З Чіміном у них не склалися відносини якось майже відразу. У Чіміна більше масок чим Чонгук може порахувати і довіряти Чіміну це як довіряти пустоті. Чонгук не розуміє хто такий Чімін, Чонгук не знає хто перед ним стоїть і Чонгук не зможе старшого зауважати уже напевно ніколи.
Чонгук біжить вниз по вулиці збиваючись з ніг. Навкруги - пустота. Вівторок, вечір, люди готуються до наступного робочого дня. Тільки у нього світ руйнується під ногами. Тільки у нього сльози так сильно печуть очі, що неможливо дивитися перед собою. Але він повинен добігти до квартири.
Чонгук лежить на своєму ліжку і вже в який раз перезавантажує сторінку Ютубу. Він не пам’ятає в котрій годині він ліг і не знає скільки часу він уже так лежить. Йому все одно.
Наступні пару днів Чонгук проводить в роздумах, які на жаль не приносять жодних конкретних результатів. Йому терміново потрібно знайти новий сенс життя, щось що забере думки про його розбите серце і замінить собою Ві, але в нього не вистачає на це сил і мужності.
Чонгук впевнено крокує вперед розуміючи куди він йде і чому він туди прямує. У нього тільки що закінчився урок вокалу і він спішить додому. Він знає, що потрібна йому зараз людина саме там і він не хоче з нею розминутися. Адже сьогодні зранку Чонгук прокинувся тільки з однією думкою - «Техьон.
Час - дуже цікава штука. Його вічно не вистачає, але його часто бездумно викидують на вітер. Іноді він тягнеться як мед, а іноді летить зі швидкістю світла. Час вміє зациклюватися на одному моменті або зникати з твого життя назавжди.
Чонгук повільно відкриває очі. Обережно та не поспішаючи він роздивляється навколо себе і бачить перед собою Чіміна, який ще міцно спить. Зазвичай вони починають працювати з самого ранку, але сьогодні не такий день. Сьогодні Чонгук дозволяє собі не поспішати та насолодитися тишою ранку.
З наступного ж дня Чонгук починає виконувати дану собі обіцянку - він починає уникати Чіміна. Повільно і поступово. Спокійно та без лишнього галасу. Так, щоб Чімін не зрозумів, що щось відбувається. Так, щоб все виглядало максимально правдиво та буденно. Чонгук просто затримався на уроці вокалу.
Глубока ніч. Годинник показує пів на другу. Чонгук лежить в своєму ліжку і дивиться в стелю. Його немає. Чіміна вкотре немає дома. Останнім часом старший почав все частіше пропадати по ночам без жодних пояснень.
Яскраві прожектори осліпляють Чонгука. Він намагається дивитися прямо перед собою, але нічого не виходить. Чонгук ніяк не може зосередитися. Все навкруги здається якимось розмитим, нечітким та безформним немов він провалився в глубини найтемнішого океану. Що це таке? Що відбувається?
Чонгук стоїть навпроти дзеркала в своїй кімнаті. На ньому темні прямі джинси і сама класична чорна сорочка, яка в нього є. Він почувається незручно. Чонгука нервує сорочка і спогади про школу взагалі не допомагають, але змінити одяг не вийде. Сьогодні - особливий день.
Настає час чергового камбеку. Тижні довгої непереривної праці стискаються в декілька хвилин ефірного часу. Здавалося б, вони уже проходили це десятки разів - нова пісня, нова хореографія, новий образ, нові емоції, але мандраж та переживання чомусь нікуди не зникають.
Чорне і біле. Інь і Янь. Вправо і вліво. Вибір… Нескінченний кругообіг знаків питання і їх наслідків. Кожного дня ми робимо сотні дій, які в результаті приводять нас до одного із мільйону можливих кінців. Немає вірного і невірного рішення. Другий результат подій нам все одно невідомий.
Відгуки