Був пізній вечір. Але місто навіть не думало засинати. Туди-сюди ходили люди, їздили машини. Яскраві вивіски прикрашали магазини, а світло безлічі ліхтарів відбивалося від скляних поверхонь стін висотних будівель. В одній із таких будівель жив Чхве Сан. Хлопець стояв перед дзеркалом у своїй спальні, з напругою, що відчувалась, репетируючи промову.
– Всім доброго ранку!
Сан привітно посміхнувся до свого відображення.
– Ласкаво прошу до аудиторії. Мене звати…
Його промову перервав телефонний дзвінок. З легким роздратуванням хлопець взяв в руки мобільник, але, помітивши ім’я близької подруги, що висвітилось на екрані, розплився в посмішці.
– Привіт, Еліс. Як справи?
Еліс була найкращою подругою Сана протягом кількох років. Вона була дуже енергійною, відкритою та легкою на підйом дівчиною. Також Еліс любила експериментувати зі своїм волоссям, зараз вони у неї були темно-синього кольору. Її натуральний колір – каштановий, але Еліс вважала, що він дуже нудний.
– Привіт, Справи чудово, Все-таки фільм «Перелом» вартий уваги. Але зараз не про це. Я запрошую тебе до нічного клубу, називається «Madholic». Відкрився нещодавно, а бармени там ух які!
Сан засміявся.
– О, не сумніваюся. Що ти вже пробила інформацію по найсимпатичнішому з них.
– Справедливе зауваження, але це не так. Планую зайнятись цим сьогодні.
Обидва одночасно засміялись. Жарти такого роду ніколи їм не набридали.
– Цікаво буде подивитись на те, як и наводиш свої чари. Вмовила, зустрінемось там за годину.
– Чудово! Потрібно відірватись, поки ти ще не зовсім професор.
Сон закотив очі і сказав, що Еліс абсолютно права. Після того, як розмова була закінчена, Сан одразу попрямував до своєї шафи. У цю квартиру він переїхав нещодавно, тому вибір одягу був невеликим. Основна маса речей була ще у валізі. Обравши одяг, Сан подивився на себе в дзеркало і вирішив, що буде краще нанести легкий макіяж, щоб хоч трохи приховати сліди своїх безсонних ночей. Залишившись задоволеним своїм виглядом, Сан викликав таксі і, дочекавшись його, поїхав на зустріч з подругою.
∞∞∞
– Виглядаєш просто шикарно! Чорт, я навіть заздрю твоїм майбутнім студентам.
Еліс підморгнула Сану.
– Ой, кинь. Наївно з їхнього боку сподіватись на те, що їм щось дістанеться.
Вони засміялись.
– Звичайно. До того ж, такі стосунки загрожують звільненням. А це такий собі результат.
Сан кивнув, але одразу змінив тему розмови на менш серйозну.
– Ну що ми стоїмо? Ідемо веселитися?
– Ще питаєш!
В чудовому настрої вони разом рушили на танцпол. За годину таких розваг Сан помітно втомився. Йому хотілось чимось освіжитись.
– Еліс, я відійду!? Хочу пити!
Гучна музика ніби вібрувала в організмі, і чути хоч щось було важко.
– Що!?
– Якщо що, я біля бару!!!
Еліс, не припиняючи танцювати, кивнула другу. Сан замовив віскі з льодом. За кілька хвилин він вже насолоджувався напоєм. Але це тривало недовго. Він скривився і різко обернувся, коли відчув чиїсь руки на своїй попі.
– Якого чорта!?
– Та не кип’ятись, зайчик.
Перед ним стояв блондин з нахабною усмішкою на обличчі, а його темні очі, які не вселяли особливої довіри, хижо виблискували.
– Мене звати Чон Уйон. Тобі сьогодні пощастило – я хочу запропонувати тобі поїхати до мене і розважитись там.
Сан мало не задихнувся від обурення. Що цей нахаба собі дозволяє!?
– Пішов ти! Тримай свої фантазії при собі, не псуй мені вечір!
Уйон помінявся в обличчі. Тепер воно ясно виражало зневагу та злість.
– Ти або новий тут, або жахливо дурний. Я – найгарячіший із усіх хлопців, що сюди коли-небудь заходили.
Сан посміхнувся.
– Та що ти кажеш? Я б не був таким впевненим.
Хлопець не на жарт розлютився. Він уже був замахнувся, щоб ударити Сана, але він схопив його руку і люто прошипів:
– Не смій чіпати мене, псих!
– А то що?
Уйон подивився на нього з глузуванням. Хлопець премило посміхнувся, а потім ударив Уйона коліном між ніг. Блондин одразу ж зігнувся навпіл, скиглив від болю.
– Невдячна тварюка!
Він, як зміг, випростався, ще раз обдарував Сана лютим поглядом і пішов.
– Бо нема чого домагатись до хлопців, які спокійно п’ють віскі біля бару.
Він зробив останній ковток напою і вирішив знову приєднатися до Еліс.
∞∞∞
Повернувся додому хлопець лише після першої години ночі. Насамперед він одразу пішов в душ. Перед сном Сан, дивлячись у дзеркало, сказав собі:
– Завтра перший день на роботі. Головна ціль – не налажати. Ти впораєшся, Чхве Сан.
І, підморгнувши самому собі, він попрямував до спальні – спати хотілось найбільше у світі.
∞∞∞
Зранку Сана розбудив дзвін будильника – різкий і наполегливий, саме для пробудження. Він одразу ж його вимкнув і пішов до ванної. Прийнявши швидкий прохолодний душ і почистивши зуби, хлопець на швидку руку приготував собі тост і випив чашку кави. Кава була для нього щоранковим, якщо можна так назвати, ритуалом, інакше він проходить у напівсні весь день. І зараз, коли Сан відчував легке запаморочення після вчорашнього вечора, підбадьорливий напій був як раз доречний.
– Тааа, так гуляти перед першим робочим днем – не найкраща ідея.
Пробурчав він, одягаючись у типовий офісний одяг.
– Чесне слово, наступного разу я просто візьму воду з льодом і лимоном і піду раніше.
Сан уклав волосся, наніс легкий макіяж і розстібнув два верхніх ґудзика на сорочці.
– Ну, я готовий. Пора виходити.
Взявши все необхідне, сповнений рішучості, хлопець вирушив на роботу. Його шлях зайняв близько сорока хвилин, і о пів на дев’яту Сан був на місці. Глянувши на велику споруду перед собою Сан глибоко вдихнув і видихнув.
– Я з усім обов’язково впораюсь.
З якимось хвилюванням хлопець дій шов до кабінету, в якому він викладатиме. До початку лекції залишалося кілька хвилин, але жодного студента не було на місці. Сан окинув поглядом кабінет.
– Світло та досить просторо.
За його спиною висіла велика дошка, на учительському столі стояв ноутбук, поряд зі столом – шафа з різними документами та паперами. Основну площу займали, звичайно, парти. Коли на годиннику було вже рівно дев’ять годин, студенти почали заходити. Коли всі сіли на місця, Сан з привітною посмішкою почав:
– Доброго ранку, Мене звати Чхве Сан. У цьому семестрі я буду вашим викладачем.
Обернувшись до дошки, він написав: Чхве Сан. Коли його погляд був знову звернений до студентів, він сказав:
– Не зважаючи на те, що я сам нещодавно випустився з університету, халтури не буде.
Він окинув студентів досить серйозним поглядом.
– Я чекаю від вас працьовитості, бажання вчитися та….
– Перепрошую, професоре, я запізнився.
Сан обернувся на голос, що перервав його і завмер.
– Ти?
Блондин, який буквально вчора намагався затягнути Сана в ліжко, був шокований, як і він сам.
– Уйон? Якого чорта!?