Тріщина в довірі

Після розмови з Дамблдором і Ґерміоною пройшло кілька тижнів. Гаррі щодня заглиблювався в магічну політику, тренування, нові знання, якими ділилися Пожирачі Смерті. Він навіть почав довіряти кільком з них — особливо Алісії, що допомагала йому опанувати нетипові форми трансфігурації.

Але тінь усе ще лежала на горизонті.

Почалось із дрібниці. Один із Пожирачів — Гелвар, холодний, різкий — став уникати Гаррі. Потім ще кілька почали відвертатися. Тонкі зміни, які Гаррі не міг не помітити. Ніби його поступово витісняли з власного місця.

Одного вечора Том зайшов до його кімнати — не з м’якістю, а з жорсткою тривогою.

— Щось трапилось?

— В маєтку з’явились підозри. Що ти шпигун Ордену. Що твоя поява тут — частина плану Дамблдора.

Ці слова вдарили як лезо.

— Ти… віриш у це? — голос Гаррі затремтів.

Том мовчав, лише дивився. Його очі були палаючі, але не гнівні — скоріше, болючі.

— Я не вірю, — нарешті сказав він. — Але вони мають щось. Лист. Магічний слід. Хтось приніс доказ — що твоя чарівна аура відповідає сигналу з Гоґвортсу. Ніби ти передавав дані про нас.

— Це неможливо, — прошепотів Гаррі. — Я нічого не передавав!

— Я знаю. Але Орден вміє грати. Вони могли скористатися твоїм волоссям, або елементом речей, що залишились у старій кімнаті. Створити ілюзію, яка виглядає як правда.

У голосі Тома бриніла лють. Не на Гаррі — на ситуацію.

— І вони зробили це, щоб… — Гаррі заплющив очі. — Щоб мене втопити. Не забрати, а знищити тут. Вони знають, як працює ваша структура. І знають, що Пожирачі не вибачають шпигунства.

— Вони хочуть зламати тебе. Змусити сумніватись у собі. І змусити мене — відвернутись від тебе.

— І? — Гаррі дивився прямо в очі. — Ти відвернешся?

Том зробив крок уперед і взяв його обличчя в долоні.

— Я віддам світ, але не тебе. Я спалю кожного, хто сумнівається. Але зараз ми повинні діяти розумно. Не гнівом. Розумом.

Гаррі відчув, як його трясе — не страх, а біль від зради колишніх «своїх». Але водночас — впевненість у Томові зміцнилась.

Наступного дня Том зібрав Пожирачів.

— Вчора до нас потрапила інформація, — його голос лунав холодно, як крижана вода. — Але вона не факт. Це атака. Орден хоче зруйнувати нашу внутрішню єдність.

— Але ж слід справжній, — кинув Гелвар.

— Слід може бути створений. А брехня — розповсюджена магією. Гаррі моя пара. І я бачу в ньому більше, ніж просто магію. Я бачу істину.

Після кількох хвилин мовчання Алісія виступила вперед:

— Якщо ти віриш йому, мій Лорде, то ми — також.

Довіра була відновлена не словами, а вибором. Гаррі стояв поруч із Томом — не за ним, не під ним, а поруч. І цього разу — вже не як гість. А як союзник.

В кінці вечора, коли натовп розійшовся, Гаррі прошепотів у темряві спальні:

— Це був їхній останній шанс. Тепер я знаю, що ніколи не повернусь назад.

Том торкнувся його обличчя і схилився:

— Я не віддам тебе нікому, Гаррі. Тепер — ти мій. Але головне… ти наш.