Розділ 2: Друга зустріч.

Невіл зробив усе можливе, щоб уникати всіх своїх друзів протягом кількох тижнів. Він почав займатися дослідженнями в публічній бібліотеці, навіть якщо в нього були вдома книги з дослідженнями, а писав у різних кав’ярнях; ніколи в одній і тій же два дні поспіль. Він не був упевнений, чого саме боїться, можливо, того, що друзі завжди були причетні до його побачень. Або, можливо, просто не хотів, щоб вони побачили, яке розчарування він відчував, коли був третім колесом на власному побаченні.

У Невіла не було жодних намірів вступати в стосунки, і, хоча друзі були іншої думки, здавалося, що вони повільно знайшли власні стосунки й хотіли, щоб парубок робив те саме. Це те, що означає бути дорослим? Після боротьби з темними чарівниками в підлітковому віці ти турбуєшся про те, із ким збираєтеся погуляти в середині чи наприкінці двадцятиріччя?

Крім того, він навіть не любив Чарлі. Заледве його знав, і те, як вони з Аароном проговорили час, проведений разом, чоловік здавався порядним. Хтось, із ким він міг би дружити, але бажання дружити з кимось, кого ти вважав привабливим, для Невіла було важкою справою. Ось чому кілька років тому він поцілувався з Джошуа на вечірці, і з того моменту вони відразу прикипіли один до одного. Поки Джошуа не вирішив, що Лонґботом — не все, що він хоче. Бо хотілося ще інших.

Коли одного вечора повернувся додому, провівши час у бібліотеці та маленьким кафе в маґлівському Лондоні, його загнала в кут бабуся.

— Де ти був, Невіле? — запитала вона владним тоном, від чого здавалося, що йому знову чотирнадцять років і він, очевидно, забув щось дуже важливе.

— Я працював над своїм дослідженням, Нан…

— Ти надто багато працював. Я думаю, тобі варто зробити перерву, — сказала вона, трохи розслабившись, що лише збентежило Невіла.

— І що робити?

Вона хвилину обдивилася його з ніг до голови, ніби бачила наскрізь те, що юнак приховував, перш ніж сказала: 

— Я скоро приготую вечерю. Ми можемо обговорити, чи ти візьмеш мене на ярмарок у Макклсфілд. 

— Макклсфілд? — розгублено запитав Невіл. — Як ти взагалі дізналась…

— Ярмарок був представлений у недільному випуску «Пророка», і я хочу поїхати цими вихідними до того, як решта чарівного світу дізнається про це, і місце стане надто людним. Є маґлівський поїзд, який ходить туди з Лондона. Більшість людей, напевно, засмітили б воду, тому нам краще сісти на потяг.

Вони сіли навколо обіднього столу, завеликого для двох людей, а бабуня Невіла подала йому рис, тушковану яловичину та варену картоплю. Це, мабуть, був улюблений у його батька. Парубок не мав нічого проти смаку, і якщо вона пригощала його улюбленою стравою батька, це означало, що вона серйозно ставилася до цього.

— Що ти, усе-таки, хочеш купити? — запитав хлопець, трохи роздратований, що його бабуся кинула ці плани на голову, не спитавши. Зазвичай вона запитувала його заздалегідь, але він був постійно зайнятий, тож, можливо, вона просто ризикнула припустити… Він був би вільний.

— Ярмарок не для того, щоб купити щось конкретне. Це для того, щоб поспілкуватися з різними людьми, подивитися, які товари є з усього світу — ми зробимо з цього вихідні! Що скажеш? — її тон свідчив, що вибору не було.

— Звичайно, Нен. Ти хочеш залишитися там на ніч, бо я міг би забронювати номер у готелі чи…

— Це чудова ідея. Я скажу Молі…

— Молі? — запитав Невіл, якому не подобалося, до чого це веде.

— Так. Ти можеш забронювати дві кімнати в готелі. Одну для себе, а одну для мене та Молі Візлі. Я вже запитала її, і вона захотіла піти зі мною.

— Це тільки вона?

— Я не знаю, не впевнена, що її дочка хоче йти. Це не для неї, крім того, що вона їде на квідич…

— І більше нікого? — запитав Невіл; у нього було погане передчуття.

— Чого ти так хвилюєшся? — спитала вона, піднявши брову й зиркнувши на нього. Чорт, навіщо треба було йти й починати поводитись таким клято метушливим?

— Я не хвилююся. Я… У мене багато роботи, яку потрібно зробити за ці дні, моя перша чернетка для книги має бути в видавництві незабаром, тож я сподівався, що трохи напишу, поки ви… 

— Цими вихідними не буде роботи, Невіле, — сказала вона.

— Так, Нан, — відповів він, і розмова припинилася.

Після десерту вона показала йому статтю «Пророка» про ярмарок. Також подбала, щоб парубок записав назву закладу, щоб пізніше зателефонувати їм і забронювати два номери — один із двомісним розміщенням. Невіл знав, що вона сказала йому про заборону працювати цими вихідними, але він так звик просто робити це весь свій вільний час, тож прихопив кілька пергаментів, перо, своє улюблене чорнило, і дві дослідницькі книги. Щоб нічого не запідозрила, він обов’язково наклав на свої речі легкі, як пір’їнка, чари. Хоча був упевнений, бабуся, мабуть, знала.

**—**—**

Невілл заплющив очі та вдарився головою об стіну, коли сховався в туалетній кабінці після того, як прибув до готелю «Hand and Flower Inn». Поїзд прибув вчасно, і його бабуся любила їхати з маґлами на станцію Макклсфілд.

Як тільки вони прибули в готель і зареєструвалися, юнак помітив його. Бабуся сказала, що на вихідні там буде лише місіс Візлі, але, природно, вона помилялася. А Лонґботом забронював собі одну кімнату з одним ліжком.

Що він мав зробити? Ділити кімнату з Чарлі? Чи дозволить власник готелю перейти в більшу кімнату з двома ліжками? Чи є у них навіть місце?

— Привіт, Невіле, — сказав Чарлі, коли парубок стояв перед дзеркалом у туалеті й дивився на власне відображення. Він хотів би одягнути іншу сорочку. Йому слід було поправити зачіску перед виходом із вокзалу. Згодом Лонґботом сказав собі, що йому потрібно перестати піклуватися. Із ним було все добре. Це було добре. Усе було добре.

— Привіт, — відповів Невілл. Він подивився вниз і спустив воду, перш ніж помити руки. — Я не знав, що ти супроводжуєш місіс Візлі.

— Так, вона втягнула мене в це. Вона добре справляється з почуттям провини, — поскаржився Чарлі.

— Я впевнений. Думаю, моя бабуся та місіс Візлі, мабуть, порівнюють нотатки.

Чарлі тихо посміхнувся. 

— Мене це не здивує. Вибач, що це було поспішно та в останню хвилину. Твоя бабуся сказала, що я можу залишитися з тобою, але не думаю, що тобі буде зручно.

— О, — тільки й сказав Невіл.

— Я попросив у господаря інший номер, але він сказав, що всі заброньовані. Я навіть запитав, чи є щось навколо, але, схоже, усе заброньовано на вихідні. Коли мама сказала, що в неї все готово, я навіть не здогадувався, що мене кинуть на тебе…

— Знайомо, як коли тебе змусили прийти на побачення, — Невіл випалив ці слова, не встигши навіть зупинитися.

Очі Чарлі трохи розширилися, і він буквально зробив крок назад. 

— Я… Я хотів піти з тобою на те побачення, Невіле. Те що сталося з Аароном…

— Усе гаразд. Я навіть не знаю, чому взагалі згадав той вечір. Це було безглуздо з мого боку.

— Невіле… — сказав Чарлі, поклавши обидві руки на плечі юнака й підійшовши ближче. — Я…

— Нам слід піти. Нан, мабуть, шукає мене. Заради Мерліна. Ми повинні розмістити свої речі в кімнатах, а ну…

— Невіл… — повторив Чарлі, але відпустив парубка.

— Так. Тоді вперед, — Невілл вирвався з туалету та побачив, що його бабуся та місіс Візлі розмовляють з одним із обслуги в готелі. Хлопець зрозумів, що в нього є ключі від обох кімнат. — Гаразд, тоді ходімо, — сказав він своїй Нан, забираючи її багаж, а місіс Візлі віддала свій служачому, і вони попрямували до апартаментів.

Кімната його бабусі та місіс Візлі була великою, із двома пристойними ліжками в кожному кутку. Вікно виходило на маленьке подвір’я, де Невіл помітив кількох дітей, які гралися в хованки. Якби він на мить не був у повному божевільному стані, то подумав би, що краєвид був спокійним, а сама кімната була прекрасною. Дерев’яна підлога блищала, ніби її щойно почистили, постільна білизна була насиченого темно-бордового кольору, а картини на стінах створили місцеві художники з Макклсфілда. Цю інформацію сказав їм служитель корчми.

Коли він побачив, що бабуся готова влаштуватися, служитель відвів Невіла та Чарлі до їхньої кімнати. Злегка хихотів. Без сумніву, вона думала, що ці двоє були парою. Смішно. Кімната Лонґботома була за кілька дверей нижче, де зупинилися жінки. Дівчина знову посміхнулася, передаючи йому ключі:

— Одне ліжко, — сказала вона.

Невіл зайшов у свою кімнату. Ну, його та Чарлі кімнату. Одне ліжко, один маленький столик, по обидва боки від нього було по тумбі, вікно, яке виходить на озеро, було такого ж невеликого розміру.

— Вигляд захоплює дух, навіть із третього поверху, — прокоментував Візлі, підійшовши до Невіла, щоб визирнути, і юнак відчув тепло між їхніми тілами.

— Так, — відповів і відійшов від вікна. Він простягнув кілька монет служителю, який багатозначно посміхнувся йому та вийшов із кімнати, зачинивши за собою двері.

У кімнаті запанувала дуже довга тиша, і Лонґботом просто дивився на зачинені двері. Що тепер робити? Якби він був один, то, мабуть, дістав би трохи одягу, взяв рушник і прийняв би душ. Він боявся обернутися, бо відчував на собі погляд Чарлі.

— Я… Е-е… — почав Невіл, але Чарлі зупинив його.

— Чому б тобі не влаштуватися, а я поговорю з мамою про те, чим вони хочуть займатися? Я знаю, що це був для тебе довгий день, відколи ви з бабусею добиралися на маґлівський поїзд, а ми за допомогою Флу-…

— Гаразд, — сказав Невіл і випадково глянув на Чарлі, який просто посміхався йому.

— Я зараз повернуся.

Незалежно від того, наскільки дивно поводився Невіл, Чарлі був до нього добрий. У чому була проблема хлопця? Що, як він думав, мало статися? Потрібно зібратися й бути нормальним .

Через п’ять хвилин чоловік повернувся, а Невіл сидів на ліжку.

— Що вони сказали? — запитав парубок, намагаючись звучати невимушено, нормально.

— Вони хочуть випити чаю в цьому місці біля ринку, хазяїн сказав їм, що це лише кілька хвилин ходьби, а потім хочуть піти на ярмарок. Твоя бабуся сказала, що ми повинні піти з ними, тому що вона знає, ти запакував свою роботу з собою, і якщо не підеш з нами, то будеш сидіти тут і працювати, а вона категорично проти цього.

— Я навіть не знаю, звідки вона знає, — сказав Невіл, похитавши головою, і Чарлі знову засміявся. Тепер, коли юнак наказав собі витягти голову з дупи, він зрозумів, що подобається сміх Чарлі, і усміхнувся у відповідь. — Тобі потрібно переодягнутися?

— Мені переодягнутись? — Чарлі подивився на свій одяг.

— Ні, ти чудово виглядаєш. Я хотів просто запитати.

Чарлі знову підозріло всміхнувся йому. 

— Ну, гайда спустимось униз і почекаємо їх. Я трохи голодний, сподіваюся, що тут пристойна їжа.

— Я теж, — відповів Невіл, і вони вийшли з кімнати, не розпакувавши речі.

**—**—**

Ресторан, у якому вони чаювали, був гарним. Усе рекламувалося як вирощене тут, на місці, та було дуже смачним. Було приємно, оскільки загалом розмовляли лиш бабуся Невіла та місіс Візлі. Знову хлопець помітив, що сидів навпроти Чарлі й не чув жодного слова. Цього разу було байдуже.

Коли вони закінчили, Чарлі та Невіл сперечалися, хто заплатить за рахунком, а місіс Візлі та Нен вирішували, що робити далі. Зрештою чоловік заплатив, і Лонґботом наполягав, що він оплатить наступного разу.

Спочатку Невілл повірив, що Чарлі не підозрює, ніби його мама збиралась вигадати щось подібне для сина, але коли бабуся запропонувала їм двом піти самим, Візлі почав відчувати запах підстави.

— Я… Мені шкода, — сказав Чарлі, коли Невіл спостерігав, як дві жінки відходять від них, із радістю оглядаючи ярмарок. Коли парубок збентежено подивився на нього, додав: — Я не підозрював… Це… — він показав між ними, — що станеться. Я можу піти. Маю на увазі, можу забрати свої речі та піти. Не хочу, щоб тобі було некомфортно…

Невіл не знав, як реагувати. Чи Чарлі теж відчував, що це підмова? Як і коли Нен і місіс Візлі спланували це? Чи погоджувалася Молі з тим, що її син був геєм? Звичайно, вони всі підтримували стосунки Гаррі та Драко, а ці двоє не були їхніми дітьми чи онуками. Знову Невіл надто багато думав, надто багато вчитувався в речі, і довелося нагадувати собі жити одним моментом, а потім повернутися до роботи — що зараз було найважливішим у його житті.

— Усе гаразд, — швидко сказав Невіл. — Я маю на увазі, так, мені важко, але й дуже шкода. Давай погуляємо, і, добре… Якщо захочу побути сам, я дам тобі знати, гаразд?

— Звичайно, — усміхнувся Чарлі, і вони вирушили.

Здебільшого обидвоє мовчали. Коли вони ходили від столика до столика, від вітрини до вітрини, розглядаючи різні предмети на ярмарку, жоден не намагався заговорити. Хоча це не було незручно. Невіл думав, що Чарлі, зрештою, стане нудно, і він втече, але чоловік увесь час залишався поруч із Лонґботомом.

Чарлі зупинився біля невеликої експозиції артефактів дракона. Він поговорив із власником про свою колекцію драконів, вирізаних із дерева, мармуру, скла та багатьох інших речей, які вразили Невіла. Це також не були магічно створені офорти(прим.перекл; «офорти»-різновид художньої гравюри, відбиток зображення з готового кліше), він зауважив, що власник обговорював свої техніки, створюючи все на маґлівський манер разом із фольклором, про який хлопець раніше не чув. Але Візлі, здавалося, їх знав.

Чарлі деякий час розмовляв із чоловіком — про роботи, про улюблені типи драконів, а Невіл стояв і дивився. Він спостерігав, як проходять пристрасті чоловіка, і в цьому було щось прекрасне. Власник дисплея відповідав із такою ж цікавістю. Він виглядав таким щасливим, що розмовляє з людиною, яка знає, про що говорить.

Згодом Чарлі купив кількох драконів, вигравіруваних у мармурі, для своїх племінників і племінниць.

Коли вони зупинилися біля секції з рослинами, саме Невілл найбільше спілкувався з продавцями. Чарлі стояв поруч із ним, а не так, як хлопець раніше, коли Візлі говорив драконів. Він торкався листя, відчував запах і сміявся з жартів Лонґботома та торговця. Чоловікові було комфортно будь-де, куди б не потрапив. Невіл цим захоплювався. Частина його хотіла бути таким. Не боятися ризикувати. Не боятися вчитися новому. Юнак не був певен, чи почувався коли-небудь так комфортно у власній шкірі.

Деякий час вони просто блукали, зрештою з’явилося відчуття, що вони ходять колом. Невіл ніде не помітив ні своєї бабусі, ні місіс Візлі, і стало цікаво, куди ці дві жінки поділися. Частина його чудово проводила час, а інша частина з нетерпінням чекала наступного дня, тому що один із продавців, із яким говорив парубок, сказав, що збирається привезти насіння рідкісної рослини, яку більше не вирощують у Західній Європі.

— Хочеш узяти пінту? — запитав Чарлі, мало не вразивши хлопця.

— Е-е… Звичайно, — відповів Невіл.

Вони зупинилися перед пабом, тож ідея не була абсолютно надуманою. Його ногам, звичайно, знадобилася б перерва. Більшу частину своїх днів він сидів, згорбившись над столом, читаючи книжки, шкрябаючи нотатки на пергаменті, а від сьогоднішньої прогулянки Невіл ледь не натер пухирі на ногах.

Чарлі відчинив двері перед юнаком і помітив маленький кутовий столик, який попросив Невіла зайняти, узявши з бару дві пінти.

— Дозволь мені, — сказав Невіл і підійшов до бару. Він втомився від того, що Чарлі за все платить.

Підростаючи, він знав, що у Візлі не так багато грошей. Однак тепер у родині все було інакше. Джордж керував майстернею разом із Роном, і вони завжди були в золоті, кар’єра Джіні пішла вгору, і всі переваги, що вона є знаменитою гравчинею в квідич, вона мала при собі, і, судячи з того, що парубок чув про турботу про магічних істот, особливо про драконів, можна було жити комфортно. І все ж, Невіл не був зовсім безпорадним, і йому не подобалося, щоб інші платили за нього. Це було особливо тривожним, оскільки колишній хлопець, Джошуа, завжди платив за все. Юнак хотів зробити все для себе сам.

Невіл нічого не робив, тільки сидів на своїй спадщині. У дитинстві він почувався занадто винним, щоб витрачати їх, тому що це були гроші батьків, а батьки назавжди були запроторені у Святому Мунго. Тепер він мав непоганий і постійний дохід від власних видань.

— Ти впевнений?  — запитав Чарлі, підходячи до Невіла біля бару.

— Так. А як щодо… — Невіл обернувся й подивився на маленький столик, який вони мали приберегти для себе.

— Я кинув свій джемпер на стілець, щоб люди знали, що стіл зайнятий, — сказав Чарлі, і Невіл помітив, що чоловік одягнений у вузьку білу футболку. Вона правильно обтягувала руки, демонструючи м’язи.

Коли обидвоє взяли напої, по дві пінти кожен, і Невіл заплатив, вони підійшли до столу. Він крокував позаду Чарлі й помітив, як деякі жінки та чоловіки дивилися на Візлі, а потім на самого Невіла. Хлопець, якому на вигляд було трохи за сорок, кивнув юнаку, ніби вітаючи з тим, що він із Чарлі. Лонґботом лиш похитав головою й рушив далі.

Ні, він не був із Чарлі. Цього не сталося.

— Отже, у тебе гарно пройшов день? — спитав Чарлі, коли вони розташувалися й мовчки допили перше пиво.

— Так. Дивно, — зізнався Невіл. Коли Чарлі підняв брову, він розсміявся. — Маю на увазі, що я звик до одного й того ж кожні вихідні. Здебільшого робота. Тож я вважав, що мені буде не вистачати книжок, досліджень, я на порозі нового відкриття — думав, що не хотів би бути тут через це, але…

— Приємно зробити перерву? — запитав Чарлі.

— Так, — зізнався Невіл, — було приємно поговорити з усіма тими торговцями, було приємно досліджувати нові ідеї, та й ще людина, яка сказала, що збирається надати мені зразки насіння — це буде дивовижний поворот подій! Що? — спитав Невіл, побачивши вираз обличчя партнера. Ніяк не міг його розшифрувати.

— Що? — запитав Чарлі.

— Чого ти так на мене дивишся?

— Нічого. Я не бачив тебе таким. Ти робив усе можливе, щоб не відкриватися мені. Маю на увазі, я знаю, що довго не бачив тебе відтоді, як повернувся додому вночі з Відьминої кімнати. Говорю про те, що там був розрив зв’язку, і я визнаю, що це була моя вина…

— Не було ніякого розриву зв’язку. Я пішов на побачення лише тому, що Гаррі та Драко практично змусили мене, і, якщо що, я був радий побачити там Аарона. Мені не варто було… Я міг піти без…

Чарлі поклав власну руку на руку Невіла, і парубок припинив затинатися.

— Чому ти такий замкнутий?

— Ні, — сказав Невіл, забираючи руку від Чарлі й кладучи її собі на коліна. — Мені просто нецікаво.

— Ти не зацікавлений у мені? — запитав Візлі, не виглядаючи засмученим, а просто зацікавленим.

Невілл знизав плечима. 

— У будь-кому.

— Чому я цьому не вірю? — запитав чоловік. Він провів вказівним пальцем по вилиці Лонґботома, і той затремтів. Чарлі легенько засміявся, і його пальці потяглися до шиї юнака, а потім пройшли крізь його волосся.

— Зупинись, — сказав Невіл, повертаючи голову набік, відхиляючись від дотику, але даючи Чарлі доступ, щоб пальці могли водночас рухатися вгору.

— Чого ти боїшся?

— Я не боюся, — відповів хлопець.

— Ти наляканий, — сказав Чарлі. — Невіле, ти тремтиш, — другу руку поклав на стегно партнера й стиснув.  — Я не кусаюся.

Невіл розплющив очі, не усвідомлюючи, що закрив їх, і різко підвівся. Він допив свою останню, другу, пінту й грюкнув кухлем об стіл. 

— Я зустріну тебе надворі за кілька хвилин, тоді ми зможемо повернутися до корчми. Упевнений, що Нен і місіс Візлі шукатимуть нас, щоб усім разом повечеряти.

Невіл кинувся до туалету й зачинив за собою двері. Він задихався, почуваючись так, наче брав участь у перегонах. Юнак схопив обома руками раковину перед собою й нахилився над нею. Відкривши кран, зробив кілька ковтків води й спробував заспокоїти дихання. Чому він і досі тремтить?

Він почув, як за ним відчинилися й зачинилися двері, і, навіть не обернувшись, був упевнений, що поруч стоїть Чарлі. Парубок підняв очі до дзеркала й побачив, що Візлі дивиться на своє відображення.

— Я… Не можу… — сказав Невіл майже благаючи, продовжуючи дивитися на чоловіка крізь дзеркало.

Без жодного слова Чарлі підійшов до нього й розвернув до себе. Довго стояли. Візлі провів великим пальцем по губі Невіла й прошепотів: 

— Ні. Ти можеш.

Перш ніж Невіл усвідомив, Чарлі притиснувся губами до губ й поцілував юнака. Через мить зачинилися в туалетній кабінці. Лонґботом поняття не мав, хто був ініціатором. Він міг звинувачувати в цьому чоловіка, але збрехав би, що ідея про їхнє спільне життя не приваблювала. Наскільки зрозумів, це саме він затягнув Візлі в кабінку.

Рот Чарлі відчувався чимось гарячим на шиї, і Невіл зробив усе можливе, щоб стримати скиглення. Власні руки рухалися вниз по спині чоловіка, підтягуючи білу футболку вгору, а потім знову рухаючись вниз, щоб схопитись за задницю.

— Трясця — видихнув Чарлі, знову цілуючи, притискаючи їх стегна разом.

Невіл гойдався з ним від такту до такту. Візлі прикусив нижню губу й зупинився лише на їхніх зведених руках на поясі юнака. 

— Можу я..? — запитав Чарлі, і Лонґботом кивнув.

Невіл хотів відчути чоловіка ще більше. Цілий день він хотів вчепитися в нього, потримати за руку, можливо, вдавати, що вони дійсно разом. Він бачив іншу гей-пару, яка гуляла навколо, і одного разу один із чоловіків подивився на Невіла, коли той був із Чарлі, і посміхнувся хлопцю. Це було як визнання однієї гей-пари іншою, за винятком того, що юнак не був частиною пари. Не міг бути.

Чарлі розстебнув ремінь та штани Невіла й провів рукою, щоб доторкнутися долонею ерекції. Парубок знову затягнув його в поцілунок, і руки рухалися самі по собі, роблячи з Чарлі те саме, що й він робив із Лонґботомом.

— Доторкнись до мене, — прошепотів Невілл, — дай мені відчути тебе.

Не кажучи більше ні слова, Чарлі схопив ерекції й почав дрочити, викликаючи приємне тертя. Прекома, що витікає з їхніх членів, була достатньою для змаски, і вони обидва придушили стогони, притискаючись один до одного. Невіл на мить подумав про те, що потрібно було накласти заклинання для конфіденційності, перш ніж розстібнути штани.

«Ні. Ти можеш,» —  слова, які вимовили кілька хвилин тому, знову пролунали в голові.

Якщо Чарлі думав, що Лонґботом міг це зробити, то він мав рацію. Юнак міг би це зробити. Міг трахнути іншого чоловіка. До біса, він міг трахнути іншого чоловіка в туалетній кабінці безіменного пабу в місті, куди, імовірно, більше ніколи не збирався повертатися. Він не міг зробити більше, ніж це. І, занурившись у власні думки, Невіл зізнається сам собі, що боявся. Він завжди боїться хотіти більшого, ніж це.

Міцно тримаючи їх, Чарлі простягнув другу руку під Невіла й погрався з його м’ячиками. Парубок закинув голову назад, інстинктивно відкрив рота й тихо застогнав.

— Боже, я зараз… — це все, що сказав Чарлі, перш ніж знову схопити свого партнера, поцілувати його, а потім довести до того, що хлопець спустив йому на руку. І, перш ніж Невіл встиг перевести подих і зрозуміти, що відбувається, Візлі сповз на коліна й узяв член юнака в рот. Очевидно, чоловік міг це зробити.

— Мерліне… До біса… — це все, що сказав Невіл, перш ніж почав крутити стегнами, коли Чарлі обертав язиком навколо його члена.

Це був найкращий мінет, який він коли-небудь отримував тверезим. Ні, це був найкращий мінет, який він узагалі коли-небудь отримував. Звісно, він мав знати, що хтось настільки гарячий, як Чарлі Візлі, який тепер був без футболки, оскільки Невілл тримав у руці білу тканину, знав би десять різних способів задовольнити коханця.

Тоді Невіл не міг не думати, чи Чарлі колись робив щось подібне з Аароном. Або скількох задовольнив чоловік у туалетній кабінці в безіменному пабі. Незабаром Лонґботом почав думати про Джошуа. Скільки чоловіків задовольнив Джошуа, поки парубок не дізнався.

— Агов, залишся зі мною, — сказав Чарлі, дивлячись угору, і Невіл не зрозумів, коли той перестав смоктати його член. — Тобі не подобається те, що я роблю? — запитав чоловік, але не образливо, розчаровано чи нервово. Візлі був майже вимогливим. Він хотів, щоб юнак звернув на нього увагу, тому що він хотів уваги.

— Так, я близько, — збрехав Невіл, хоч і розумів, що почав м’якшати, і, очевидно, Чарлі теж це помітив.

— Ти будеш, — відповів Візлі й почав надрочувати член, смокчучиі головку. Він мав рацію, Невіл миттєво став твердим, а потім вилився в рот чоловіку. Руки схопили волосся Чарлі самі по собі, після того, як він кинув футболку партнерові на плече, і його член штовхався всередину й назовні, всередину й назовні, поки не вилив кожну краплю на язик Чарлі.

Вони мовчки одяглися. Невіл ледве дивився на Чарлі особливо в очі, і Візлі першим вийшов із туалетної кабінки, бурмочучи щось про те, щоб взяти ще одну порцію для їхнього столика.

Поки Лонґботом привів себе в порядок й повернувся до столу, Чарлі зручно вмостився з ще двома пінтами. Невіл сів на своє місце й повільно випив останній келих. Він усе ще не дивився на чоловіка.

— Тобі не варто вдавати, що ми більше не друзі, Невіле, — зрештою сказав Чарлі.

— Ми не зовсім друзі, Чарлі.

— Добре, — відповів Візлі, — тоді тобі не треба прикидатися. Те, що щойно сталося, я не хочу робити вигляд, ніби цього не було. І також не хочу, щоб ти це робив.

— Чому це сталося?

— Я не можу зрозуміти тебе, знаєш? — сказав Чарлі, і Невіл хотів показати, як чоловік ухилився від запитання, але здебільшого Лонґботом робив те саме, тому не міг звинувачувати когось у цьому.

Він лише похитав головою.

— Ти погодився піти зі мною на побачення, а потім, коли побачення почалося, чомусь розсердився на мене й пішов раніше, — Невіл відкрив рота, щоб щось відповісти, але Чарлі підняв руки на знак капітуляції, і це тільки збентежило юнака. — Погоджуюсь, я привів друга, мабуть, це було не найкращою ідеєю, але я намагався пояснити, що не можу його відкинути. Тоді, побачивши мене тут, ти злякався…

Невіл підняв руку, щоб перервати його, але Чарлі не звертав уваги:

— Ти злякався, Невіле. Потім ми були разом цілий день і добре провели час. Я висловлюю тобі свою прихильність, ти відступаєш. Ми трахаємось у туалеті… — сказав він останню фразу пошепки, — …а тепер ти хочеш запитати мене, чому це сталося? Чому б саме тобі не сказати, із якої причини це сталося, коли ти був тим, хто так сильно намагався, щоб нічого не відбувалося.

— Ти дуже наполегливий.

— Це правда, але ти виглядаєш… Достатньо сильним… — Чарлі оглянув Невіла. — Ти міг би мене легко відштовхнути, якби хотів.

— Не буду заперечувати, що вважаю тебе привабливим, — сказав Невіл.

— І…

— І нічого. Ось і все. Я вважаю тебе привабливим. Я не відчуваю нічого поза цим поняттям, — збрехав Невілл. Він багато чого відчув. Він не хотів ні з ким ними ділитися. Особливо з незнайомцем.

— Піди зі мною на інше побачення, — сказав Чарлі. — Цього разу справжнє. Не буде ніякого чарівного гей-пабу, де ми можемо зустріти когось із знайомих. Повечеряй зі мною, розкажи мені нудні історії, і ми зможемо…

— Ні, — без вагань відповів Невіл. — Ми повинні повернутися. Я впевнений, що Нен чекає на нас…

— Гаразд, — негайно сказав Чарлі, знову піднявши руки на знак капітуляції, — ходімо.

Коли вони поверталися до корчми, Візлі торкнувся рукою Невіла, щоб привернути його увагу. 

— Що, якщо я скажу, що хочу зробити це знову? Хочу зробити більше сьогодні ввечері. Оскільки ми ділимо кімнату, і все таке. Що, якщо я скажу тобі, що не впевнений, що зможу тримати руки подалі від тебе?

Невіл нарешті відчув у своєму організмі вагу трьох стаканів пива. Він не міг заперечити собі, що було добре бути з Чарлі, і те, що чоловік пропонував, звучало чудово. 

Юнак просто кивнув. Можливо, він визнавав, що чув слова Чарлі, або, можливо, він визнавав, що теж хотів би зробити це знову.

Невіл задрімав, поки Візлі приймав душ. Після ванни чоловік вийшов із кімнати, щоб залишити Лонґботома самого. Приготувавшись, парубок так і не розпакував речі. Він уже провів один день поза домом і не бачив сенсу розвішувати одяг у шафі в корчмі. Швидше за все, він повернеться до кімнати з Чарлі, упаде в ліжко на ніч, а наступного дня вони знову вийдуть. Тож він запхав свій старий, забруднений одяг у маленьку сумку й поклав у валізу.

Хлопець спустився вниз, щоб зустрітися з рештою компанії за вечерю, і намагався давати якомога нечіткі відповіді щодо проведення дня з Чарлі.