Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
— Що відбувається між тобою та Чарлі? — спитав Гаррі за сніданком через пару днів після дня народження Нотта, коли Поттер зайшов, щоб поговорити з Невілом.
— Нічого. Ми просто друзі.
— І більше нічого? Тобто, ви обидва так мало говорите. Нічого про те побачення, яке у вас було, і вихідні в Маклсфілді…
— Що ти знаєш про вихідні? — огризнувся Невіл.
— Нічого, — відповів Гаррі й підняв брову. — Я повинен щось про це знати?
Лонґботом знизав плечима.
— Він хороший чоловік. І колись він зробить когось по-справжньому щасливим. Але ми друзі. Я не готовий… Я не готовий ні до чого. І ми й так не сумісні.
Невіл, зціпивши зуби, розумів, що бреше. Йому подобався Чарлі. Дуже подобався. Настільки, що юнак був готовий перевернути власне життя заради нього, але не знав, чи Чарлі був тим чоловіком, який міг би мати його, який міг змиритися з його неврозом, і невпевненістю, і його… незграбністю.
— Гаразд, якщо ти так кажеш… Я… Ми з Драко помітили напруженість між вами, і якщо ви любите один одного, тоді яка шкода буде, коли спробуєте? Маю на увазі, що знаю, про що говорю, адже ми з Драко даремно витратили роки, перш ніж бути разом. Немає в цьому сенсу. Ти міг би бути з ним, якби цього хотів…
— Не все залежить від стосунків, Гаррі! — відповів Невіл і відразу пошкодував про ці слова. — Я про те, що для тебе з Драко чудово, коли ви знайшли одне одного, але, знаєте, я маю свої дослідження та листи…
— Я знаю. Я не намагаюся відкинути це. Просто… Ми не бачилися з тобою, тому всі сумуємо, от і все. Якщо це сталося через якусь дивну подію з Чарлі, я хотів би знати. Також хочу запросити вас обох на наступне свято у Візлі, але якщо ви…
— Коли це?
— Через десять днів. Якраз річниця весілля містера й місіс Візлі, і я…
— Я там буду, — Невіл упевнено всміхнувся Гаррі. Він не збирався дозволити перешкоді стати на його шляху у вигляді незручності, яку він міг би розділити з Чарлі. Хотілося бути поруч зі своїми друзями, незважаючи ні на що. І якщо його закоханість у чоловіка мала стати на заваді, то просто відкине її. У нього не було бажання ускладнювати собі життя.
**—**—**
На святкуванні річниці весілля Візлі в Чарлі було побачення. З Аароном.
Аарон був здивований, побачивши Невіла, і побалакав із ним кілька хвилин. Лонґботом почувався притомним, коли Аарон продовжував балакати, а всі друзі дивилися на Чарлі, потім на Невіла й Аарона, а потім знову на Чарлі.
— Навіщо нам глядачі? — тихо запитав Аарон у Невіла.
Парубок лиш легенько всміхнувся:
— Це сім’я, і вони завжди у твоїх справах. Я вважаю, що вони допитливі, ось і все.
— Тож мені не варто хвилюватися? — запитав Аарон. — Я думав, що, можливо, вони ненавидять мене, тому що, знаєш, я нарешті запросив Чарлі після багатьох років сумнівів, і востаннє, коли бачив тебе, ви двоє були на побаченні…
— Ми просто друзі, — швидко сказав Невіл. — Це не було побачення, ми зустрілися, щоб випити, і все. Моя бабуся та місіс Візлі близькі, — очевидно, саме цієї історії хлопець завжди дотримувався. Ніяково подивився на свої руки, бажаючи вже закінчити цю розмову, і помітив, що його склянка порожня. — Вибач, я піду наберу води.
Невіл швидко пішов і відволікся на Герміону, яка допомагала на кухні. Юнак попросив Ґрейнджер дати йому роботу, «будь що», і тримався від усіх по далі. Він не тікав, не зовсім — і цього разу Чарлі не зможе звинуватити його в цьому. Парубок допомагав із вечіркою. Оскільки напої продовжували литися для всіх, промови все ще виголошувалися, Невіл бачив, як Чарлі дивився на нього — спочатку невпевнено, а потім погляди ставали дедалі рішучішими.
— Що ти робиш? — зрештою Візлі підійшов до Невіла й прямо запитав.
— Гм… — хлопець намагався виглядати збентеженим, похитав головою й знизав плечима, — допомагаю Герміоні з упорядкуванням, оскільки всі інші насолоджуються.
— Ти не вийшов заміж за Візлі, тобі не потрібно бути господарем.
Невіл легенько посміхнувся:
— Чому, я зайняв роботу Арона?
— Що? — сердито запитав Чарлі. — Він пішов.
— Пішов? — Невіл оглянув кімнату, і Чарлі дійсно мав рацію, його ніде не було. Справді, Невіл не бачив Аарона протягом декількох годин. — Чому? Ти його хоч додому відвіз?
— Чому б це я мав?
— Хіба ви не були на побачення?
— Побачення? — очі Чарлі розширилися, і Лонґботом спостерігав, як чоловік переходить від розлюченості до розгубленості й ще до чогось, що дуже нагадувало усвідомлення. — Йой…
— Ти просив його відвідати вечірку?
— Так. Тільки тому, що ми зіткнулися…
— Дозволь вгадати: випадково?
— Насправді, так.
Чарлі знову розлютився. Лише в цей момент Невіл зрозумів, що подобається читати вирази його обличчя. Здебільшого юнак швидко розумів рослини й виключно лише їх. Яке зілля найкраще спрацювало на розбурхування трави, а яке зілля чи заклинання допоможе її виростити. Він бачив, як рослина нахиляється в певний бік, і одразу дізнавався її діагноз. Чоловік ставав чимось схожим.
— Скільки разів Аарон випадково зустрічав тебе за останній місяць, Чарлі?
Візлі відповів не відразу.
— Він зробив це так природньо.
Невіл опустив голову й заплющив очі. Він робив усе можливе, щоб не розреготатися на вечірці та не привернути зайву увагу.
— Він намагався сходити з тобою на побачення, ти запросив його на сімейний захід, представивши його всій сім’ї. А потім що…? — Невіл на мить замовк, не було сенсу прикидатися дурнем. — Подивився на мене решту вечора й не звернув уваги на свою пару.
— Це було не побачення.
— Це було побачення з його точки зору.
— Ну, я не винен, що він дурний.
— Мені здається, ти маєш завтра його зустріти і вибачитися. Ти не можеш запросити когось на сімейний захід, а потім залишити його наодинці. Це несправедливо. Подивися, як Гаррі весь час із Драко.
Коли Чарлі обернувся, щоб поглянути туди, де сиділи Гаррі та Драко, погляд Невіла також прослідкував до закоханих. Обидвоє помітили, що всі друзі зібралися разом і спостерігали за ними.
— Чудово, — прошепотів Невіл.
— Кого хвилює, що вони думають? — запитав Чарлі низьким, але різким голосом. — Я думав, що ми друзі, а ти знову мене ігноруєш.
— Я не… — зітхнув Невіл. — Важко бути твоїм другом, якщо всі постійно думають, ніби між нами щось відбувається. Коли ти випадково приводиш хлопця, а потім жадаєш моєї уваги.
— Між нами щось відбувається, — відповів Чарлі.
Невіл не хотів вести цю розмову. Тільки не знову. Не зараз. В ідеалі він був би роздратований тим, як Чарлі підштовхує його, але вже встиг звикнути до цього. Він був ґрифіндорцем, як і сам Візлі. Парубок і не очікував нічого іншого.
— Ти п’яний, — зрештою сказав він.
Чарлі закотив очі.
— Ні. Я спостерігав за тобою, пам’ятаєш? І не пив нічого міцнішого за чай протягом усього вечора.
Невіл лиш похитав головою, обидва почали сміятися. Здавалося, що між ними нарешті щось змінилося, і юнак відчув дивний потяг до Чарлі. Не такий, який був раніше. Більше, ніж просто потяг, це відчувалося так, наче йому знову дозволили сміятися. Візлі у свій власний надокучливий і впевнений спосіб намагався змусити Невіла розслабитися, і, можливо, юнак нарешті це собі дозволив.
**—**—**
— Ми всі йдемо танцювати. Ти підеш з нами, чи не так?
Невіл зосередився на статті в «Пророці», коли почув питання Джіні та стогін Чарлі у відповідь. Юнак був у «Барроу» на цей сніданок у суботу і вирішив взяти перерву від їжі та пиття, перш ніж повернутись додому. Нан уже вирушила на ринок годину тому.
За останні кілька тижнів, проведений за кавою чи чаєм із Чарлі, парубок дізнався більше про те, як Візлі ненавидів бути поруч із усіма своїми братами, сестрами та їхніми друзями. Невілу доводилося постійно нагадувати чоловікові, що він також один із друзів брата й сестри, на що Чарлі завжди відповідав:
«— Я краду тебе в них. Пам’ятаєш?»
— Я не знаю, Джин… Це не моє. Клуби в Діагоні…
— Невіл іде! — сказала Джіні так, наче просто згадка імені Лонґботома мала змусити старшого брата піти. — Правда, Невіле?
— О, я? — перепитав парубок дражнивим тоном. Дівчина вже надіслала запрошення напередодні ввечері, і він погодився. Якби знав, що буде така п’єса, щоб змусити Чарлі провести більше часу з Роном, Джіні та їхніми потенційними партнерами, не кажучи вже про Гаррі та Драко, він відповів би щось таке: — Якщо Чарлі на це…
— Навіть не починай із цього! — наполягала вона. — Не думайте, що ми не помітили цю дивну взаємозалежну дружбу між вами. Це мій останній вільний тиждень, перш ніж я повернуся до тренувань, і тоді ви побачите мене, лиш якщо прийдете на гру, а ще я хочу танцювати! Кормак…
Чарлі застогнав, і Невіл йому співчував. Із усіх ідіотів, із якими Джіні могла зустрічатися, Кормак був найжахливішим варіантом. Чесно. Але Лонґботом також знав, що цей хлопчина вірний грі, і він обожнював дівчину. Вона йому так подобалася, що він ніколи не нав’язувся, завжди намагався перемогти її у квідичі — і лише кілька разів йому це вдавалося.
— Він не такий вже й поганий, — нарешті сказав Невіл, коли Джіні лише зиркнула на брата за те, що він засудив її хлопця. — Принаймні може триматись під дією алкоголю. На відміну від того хлопця з кутка, який знову намагався з тобою зустрічатися.
Кілька секунд кинджалами дивлячись на Невіла, Джіні знову звернула увагу на брата:
— Ну що, Чарлі? Ти йдеш чи ні? Що, якщо я призначу Невілу побачення? Знаєш, це один із тих шикарних клубів, які любить Мелфой, де маєш повідомити кількість людей із собою, перш ніж прийти, і якщо ти не йдеш, мені потрібно знати. Особливо, якщо гаряче побачення Невіла наосліп…
— Вибач, моє що? — запитав Невіл.
— Гаразд, я буду там, — сказав Чарлі.
— Ти ж знаєш, що вона бреше, правда? — запитав парубок, дивлячись на партнера. Чому він брав участь у маленькій грі, у якій його брати й сестра завжди намагалися обдурити цих двох?
— Чудово! — сказала Джіні. Вона перетнула кімнату, щоб підійти до Невіла, поцілувала його в голову. — Ми з Кормаком із нетерпінням чекаємо цього.
Чарлі знову застогнав.
— Якщо цей дрібок намагається наблизитися до тебе…
— Він мій хлопець! — кинула вона. — Серйозно, я очікувала цього від Рона, а не від тебе, Чарлі. Але кого я обманюю? Щойно ти зустрінеш чоловіка, який вразить твою уяву, забуваєш усіх інших, із ким був там. Правда? Це те саме, що сталося з Джеффрі?
— Із ким? — запитав Чарлі.
— Твій партнер по танцях на дні народження Теодора. Або я повинна попросити Аарона приєднатися до нас? — передражнила вона.
— Хто такий Теодор? — запитав чоловік, не звертаючи уваги на шпильку. Ніхто, ні сім’я, ні Невілл більше ніколи не бачили й не чули про Аарона. Юнак посміхнувся спробі Чарлі проявити безтурботність. Візлі знав, хто такий Теодор, оскільки саме Чарлі запросив Невіла на вечірку до Теодора Нотта.
Джіні закотила очі й пішла геть.
— Ми зустрічаємось у “Дірявому” о восьмій, щоб поїсти та випити, а потім підемо на свято. Якщо вас там не буде, то вам доведеться взяти відповідальність!
— Отже, ти точно підеш? — запитав Чарлі Невіла, коли Джіні вийшла з кімнати. — Побачення наосліп і все таке?
Більше не було сенсу читати газету.
— Немає побачень наосліп. І так. Джіні була така люб’язна, що зазирнула до мене й офіційно запитала, тож я відповів «так». Гаррі постійно розповідав про те, що я більше не можу ховати голову в пісок, ніби дійсно міг заскочити, тому погодився на вечірку. Мені не потрібно танцювати. Швидше за все, просто сяду в барі, вип’ю трохи, а потім піду, коли всі будуть зайняті танцями.
— Але ти будеш танцювати зі мною, якщо я тебе попрошу? — з усмішкою сказав Візлі.
Невіл усміхнувся й кивнув.
— Звичайно. Чи не для цього потрібні друзі? — підморгнув чоловікові, перш ніж піднятися зі свого місця й покласти «Пророка». — Отже, побачимося о восьмій у “Дірявому”.
— Зачекай… — сказав Чарлі, схопивши Невіла за руку, перш ніж той встиг вийти з дому й апарувати додому.
— Так?
— Я думав піти на Фермерський ринок Діагона, хочеш піти зі мною?
Невіл не мав планів іти на Фермерський ринок, але ця ідея звучала непогано. Він, незважаючи на все, уникав роботи над своєю книгою, тому що застряг і міг би якось відволіктися. Саме тому він погодився на пізній сніданок і танці.
— Звичайно, — відповів, і невдовзі вони з Чарлі дезапарували на Алею Діагон.
**—**—**
Зрештою, у Невіла було лише півгодини, щоб підготуватися до вечері та випити з Джіні та Кормаком.
Оскільки він провів більшу частину свого ранку з Джіні, а решту дня з Чарлі, він вирішив скасувати вечерю в Дірявому казані. Замість цього він переглянув нотатки в пошуках рукопису, а потім швидко прийняв душ. Поки одягався, задумався, в що ж буде одягнений сьогодні чоловік. Удома він валявся у вільній футболці та джоггерах, але коли вони кудись йшли, Візлі завжди був добре одягнений. Невіл відійшов від спогадів про Чарлі без одягу.
Коли юнак прибув на вечерінку, більшість друзів уже були там. Джіні вичитувала його за те, що він пропустив вечерю, але Кормак потиснув йому руку, сказав щось, чого Невіл не зрозумів, але все одно кивнув і попрямував до бару. Гаррі купив йому перший напій, і він сидів разом із Поттером та Драко, поки випивав.
Чарлі сидів по той бік танцювального майданчика та балакав із кількома хлопцями, наче вони щойно прийшли з Гоґвортсу. Коли Невіл зрештою відірвав погляд, його очі зустрілися з Драко.
— Отже, тоді ти все ще не переслідуєш його? — запитав блондин.
— Ми просто друзі, — відповів парубок. Він міг би вдати, ніби не знав, про що той говорить, але Мелфоя не мало сенсу обманювати.
— Знаєш, Лонґботом… — протягнув Драко, ніби справді шукав потрібні слова. — Я знаю все про страждання мовчки, про те, щоб коли тебе хтось обдурив, а потім ти не довіряєш іншим… — на мить замовк і провів рукою по волоссю. — Я знаю, що Джейкоб був задницею… Те, що він зробив, було непотрібом, але це не означає, що ти не можеш спробувати ще раз. Типу, ти та твої друзі з Ґрифіндору… Ти заслуговуєш на краще. Заслуговуєш на другий шанс, на щастя. Або третій. Або й четвертий!
— Дякую, Мелфою. Але ти знаєш, що його звали Джошуа.
Невіл усміхнувся й поплескав Драко по плечу, перш ніж той допив останню порцію.
— Дякую, але я не готовий. Справа не в тому, що не довіряю чи щось таке, або я не думаю, що заслуговую на краще… Я ще не готовий. Я… Чекаю…
— Ну, — сказав Драко перед тим, як махнути бармену на ще один раунд, — не чекай так довго, щоб втратити свій шанс.
Невіл відкрив рота, щоб запитати Драко, що він має на увазі, але до них підійшов Чарлі, і він потягнув парубка на танцпол.
— Потанцюй зі мною, — сказав він, і, перш ніж Невіл зрозумів, що відбувається, опинився посеред кімнати з руками Візлі на стегнах.
— Що сталося з фан-клубом?
Чарлі посміхнувся й притягнув юнака ближче.
— Ти стежив за мною, правда?
Невілл знизав плечима.
— Було важко не помітити. Я маю на увазі, чи вони не замолоді для тебе?
— Якщо тобі так цікаво, то скажу, що вони говорили зі мною про резервацію драконів, — Чарлі похмуро глянув на Невіла, але хлопець не відпустив його. Лонґботом відчув, як між ними наростає жар, але вирішив з усих сил ігнорувати це. — Один із них хотів зв’язатися…
— Як вони взагалі заговорили з тобою про святилище? Я не знав, що ти ходив і роздавав візитні картки людям у танцювальних клубах.
— Ти допитливий, так, — відповів Візлі. — Один хлопець помітив татуювання на моїй руці, і ми почали говорити…
— Звичайно, — сказав Невіл, серйозно кивнувши.
— Якби я не знав нічого краще, то сказав би, що ти ревнуєш.
— Маєш рацію, — сказав парубок, — ти не придумав нічого кращого.
Тоді Чарлі засміявся і розвернув Невіла, коли той почав гриндувати(п.р. терлися) разом із ним. Лонґботом відчув, як запалало обличчя, і зрадів темряві в кімнаті, щоб ніхто не зміг сказати, що він почувається пригніченим. Через пісню чи дві Візлі знову відпустив юнака, і вони пішли до бару, щоб випити ще кілька напоїв.
Невіл попросив води. Цього вечора він почувався особливо по-іншому, і хотів переконатися, що в кінцевому підсумку не зробить чогось дурного, наприклад, захоче побачити татуювання Чарлі.
Решту вечора, за будь-якої нагоди, Чарлі танцював із ним. Невіл не розумів, навіщо чоловік марнував час із ним, коли той міг мати кого завгодно. Звичайно, це був довгий шлях, але вони нарешті опинилися там, де були друзями й лише друзями. Усі вагання й незграбність, які створив між ними Лонґботом, також зникли, і Чарлі — за винятком кількох кокетливих слів тут і там — із повагою ставився до вибору парубка залишитися платонічними.
І все-таки сьогодні ввечері щось було не так, і Невіл не міг цього зрозуміти.
Чарлі повернувся після того, як приніс води для партнера та порцію фаєрвіскі для себе. Він притулив чоло до чола Невіла й у якийсь момент заплющив очі, і юнак ледь не задихнувся.
— Я ніколи не зустрічав нікого, як ти, Нев… — прошепотів він.
— Що ти маєш на увазі? — запитав парубок.
— Я можу бути собою поряд із тобою. Мені не потрібно говорити. Я міг би годинами проводити з тобою, не сказавши ні слова, і при цьому відчувати, що ти знаєш мене краще, ніж будь-хто інший. Не знаю, чи зможу коли-небудь забути коли ми були — ти знаєш, раніше — час, про який я не мав говорити…
— Я ніколи не казав, що ми не можемо про це говорити…
— Знаю, але все одно не говорю, тому що це було так чудово, і мені сумно, що в нас цього більше немає…
— Ти п’яний, — цього разу Чарлі не просто пив холодний чай.
— Це ще не означає, що тоді були не найкращі дні, які ми провели разом…
— Що ти казав? — запитав Лонґботом, сподіваючись повернути чоловіка в сьогодення й обговорити все, що його хвилювало, а не зупинятися на тому, коли вони спали разом.
У приватній кімнаті своєї спальні Невіл часто думав про те, як це бути з Чарлі, як це було в порівнянні і як йому не вистачало цих дотиків. Але також відчував, що на карту поставлено занадто багато. Вони не були довго знайомі, і юнак не хотів піддаватися бажанню зруйнувати свою дружбу з рештою групи.
— Я сумуватиму за цим… — сказав Чарлі, міцніше тримаючись за Невіла, і його голова опустилася на плече юнака. — Я буду сумувати за тим, щоб бути з тобою й не спілкуватися. Як…
Лонґботом збирався щось відповісти, коли ритм музики змінився, і всі, хто, здавалося, цього й чекали, вискочили на танцмайданчик. Настрій Чарлі також змінився, і раптом Джінні, Кормак, Рон, Герміона, Гаррі, Драко та всі інші опинились навколо них і танцювали разом у величезному колі. Похмурий настрій чоловіка розвіявся, але Невіл не міг позбутися цього почуття.
Відчував, що весь його світ ось-ось зміниться, але не знав чому.