Суд за тінями

Після прийняття Ремуса до Пожирачів, на порядок денний було винесено наступне велике завдання. Рішення було швидким і чітким — викликати Орден до суду. Викрити їхні злочини. Не залишити каменя на камені, аби кожен магічний народ знав, хто насправді тримався за світло, а хто використовував його, як інструмент.

Суд був символічний. Дамблдор уже не міг сховатися за своєю мантією доброчесності, як це він робив усе життя. Тепер все мало бути відкрито. І Гаррі, з огляду на своє минуле та місце в історії, став центром цієї операції. Він, по суті, був живим свідченням того, як Орден маніпулював ним та іншими. Його спогади були всіма цими зламами, і він був готовий дати їм свій голос.

Зал суду був величезним. Дерев’яні панелі, колонії, велика зала, наповнена шепотами і напруженням. Всі знали, чому вони тут.

Том стояв у самому центрі зали, його величезна присутність відчувалася в кожному куточку. Пожирачі, поряд з ним, мовчки спостерігали. Ремус стояв поруч із Гаррі, готовий підтримати його. Гаррі тримав голову високо, але його руки все ще трохи тремтіли — не від страху, а від того, що він насправді міг змінити хід історії.

Перед ними — стіл Ордена. Дамблдор сидів у центрі, його погляд трохи напружений, але він намагався зберегти свою мудрість і вигляд авторитету. Навколо нього сиділи інші члени Ордена — від Джинні до Шеклболта.

— Це абсурд, — сказав Дамблдор, зберігаючи свою спокійну манеру. — Ви намагаєтесь знищити все, за що ми боролися. Все, що ми зробили заради безпеки цього світу.

— Безпеки? — тихо, але чітко відповів Гаррі, його голос лунав гучно в залі. — Це не безпека. Це маніпуляція і брехня. Орден більше не може бути твоїм обличчям, Дамблдор. Ви всі використовували нас — омег, магів, як пішаків на шахівниці. І я маю докази.

Зал завмер, і всі погляди звернулися до Гаррі. Він вийшов до центру і підняв руки, зібравши магію в кожному слові.

— Я був однією з ваших зброї, — продовжив Гаррі, його голос став рішучим, — але тепер я стою тут, перед вами. І я більше не боюся правди.

З його рук повільно здійнялася магічна сфера — кулею правди, що містила усі ті документи, свідчення, які Гаррі знайшов, коли досліджував таємниці Ордену. Вони палахкотіли в повітрі, і кожен маг, що був тут, не міг не побачити — це було більше, ніж просто доказ.

Том став поряд з ним, його погляд охоплював зал, не залишаючи жодного сумніву у його намірах.

— Ви не будете врятовані вашою брехнею. Усе, що ви намагалися приховати, тепер стане відомим. І ми — ті, хто вирішує, як це має бути.

Дамблдор спробував відновити контроль, але вже було пізно. Гаррі зібрав усю магію навколо себе і направив її на доказове джерело — кулю. Вона вибухнула вогнем правди, і всі документи, всі факти і зізнання стали видні для всіх.

Члени Ордена почали нервувати, їхні лиця ставали блідішими, а в очах з’являлася паніка. Протягом кількох хвилин усе стало очевидним — їхні темні справи, маніпуляції, експерименти над магами та омегами, секретні накази і таємні згоди.

Ніхто з них не міг заперечити, що правда була викрита.

— Тепер, — сказав Том, — ви побачите, хто насправді маніпулював світом. І ми не залишимо вас у спокої, доки всі ваші злочини не будуть розкриті.

Судова зала була напруженою, і кожен у залі, від Пожирачів до членів Ордена, відчував, як магія важить в повітрі. Відчуття наближення вироку стало майже фізичним — важке, пульсуюче. І всі знали, що не буде милосердя.

Том і Гаррі стояли поруч, а в їхніх поглядах читалася впевненість у правоті їхніх вчинків. За спинами Томаса й Ремуса, усі Пожирачі Смерті стояли мовчки, підготовлені до будь-якого розвитку подій. Вони знали: це момент, який змінить усе.

Дамблдор сидів на своєму місці, схиливши голову, але в його очах не було жалю. Лише зневага до цього процесу, як він вважав. Він ще був уірений, що це лише етап. Що все можна змінити.

Але сьогодні справедливість була на стороні Тома і Гаррі.

— Суд приходить до висновку, — оголосив голос старшого судді, магічна аура навколо нього зміцнювала атмосферу. — Албус Дамблдор та члени його Ордену Піксельних ілюзій, що маніпулювали життями інших, будуть покарані за свої злочини. Їхні дії були спрямовані на підрив стабільності магічного світу. Всі вони підлягають вигнанню з магічного суспільства та позбавленню магії.

Дамблдор залишався спокійним, хоча всередині нього була буря. Він не очікував, що таке могло статися. Він був переконаний, що цей світ буде йому вдячний за всі його вчинки.

Але, мабуть, так не було.

— Що ж до вас, Албус Дамблдор, — продовжив суддя, — ваша маніпуляція з дітьми та тими, кого ви використовували, щоб побудувати свій світ, не лишиться без покарання. Ви будете заточені в Азкабані на решту своїх днів, де будете мати час на роздуми над своїми діями.

Гаррі не міг повірити своїм очам. Він дивився на Дамблдора, який усе ще намагався виглядати непохитним, але в його очах вже була тріщина. Тріщина, якою видно було, що його старі погляди більше не діють у цьому світі. Він був змушений платити за свої рішення.

Зал став мовчазним, а гаряче повітря навколо зали закипіло від магічної сили, що вже набирала обертів.

Дамблдор не був готовий до цього. Він намагався протистояти, відчайдушно намагаючись виправдати свої вчинки. Але був один момент, коли його рука потягнулась до палички. І тоді це стало остаточним. Зал наповнився тріскучим звуком магії, коли його паличка зламалася під тиском чар, що її розбивали.

Члени Ордена почали панікувати. Це стало початком кінця для них.

Пожирачі Смерті рушили вперед, забираючи магію у кожного з них. Хоча це було важко для багатьох, навіть для тих, хто вірив, що зможе відновити свою силу — Орден був розбитий, вигнаний.

І тоді Тому не потрібно було більше нічого говорити. Його погляд був достатньо сильним. Він оголосив:

— Ваша магія більше не потрібна вам. І більше не буде вашою силою. Ви вигнані з цього світу.

Неможливо було скинути з себе прокляття. Орден залишався без своєї сили, без зв’язку з магією. Вони більше не могли користуватися своїми здібностями, не могли відновити своє місце у світі. Все, що залишалося — вигнання. Тепер вони були нічим.

Поки вони залишали залу, переможена та принижена, всі погляди зверталися до Гаррі і Тома. Вони здобули не тільки перемогу, але й нову еру для магічного світу.

Гаррі подивився на Тома і тихо промовив:

— Ми зробили це. Ми тепер можемо жити без їхніх ілюзій.

Том подивився на нього, його погляд був м’яким, але сповнений влади.

— Це лише початок, Гаррі. Ти і я будемо визначати, як має виглядати цей світ. Ти будеш моєю правою рукою у всьому.

Гаррі кивнув, не дивлячись на свою суміш почуттів — перемогу, але також страх перед тим, що попереду.