Читаючи «Систему…» був вражений небажанням Шень Юаня брати відповідальність за власні слова та вчинки (до прикладу, він обіцяв Ло Бінхе: »Навіть якщо ти не станеш сильнішим, я буду поруч і зумію захистити тебе», і благополучно про це забув). Мій Юань дещо ООС, він використав глибоке пізнання світу (через вивчену новелу) для допомоги герою та підготовки того до випробувань. Цей фанфік написаний з турботою про Ло Бінхе, життя якого зовсім не пестило.
Вдячний за редагування Yu Koi. Моя українська не дуже добра, але я намагаюся стати кращим.
Зима. Бамбуковий гай пронизував холод, листя тріпотіло під поривами вітру. Ло Бінхе не відчував негоди. Він лежав у затишній прибудові до Бамбукової хатини. Часом підлітку здавалося, навіть якби довелося ночувати серед снігу, нове тепле відчуття в грудях би неодмінно зігріло його.
Вони оселилися в невеликій круглій печері, на верхівці прямовисної скелі. Місце було тихе й безвітряне, вхід ховався за широкими густими ліанами. У віддаленому кінці печери було неглибоке озеро з чистою водою.
— То була погана ідея, — голос, що долинув з-під укривала, не належав дорослому чоловіку.
— Духовна енергія Учителя циркулює правильно, — заспокійливо повторив Ло Бінхе. — Плід Куща Семи Неправд допоміг із Незціленною. Не біда, якщо Учитель дещо… змінився. Це лише на сім діб.
Ло Бінхе відреагував першим, він змінив траєкторію удару, і лезо Синьмо зі страшним ревом врізалося в землю. Хвиля духовної енергії вирвала з коренем молоді пагони бамбуку в гаю вершини Цінцзін. Льов Цінґе також опустив меч.
