Село. Одна груша та два сусіда, котрі готові перегризти собі горлянки лише б, щоб вивести один одного з себе. Все так банально та просто у них, що стало звичною справою. Чи ні?
Десь на далекій Житормищини, за лісами, за річками, за горами сховалося село Великі Ґранди. Люди тут працьовиті, добрі та злі та зі своїми тарганами у голові. Сонце вже встало з обрію, а улюблені Богом вже з самого ранку порались на полі.
Тепле немов вогонь листя шаруділо під ногами. Вологий запах жовтня стояв всюди, куди б не ступила нога. Великі Ґранди одягнулись в яскраве жовте та помаранчеве вбрання. Осінь прийшла також не очікувано, як і піде геть, коли прийде черга її старшої сестри. Сонце ще не зійшло.
