містку байдикував.
На самому містку панувала абсолютна тиша. Лиш рідкі попискування комп’ютерів, короткі постукування клавіш, шарудіння паперу. Та й вони були ледь чутні…
Нарешті Місато все це набридло і вони відлучилась до вбиральні. Закінчивши зі своїми справами, вона вмилась у холодній воді та збиралась було вже повертатись, як до неї забігла захекана Аянамі Рей.
Її руки сильно кровоточили, а ліва долоня взагалі була вивернута під неприроднім кутом. Проте зморена спокоєм Місато цього не помітила.
–Привіт, Рей. – позіхнувши, привіталась Місато. – Чому ти така захекана? – аж раптом її погляд впав на руки дівчинки. – Що трапилось?!
Тремтючою рукою, Рей поклала на підлогу зошит та почала швидко гортати сторінки, заляпуючи їх кров’ю. Нарешті, відкривши потрібну сторінку, вона протягнула зошит Місато. Вмить ставши серйозною, капітан Кацураґі прочитала те, що було там написано. З кожним рядком очі її все більш розширювались. Махнувши Рей йти за нею, Місато кинулася до містку.
По дорозі, як і на самому містку, Місато не почула ні звуку. Вона спробувала кричати, аби привернути увагу операторів, та результату це не принесло – вони всі байдикували, лежачі на своїх столах. Та тоді Місато з усієї сили вдарила кулаком по сталевій стіні. Вібрація змусила усіх підірватися та повернутись до капітана. Показавши їм зошит, вона стала очікувати на їх реакцію.
Дочитавши, оператори вмить прокинулись та, не гаючи часу, повернулися до комп’ютерів. На екран вивели мапу Токіо-3. Проте жодних ознак Янгола не було виявлено. Була лише тиша…
***
Янгол виглядав надто гротескно та мав у своїй формі купу прямих ліній. Зростом трохи вище двох метрів, він мав чорний гладкий торс, довгі товсті зелені руки на тонесеньких плечах, з помаранчевим та жовтим забарвленням з зовнішньої сторони – більше всього це нагадувало броню. Його таля було тонкою та плоскою з овальною наскрізною дірою в центрі. Від талії донизу виступали темно-зелені ноги з помаранчевими кутастими плямами, більше нагадуючи риб’ячі плавці без перетинок. Голова також була незграбною, зелених та темно-зелених кольорів. Замість обличчя була біла маска з відкритою пащею та величезною щелепою. В центрі торсу розташувалась велика темно-червона сфера.
І що найголовніше – він літав. То безперечно був Янгол. А Кей мав його відволікати. Втім, привернути його увагу він таки зміг. Янгол побачив Кея та рушив на нього, поступово збільшуючи швидкість.
Куроґане вистрілив ще кілька разів та кинувся за будинок. Янгол рушив за ним, все більше наганяючи його. Виляючи між будинками, Кею дивом вдавалося протягом десяти хвилин тікати від Янгола, періодично пострілюючи в нього з пістолету.
Нарешті Кей добіг до ще не відновленого району міста, де він бився з Сакіїлом. Прибігши на місце минулої сутички, він почав виляти між зруйнованими ділянками, зникаючи з полю зору Янгола.
Втомившись від нескінченного бігу, Кей зупинився віддихатись. Він сперся спиною об стіну та скотився донизу. Видохнувши хмарку гарячої пари, він відкрив сумку та перерахував патрони – залишилось всього три магазини. Решта лишилась вдома.
«Гра в квача скоро скінчиться… – нечутно подумалося йому. – Можна спробувати стріляти в його ядро… Щось я не помічав, щоб він користувався АТ-Полем.»
Перезарядивши пістолет, він підвівся, глибоко вдихнув та вийшов з укриття. Янгол пробирався крізь завали. Кей прицілився у коліматор. Маленька червона крапка зійшлася на темному ядрі ворога, і Кей випустив коротку чергу. Проте кожен постріл був відбитий… руками! АТ-Поле так і не з’явилося і Янголу довелося відбивати кулі вручну!
У Куроґане з’явилась надія. Швидко озирнувшись, він розробив план та рушив у сусідню напівзруйновану будівлю. По обвалених сходах він піднявся на другий поверх, де у підлозі вирила велика діра. Сховавшись там у засаді, він почав очікувати Янгола.
За кілька неймовірно довгих хвилин монстр нарешті з’явився. Цього разу Кей цілився довше, вичікуючи момент та стискаючи зброю міцніше. Глибокий вдих та постріл. Пряме влучання у ядро викликало потужний силовий імпульс, що розчистив підлогу від снігу та сміття в радіусі десятка метрів та похитнув другий поверх, що і так ледь тримався. Довго Янгол не пробув збентеженим. Він миттю знайшов Кея та одним єдиним ударом руки обрушив стелю першого поверху. Не встигши відреагувати, Кей звалися униз.
Прийшов в себе пілот, коли Янгол вже заносив руку для удару. В останню мить Кей встиг відкотитися вбік, а наступні удари змусили його повторити цей маневр. В одну мить Кей схопив кусок арматури та заблокував останній удар Янгола. Зібравши залишки сил, Кей підвівся та прийнявся махати арматурою, неначе мечем. Проте важила вона непомірно. Кожен помах «меча» відбирав левову частку його сил. Нарешті Кей зумів відкинути Янгола назад та перекинути його.
Це придало пілоту сил і він закріпився на ногах. Його голова шалено працювала, намагаючись вигадати новий план, як протриматися до приходу Клеймора. Та будучи глухим навіть до власних думок, Кей не був впевнений, чи встиг він вже щось придумати.
Тим часом Янгол підвівся, здійнявся у вертикальне положення. Навколо нього завертівся вихор, що скуйовдив волосся Кею. Хлопця обдало жаром, і він миттю спітнів. Аж раптом…
Звуки повернулись! Абсолютні всі звуки в радіусі досягнення знов набули гучності. Це миттю приголомшило Кея. Стільки часу провести в абсолютній тиші, аж раптом хтось викручує тумблер на максимум…
У Кея заболіла голова, і пілот, стиснувши її вибіг на вулицю. Відбігши на достатньо велику відстань, він рухнув на коліна. Голова розколювалась, шрам палав, хлопця хитало. А температура повітря ставала все нижчою мірою віддаленості від Янгола. Кей згріб з землі снігу та умився в ньому, намагаючись остудитись та освіжитись. Зосередившись на все ще не скінченому бою, він зумів повернути собі відчуття рівноваги та заспокоїти ниючи головний біль. Відкривши очі, Кей повернувся до зруйнованого будинку. З нього, повільно ширяючи, з’явився ворог. Над його головою, випромінюючи зелене сяйво палав німб. Від нього вібрувало повітря.
Куроґане вистрілив у Янгола кілька разів, та на цей раз… спалахнув отруйно-зелений бар’єр, відбивший кулі!
«АТ-Поле?!»
Кей припинив стріляти та підвівся, збираючись тікати, та раптовий спалах в очах Янгола розірвав простір…
***
–Зафіксовано АТ-Поле! – вигукнув Макото.
Звуки раптово повернулись, розриваючи голови всього командного містку.
–Спектр «зелений» – це Янгол!
–Отже Куроґане мав рацію… – пробурмотів Кодзо Фуюцкі, що стояв на верхній платформі містку.
–Судячи з усього. – кивнула Місато.
–Рівень АТ-Поля Янгола надто малий. Ледь помітне нашими датчиками. – повідомив Макото. – Воно в рази слабше за Сакіїла.
–Капітане Кацураґі, дозвольте мені сісти в Єву-01 та піти на допомогу сержанту Куроґане. – рівним голосом попросила Рей.
Місато різко повернулась в її сторону, зовсім забувши про дівчинку, та призадумалась. Це було б логічним рішенням, враховуючи просто самогубне геройство Кея, що вирішив взяти Янгола на себе без Єви… та була вагома проблема… навіть дві…
На місток забігла голова техвідділу Проєкту «Єва».
–Ріцко, Рей здатна керувати Клеймором? – одразу запитала Місато.
–Теоретично, це можливо. – повільно відповіла Ріцко та додала, подивившись на Аянамі. – Також LCL має прискорити загоєння та зменшити біль.
–Добре. Зроби щось з її руками та готуйтесь до старту. – скріпивши серце, наказала Місато. – Починайте синхронізацію! Шіґеру, повідом сили самооборони та накажи їм вислати кілька загонів для прикриття Шостого Дитя.
–Нехай візьмуть енергетичні гвинтівки. – додала доктор Акаґі. – Вони мають пробити АТ-Поле Янгола. Якщо воно дійсно таке слабке, як нам здається…
–Так, мем!
–Рей, як тільки дістанешся полю бою, терміново проводь заміну з Кеєм. – наказала Місато. – З цього моменту оголошено воєнний стан рівня «С». привласнити цілі кодове ім’я «Шатіїл» – Янгол супокою! Протримайся, Кею. Після бою в мене буде до тебе особлива розмова… – низьким голосом додала вона.
Усі на містку мовчки поспівчували Куроґане…
***
–Синхронізація – старт!
Очі Клеймора спалахнули синім полум’ям, та миттєво згасли. Монітори почервоніли та вискочили віконця зі звітами про помилки.
–Що відбувається?
–Синхронізацію перервано. Відторгнення зі сторони Єви. Пілот в нормі.
–Гармоніки?
–В нормі. Відбулась помилка на стадії підключення нерву А10.
–Єві не подобається Рей? – здивовано промовила доктор Акаґі. – Як таке може бути? Пробуємо знову. Почати з контрольної точки 201!..
***
Вибух відкинув Кея далеко в сторону. Він гримнувся на сніг та прокотився кілька метрів. Уламки бетону, що розкидав вибух, вп’ялися в його ногу та руку. Ліве плече було вивихнуто. Пістолет відкинуло вибухом.
Кей ледь підвівся та озирнувся. Він буд здивований її малим розмірам – воронка, діаметром не більше трьох метрів та глибиною, шо ледь досягала півметра.
Янгол пролетів крізь дим та полум’я. Кей почав шалено кмітити, яким же чином йому протриматись… нічого краще за втечу він, нажаль, не вигадав… Янгол переслідував Кея, іноді посилаючи йому вздогін нові вибухи. Та тепер Кей був до них готовий. Спалахи янгольських очей були достатньо яскравими, щоб навіть тікаючи, Кей одразу ж помічав їх і ховався за найближчою домівкою. Забігши за ще одну зруйновану будівлю, він сперся об стінку та віддихався. Відтепер, втративши навіть пістолет, у Кея лишалось взагалі небагато варіантів. Сили закінчувалися, дихання зривалося. Поранені рука та нога розривалися болем. Вивихнуте плече безжально нило. Схоже, дурна була ідея відволікати Янгола одним Glock’ом…
Кей відкинув весь песимізм, як тільки зміг, та виглянув за кут і здригнувся. Янгол був всього в метрі від нього! Він безжально нависав похмурою тінню. Кей зірвався з місця і знов кинувся тікати. На цей раз навколо будинку, повертаючись до воронки від першого вибуху. Проте Янгол не відставав. Він продовжував посилати за Куроґане вибух за вибухом, та пілот вже запам’ятав їх послідовність, напрямок, довжину серії та зумів прорахувати кожен вибух та ухилитися від них.
Нарешті, діставшись першої воронки, Кей став шукати пістолет. Знайшов він його, коли Янгол вже повертав за найближчим кутом. Однією рукою пілот від’єднав пустий магазин та вставив новий. Затиснувши кожух затвору між коліном та стегном, кей надіслав патрон до патроннику, але характерного клацання затвору вже не почув…
***
На містку знов запанувала тиша. Ніхто не чув ні звуку, та техніки не розгубились. Макото вивів на екран наступний текст:
АТ-Поле Янгола зникло! Шатіїл знову щезнув з усіх радарів.
«Дідько!» – подумала Місато.
Вона підійшла до терміналу Майі та почала друкувати на її клавіатурі повідомлення для Ріцко.
Ну що там з Євою?! Довго Кей не протримається!
Відповідь прийшла миттєво.
Проблеми. Єва відмовляється приймати Рей. Такого раніше не було. Ми робимо все можливе. Дай нам час.
Кей не має часу!!! – друкувала Місато з усіма емоціями, не дуже покладаючись на граматику, проте добавляючи багато окличних знаків…
***
Тим часом Аянамі, вдіта у чорний тестовий комбінезон, який не передбачав захист від перенавантажень, та з перев’язаними руками сиділа в тісному кокпіті Клеймора та відчувала біль, куди страшнішу зламаних рук, хоча жоден датчик не міг цього помітити.
Перед очами Рей постала Єва-01. Темна броня була окроплена кров’ю, а, колись сині, очі палали рубіновим полум’ям. Мех нічого не казав, та одного погляду вистачило, щоб Рей зрозуміла – Клеймор нікого не пустить в свій кокпіт окрім свого пілота. Особливо її. Особливо таку, як вона… особливо Аянамі Рей. До самої дівчинки Клеймор відчував ненависть, ледь не більшу, ніж до Янголів! Причини тому були Рей невідомі. Та вона нічого не могла протиставити такій могутній темній волі.
Клеймор ненавидів Аянамі Рей, та ця ненависть проявлялась нестерпним болем, який Рей відчувала просто так. Без жодних зусиль мех ледь не вбивав її нервові клітини своєю люттю. Єдине, що могла робити Аянамі, так це повторювати, як мантру, слова: «Я повинна допомогти сержанту Куроґане. Я повинна допомогти йому, як він допоміг мені…»
***
Через камеру всередині кокпіту, Ріцко раптово побачила, як у непритомної Рей пішла кров носом. Відчайдушно замахавши руками, вона привернула увагу Майі та поклалась на її кмітливість. Асистент її не підвела та перервала синхронізацію, однак Єва була іншої думки. Тепер вона вже не відпускала Аянамі.
Та раптом усі помилки разом зникли з моніторів, а всі контрольні точки виявились пройденими. Доктор Акаґі, не розуміючи, що відбувається, зазирнула у вікно ангару – очі Клеймора палали крижаним вогнем. Вікно відеозйомки кокпіту замістилось повідомленням від Рей:
Синхронізація успішна. Я готова.
Але як? Ніким не почута прошепотіла Ріцко. В цей же момент прийшло повідомлення від капітана Кацураґі:
РІЦКО!!!
Зібравши думки до купи, доктор Акаґі відповіла:
Все готово. Рей синхронізована.
Чудово. Рей. Янгол знов зник. Рухайся за цим курсом, там його помітили востаннє. Постарайся знайти його, а далі – за планом.
Одразу прийшла відповідь від Рей:
Так точно…
***
Звук знов зник і надалі Кей покладався тільки на свої інстинкти та інтуїцію. Повернувшись до зруйнованої будівлі, Кей додатково озброївся довгою та тонкою арматурою, а пістолет сховав у кобуру. Вийдучи назовні, він одразу побачив Янгола. Той повільно наближався до будівлі. Куроґане відпустив арматуру, та одним швидким рухом дістав пістолет та випустив п’ять куль. Янгол відбив три з них, та дві проґавив – вони влучили у маску та груди. Але ядро не зачепили.
Швидко оцінивши наслідки, Кей схопив арматуру та кинувся дугою на ворога. Він все ще остерігався його головної зброї, хоча, як він і сподівався, той її більше не використовував. Куроґане швидко наблизився до Янгола та завдав коротку серію ударів імпровізованим мечем. Супротивник був спантеличений такими діями і навіть проґавив кілька ударів.
Та останній він відбив так сильно, що рука Кея затремтіла. Здійнявши праву руку, він оголив на ній довгі та гострі пазурі, та на великій швидкості направив їх у голову пілоту. Але той в останню мить пригнувся та наніс сильний колючий удар у ядро Янгола. Удар викликав потужний імпульс, ще сильніший за попередній. Він відкинув обох супротивників в різні сторони. Підвівшись першим, Кей кинувся на Янгола, не зупиняючись завдавати йому удар за ударом. Пілот вже остаточно забув про поранену ногу…
Тут земля зайшлась ходуном – Євангеліон дістався поверхні! Наче в паніці Янгол почав наносити косі удари. Одним з таких він схопив арматуру та затиснув її у клішні. Проте Кей перехопив арматуру з іншого боку та зробив повний оберт за годинниковою стрілкою…
***
Зафіксоване нове АТ-Поле! – Макото вивів на монітор чергове повідомлення. – Це не Янгол! Спектр «червоний» – такий же, як у Єв! Та джерело – НЕ Клеймор!
Місато, Ріцко та Фуюцкі спантеличено витріщились на техніків. А Макото вивів на екран новий текст:
Джерело…
***
Рука Янгола з хрусткою вібрацією зламалась і свідомість Кея заповнилась образами шаленого крику болі та розпачу.
Відмахнувшись від раптового наслання і зосередившись на своєму успіху, Кей повернув себе у реальний світ та вдарив Янгола ногою, перекидаючи його. Ворог впав на спину, а Кей швидко діставшись його, переможно встав на нього ногою. Здорова рука здійняла «меч», що омивався червоним сяйвом, та встромила у груди Янгола, прибивши до землі.
Образ крику ставав все ясніше та виразніше, а земля тряслася, як на гойдалках, через наближення Єви. Схопившись за пістолет, Кей випустив весь магазину у ядро Янгола, котре тріснула та розкололось.
–Сержанте Куроґане! – пролунав крик Аянамі. – Йдіть звідти!
Вже не дивуючись поверненню звуків, Кей кинувся в сторону. Та далеко він втекти не встиг – вибух уніс його далі. З’явившийся з-за сусіднього будинку, фіолетовий Євангеліон кинувся до Кея та схопив його у повітрі…
***
Коли Кей відійшов від головного болю… та й болю загалом, він озирнувся. Пілот знаходився в долоні Клеймора, що схилив коліно. Аянамі вже вийшла з капсули та спустилася вниз.
Кей поглянув на дівчинку та помітив, як же їй пасує цей чорний комбінезон, що підкреслює її бліду шкіру та блакитне волосся.
Насилу підвівшись, він ступив на землю.
–Ти саме вчасно, Аянамі. – сказав він дівчинці. – Дякую тобі.
–В самотужки здолали Янгола, сержанте Куроґане. Я його спочатку навіть не бачила. Ви зробили всю роботу.
Кей не відповів. Він все ще дивився на Аянамі, як йому у голову прийшла нова думка:
«Треба буде поговорити про це з доктором Акаґі…»
А також його хвилювала ще одна деталь.
–Аянамі, чому ти кличеш мене сержантом?
Аянамі здивовано подивилась на нього, трохи схиливши голову на плече.
–Тому що ви сержант. – рівно відповіла вона.
–Га? – на лобі Кея повисла величезна крапля.
–Це тому, що Аянамі буде битися з тобою в парі, коли буде відремонтовано Єву-00. – пролунав за спиною голос Місато. – Ти будеш лідером загону пілотів, адже досвіду в тебе вже значно більше, за інших. Саме тому тобі після першого бою привласнили звання сержанта. Хіба я не казала?
–Ні. – трохи нервово відповів Кей, обертаючись до каптана Кацураґі.
Однак, тільки повернувся, отримав дзвінкого ляпаса. Настільки неочікувано, що не встиг нічого вдіяти та так і завмер з повернутою від удару головою.
А потім Місато обійняла його. Міцно притиснула до себе та здригнулась.
–Дурень! – викрикнула вона, уткнувшись обличчям в його плече, і розплакалась. – Нащо ти поліз на Янгола самотужки без Єви?! Ти ж міг загинути!
Кей все ще не міг прийти до тями і просто стояв з широко відкритими очима. Треба, напевно, щось відповісти, пояснити, чому він так вчинив. Варто було обґрунтувати свій вчинок, надати звіт… та Кей не міг нічого зробити… сказати… адже Кацураґі обіймала його так дивно і так знайомо… як мати…
«Напевно, треба відповісти…» – подумав Кей, та лиш те і зумів, що підняти єдину здорову руку та обійняти Місато у відповідь…
Не вимовивши жодного слова…
Episode-03
No one word
- Супокій – синонім тиші.