- Повірити не можу, Поттер, - розчаровано зітхнув Малфой, - ти навіть зараз не хочеш признавати очевидних речей. Хіба тобі не ясно? Ти лялька! Маріонетка! І ні, я не збираюся прикладати руку бодай до чогось, поки ти не зробиш вибір! Хоч якийсь вибір! Відкрий очі і подивись: це твої імператори, яким ти вірно і покірно служив роками. Кров тих людей є на твоїх руках також. Тож, ти або зі мною, або копирсаєшся в цьому лайні далі один на один. Можливо, через роки, я згадаю про твоє безглузде існування і поплачу на твоїй могилі. Якщо вона в тебе звісно буде.
Востаннє зловивши на собі невпевнений погляд зелених очей, Драко підняв руку і махнув нею на прощання. Через секунду, його силует сховався за рамою дверей і їх гуркіт пролунав не тільки по тихому кабінету Снейпа, а і у душі Гаррі, який кинувся слідом, роблячи неочікуваний для себе вибір. І тільки Мерлін знає до чого він приведе.
Кабінет, що спочивав у незвичній темряві, пропустив Гаррі у свої володіння, зустрічаючи холодною пусткою і пригніченою тишею. За ним повільно увійшли Герміона та Рон.
Хвиля болю пронеслася, як удар блискавки і Гаррі підірвався у ліжку. Він не зовсім розумів, де знаходиться, адже розмита картинка перед очима ніяк не хотіла фокусуватись. З часом, віддихавшись, брюнет впізнав інтер’єр лікарняного крила.
