Вина було випито не так багато як могло бути, але бовкнути те, що не хотілося б юнак уже встиг.
— Аякс. - голос твердий та в якомусь сенсі суворий, сварливий, припечатав хлопця назад до стільця. — Не ввічливо недоговорювати. Закінчи те, що хотів сказати і можеш іти, затримувати не буду.
Небесні очі металися з одного кутку кімнати до іншого, докладаючи усіх зусиль аби не зіткнутися з практично жовтими, палаючими. Вони ж в свою чергу бурили вже котру дірку в Тартальї без намірів зупинятись, тим паче якщо той продовжить мовчати.
— Я чекаю, Аяксе. - чоловік ледве помітно нахилився ближче до співрозмовника, зменшуючи дистанцію. Він знав про те як може впливати такими дрібницями на людей ( в особливості на Чайлда) і при потребі майстерно цим користувався.
— Я був хмільний коли сказав те, тобі не варто цим перейматися.. Мені правда соромно, Джонлі, вибачте, прошу.. - Тарталья ще більше зтушувався, і опустив погляд на підлогу, все ще стараючись не зіткнутись з розплавленим кор ляпісом.
— На даний момент мене не хвилюють твої вибачення, та і вони ні до чого, я не злюсь. Але буду, якщо не закінчиш. Мене зацікавили ці твої, хм.. фантазії ? - кутики губ зазвичай серйозного пана мимоволі піднялись, поки він спостерігав за реакцією Провісника. Чайльд з усієї сили втиснув голову і плечі, вуха - єдине що ще не сховались за рудим чубом через нахилену до низу голову - забарвились яскраво червоним. Така невинність.. Цей юнак вбив десятки людей, але боїться власних же думок.
— Н-ну, зв‘язати.. і, ем.. щоби Ви м-мене.. - Тарталья вкотре запнувся і знову змовк. Щоки оддавали жаром, дихати було складно, наче різко піднявся тиск.
— Добре, продовжуй. Тільки бажано трохи детальніше, Аяксе. - можливо варто було попросити його не соромитись настільки сильно, але ж саме це так подобалося Джонлі.
— Нащо мені казати це Вам ? - Чайльд не покладав спроб уникнути або хоча б відстрочити відповідь.
Джонлі відхилився назад, прикрив очі та замотав головою, мовляв так діло не піде. Чоловік встав з-за столу під здивований погляд блакитних оченят, і повільно, поважно обійшов Провісника позаду, ставши за спиною. Поза його полем зору. На спробу Тартальї обернутися та глянути на Джонлі, обидві руки того тягарем лягли на плечі юнака. Чайльд дрібно, ледь помітно затремтів - падкість на будь яку незначну тактильність від бажаної людини зіграла з ним злий жарт. Не помітно для Тартальї, чоловік нахилився, зрівнюючи свою та його голови так, щоб вуста розташовувались на рівні з вухом Чайльда.
— Аякс. - Аякс пискнув та спробував ще більше вжати голову плечі, але зустрів супротив в вигляді тих самих же рук на плечах. Тепер тікати нікуди. — Я не збираюсь на тебе тим чи іншим чином тиснути, але май наувазі, якщо ти не скажеш мені про свої бажання та думки зараз, ніколи пізніше я не буду спілкуватись з тобою щодо цієї теми. Також ти можеш вже спокійно йти до посольства, якщо хочеш, щоправда я не рекомендую - невідомо що ти можеш натворити напідпитку.
— Я прохав Вас зв‘язати мене мотузками та трахнути до іскорок в очах, Джонлі. І оскільки я вже це сказав, я не зможу спокійно спілкуватись з Вами на будь яку іншу тему, не те що конкретно на цю. Це все. - сказав Тарталья надиво твердо і впевнено. Повисла тиша. Він також встав з стільця, руки чоловіка зісковзнули з плеч того. Джонлі все ще стояв позаду Чайльда - юнак боявся розвернутися та зустрітись поглядами.
— Аяксе, ти також мені симпатизуєш. - напівшепотом на вухо. Провісника захитало, замутило. Тільки через хвилину до Тартальї дійшов сенс слів Джонлі - до цього саме спосіб подачі заполонив його розум.
— Т-ти ж глузуєш з мене, так ? То знай, мені геть не смішно.
— Я в жодному разі не жартую. Це не доречно, як мінімум.
Різко, неочікувано навіть для самого себе, Чайльд розвернувся та глянув прямісінько в ті самі злощасні очі. Тільки в них можна було розгледіти щирість та чесність. І що ж це, Джонлі.. не бреше ?Чоловік ніжно прибрав руді пасма за вухо, та нахилився ближче до лиця Чайльда.
— Ти будеш не проти якщо я поцілую тебе, Аяксе ?
Очі Провісника поповзли на лоба. «Не можливо. Певно я заснув, це мені сниться.» Хіба це можливо, щоб мало того що прийняли його тягу до чоловіків, то щей той конкретний чоловік прийняв його симпатію ? Але в решті, все ж лишалась одна проблема.
— Я не вмію.. - ледве чутно мовив Тарталья, і опусти голову, розірвавши зоровий контакт.
— Хіба ж це проблема ? Я питаю твого дозволу, а не оцінюю вміння. - Джонлі добродушно посміхнувся, та підняв за підборіддя лице того.
— Ти мені не відповів.
— Я не проти. Але повірте мені на слово, я геть не вмілий в цій справі, і.. - договорити він не встиг.
Повелитель Каменю, виявляється, може бути дуже м‘яким. Чоловік завів праву руку за отетерілого Чайльда та вмостив її на потилиці, перебираючи пальцями волосся. Хлопець танув. Ліва ж рука зручно лягла на талію, притягуючи Провісника ближче. Вуста були в сантиметрі одне від одного.
– У мене є одне прохання. Не соромся надто сильно. - попросив на останок Джонлі. Тарталья у відповідь невпевнено поклав руки (які до цього неприкаяно матилялися туди-сюди) на плечі Архонта. Занадто близько, занадто інтимно, ще трохи і він просто таки вибухне від кількості емоцій ! А якщо ще врахувати вино, адекватно мислити було геть неможливо.
Ніжніше нікуди. Він захоплював губи юнака та повільно рухав своїм, не зустрічаючи супротиву проникав в рот. Чайльд максимально тихо, наскільки йому вдавалося, стогнав - це ж бо ганьба, мати таку ракцію на простий поцілунок. Форма Фатуї почала здаватися нестерпно важкою, наче та душила його. Дихати було дуже складно. Що вже казати про Джонлі і його строгий, багатошаровий костюм. Паралельно поцілунку, чоловік продовжував тримати Провісника за волосся, з невеликим зусиллям відтягувати, і наче в вигляді вибачення відпускати та масажувати подушечками пальців «постраждале» місце.
Що і було неочікуваністю, то це те що Чайльд вирішив взяти ініціативу в свої руки. Він зрушив з місця, і не розвиваючи поцілунок, хитаючись від алкоголю, зкерував їхній дует назад до столу. Джонлі вирішив поки не задавати лишніх запитань - цікавість, що вигадала ця руда бестія брала верх.
Дійшовши до крісел, юнак відсторонився і штовхнув чоловіка на зустріч м‘якому сидінню, лукаво посміхаючись.
— Думаю я вже зрозумів, Джонлі, що запалу у Вас ще достатньо, видно старість все ж ніяк не повпливала. Але хіба ж Ви не знаєте ? Я завжди роблю все ідеально, навіть якщо вперше беруся до якоїсь справи. - Тарталья вип‘ятив груди, і взяв в руки в боки. Словами не передати наскільки в той момент він був схожий на хитру і горделиву лисицю.
— Бачу сміливості в тобі побільшало, Аяксе. Я радий. Проте давати мені характеристику «старого» я все ж не рекомендую. З тої ж причини хочу уже вкотре попросити звертатися до мене на «ти». Якщо не брати до уваги мої роки життя як Архонта, у нас не така уже й велика різниця в віці, а Архонтом я вже не є.
Тарталья показушно закотив очі та зітхнув :
— Ти занадто багато говориш.
Поспіхом знявши верхню сіру накидку з червоним шарфом, лишивши бордову рубашку, він глянув в очі Джонлі, шукаючи там схвалення своїх дій - все ж він сумнівався - і за секунду, дуже навіть зручно вмостився на бедрах у чоловіка.
Запала невеличка незручна мовчанка. Схоже навіть колишній Архонт не очікував такого розвитку подій. Десь через хвилину, оговтавшись, Джонлі мило посміхнувся, і відносно своїх попередніх дій, невпевнено поклав долоні на бедра Чайльда, злегка зжимаючи. Сірі штани форми Фатуї неочікувано гарно облягали.
— Це все дуже добре, Аяксе, але спостерігаючи твої настрої, я мушу попередити : у нас не буде сьогодні сексу. Тобі потрібно поспати.
Тарталья шоковано глянув прямо в очі Джонлі, і уже було хотів висловити своє значне не задоволення, але врешті тільки на диво голосно застогнав в перемішку з нецензурними слівцями, лягаючи тілом на чоловіка.
Колишній Архонт знав як закривати людям пельки - всього то укус за вухо, а бажання сперечатися вже нема. І знову широка посмішка розповзлася на його лиці :
— Я звісно здогадувався, але тепер знатиму напевно розташування твоєї ерогенної зони, Аяксе. - Джонлі знову схилився над вухом Чайльда, і змовницьки прошепотів :
— Наступного разу я застосую цю фішку коли зв‘яжу тебе, і буду трахати до зірочок в очах. Аяксе, я правильно запам‘ятав твоє прохання ?
— Мг. - тихше шепоту чоловіка мовив Тарталья. На його лиці можна було жарити яєчню, від того яке палаюче воно було : як взагалі з вуст цієї жахливо педантичної особи можуть з‘являтися настільки розпустні слова..?
— От і добре. Тебе віднести до ліжка, чи ти сам дійдеш ? - з піднесеним настроєм запропонував чоловік.
— Тобто ? Ти ж сказав що, ну.. сексу не буде. - трохи пом‘явшись спитав Тарталья.
— Все правильно, не буде. Ти просто заночуєш в мене. Звісно якщо ти проти, я відведу тебе до посольства, але я думаю Фатуї не варто бачити 11-того Провісника в стані алкогольного сп‘яніння.
— Я заночую в тебе.
***
Вікно було привідкрите - ночі в Лі Юе жаркі, тож лише вітерець з надвору рятував жителів міста. Місяць стояв повний як ніколи.
— Я живу заради своєї сім‘ї. Єдине цінне що змушує мене боротися, мотивує стати найкращим. Все заради захисту Тевкра і наших братиків та сестричок. Я вже ніколи не зможу покинути Фатуї, таким чином я стану зрадником Снєжної, а моя сім‘я буде приречена на смерть, навіть якщо я зможу втекти. Скарамуш зміг, бо його нічого не тримало, окрім власних інтересів. - Чайльд опустив віки. Очі змокріли.
— Ще більше я боюся що вони дізнаються що я вбиваю людей, а не виготовляю іграшки. Мені нема кому ще про це розповісти, Джонлі. Мені складно постійно тримати це все в собі, тож пробач якщо дратую цим, але я справді..
— Я кохаю тебе, Аяксе. - чоловік поцілував Чайльда в чоло, і витер ті декілька сльозинок які за стільки часу дозволив собі юнак. — І я хочу що би ти став щаслим, милий. Я більше не Архонт, і теж не можу піти проти цариці, але я зроблю все що в моїх силах, як людини. Найменше з того - вислухати, тож і надалі дозволяй своїм переживанням вийти в словесній формі, коли є потреба, а я завжди буду готовий слухати, Аяксе. Я ж бо тебе кохаю.
— Я тебе також, Джонлі. Дякую. В якійсь мірі, ти теж став моєю сім‘єю. Знаєш, коли я повертався в Снєжну на Різдво, по справжньому мені гріли душу далеко не подарунки чи похвала від П‘єрро. Спогади про наші прогулянки в порту і сім‘я поряд - все що мені було потрібно. - Тарталья ніжно заклав темні локони що вибились з хвоста Джонлі йому за вухо. - У мене є ще одне питання.
— Я слухаю.
— Чому ти називаєш мене Аяксом ? У мене ж є ще цілі 2 значно кращих імені.
— Але ж Аякс твоє справжнє ім‘я. Ти казав так тебе назвав твій батько. Зараз ти переді мною справжній, Аяксе, тому я вважаю доцільним називати справжню людину справжнім ім‘ям.
— Ну я би сказав що це навіть романтично. Заморочено, але це в твоєму стилі, Джонлі. Може мені тоді називати тебе Мораксом ?
— Дурник. Думаю нам нарешті пора засинати.
Аякс пригорнувся до чоловіка, обійняв під руками, Джонлі ж обійняв його у відповідь та став знову перебирати волосся, гладити по голові. Як для Чайльда, так і для Джонлі, ось так засинати - інтимніше будь яких поцілунків чи сексу. Це не фізична, це духовна близькість. Вони ж бо кохають один одного.
Відгуки