Немає схованих позначок
пт, 08/26/2022 - 21:14
вт, 06/20/2023 - 21:34
1855 хвилин, 6 секунд
51
6
10
6
2
Навіґація

Про таких, як Саня, не пишуть нормальні романи. Як максимум, він міг стати головним героєм провальної книги про маскування рептилоїду під людину. На обкладинці була б людина з зеленим хвостом, що стирчить із дупи, трохи паєток та пір’я у найзагадковіших місцях… А нижче був би напис жирним шрифтом: «Не всі герої носять плащі. Хіба що на голе тіло». 

 

Примітка автора: текст редагується.

4

Перша чарка пішла погано. Текіла насилу проходила в горлянку, комом стояла в трахеї, Сашко заплющив очі і запхнув у рот часточку лимона в надії проштовхнути рідину вглиб. Друга йшла вже легше, навіть згадався смак: специфічний спочатку, але варто звикнути — солодкуватий і досить приємний.

6

? Kings of leon — Closer

 

Два місяці тому.

 

— Ти ось знаєш, що таке кохання?

 

 — О, боже, щось ми зарано ступили на цю слизьку доріжку. Скільки ти там випив?

 

7

«Твоя поведінка неприпустима, стільки бійок наш університет не бачив уже багато років! Або берись за розум, або декану доведеться подумати про твоє відрахування», — видала заввідділення, запросивши Саню до себе «на пару слів».

 

8

Важко згадати момент, коли він відчув це вперше. Фрагмент із життя просто не зафіксувався, бо Сашко спочатку не надавав значення цьому, не вважав чимось особливим.

9

? M83 — Wait

 

— Брате, ти мене слухаєш? — Влад помахав рукою перед Сашком. Той скривився, повернувся обличчям до сусіда, кладучи голову на підручник з фізики.

 

10

Проведені самостійно університетські будні нагадували Жукову про закінчення десятого класу. Після відверто провальної розмови, Саня зійшов з усіх радарів до початку наступного навчального року.

11

— На чорта я зробив тобі дублі ключів, якщо ти все одно в двері дзвониш? — вирішивши, що найкращий захист — це напад, Мітяєв почав зустріч гостя відразу з наїзду. Вид у Саші був той ще: мало того, що побитий, так ще червоний, збуджений і явно всім на світі незадоволений.

 

12

Почувши невиразні завивання, Влад з Максимом синхронно вирішили, що упускають дуже багато, сидячи на кухні. Хлопці висунулися в коридор, і погляду їх постала натуральна картина олією.

16

Максим не з тих, кого повернеться язик назвати влюбливим. Велелюбним — цілком, і слово «хіть» можна хоч вписувати в паспорт замість по-батькові. Однак нічого, крім глибокої фізичної прихильності, за своє свідоме життя хлопець не відчував. Принаймні до людей.

17

У Сані не було витончених пальців, як у піаніста. Тоненьких, «пташиних» кісток — теж, так що всі частини тіла і загалом, і окремо, виглядали пропорційно щодо чималого зрісту.

 

20

Примітка:

Просто хочу, щоб ви знали: ця пісня настільки ідеально пасує до цього розділу, що в мене мурашки по шкірі кожен раз, коли я її слухаю. І я звісно не тисну ? але, бляха, ви повинні її включити просто зараз.

 

21

Мітяєв вповз у кімнату, ледве тягнучи жалюгідне існування  кінцівки, кривлячи найкислішу фізіономію з усього арсеналу своєї багатої міміки.

 

23

— Це пиздець, — почала Наталка, не звертаючи уваги на здивовані погляди людей довкола. Вона влетіла в напівпорожню аудиторію, немов фурія, зносячи всіх і вся на своєму шляху. — Сашко, це пиздець.

 

28

*Kygo — Fragile

 

Жуков очікував, що розбірки триватимуть довше, але хвилин за п’ять двері аудиторії з гуркотом відчинилися. Першим вийшов Саня, і одного погляду на нього було достатньо, щоб розлютитися.

31

*Sarah Cothran — As the world caves in

 

Сашко з’явився на порозі пізніше, ніж планувалося. Після сутички з Владом минуло вже кілька годин, але Мітяєв все ніяк не міг заспокоїтись, безцільно намотуючи кола по району.

 

34

*Imagine Dragons — Wrecked

 

Тридцять перше грудня. Ще ніколи ця дата так сильно не була схожа на вирок. Новий рік у принципі не був для Влада справжнім святом, але раніше він хоча б не шукав розради в пляшці віскі, купленого за акцією в «АТБ».

    Вподобайка
    32
    Ставлення автора до критики

    Відгуки

    Ваш КЕП

    Поки тільки почав читати, але це прекрасно) Від описів і стилю - до цікавої зав’язки)) Так по ходу діла гарно все розкривається, плавно, аж око радіє. Обов’язково дочитаю і відпишу більш детально.

    Бажаю натхнення й успіху автору)

    Ваш КЕП

    Дочитав і, як і обіцяв, відписуюсь повністю.

    Робота, хоч і не вся ще викладена, дуже хороша. Шикарно прописані персонажі - від зовнішності до характеру. Відчувається, що автор реально заморочився з тим, які риси надати тому чи іншому персу. Хоча ГГ звісно вийшов найбільш «повним» - він з жертви на початку перетворився на ще те лайно, вибачте, по ходу справи. Особливо покоробило, коли виявилось, що він свідомо йде на стосунки, розуміючи, що сам при цьому закритий для людей кам’яною стіною. Нам це пояснюють і аргументують, тож все ок, я розумію, але особисто мене такі люди максимально БІСЯТЬ (бо сам трохи такий, ахаха). А ще чимось зачепив Стас - наче й бісюче таке, а наче й здається, що не останню роль тут відіграє. Можливо, навіть відігрАє її у фіналі, бо я оригінал не читав, тож для мене це поки загадка. Взагалі Стас для мене схожий чимось на рушницю з класики: його так яскраво «повісили» на початку + згадують по ходу діла, що здається, що ми з ним до останнього не попрощаємось. Як з тою Дженіс з друзів) Наче й дратує, а наче й звик уже, і весело робить, хоп-хей-халалей таке ходяче, щоб нагромадити зверху на цей пиздець ще більше хаосу.

    Жуков теж прикольний, і цікаво показують ці його ревнощі, які його на щось провокують, як на мене, не особливо реальне. Усі буває ревнують друзів, особливо якщо ви дуже близькі, особливо коли у ваш «всесвіт», де все так налагоджено, влазить умовно нова людина. Лякає, що все може зламатись, не хочеться, щоб друга образили. Тут для мене його перетворення на любовний інтерес виглядало як «внєзапно». В такому… ну. Не зовсім хорошому плані. Як на мене тут контекст переплутаний з формою. Засуджую змішування справжньої дружби й любові, коротше)) Як людина, а не як читач. Як читач я в захваті.

    Калимов… він доволі хороший персонаж. Хоча не вистачає йому трохи «глибини». Він наче робить тусовки, тож має мати багато друзів? Або хоча б одного. Та сама глибина, якої овербагато в Саші, вона недостатньо вкладена в цього перса. Ніби він другорядний, покликаний розкрити якісь риси інших. Хоча зрозуміло, що все і вся не охопиш і завжди можна знайти, до чого доїбатись. Тут я прям доїбався)) Подобається, як ви пишете, тож подумав, що можливо ці «дойобки» в наступній роботі змусять вас більше звернути на це увагу? Ну і ще не забуваю, що це не кінець. Може, там усе ще буде.

    Далі - єдиний негатив, який НЕ дойобка через те, що у вас високий потенціал. А реальний мінус. І це помилки(( дуже впадає в око, що це переклад. Деякі частини прям надто не вичитані. Можливо, вам є сенс трохи перечитати ще раз текст, або попросити когось про це. Не знаю, наскільки «чистим» був першочерговий текст, укр треба б допрацювати, гугл перекладач наліпив вам того, що ви явно не писали. Не обов’язково доводити текст до ідеала, це нормально, якщо щось прослизатиме. І все ж вичитка дуже проситься.

    Загальне враження, у будь-якому випадку, дуже хороше. Стиль прекрасний, жарти смішні, атмосфера вгадується і відчувається, горні сцени - 100 вподобаєк з 10. Гарна ідея з тим, що фактично кожна частина, якщо правильно пам’ятаю, не починається як уривок попередньої, а ніби серія в серіалі - має свою підводку, задає окрему ідею, при цьому швидко повертаючись до того, на чому ми зупинились. 

    У будь-якому разі чекатиму на продовження і сподіваюсь, у вас ще є ідеї для написання та можливо старі роботи, які ви також вирішити викласти) 

    Натхнення!

    CorgiPoggi

    Хочу одразу розібратися з неприємною частиною: вичитка. Моя українська поки що викликає купу питаннь, я працюю над цим, але, нажаль, не так швидко, як хотілося. Якійсь редактор мені дуже б допоміг, але доки все так, як є, буду вдячна, якщо читачі в коментарях вкажуть на помилки. Ну хоч на деякі, бо мені соромно ?

    Ну а взагалі, дуже приємно, коли створені тобою персонажі викликають емоції, і тут навіть не принципово, позитивні ті емоції чи ні. А Калимов дійсно не так глибоко прописаний у минулих розділах, якщо чесно, зараз мені здається (оригінальний текст був завершений у грудні 2021), що Максимові потрібно було приділити більше уваги. Але сподіваюсь, що трохи пізніше цей герой стане тим, про кого буде, що написати у коментарях ? Дякую вам за розвренутий відгук, сподіваюсь почитати ще ваші думки під новими розділами.

    Ваш КЕП

    Можна спробувати кинути клич для пошуку бети) я б допоміг, але надто зайнятий, щоб брати на себе відповідальність бути бетою усієї роботи. Можу хіба звернути увагу з наступних глав на якісь шорохуватості, якщо вони будуть. Не вистачає тут дещо ПБ) Я б тоді більше по тексту пройшовся, з самого початку. А так - навіть не можна копіювати шмат тексту, треба все-все руцями в комент прописувати, буде довго, тут стільки глав уже.

    Не соромтесь, це окнорм коли є помилки на початку переходу. Вони майже в усіх є, навіть хто давно вже пише укр. і звик. Сам себе не вичитаєш, це неможливо.

    Обов’язково відписуватимусь і надалі) Правда хз як тут зі сповіщеннями про нові частини, бо сповіщення про відповідь на мій відгук я так і не отримав чомусь. Або я такий тупий що не помітив? Поки складно з цим сайтом у мене.

    Буду заглядати через закладки і чекати проду)

     

     

     

    Ваш КЕП

    Ця глава зробила ситуацію дещо яснішою) Судячи з усього, я спершу тупо не допер інтригу з Жуковим. Він ще той жук, сорян за каламбур))) Але тоді з Калимовим може й дійсно нема сенсу поглиблюватись - по суті, він як Стасік, тільки більш приємний - персонаж, який за своєю функцією розкриває ракушку на ім’я Влад. Шкода, мені він здався прикольним. Але рівень хімії тут і з Жуковим взагалі не порівняти. Питання тільки виникає - шо ж тоді він так жорстко тупив =_= хочу помсти! Не можна це йому так просто вибачати. Судячи з назви ФФ, трохи «віддачі» він все ж отримає?

    Трохи вичепив шорохуватості по тексту: Мітяєв вічно копошився, шарудІВ. А так глава фактично чистенька) 

     

    Ваш КЕП

    Трохи випав з фуму через реал, але знов тут)

    Ну що, фіналочка, звісно, здивувала. Я тут вже підготував попкорн для фікс-іт і безкінечних обіймашок, чекав якихось поганих моментів хіба від когось зі сторони, а воно он як завернуто О_О

    Взагалі не факт, звісно, що все настільки погано. Буває людям треба час, щоб «налаштуватися». Але якщо це прям тенденція то це біда. ГГ шкода прям. В нього ніби перед носом поводили хепі ендом, а потім по тому ж носу і тріснули.

    Чекаю на продовження) 

     

    Ваш КЕП

    Щось мені кінець виглядає так, ніби Жуков спав/тискався з того самою дівчиною, від якої зараз його нудить =_=

    А взагалі розчарування, звісно.  Тільки звик до того, що Жуков Сашкін, а він уже свій власний. Тепер ще більше цікаво, куди кінець виверне)

    Ваш КЕП

    Батя в зданії!!!!))))

    Уф, Климов точно що запалив цю вечірку своєю появою)) з самого початку голосував за нього, чесслово. Хвилинка підтримки жукова то мене біс поплутав)) Дайош гарячого старшокурсника в головні інтереси))

    Ваш КЕП

    Я в цій частині щось типу Жукова)) сиджу з попкорном)) веселе в них спілкування, звісно) Саня, здається, щось типу хлопчика з дитсадка, якому сподобалась дівчинка)) затягав хлопця за ментальні коси. Бідосю Макса навіть трохи шкода. Але це корисно, най краще знає приколи своєї пасії, згоден з Жуковим: не можеш такі дрібниці вирішити, що ж далі робитимете? 

    Не вистачає лиш, щоб і Макс не був таким ідеальним. Бо поки що його хоч до рани прикладай)

    Ваш КЕП

    Шикарна глава, викликала посмішку)) прикольна взаємодія між усіма героями. І пиріжечність Макса тут відіграє свою роль, звісно) як і Жуков, що відмовляється бути гузєєвою (він якийсь мій ментальний брат, реально). Дякую за нову главу, кожну чекаю з великим нетерпінням))

    Ваш КЕП

    Явно одна з тих робіт, які я перечитуватиму. З глави до глави як на качелях. 26-та дуже гаряча, атмосфера витримана як треба. Трохи насмішило «люблю твоє волосся»)))) Ну, він намагався)) але брехун з нього так собі)) 

     

    27-ма на фоні здивувала своєю серйозністю. Але я так розумію, це ваш стиль - завжди важко зрозуміти, що і як далі)

    Макс молодець, здогадливий, фактично одразу все зрозумів: і про Жукова, і про тарганів Сашка. Чекатиму проду з нетерпінням. Натхнення вам)

    CorgiPoggi

    Можливо справа в тому, що я дуже повільно пишу 🤣 Орідж писався півтора року, більшість розділів я писала десь раз на місяць. І звісно, мене перейобувало зі сторони в сторону в процесі, тому настрій в розділах інколи такий різний.
    Дякую, що читаєте і підтримуєте  відгуками ❤️

    Ваш КЕП

    Поки в Жукова грають рівнувашки відібрав у нього уявний попкорн і закидаюсь ним, що скажений. Шикарна глава - одна з найсильніших в роботі)

    Взагалі обожнюю такі глави-діалоги з розбірками. Вони дуже багато чого роз’яснюють, більше, ніж подієві. Наче малий часовий проміжок - а скільки всього вирішується)) і Макс потроху розкривається, промальовується, з’являється та живість в герої, якої трохи не вистачало раніше.

    Дякую за продовження, чекаю наступні частини)

    Ваш КЕП

    Заходжу на сайт, а тут уже й прода - оце я щаслива людина))

    Глави з розбором польотів продовжуються і я прям кайфую. Дійсно круто, що вони все обговорюють і намагаються пропрацьовувати. Винуватий Сашко такий смішний)) по кутках тиснеться, ооо)) і його піклування з таблетками виглядає дуже комфортно. Хоча момент з поцілунками, які «не зрада», зрозуміти мені особисто важко. Сподіваюсь, вони й в цьому аспекті домовляться)) Ну і в багатьох інших 

    CorgiPoggi

    Шось я не думала, що саме ці слова Сані привернуть увагу 😆 як людина, яка теж не вважає поцілунки зрадою, можу сказати, що це тема дуже індивідуальна) головне щоб поважалися кордони партнера і все було омовлено.

    До того ж, Сашко ліпше за багатьох знає, що таке зрада, на початку історії мимохіть про це писалося, але при цьому він ставиться до деяких трошечки інтимних торкань дещо простіше. Коротше, існують люди, які не про ревнощі 😆

    CorgiPoggi

    Ні, ну Макс с самого початку повинен був розуміти, що за тваринка в нас Сашко. Типу, вони поцілувалися перший раз, коли Саня ще був с іншим хлопцем 😆 Тож їм дійсно потрібно все обговорити. І сподіватися, що Саня не такий казковий довбойоб, щоб лізти язиком в рандомні дірки без дозволу)

    CorgiPoggi

    Авввв, дякую, мені дуже приємно) 

    Стосовно помилок: чесно, останні +- п’ять розділів я намагаюся максимально вичитувати 😆 попередні буду редагувати після закінчення перекладу, бо інакше чекати на продовження доведеться довго. Все одно скоріш за все десь я проїбуся, бо до біса неуважна, але таке життя 😅 але я буду намагатися

    Про все інше можу сказати тільки що в мене мурашки від вашого відгуку. Це справді цінно — бачити, що хтось зміг пропустити твою історію через себе і відчути таку палітру емоцій. Ви дуже емпатична людина)

    А ось чекати продовження й кінцівки, я сподіваюся, доведеться не довго, заради таких рецензій можу попітніти 🐒

    YayaTyts

      Мені не шкода часу, щоб подякувати, не шкода часу висловити свій захват, якщо людина на те заслуговує. І це приємно…, ну коли твоя позитивна реакція та подяка радують іншого)

       Щодо емпатичності) я вивчила нове слово)

       Виправлення помилок, то справа тяжка, вірю, знаю, плавали, плаваєм! Можу лиш сил на те побажати!

      P.S.: а не підскажете, як про відповіді на коментарі дізнаватись? Десь їх можна знайти? Бо я зар тут випадково на ваші відповіді надибала, коли таки допетрала, як підписатись на фанфік. Хочу, щоб повідомлення про оновлення приходили, а якщо робота просто в закладках, цього не стається, чи я лох не знайшла настройки досі…

    CorgiPoggi

    Я просто час від часу захожу і перевіряю коментарі, бо інакше ніяк 😅 принаймні, я хз, де можна включити сповіщення.
    Більше того: щось я не бачу ніяких сповіщень, коли з’являються оновлення у підписках 🤷🏻‍♀️ тож якщо що, в телеграмі я пишу, коли виходить новий розділ: https://t.me/pidorosvity

    YayaTyts

    Виявляється…в теорії, про оновлення в фанфіках, на які підписалась, мало б приходити повідомлення… В мене доки пусто, чекаю коли виправлять цей баг. Але слідуючи вашій рекомендації — заглядаю іноді.

    Тепер по ділу: Влад мене задрав зі своми тараканами, їх мабуть у нього не менш ніж у Сані, лиш порода інша)

    А ще, дякую за екскурс по формуванню нервової системи)

    Ваш КЕП

    Проблема з інформуванням про оновлення - ледь не єдиний великий мінус, який є для мене на цьому сайті. Теж не віддупляю, як слідкувати за роботами, окрім як заходити час від часу в надії на проду і перевіряти вручну. Шо до біса незручно. 

    Ваша ідея з офтопом сподобалась. Люблю такі ремарки від авторів - ніби отримав «внутряк» про персонажів та роботу, яких немає у інших) та й в цілому персонажі майже рідні, хочеться знати про них якнайбільше.

    Що стосується поведінки Жукова… я цього прям чекав))) в мене є навіть не один, а кілька друзів зі схожими закидонами (хоч і не настільки ж яскраво вираженими, Жуков у вас прям збірний образ). Дивитись на це весело і трошки бісить. Не думаю, що дружбі прям хана. Сподіваюсь, принаймні. Але можливо Саша привчиться захищати власні кордони більш якісно) або хоч якось. 

    Бажаю натхнення) і часу на проду. І якщо матимете ідеї щодо схожих ремарок - залюбки почитав би) 

    CorgiPoggi

    Круто, що вам сподобалися оффтопи, буду робити ще)

    Стосовно Жукова: він взагалі такий передбачуваний, коли знайомишся ближче з ним 😅 все-таки емоціональний діапазон достатньо малий, нічого особливого він з ним зробити не може. Мені дивно, що саме Сашко такого не очікував 🤣

    І так, я теж не вважаю, що через такі сварки може закінчитися їх дружба. Але. Вони багато знають один про одного, занадто легко навіть одним словом тригернути максимально.

    twenty

    В захваті від цієї роботи! Дуже подобається детально прописана психологія персонажів. У всіх героїв є своя мотивація, навіть якщо вона мені (як людині) не дуже подобається. Персонажі не картонні, діалоги цікаві, тому читати дійсно приємно. Але згодна з деякими коментарями, помилок таки багатенько :с

    Можу запропонувати свої послуги редактора 👉👈

     

    Ваш КЕП

    31 глава

    Нарешті доповз до проди)

     

    Цікаво було дізнатись про Макса більше з нотаток. Дійсно хороша ідея з ними - бо там аспекти, про які я б, особисто, ніколи не здогадався)) пояснення про те, чому ми так мало про нього знаємо з початку роботи, доволі логічне. Але тут важливий аспект - наскільки центральним буде цей персонаж наприкінці роботи? Бо якщо його роль - бути парою, то в кінці він все ж має розкритися. Хоча він і зараз став більш живим, близьким та зрозумілим)

     

    Сама частина вийшла і гаряча, і дещо важка психологічно - я прям завантажився цим станом Сашка, відчувалась ця напруга. Що звісно круто з позиції роботи, вона стала максимально емпатична і близька читачу за цей час)

     

    *через оновлення не паблився відгук, але я його зберіг :D

     

    32 глава

     

    Трохи плутає, коли в цій частині через третю особу ми переходимо емоційно між різними персонажами. Перескакуємо з емоційного стану Сашка до Влада прям дуже різко, хотілось би трошки більш плавного переключення) якщо виходитиме в майбутньому. Типу половина глави - 1 персонаж? Підряд. Ну або я трошки тупенький і повільно доходжу до розуміння, чия емоція зараз була. Я читаю про емоцію, представляю, наприклад, Сашка, а в кінці речення виявляється, що то не він) і так кілька разів за частину.

    Депресія Влада класно прописана. Я прям проникся його самотністю. Але він трошки дивний) хоче чогось, іди зрозумій чого. Я вже заплутався в його мотивах, ахаха

     

    Сашко з Максом у цій частині максимально милашні. Розрядка атмосфери + приступ бажання казати «оооо, мімімі» від кожної взаємодії. Гарна вийшла пара.

     

    По музичним смакам кожного цікаво було почитати, як і до цього в нотатках. Ніби в мене у черзі ще одна глава за вже прочитаною.

    Розумію Сашка, теж трохи помішаний на музиці й плейлистах. А те як з ними поводиться Макс це тупо я і фільми. Муки вибору займають більше часу, ніж власне споживання контенту)) 

    CorgiPoggi

    Шось я трошечки не зрозуміла стосовно «перескакуємо з емоційного стану персонажів», якщо в вас буде час, приведіть, будь ласка, приклад 😅 бо в моєму світі там типу розділ й так розділен: 2/3 розділу віддані Владу, 1/3 — Сашку. Чи я чогось не розумію 🤔 шо ймовірно. Коротше, буду вдячна за зворотній зв’язок.

    Стосовно Макса 😅 як я вже писала, це тупо мій пройоб, що в його описі так багато дірок, і як мені здається, за кілька розділів, що залишилися до кінця, краще не стане 🤣 ще один оффтоп: взагалі, коли я закінчувала писати цю роботу, я вже починала робити замальовки іншої, де будуть присутні ті самі персонажи. І я вирішила, що в мене буде шанс зробити особистість Макса глибшою. Але це все одно величезний пройоб 🤣 залишається просто прийняти це.

    Дуже дякую за відгук, без вас було сумно 💖

    Ваш КЕП

    Ви трохи переписали главу? Ну або з другого прочитання я чіткіше почав розуміти де хто й чому. Але один момент, який заплутує, все ж залишився:

     

    «Хто ж знав, що він взагалі вміє ображатись», — Влад макнув пензель у банку з акриловою фарбою, намагаючись не прислухатися до розмов навколо. 

    Вони зустрілися наступного дня після бійки на півдорозі до аудиторії. Саня тяг кілька згорнутих ватманів, Максим — пару навіть на вигляд важких коробок.

    До цього моменту і тут - ми дивимось на світ очима Влада. Але далі, без переходів: 

    Барвистий синець на вилиці очкарика розкрив таємницю збитих Саніних кісточок. Макс здивувався, але виду не подав, тільки коротко кивнув приятелю на знак вітання. Мітяєв ж зробив те, чого від нього ніхто не очікував: пролетів повз Жукова, навіть не дивлячись у його бік.

    Хоп - це вже був погляд на ситуацію з боку Макса. Я б навіть сказав, що перше речення - ніби ні від кого, просто ситуація збоку. А потім різко одне речення з боку Макса. І я такий секунди дві туплю, згадую, що очкарик у нас то Влад, розумію, що ми тепер «граємо» за Макса, тільки налаштовуюсь, яки ми такі:

    Влад не зараховував себе до особистостей особливо чутливих, але в той момент тремтіння в колінах стало настільки нав’язливим, що стояти на своїх двох було проблематично.

    Може трошки б розписати цей момент, не знаю. Більше речень КЕПу, який тупить:D Така драма, дайте посмакувать, чи шо))

     

    Щодо ще однієї роботи про цих хлопців - якщо все ж знайдете на неї сили та час, буду радий читати і, звісно, коментувати)

    Намагаюсь заходити й відписуватись так часто, як можу, в умовах нашої ситуації з електрикою останнім часом це прямо проблема(( але я нікуди не дінусь, обіцяю)) за змоги відписуватимусь

    CorgiPoggi

    Ніц не редагувала, чесно 🤣 

    Дякую вам за пояснення, буду намагатися уникати такої херні у майбутньому і не робити різких переходів між персонажами)

    Дякую, що взагалі знаходите на мене час. Можу тільки співчувати з боку, але маю надію, що зі світлом… й опаленням, водою 😅 стане трошки краще в країні. Тримайтеся)

    Ваш КЕП

    І вам дякую за цікаву роботу) Ви, до речі, бачили, що цей ФФ уже на третьому місці в місцевому популярному?) Якщо ні - хильніть за гарні новини, чи що) я був приємно здивований, бо замало відгуків для такої цікавої роботи.

    Тримаюсь, фіг з ним зі світлом - головне, що без росні)

    Ваш КЕП

    У 33 частині дуже розумію Сашка. Коли ти такий відкритий і вразливий для дуже малої кількості людей, до якої до останнього не боїшся повернутись спиною, шалено боляче отримати арматурою по голові, розчарувавшись. Тим паче, що не дивлячись на те, що Сашко наче й на думку Влада приймав його з усіма «мінусами», але все ж, мені здається, ідеалізував. Просто ця ідеалізація в нього працює трохи не по класиці, так скажімо. Навіть не представляю, як ви в кінці це все викрутите, але чекатиму з нетерпінням. Натхнення)

    Ґotemo Ślimak Dmytro

       Прочитав першу частину і ознайомився з усіма героями, хоч досі і не розумію різниці між деякими іменами. Попри це я десь в середині на розмові з Владом став співвідчувати персонажеві і це дуже круто, я надіявся на такі емоції і я їх отримав. Проблеми в власному житті ґеїв і гетеро іронія, мм, смаколик😃

    Крапка

    Моя біда, що я пишу гет, поки читаю слеш, друга моя біда - читаю зазвичай кацапською. І ось нарешті - українською(хоч це і переклад з кацапської). Все таке незвичне. І по своїм кінкам не женуся, читаючи Ваше творіння. Можу визнати лише одне - беззаперечно талановито. Мені подобається. Читаю не заради дрочки, а заради мистецтва і естетичного задоволення. Загалом задоволена.

    Ваш КЕП

    Кінцівка прекрасна) Усі нитки сплетені разом, Сашко та Калимов помирились і поводяться як у медовий місяць, Жуков отримав таку віддачу за свій характер, що його навіть шкода стало)

    Якщо дивитись на історію не в якості читача, а приймаючи ближче до серця, то таки вибісив мене Макс своєю брехнею та маніпуляцією в самому кінці. Він же дитина психолога, от навіщо! В цій главі він для мене з няшки тимчасово перетворився в какашку) Тобто - ну хто ти такий, щоб вирішувати за кохану людину, коли їй розмовляти та пробачати когось іншого? Особисті кордони, АУ. Хочеться настукати по розумній голівонці і з натиском попросити такого не робити більше от прям ніколи. Так, звісно, він хотів як краще, так, звісно, новий рік - час примирення і всьо такоє, але… от не люблю такі штуки. Хоча це життєво. Мільйон разів потрапляв у подібну ситуацію та бачив її зі сторони. Коли хтось знає краще, бачить краще і взагалі думає, що він розумніший за тебе, тому не лишає тобі вибора. 

    Але для сюжету це звісно топ, що вони помирились. Це катарсис і правильне завершення історії. 

    Ще чисто по-людськи здивований стійкістю Сашка. Я б вже 10 разів відтанув і вибачив, а він он, на хуй посилав. Не людина - кремінь. І ви дуже прикольно описали, як крізь його маску просвічують реальні емоції і він ніби показує дві з них одночасно. Кріпота) Цікавий все-таки персонаж Сашко у вас вийшов. Ребус, який хочеться вирішувати і вирішувати. 

    От тільки не зрозумів, чому назва «Відчув, як це». В мене чомусь склалось враження, що мав бути місце якийсь обмін ситуаціями - перетворення когось з жертви на агресора і навпаки. Якось так ця назва асоціюється в моїй голові) А тут Сашко звісно дав здачі, але вони з Жуковим не помінялись місцями - він просто образився. Може я щось не так зрозумів і ви поясните)

    До вашої примітки під главою - дуже відчувається, що для вас ця робота особлива. Видно, що ви любили і плекали її увесь час написання, що вона займала багато вашого часу та думок. Саме тому вона, скоріш за все, так западає в душу. Тому герої такі живі. 

    Бачу в примітках, що ви з Харкова. Обіймаю і співчуваю. Я з Ірпіня. Розумію вас, як і майже кожен у нас в країні, напевно. Дякую вам дуже за цю роботу та ці емоції - я точно ще не раз повернусь до цієї історії, буду перечитувати і радити іншим) 

    Успіхів в нових роботах та натхнення в майбутньому!

     

    CorgiPoggi

    Стосовно Макса я так скажу: те, що він дитина психолога, у конкретній ситуації пішло нафіг. Його сильно переїбало від всього, що відбувалося, і так просто повірити у зізнання Сашка і всі ці мі-мі-мі він не міг. Тому його фінт був скоріше не через те, що він «знає краще», а через те, що хотілося дожати ситуацію. Перевірити Сашка. Не виправдовую, але надряд чи Макс зміг побудувати нормальні стосунки, як би не повернув собі впевненість у власній цінності.

    А Сашко у нас такий хлопець 😅 вміє гнути свою лінію. Ну, що сказати, Влад його сильно образив 🤣 тепер всі знають, що я не жартувала, коли писала, що він дуже сильний. 

    А назва… я зараз хотіла написати про те, що кожен з хлопців отримав певний інсайт, відчув і пережив те, з чим раніше не стикався, бла-бла-бла… Але насправді з моменту, як я почала писати орідж, назва була адресована Владу. Ну так і вийшло, що зі всіх трьох він отримав найболючіші життєві уроки і дійсно ВІДЧУВ. З урахуванням того, що у Жукова загалом великі проблеми з почуттями… бляха, навіть мені його шкода 

    🤣 так шкода, що вирішила зайобувати його ще один максі оріджинал 

     

    Велике вам дякую за відгуки та підтримку 💖 чисто на вас інколи трималося моє натхнення