Follow me

- Прокидайтеся, наслідний принц! Нумо! Прошу, прокиньтеся! Чон Хосок!

Хосок сидів на тому ж місці за столом і спостерігав у вікно як Юнгі клопочеться над своїм помічником, активно жестикулюючи і час від часу виписуючи легкі стусани. Хлопець на вигляд був не старший за Чонхі.

Юнгі звик прокидатися на світанку, будити наслідного принца, який завжди просить ще 10 хвилиночок, готувати сніданок, знову штурхати хлопця, поки він остаточно не пробудиться, але цього ранку щось пішло не так. Сонце вже встигло піднятися досить високо, коли Юнак відкрив вперше очі.

Тепле ліжко зі свіжим простирадлом, що ледь пахне лавандою, плече коханої людини замість подушки і його помірне дихання поряд. Мирна тиша, на яку не сміли посягнути навіть далекі завивання вітру за вікном. Але ця ідилія розторощилася разом, коли в дім почали ломитися.