Полуденне сонце пронизувало вікна, осліплюючи всіх, хто знаходився за обіднім столом. Техьон блукав у своїх думках, не звертаючи увагу ні на брата, ні на сестру, що говорили між собою, ні на матір, що вкотре голосила про те, як чемно ми повинні поводитись перед Герцогом. Почекайте, що вона сказала?
- Матінко, ви сказали до нас їде Герцог?
- Техьон, дитино, ну чим ти слухав, я вже 5 днів про це говорю!
- Але я справді цього не чув…
- То менше в мріях будь братику, можливо будеш більше помічати, - глумливо помітила сестра.
- Так, припиніть суперечки! Повторюю востаннє, близько першої години дня до нашого будинку прибуде Герцог Чон і зостанеться на тиждень. Ти мабуть його не пам’ятаєш, але ви бачились на балу місяць тому.
- А він сказав чому вирішив нас відвідати?
- Матінка гадає, що Чон хоче взяти в дружини нашу сестричку, - відповів йому брат.
В голові кружляло стільки домислів, що було важко схопитися за щось одне. Але зрозуміло одразу, тягуче тепло, що розлилося в душі, було від думки про скору зустріч з людиною, яка засіла в його серці .
Час пролетів швидко, прислуга метушилася по дому, намагаючись привести все до ладу, як їм і казала матінка. Техьон читав книгу у вітальні, коли почув коней, а потім і стук у двері. Серце билося загнаним птахом неначе в клітці, а ноги несли вперед. Перед ним стояла сім’я, що вітала гостів. Герцог Чон був вищим за всіх, тому його було добре видно навіть за іншими. Чорняве волосся, великі, темні очі схожі на безодню, стрункий та в міру сильний, що й говорити про його статус. Не дивно, що місіс Кім не проти видати за нього доньку.
- Доброго дня Герцог Чон, ми раді вітати вас у нашому маєтку.
- Дякую, що прийняли нас Віконтеса Кім, - поклонився злегка Чон.
- Ну що ви, ми тільки раді мати таких гостей, але хотілося б почути причину вашого візиту.
Чонґук перевів свій погляд на Техьона, наче намагався там щось побачити, щось дуже важливе, погляд був серйозний і пронизливий. Не відводячи своїх очей він вимовив:
- У вашому будинку є дещо особливе і дуже важливе для меня, як я і обіцяв, повернувся за цим.
Місіс Кім була розгублена від такої заяви, навіть і припущень не було, про що той говорить.
- Що ви маєте на увазі?
- Вибачте за мою грубість, але мої люди втомилися в дорозі. Покажіть нам наші кімнати, а потім ми з вами зустрінемося і без зайвих людей про все поговоримо.
- Ох, і справді, якось неввічливо вас тримати на порозі! Проходьте будь ласка.
Мати з прислугою вирішила провести гостів, брат з сестрою втративши зацікавленість теж розійшлися по своїм справах. І тільки тоді Техьон зміг по справжньому вдихнути повітря, якого весь цей час було замало в легенях. В голові все іде обертом. За ним справді повернулися.
Від хвилювання паморочилося в голові, матінка і Герцог щось дуже довго обговорювали за закритими дверима. Тому Техьон вийшов на двір, там було набагато легше дихати. До того ж в глибині саду було маленьке і таємне місце, заховане між кущів троянд. Герцог Чон..скільки ж ночей без сну він подарував закоханому серцю, скільки мрій було з його участю та скільки страхів приніс він юному хлопцеві. Та ті страхи були зовсім не такими як можно подумати. Вони були пов’язані з думкою, що їм не вдасться бути разом, що всі їх зустрічі так і залишаться таємними. Про те, що чим більше часу вони знаходяться далеко один від одного, то тим скоріше Герцог забуде його і одружиться. Саме ці тривоги Техьон і написав в останньому листі коханому. Відповідь він на нього не отримав, це ще більше засмутило. Але який же він був здивований, коли дізнався про його приїзд.
Пірнувши в ці думки, зовсім не помітив як біля нього сіли на лавку, а на плечі опустився жакет.
- Вітер прохолодний, не хочу щоб ти захворів.
Щічки Техьона почервоніли від такого жесту:
- Дякую, я сумував за тобою.
- Я теж, моє серденько, вибач якщо змусив хвилюватись, але я не міг більше чекати. Моє серце кожної ночі боліло від думок, що ти десь там, далеко від мене, - Чонґук з любов’ю у погляді дивився в очі навпроти і кінчиками пальців гладив його щічку.
- Я дуже щасливий тебе бачити, як довго ти в нас залишишся?
- Один день.
- Що…але чому так трішки? Я гадав, у нас є більше часу побути разом.
- В нас є все життя попереду.
- Я не розумію.
- Пам’ятаєш що я запитав у тебе в нашу останню зустріч?
- Запитав чи хотів би я провести с тобою все своє життя?
- Так, це. І я пам’ятаю, ти відповів, що хотів би бути поруч. Твої думки не змінилися?
- Ну звісно ні!
Здається почувся тихий видих полегшення:
- Добре, тоді ти згоден стати моїм чоловіком?
Техьон дивився на обручку, яка була на долоні і не розумів, що сказати. Звісно він мріяв про таке, але мати не відпустить його, та і в їхньому світі не схвалюють шлюб між чоловіками, про що й пробормотів.
- З твоєю матінкою я домовився, спочатку вона була обурена моїми словами, але в кінці здалася. А щодо всіх інших, то не переймайся я не дам тебе скривдити. До того ж, я на гарному рахунку у короля і його благословення в нас є.
Під кінець слів Чонгук почув схлип і відчув сильну хватку рук на своїй шиї. Обійнявши у відповідь, водив долонями по спині заспокоюючи і цілуючи в скроню.
Через декілька хвилин, коли Техьон заспокоївся, він відсторонився трохи і з сяючими очима відповів:
- Я згоден.
І тієї ж миті як обручка опинилася на його пальцеві, Герцог Чон поцілував її на руці, а потім і вуста, обіцяючи цим поцілунком, що завжди буде поруч і в цьому житті і в усіх наступних.
Відгуки