Ранок був лінивим, тугим й відчувався тяжким на очах. Постіль була м’якою та наче всеобіймаючою. Рука потягнулась до пустого місця. Сонний мозок шукав ще декілька секунд, після чого Ацуму таки розплющив очі. Розчаровано побуркотів та накрився ковдрою з головою, але потім висунув голову у сторону дверей:
— Вставай, я приготував яєшню.
Він простягнув руки та отримав на це тяжкий видих. Сакуса обійняв його, намагаючись витягнути з ліжка. Сів поряд з сонним обличчям, поцілував у закриті очі, у лоба.
— Піди вмийся хоч, сонько, - ледь видна посмішка, але навіть сонним Ацуму помічає її.
На голові був безлад, на щоці слід від подушки, а очі все ще злипались. З кухні лунає радіо, старе. Господар квартири навіть не пам’ятає, коли його купив. В дзеркалі помітно видніється багряний. На шиї знов укуси та засоси. Тюбик крему майже закінчився. Намазавшись чим є, хлопець виходить у домашніх шортах, з позіханням потягується й плюхається за стіл, дивлячись на спину коханця.
— Тримай, - поряд з тарілкою яєшні, Сакуса ставить кружку кави.
— Мм, дякую, - усміхаючись говорить Мія та береться за їжу.
У Кійомі була своєрідна звичка — неочікувано кусати Мію. Поки той стоїть за плитою, обіймається з ним, при зустрічі в кінці дня. Іноді, Ацуму навіть жартував, що купить тому намордник. Чому ця ідея згадалась йому сьогодні ввечері? Тому, що йому було нудно, чи тому, що останній раз Кійомі вкусив за вухо занадто боляче? Але він встиг дізнатися багато нового, зайшовши на один з сайтів. По-перше, це дорого, але це купують. По-друге, він може це собі дозволити, хоч сума і була не з приємних.
Наступного ранку, поки Кійомі ходив в магазин, Мія отримав свою посилку. Шкіряна основа та сама металева захисна частина. Виглядало зручно. Посміявшись про себе, уявляючи реакцію Сакуси, Ацуму закинув коробку в куток біля ліжка.
Сам хлопець повернувся додому, заставши блондина за готуванням чаю. Він тихо поставив сумки на стіл та обійняв Мію за талію.
— Я вдома, - проговорив тихо Кійомі. — Що робиш?
— Хотів бутербродів з чаєм поїсти, - трохи повернувши голову, Ацу потерся щокою о скроню брюнета.
— Я теж хочу… - він провів своїми долонями від ліктів до зап’ясть, — поїсти.
Холодний кінчик носа полоскотав до сиріт на шиї. Ацуму відкинув голову, аби дати більше простору. Мокрі поцілунки супроводжувалися уривчастим диханням. Руки трималися за стільницю. Майже до білих кісточок пальців. Сакуса відкрив рота та оскалив зуби, коли Мія відхилився, повертаючи обличчя до нього.
— Давай у ліжко.
Погляд Кійомі поважчав.
Ацуму сидів на ліжку, ледве витримуючи напад хлопця. Поцілунки розмазались від шиї до ключиць та плечей. Подекуди переривались на поцілунок, мову язиків, нестачу повітря, ніби зливання в щось одне. Та знов повертались до нових слідів на шкірі. Чорноволосий прижав тілом до матрацу, заліз однією рукою під футболку, проводячи тепло ніжними рухами по талії. Спустився вниз та лизнув ямку між напруженим пресом. Вирвав свій очікуваний стон з вуст Мії. Поцілував нижче пупка та вкусив. Тіло під ним усе напружилось. Посміхнувся сам до себе та підняв футболку вище.
В цей момент блондин потягнувся до коробки та позвав хлопця.
— М?
Як тільки він підняв обличчя на нього швидко щось натягнули. Важке на носі та з ремінцями на голові. Було важко зрозуміти, але металева частина, що виднілась спереду, обмежувала щелепу. Він з питанням в погляді подивився на коханця.
— Тобі пасує, Омі-омі, - він тримав в долонях його обличчя. — Вибач, але мені здається, що тебе треба трохи повчити.
— Ацуму, - крізь зуби проговорив Сакуса.
— Омі-омі, собаки не говорять.
Хитра посмішка Ацуму не давала жодних надій на щось хороше. Сакуса тільки більше насупився, не розуміючи того. Але все ж вирішив грати за чужими правилами.
— Будь ласка, злізь з мене та сядь на підлогу.
Кійомі повільно зліз, виконуючи прохання. На обличчі було здивування, розгубленість та очікування наступних дій. Ацуму ж розслаблено сидів. Вигляд чемного парубка йому подобався, особливо це відчуття домінування. Чорноволосий виглядав як песик, котрого позвав хазяїн, але ще не дав команди.
— Дай лапу, - він протягнув йому відкриту долонь, натякаючи на відповідну дію.
— Ти справді…
— Собаки не говорять, Омі-омі. Невже ти поганий хлопчик, що не слухається? - Сакуса помітно напружився після цих слів.
— Г… Гав, - тихо промовив він та поклав руку на долонь.
Обличчя помітно порозовіло, погляд уткнувся кудись в сторону. Мія ніколи б не подумав, що його авантюра буде успішною. Насправді, він особливо не думав, що буде робити після того, як натягне на хлопця намордник. Це була його примха заради веселощів, але зараз його затягує у це дедалі більше.
— Хороший хлопчик, - Ацуму погладив Омі по волоссю, почухав за вухом та під підборіддям.
Сакуса почав відчувати себе більш комфортно. Прикрив очі, трохи почав ніби ластитися до руки. Але відкривши їх, показав голодний холод. Проковтнувши нервовий клубок, Мія став намагатися згадати інші команди, котрі вилітали з голови під поглядом чорних очей. Сакуса потерся щокою об внутрішню частину стегна, ткнувся намордником між ніг та трохи надавив. Блондин набрав повітря в легені, напружився та зібрав думки до купи, аби зберегти ведучу роль у грі. «Песик», здається, вже пристосувався до умов, використовуючи правила проти хлопця. Змушував триматися за постіль, стиснувши кулаки та напружувати м’язи не видаючи тремтіння.
— Чекати! – різко і грубо сказав Ацуму. — Отримаєш солодощі, коли заслужиш.
Сакуса повільно, з певним розчаруванням, таки повернувся у першочергову позу.
Мія встав та направився до комоду. Там знайшовся старий ремінь, темно-коричневий, широкий, доволі міцний. Він сів на ліжко та роздивлявся річ як нову. Пальцем підізвав Кійомі поближче, обвів ремінь навколо шиї, провів назад-вперед перевіряючи на зручність. Застібнув та накрутив кінець на руку. Тепер між його ніг сидів справжній пес — з намордником, ошийником та слухняним поглядом. Наче кучерявий ретривер.
Ацуму притягнув того за ошийник до свого лиця та тихо сказав:
— Я зніму намордник, якщо не будеш кусатися.
— Гав! – дав згоду Сакуса, доволі важко дихаючи.
— Хороший хлопчик, - посміхаючись блондин зняв маску та загладив кучеряве волосся назад.
Кійомі урвався терпець. Заваливши Ацуму, він потерся проміжністю о чужу, простогнавши над самим вухом. Мія здивовано ухватився за його таз, здавлюючи та намагаючись вести свій темп. За звичкою кучерявий хотів вкусити. Але лише вдарився зубами, згадав правило та лизнув. Шия, лінія щелепи, губи. Він вилизував кожний сантиметр, стримуючи порив укусити, утримуючи думку на ролі пса. Ацуму здавлено проскиглив, почав нігтями проходитися по бокам Сакуси.
— Зніми, - не вистачило повітря, — зніми одяг.
Цьомкнувши в губи, Кійомі стягнув домашні шорти. Пройшовся рукою декілька разів вверх-вниз, а сам опустився на коліна.
— Я заслужив на солодке? — тримаючи вуста майже біля головки проговорив Сакуса.
— Т-так, — простогнав хлопець. — Приємного…
Кійомі лизнув, пройшовся великим пальцем по колу та взяв у рота. Іншою рукою легко пройшовся по яєчкам. Витягнувши з причмоком, пройшовся язиком по всій довжині. Ноги Мії були вже навколо голови, однією п’ятою давили ближче до себе. А Сакуса лише насолоджувався процесом та нерівномірним диханням з тихими й низькими стогонами. Взявши член в рота, подивився на слід, що залишився від останнього укусу. Трохи провів язиком та ковтнув все, чим кінчив Ацуму. Провів носом внизу живота та опинився в руці коханця. Він гладив щоку великим пальцем та мовчки підізвав для поцілунку.
Мія провів язиком по гострим зубам, що залишили стільки слідів на тілі. Під язиком до кінчика та обвів. Якби захотів – зав’язав би черешок вишні у вузлик. Прикусив нижню губу, ніби помста, Сакуси. До болі тримав за волосся, чим тільки більше збуджував. Кійомі став зручніше, рівнем поясу навпроти сидячого блондина. Той потерся о стоячий член, без жодного сорому, та провів кільцем пальців до низу. Трохи здавив – знов грає. Під рукою на потилиці таки обхопив голівку губами. Ніби виводячи знаки, водив язиком. Без труднощів, пощастило, взяв по глотку, не розриваючи зорового контакту з почервонівшим Сакусою. Терзав нерівномірним темпом, приділяючи увагу то голівці, то беручи на всю довжину. Вже тремтячи, чорноволосий спираючись подряпав плечі.
— Кінчаю… ха… - з закритими очами промовив.
Ацуму задоволено показав брудну долоню. Сакуса тільки звалився на місце поруч. Ліг набік та обійняв за талію, заманюючи другого лягти поруч. Мія погладив хлопця по мокрому волоссю: «Я тільки вмитись», та зник на декілька хвилин. Кійомі дав собі час обдумати те, що вони влаштували.
Звичайний ранок. Сакуса знов готує сніданок, а Ацуму сонно продивляється стрічку соц. мереж. Дзвінок у двері.
— Напевно кур’єр, - блондин пішов до дверей.
Притягнув зі собою коробку, доволі велику, чого вистачило для здивування Кійомі. Але він повернувся до приготування сніданку, поки хлопець розбирався з упаковкою.
— Омі-омі, дивись, - Ацуму позвав подивитися на себе.
— І що там… - повернувся та остовпів.
На голові були руді вуха, а в руці лисячий хвіст. З очевидним кріпленням.
— Ацуму Мія! – зашарівшись викрикнув Сакуса та вдарив лопаткою по голові «лисеняти».
— Ну Оміііі…
