Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Вечеря була тихою подією. Місіс Візлі подбала про те, щоб забронювати для них місце з найкращим краєвидом, і вони з Нен уже сиділи за столиком, коли прийшли Невіл і Чарлі. Під час обіду бабуся Невіла кілька разів дивилася на нього, ніби намагаючись зрозуміти, що насправді з ним відбувається, але нічого не коментувала. Вони з місіс Візлі радісно розповідали про свій день, вечерю та про плани на завтра.
Невіл утік перед десертом, сказавши, що втомився. Юнак не дивився ні на кого за столом, і щойно потрапив у кімнату, відчував себе розбитим. Лиш переодягнувся й обрав бік на ліжку, на якому буде спати. Він не знав, о котрій годині прийде Чарлі, тому сподівався міцно заснути до появи чоловіка. Біда була в тому, що до парубка не йшов сон.
Спогади про події цього дня практично переслідували хлопця. Рот Чарлі на шиї, язик Невіла в роті чоловіка, а потім… Те, як Візлі стояв на колінах і відсмоктував йому. Це було щось інше. Деякий час юнак щосили намагався триматись подалі від потягу до чоловіка, а тепер, здавалося, Чарлі захотів його, і від цього було… Страшно. Це мало бути компліментом, але було лиш тягарем.
Юнак лежав на спині й дивився в темряву, коли Чарлі повільно відчинив двері. Невіл одразу заплющив очі і відчув, як напружилося тіло. Він рівно вдихнув і видихнув, вдихнув і видихнув, поки не змусив організм розслабитися. Парубок не бачив, що робить Чарлі, насправді чоловік, зачинивши за собою двері, нишпорив у темряві. І, усе-таки, Візлі знав, яка сторона ліжка його, і вклався поверх ковдри. Хлопець розділив ковдри, щоб у кожного було по одній і не доводилося контактувати один з одним. Крім того, у кімнаті було досить тепло, тому ковдра не знадобилася.
— Ти прокинувся? — прошепотів Чарлі.
— Так, — трохи зачекавши, відповів Невіл.
— Чому так несподівано пішов?
Парубок знизав плечима, навіть якщо Візлі не бачив цього.
— Не знаю. Занадто сильний тиск. Я жахливо ставлюся до секретів, і мені здавалося, що…
— Що? — Чарлі посміхнувся. — Ти думав, що стане відомо, що ми трахалися в туалеті пабу біля ринку?
— Зрештою Нен зрозуміла б, що я поводжуся дивно, і вона приставала б до мене, допоки я їй щось не розповів би. Не маю уявлення, що можу сказати, тому… Просто пішов. Маю на увазі, що мені ще потрібен час, щоб побути одному. Я не відпочивав і не був на самоті цілий день. Більшу частину часу проводжу сам, працюючи, і, що ж, я втомився.
— Проте фізично не виснажений.
— Мабуть, — відповів Невіл.
— Розумію, — сказав Чарлі.
— Справді? — запитав Невіл, здивований і переконаний, що чоловік насправді кривить душею.
— Звичайно. Після Гоґвортсу я пішов працювати в драконячий заповідник, і це було єдиним, чим я займався протягом досить довгого часу, аж до війни, а потім був зі своєю родиною. Опісля повернувся до Румунії, щоб утекти від них, ти знаєш, я люблю їх, вони все, що в мене є… Але я не був один. Я повернувся, тому що маю зробити перерву, і тепер мені стає… Нудно, бо не знаю, що робити з собою. Відчуваю себе виснаженим, хоча нічого й не роблю.
— Здається, тобі треба багато чого з’ясувати, — сказав Невіл, повертаючись на бік, бажаючи побачити Чарлі.
— А ти? Що тобі треба з’ясувати? — Візлі знайшов обличчя хлопця й провів пальцем по вилиці. Чоловікові, мабуть, подобається це робити.
— Я не розумію, що ти маєш на увазі, — відповів Невіл.
Чарлі підтягнув юнака ближче й зняв із нього ковдру. Пальці знайшли шлях до волосся Невіла, і смикнули пасмо, чоловік почув різкий видих, а потім легко поцілував й ковзнув язиком у рот.
— Ти ніколи не казав мені, чого так боїшся, — прошепотів Чарлі в губи, погойдуючи їх разом.
Невіл не хотів відповідати на запитання. Не хотів думати ні про що, тому зосередився на поцілунку з Візлі.
Деякий час вони цілувалися. У кімнаті було тихо, і єдиним джерелом були звуки їх поцілунків. Руки Невіла спустилися вниз по тілу Чарлі й знову схопили за стегна. Парубку подобалося відчувати, як руки всюди тиснуть на нього. Більше, аніж хотілося.
— Ти постійно відволікаєш мене, Неві-…
— Чи хтось коли-небудь казав тобі, що ти занадто багато говориш? — запитав Лонґботом. Натомість почав стягувати штани Чарлі, бажаючи відчути більше. Він не відволікав Візлі, він хотів відволіктися на нього. Не хотілося говорити про те, на що натякав чоловік, і якщо Невіл збирався мати його в ліжку за власним бажанням, то, безперечно, користувався цією ситуацією.
— Що ти хочеш зробити? — поцікавився Чарлі, коли з нього зняли одяг. Він працював над тим, щоб зробити з Невілом те саме.
— Трахни мене, — сказав хлопець, притистикаючись стегнами до Чарлі, коли той обхопив рукою член Невіла. — Хіба ти не казав, що хочеш зробити більше ? — Лонґботом мало не здивував себе, наскільки був відвертим.
— Так, але…
— Чарлі… — Невіл штовхнув Візлі так, що чоловік опинився на спині, а потім осідлав партнера. Сильно потерся своїм членом об член Чарлі, із легкістю ковзаючи ним, коли преком витік, роблячи рухи м’якими. Коли під ним застогнали, і парубок схопив обидві руки коханця й стиснув їх над головою.
— Ти точно хочеш цього? — стиха запитав Чарлі, і Невілові захотілося побачити гарне присоромлене обличчя чоловіка, адже завжди такий упевнений зараз тремтить під юнаком, і це видовище було неперевершеним.
Проте Лонґботом лишився на місці. Якщо отримає можливість побачити вразливість Чарлі, то доведеться показати власну, а він не був до цього готовий. Ніколи не був.
Тільки не знову.
— Я міг би кінчити так, але хочу відчувати тебе всередині. Якщо не…
— Ні. Тобто… Так! Я хочу… — Чарлі штовхнувся назустріч Невілу, і, коли хлопець повільно відпустив руки, Візлі обвив їх навколо талії партнера та поміняв положення тіл одним швидким рухом.
Можливо, Чарлі звучав невпевнено й ніжно, але дії були чим завгодно, але точно не невпевненими. Він досліджував тіло Невіла руками, поки не знайшов вхід юнака, а потім пробурмотів заклинання, щоб викликати масло. Надворі яскраво світив місяць, і тепер у кімнаті було трохи світла, і парубок міг ледве розрізнити фігуру над ним. Також бачив, коли Візлі всміхався йому, і це мало не розтопило серце. Він заплющив очі й відчув, як втиснулися два пальці, а через мить хлопець благав більшого.
Зрештою Чарлі підштовхнув ноги Невіла до своїх грудей, і Лонґботом міцно вхопився за його стегна, а чоловік втиснувся в нього. Тихо застогнав, відчувши, як увійшла голівка члена, і тихо втягнув коханця до кінця.
— Усе нормально? — тихо запитав Чарлі, і Невіл кивнув, перш ніж відповісти, не впевнений, що Візлі побачив.
— Мерлін, Чарлі, тобі потрібно почати рухатися.
**—**—**
У Невіла була одна угода з бабусею. Вона могла приставати, турбувати, керувати як завгодно, і він завжди робив те, що вона казала, але, якщо потрібно було, хлопець просив залишити його в спокої, і вона це робила.
Юнак цілеспрямовано прокинувся раніше Чарлі.
Візлі обіймав Невіла за талію, і глибоко спав, коли Лонґботом піднявся з ліжка й застосував на чоловіка заклинання тиші. Тоді швидко одягнувся, запихнув останні речі у свою валізу, яку так і не розпаковував, і вийшов із кімнати. Пройшов коридором і обережно постукав у двері кімнати, де були його бабуся та місіс Візлі.
На щастя саме Нен відчинила кімнату.
— Будь ласка, не проси залишитися. Мені потрібно повернутися додому.
— Чому? — запитала вона з розгубленим і трохи скривдженим виглядом.
— Нен. Мені потрібно зробити це прямо зараз. Будь ласка.
— Усе впорядку?
— Так, — відповів парубок.
— Хочеш додому? — запитала вона, і він кивнув.
— Може, я піду з тобою? — він похитав головою.
— Ти будеш у безпеці?
— Так. Я апарую й буду вдома. Просто… У мене за-…
— Гаразд, — сказала вона, не розпитуючи більше.
— Скажу, що ти захворів і поїхав додому відпочити. Побачимося завтра.
— Дякую, — відповів і поцілував її в щоку, перш ніж вийти з корчми, щоб знайти найближче місце апарації.
Щойно зайшов у власну кімнату, відчув, що знову може дихати.
**—**—**
У вівторок вранці Невіл дотримувався звичного розпорядку: випив кави, сів у своє улюблене крісло в офісі й почав читати. Його бабусі не було в день, тож парубок вирішив, що доведеться самостійно приготувати обід, а на вечерю вони, імовірно, замовлять їжу на виніс. Тож він зовсім не очікував стуку в двері, і точно не очікував візиту Чарлі Візлі.
Невіл впустив Чарлі до свого робочого місця, а потім негайно зачинив за собою двері. На випадок, якщо його бабуся прийде додому раніше. Парубок не хотів, щоб вона заходила — що б це не було. Суперечка? Бійка? Гаряча дискусія, яка може призвести до сексу? Невіл не мав жодного уявлення або, можливо, забагато ідей.
— Ось, — сказав Чарлі, простягаючи Невілу маленький пакунок.
— Що це?
— Це насіння, яке ти замовив у того торговця. Після того, як ти… Зник… Я повернувся й купив їх у нього. Не хотів, щоб цей чоловік був розчарований. Він виглядав так, наче було важко придбати ці насінини.
— Чорт, — пробурмотів Невіл собі під ніс. Як він міг бути таким необережним? — Дякую, — хлопець схопив маленький мішечок, їхні пальці доторкнулися один до одного, і поклав його на робочий стіл. Пізніше доведеться не забути накласти на них чари стазису.
— Скільки я тобі винен? — він знав, що це, можливо, виглядало дурним, але що міг ще робити?
Чарлі знизав плечима.
— Відповіси мені на запитання, і ми квити.
— Що хочеш дізнатись?
— Чому? — запитав Чарлі.
— Чому?
— Чому ти просто пішов ? — Візлі більше нічого не сказав, але Невіл бачив усе його очах: чому ти продовжуєш тікати?
Парубок довго мовчав. Він обійшов Чарлі, щоб сісти на стілець, але чоловік схопив його за руку й притягнув до себе.
— Я не люблю ускладнень, — зрештою сказав Невіл.
— І ти думаєш, що я тобі…
— Я не можу брати участь ні в чому. Не можу бути частиною… — Лонґботом не встиг закінчити думку, як губи Чарлі опинилися на його губах. Чоловік притягував його до себе, міцно тримаючи Невіла, і юнак відчув, що в цю мить загубився. Обійняв Візлі рукою, і, перш ніж усвідомив це, обидвоє задихалися один від одного. Чарлі возився з штанами партнера, і хлопець усвідомив, що цілує, облизує, навіть кусає коханця за шию.
— Я не складний, Невіле, — сказав Чарлі, штовхаючи його на робочий стіл і притискаючись своїм членом до дупи юнака. — Відчуваєш? Це я хочу тебе. Так просто.
Потім нарешті стягнув штани Невіла. Він притиснув двома пальцями до дірки, і, коли парубок відчув прохолодну, поколюючу вологість мастила, видихнув.
— Я ввійду в тебе?
— Так… — відповів Лонґботом, опустивши голову, готуючись відчути, як Чарлі притискається в нього.
— Ти хочеш цього, чи не так, Невіле? — Візлі прохрипів на вухо, втиснувши в нього три пальці. — Можеш сказати, що не хочеш. Але я тебе знаю. Скажи мені, що ти хочеш…
— Дідько… — хлопець відкинув голову назад і насадився на пальці. — Трахни мене, Чарлі.
— Тобі не потрібно просити двічі, — відповів і замінив пальці власним членом. Він так легко входив і виходив, що здавалося, ніби вони займалися цим цілу вічність. Невіл взявся за робочий стіл і насолоджувався процесом. Чоловік був ніжним, але водночас рішучим. Він міцно тримав коханця за стегна й щоразу тихенько стогнав, коли штовхався всередину. Невілові здалося, що він міг загубитися в цих зойках.
— Сильніше, Чарлі, — попросив, відчуваючи, як добре це було, а потім продовжив незв’язно бурмотіти.
— Скажи мені, що шкодуєш, — сказав Чарлі.
— Що?
Візлі зробив різкий рух і сильно врізався в тіло юнака.
— Скажи, що тобі шкода, що був таким грубим дурником. Що залишив мене самого в ліжку… Скажи, що ти до біса шкодуєш, бо пропустив чудовий ранковий секс, — чоловік потягнувся й схопив член коханця, почавши надрочувати. — Скажи, Невіле, або я не дозволю тобі кінчити.
— Трясця… Вибач, добре? — сказав Невілл. Підняв стегна, щоб мати змогу трахати руку Чарлі. — Вибач, що так пішов. Вибач, що нічого не сказав… Вибач… — а потім парубок кінчив, виливаючись на долоні Чарлі. — Вибач, що лише дав тобі привід підійти й трахнути мене отак…
— Знаєш, це могло бути й так, — сказав Чарлі, продовжуючи підтримувати зв’язок із Невілом, проводячи пальцями по його волоссю, цілуючи в шию. — Ми можемо робити це, коли забажаєш. Немає нічого складного.
— Завжди стає складніше…
У той же час чоловік не втримався:
— До чорта, я… Боги… Невіл… — тоді знов увійшов. Гарячий і товстий, він усе ще продовжував штовхатись, поки не кінчив.
Було тихо. Довго-довго. Обоє мовчки вдягались. Невіл відчував незграбну енергію навколо них. Зрештою, Чарлі заговорив у тихому густому повітрі:
— Мерліне, я помираю з голоду.
— Я збирався приготувати обід. Хочеш бутерброд чи щось таке?
— Звичайно. Якщо ти не проти.
— Усе гаразд, — відповів парубок і почимчикував на кухню. Чарлі пішов за ним.
На кухні також було неприємно тихо. Невіл просто зосередився на хлібі, сирі та м’ясі та вдав, ніби чоловіка не було з ним у кімнаті. Що Чарлі не стежив за кожним його рухом.
— Ось, — нарешті сказав, ставлячи тарілку перед Візлі, який сидів за обіднім столом, і сів навпроти нього. — Смачного.
— У тебе фобія зобов’язань? — спитав Чарлі, куштуючи трохи їжі.
— Каже чоловік, який ніколи не жив у місті довше чотирьох місяців.
— Але це по роботі. Маю на увазі, я зустрічався. Навіть якщо це було на відстані…
— Мене не цікавлять стосунки.
— Чому?
Невіл не відповів.
— Я просто питаю. Знайомлюся з тобою. Якщо ти не згодний з цим — і не хочеш бути друзями — тоді добре.
— Ми друзі? — запитав Лонґботом. Не мав не меті образити, просто був вражений коментарем. Поки що вони провели, можливо, цілий день у компанії один одного. Інакше якби були одні, то займалися б тільки сексом. Чи це дозволяло їм стати друзями? Якщо не товаришами, то ким ще вони можуть бути? У Невіла ніколи не було випадкових сексуальних стосунків, які тривали досить довго. А тут вони займалися сексом тричі протягом чотирьох днів.
— Ти дружиш із моїми братом і сестрою, із Гаррі, який схожий на мого брата. Я повернувся додому, тому обов’язково буду бачити тебе на всіх заходах. Мабуть, прийде час, коли ми мусимо стати друзями.
— А як щодо… — боже, чи потрібно було це говорити?
Чарлі знизав плечима.
— Деякі друзі так роблять.
— Без іншого… — Невіл шукав правильне слово.
— Без планів, — сказав Чарлі.
— Я не… Я не знаю, — відповів Невіл. — Я волів би бути самотнім, ніж випадково трахатися з кимось. Це не… Це не те, що я… Хтось постраждає.
Чарлі криво всміхнувся йому.
— Я не знав, що ти про це переживаєш, — сказав він. — Треба було все добре обдумати, перш ніж викинути цей трюк у Маклсфілді.
— Слухай, Чарлі…
— Не буду заперечувати, що не був засмучений. Було погано. Але, мабуть, це також і моя вина. Я припускав.
— Припустив що?
— Не знаю… Ти хотів мене. Може, зрештою ти захочеш… Продовжити. Але я не наполягатиму. Я не зовсім жалюгідний.
— Я не думаю, що ти жалюгідний, — негайно сказав Невіл. У всякому разі, саме Лонґботом був жалюгідним. Після Джошуа йому було важко навіть підтримувати пристойну розмову з іншим чоловіком. А тут був Чарлі, готовий трахнути його без будь-яких умов, і він злякався.
Хтось би постраждав. Швидше за все, це знову буде Невіл.
— Ну, я піду. Я прийшов, щоб дати тобі це насіння, а потім… Мабуть, дякую за секс. І за обід.
— Будь-коли, — відказав Невіл, проводжаючи Чарлі до дверей. — Я маю на увазі на обід.
— Звичайно, — сказав Візлі з усмішкою й додав перед тим, як апарувати: — Не хотів би, щоб усе ускладнилося.
**—**—**
Невіл не знав, о котрій годині мав з’явитися в пабі. Після того, як Чарлі зайшов, щоб запросити юнака, більше не зв’язувався з Лонґботомом. Парубок вирішив не звертатися до Візлі та не розпитувати подробиці події. Він усе одно не хотів брати на себе зобов’язання бути присутнім до кінця. Хлопець вирішив покластися на знання того, як зазвичай діють Драко та його друзі і дійшов висновку, що прибуття о дев’ятій годині до таверни “Білий кінь” було б безпечним вибором. Тому, коли прибув, він був радий знати, що не помилився.
— Невіле! — крикнув Гаррі, коли зайшов до кімнати, і підбіг до Невіла, щоб обійнятися. Усі в їхній групі повернулися, щоб поглянути вгору, і Лонґботом на мить зустрівся очима з Чарлі. Чоловік виглядав задоволеним собою, а Невіл намагався не супитися. — Я такий радий тебе бачити.
— Радий тебе бачити, Лонґботоме, — сказав Нотт, потискаючи руку, коли Невіл привітав його з днем народження .
Драко поплескав його по плечу й сказав Невілу, що радий його бачити. Невдовзі більшість друзів Теодора прибули, і юнак зміг бути там, але тримався від усіх на відстані.
Так було, поки не підкрався Чарлі.
Чоловік поклав руку йому на плече й притягнув Невіла до себе.
— Радий тебе бачити, друже, — сказав він, і парубок лиш усміхнувся. Чи це Чарлі копав його? Було байдуже. Він вирішив, що щасливий бути там — щасливий вийти з дому. Щасливий відчувати тепло тіла Візлі біля свого.
Коли Невіл повернувся до бару, щоб випити, то почув, як якийсь хлопець попросив Чарлі потанцювати. Це було випадкове запитання, але чоловік подивився на Невіла так, наче чекав, що він щось скаже.
Натомість парубок нічого не зробив.
Він би не став.
Лиш підійшов до бару й замовив дві порції фаєрвіскі та пива. Випив усе одне за одним, розплатився з барменом, а потім взяв пиво й повернувся до столу. Коли він повернувся, Чарлі не було з групою.
Невіл швидко оглянув оточення й побачив, що Візлі танцює з тим типом на іншому кінці кімнати. Незнайомець обійняв Чарлі руками і, наче будь-яка відстань між ними була занадто великою, продовжував тягнути чоловіка ближче й ближче до себе.
«Якби на них подивився чужинець, — подумав Невіл, — він точно подумав би, що ці двоє — пара.»
Але було байдуже.
Йому було б байдуже.
Чарлі йому не належав. Чоловік був ніким іншим, як просто другом, чи не так? А що, якби вони займалися сексом… І це було тільки минулого тижня, і що, якби це був, мабуть, найкращий секс у Невіла. Роки, проведені з Джошуа, не йшли в порівнянні з моментами разом із Візлі, але він не належав Лонґботому.
Просто не міг.
Невіл допив свій перший напій, потім замовив другий і теж випив його. Коли Гаррі запитав його, чи все гаразд, парубок лиш відповів:
— Мені потрібно трохи повітря, — вийшов за двері, перш ніж хтось міг його зупинити. Знайшов чорний вхід до клубу, де тусувалися більшість курців, але було байдуже. Йому не хотілося більше сидіти в задушливій кімнаті.
— Ти в порядку?
Невіл заплющив очі, коли почув голос Чарлі. Зала для куріння була практично порожня, за винятком кількох хлопців, які розмовляли по мобільному — імовірно, зі своїми хлопцями-маґлами — вони не звернули увагу.
— Так, — відповів юнак, не обертаючись.
— Я не знав, що ти куриш.
— Я — ні. Мені потрібно було подихати повітрям, і тут не так багато курців, тому все йде добре. Дякую.
— Щось сталося, Невіле? — Чарлі звучав стурбовано.
— Я в порядку. Як твій партнер по танцях? — запитав, а потім вирішив зіткнутися з Чарлі; немає причин поводитися як боягуз. Відповідь була остаточною.
— П’яний, — сказав Чарлі, пирхаючи. Рука простяглася, щоб доторкнутися до Невіла, але майже на півдорозі він передумав і засунув руку до кишені. — Скажеш мені, що не так?
Невіл не відповів. І ніби незнайомець знав, що його обговорюють, приєднався до них у задній частині клубу.
— Агов! Ось ти де. Я тебе всюди шукав, — потім він перевів погляд із Чарлі на Невіла, розгубившись. — Вибачте, ми не зустрічалися раніше. Я Джеффрі, — не-незнайомець простягнув руку Невілу.
— Невілл. Я дружу з… Ну… Гаррі, Драко, Чарлі, і щось на кшталт Блеза та Теодора.
Джеффрі кинув на парубка порожній погляд, а потім весело відповів:
— Чудово. Будь-який друг Чарлі є моїм другом! Ми танцювали… Ей, ти хочеш піти потанцювати з нами… Я… Я думаю, і Чарлі, якщо захоче мене знову.
Джеффрі був милий. Темно-каштанове волосся, великі карі очі та повні губи мали весь хлоп’ячий шарм — повний пакет. Він добре одягався, і, навіть якщо був п’яний, точно підтримував себе, щоб виглядати таким чарівним і не слинявити всюди.
Невіл зрозумів, чому він подобався Чарлі.
— Зі мною все гаразд, але чому б вам не піти далі… — Лонґботом жестом показав Чарлі та Джеффрі, щоб вони йшли назад у клуб. Мабуть, він ішов на апарацію, коли залишився сам.
— Ні… Я насправді весь витанцьований, — сказав Чарлі. — Планую трохи потуситися тут із Невілом…
— Ой, ви двоє… Щось таке? — запитав Джеффрі.
— Нічого нема, — заговорили вони одночасно. Тоді Чарлі подивився на Невіла з відтінком розчарування, а може, юнак забагато вчитався в це.
— Моя бабуся та мама Чарлі – хороші друзі, — сказав Лонґботом, тому що це було найнесексуальніше, що міг тільки придумати, щоб віддалитися від чоловіка якомога далі.
— О, це круто. Я думаю, — збентежено сказав Джеффрі.
— Чому б тобі не продовжити, Чарлі? Я думаю про те, щоб…
— Зайти всередину, так? — відказав Візлі й зробив крок до Невіла. Перш ніж парубок усвідомив це, чоловік скоротив відстань між ними. — Не зникай знову, Невіле.
— Не буду.
— Добре, тоді ходімо всередину.
Чарлі схопив хлопця за лікоть і повів до клубу, проскочивши повз Джеффрі.
Невіл більше ніколи не бачив Джеффрі.