Чонґук

Юнгі тихо зітхнув, втомлено проводячи рукою по волоссю. Він замкнув двері гуртожитку перед тим як тупо залипати на годинник. Була третя ночі. Сокджин-хьон вб`є мене, якщо дізнаються як пізно я повернувся додому сьогодні. Офіційно час коли Юнгі повинен вже спати минув годину тому. Та в будь-якому випадку, якщо Сокджин не знає, то все добре. Хоча, мені краще швидше лягти спати. З самого ранку буде танцювальна практика.

Юнгі попрямував в сторону спальні, коли краєм ока помітив проблиск світла. Він зупинився, здивовано схиливши голову. Хтось забув вимкнути світло? Юнгі роздратовано похитав головою. «Їм справді потрібно почати звертати увагу на рахунки за електроенергію. Гроші не ростуть на деревах і не потрібно багато зусиль, щоб просто…»

Він зупинився коли зрозумів, що за маленьким обіднім столом сидить ще одна людина. Чонґук. Юнгі підійшов ближче, щоб зрозуміти, що змусило його не спати так пізно вночі. Макне схилився над столом і щось люто строчив. Раптом молодший тихо застогнав перш ніж стерти  все написане.

Юнгі підійшов і обережно визирнув через  його плече, намагаючись не налякати Чонґука. Домашнє завдання з математики. Звичайно, прокляття будь-якого студента (за винятком Намджуна і Чіміна, мабуть). Чонґук досі навчався в школі і математика не входила до списку улюблених предметів. Ніхто не звинуватить його в тому, що в нього не виходить. Юнгі також ніколи не подобалась ця тема. Він відійшов, стараючись не видати себе. Але все ж щось змусило його зупинитися.

Дитина досі ще трохи боїться мене… він досить сором’язливий… можливо я повинен спробувати зблизитись з ним та трохи допомогти. Репер відкашлявся і Чонґук підскочив зі свого місця, а з уст зірвався тихий крик. Юнгі шикнув на нього примруживши очі. Він не міг дозволити, щоб співак розбудив інших учасників, вони і так мало сплять. «Тихо, хлопче,» сказав Юнгі озираючись. Було тихо. Усі досі спали і він полегшено зітхнув перш ніж знову повернутися до Чонґука, і м’яким голосом продовжив. «Ти намагаєшся розбудити всіх у гуртожитку?»

Чонґук подивився на нього перш ніж почати збирати речі і прибрати на столі. «Мені шкода, Юнгі-хьон, я не помітив, що вже так пізно. Я піду кудись в інше місце, щоб не заважати…»

Юнгі не втримався і тихенько засміявся ,коли Чонґук дивлячись на нього як оленя в світлі фар. «Заспокойся, хлопче, можеш лишитися, ти мені не заважаєш». Чонґук завмер, а потім нерішуче сів назад і відкрив блокнот.

«Тоді… я можу чимось допомогти, хьон?»

Нічого собі, ця дитина щиро намагається догодити. «Насправді, я хотів запитати, чи можу я тобі чимось допомогти?»

Очі Чонґука ледь не вилетіли з орбіт. «Допомогти мені? Справді? Хіба ти не втомився за день?» Його голос пом’якшився. «І ніч?»

Юнгі лише знизав плечима. «Я буду радий допомогти».

Здалося, що після цього Чонґук трохи розслабився і показав на безлад, що знову панував на столі. « В мене завтра контрольна з математики і чомусь я ніяк не можу зрозуміти цю тему. Я старався вчитися, але це в мене просто не виходить!» Хлопчик надувся. «І я не знаю чому».

Репер нахмурився. «А нагадай мені, чому ти не попросив допомоги в когось з нас до третьої ночі?» Хлопчик винувато опустив очі і закусив губу.

«Я хотів, чесно, але… я не хотів турбувати Сокджин-хьона, він і так возить мене до школи щодня. Хосокі-хьон був дуже напружений через танці, Джиміні-хьон і Техьон-хьон намагались допомогти. Але вони теж не знають відповіді, а Намджуні-хьон….» Чонґук задавалось почервонів. «Я не хотів, що б це був безпосередньо він…»

Юнгі засміявся відчуваючи бажання подражнити його. «А я?» Чонґук завмер на мить і надув губи.

«Я збирався, але ти такий крутий і весь час дуже зайнятий… Я не хотів турбувати тебе через таку дурницю».

Юнгі ніжно усміхнувся скуйовджуючи волосся хлопчика. «Ти можеш турбувати мене у будь-який час. Навіть через математику». Він ледь стримався, щоб не здригнутися від спогадів про уроки в старшій школі. «Я ніколи не був кращим з математики в середній школі,» він глянув на папірець усміхаючись. « Але, на щастя, я ймовірно не пропустив цю тему уроку, тому що я  знаю як це вирішити. Тригонометричні функції, чи не так? Ось що потрібно зробити…»

Якийсь час вони сиділи разом, а Юнгі перечитував нашкрябані Чонґуком нотатки намагаючись все йому пояснити. Він не міг не відчути трохи гордості за себе (і Чонґука) щоразу коли світло розуміння осяювало обличчя макне і правильна відповідь з`являлася в його зошиті.

Нарешті о 4:30 ранку Юнгі вирішив, що їхнє навчання повинно бути завершене. Зрештою дитині також потрібно поспати перед завтрашнім іспитом. Він підвівся і стільця і поплескав Чонґука по плечу. Макне швидко завершив рівняння перш ніж підняти очі. Репер тихо усміхнувся. «Лягай спати, хлопче. На сьогодні достатньо вчитися».  

«Чонґук кивнув і підвівся. Він повернувся, щоб піти до спальні, а Юнгі лишився, щоб прибрати папери співака з обіднього стола. Раптом чиїсь руки обгорнули його талію і тягар завис на ньому. Йому знадобилась секунда, щоб зрозуміти, що Чонґук обіймає його. «Дякую, хьон».

Юнгі широко усміхнувся погладжуючи Чонґука по голові. «Немає проблем Чонґук-а».

***

Наступного дня Юнгі повернувся в гуртожиток масажуючи горло. У нього був запис а, на жаль, довелось перезаписувати деякі пісні кілька разів. Він страшенно втомився. Оглядаючись назад він розумів, щ йому потрібно було трохи більше поспати… але спогади про минулу ніч викликали усмішку на обличчі. Недосип вартий того, щоб допомогти Чонґуку.

Чонґук.

Юнгі глянув у бік вітальні, де Намджун щось писав. «Намджун-а, де Чонґук?»

«Він на вокалі, в нього заняття».

«Добре». Юнгі кивнув не міг не відчути розчарування. Я хочу знати як він написав тест.

«Точно, хьон,» вигукнув репер з усмішкою на обличчі. «Мені здається, що Чонгук тобі щось залишив на обідньому столі». Юнгі кинувся туди швидше ніж хотілося б, очі впіймали  аркуш паперу. Це була тестова робота Чонґука. 92% Юнгі відчув гордість за нього. Чонґук доклав зусиль і вони окупилися. Я пишаюсь ним. Тоді він побачив записку приклеєну до аркуша.

« Дякую, Шуга-хьон:) »

Юнгі усміхнувся сам собі. Айш, ця дитина. На його серці потеплішало від цих слів. Але ніхто не повинен цього знати.