Губи Аяно були набагато ніжнішими, ніж здавалось, торкатись їх було блаженством.
Дівчина розмістила свою руку на моїй шиї і трохи надавила, чим змусила мене спертись на лікті. Вона велично нависала наді мною і поглиблювала поцілунок, а її гаряче дихання обпікало язик. Мені залишалось тільки повертати голову так, щоб їй було зручно.
— Чш, Аяно, — прошепотів я, коли її губи вже торкались моєї шиї. Я насмішливо на неї подивився і запитав: — Гормони грають?
Аяно закотила очі — настільки сильно, що на якусь мить мені здалося, що їй будке складно розкотити їх назад. Я гучно розсміявся, та застиг, почувши копошіння в кущах неподалік. Моя рука інстинктивно витягнулась перед Аяно. Що це? Дикі звірі?
— Хіно, Такемічі, коли ви вже припините запихувати свої носи в особисте життя інших людей?
— Я тебе прошу! — ображено вигукнула Хіната. — Найцікавіше ми все одно пропустили, так, Такемічі-кун? — її хлопець здивовано дивився на Аяно, і, не витримавши, Тачібана жбурнула в нього камінчиком, який щойно підняла з трави. — Хтива псина!
Вперше чув такі слова від Хінати. Вона, звичайно, частенько його сварила, але псом не називала.
— Та я не дивився на її груди! — Суміре вирішила, що це прекрасна можливість здиміти, тож вона швидко схопила мене за руку і потягнула по стежці до виходу з лісочку. Людей стало набагато менше, багато хто просто втомився, деяким набридло, і лиш у відсотка виникли справи. Повбиваю, тільки попадіться на очі.
— Отож у кого ночуємо сьогодні? Чіф? — Аяно почала збирати речі. Чіфую потер потилицю і поти печем.
— Так. Тільки попереджую, мій дядько дуже сильно хропить. Ще й спить ціли день — пояснює це ти, що втомився від перельоту, — Мацуно скривився. — Я ж думаю, що він просто спить увесь свій вільний час. Як можна стільки спати?!
— О, Чіфую тригернуло! — викрикнула Аяно і засміялась. Яка ж вона прекрасна, коли сміється в усю. Цей голосочок, ці губки… — Не переймайся, я засну при будь-яких звуках і будь-де.
Телефон в моїх руках засвітився, і я, мабуть, вперше за увесь час відірвався від Аяно. Там було повідомлення від Ханми:
— Вау, Едвард тепер більше нагадує не Руки-ножиці , а Каллена, — головорилось в ньому. Він нічого розумніше придумати не зміг? — В будь-якому разі, щастя довго не триватиме. Читав «Сонце півночі»? Зроби так, як зробив Едвард — покинь Лілі, щоб зберегти їй життя.
Що він, в біса, верзе? Він чогось наковтався? Чи обкурився? Може, подохне нарешті.
Я перевів погляд на Аяно. Вона мило спілкувалась з дівчатами, активно жестикулюючи. Боже, як шалено колотило моє серце коли я просто на неї дивився! Нехай тільки Ханма хоч на крок до неї наблизиться — вб’ю і поховаю на місці. Як цей шматок котячого лайна сміє писати щось про неї? Та і взагалі, писати мені.
Повернувши голову я зіткнувся поглядом з Майкі. Той дивився на мене без посмішки, що означало, що він зрозумів, хто мені написав. Він був дуже проникливим, це неп могло не напружувати.
— То що, їдемо? — Рука Аяно сковзнула о моєму плечі, що змусило мої органи зробити потрійне сальто. — Я так втомилась! Хочу поскоріше поспати. — Я нічого не відповів, лише всівся на байк і зачекав, доки це зробить Аяно.
Дівчина сіла позаду, вмостилась зручніше і вже потім запитала:
— В тебе нема настрою, я права? — я кивнув. — Не скажеш, чому? — похитав головою. — Я зможу допомогти? — знову похитав. Аяно видихнула. — Добре, тоді їдьмо.
Я покірно завів мотор і ми рушили з місця. Звичайно, Аяно могла не перейматись за своє життя, але ж вона поряд не двадцять чотири години сім днів в тиждень. Що робити тоді? Якщо Ханма з’явився вперше за три роки, це не просто так. Дідько, як це дратувало!
Вдома у Чіфа було людно — стало на чотири людини більше.
— Мені треба в душ, — мовила Аяно і рушила з місця, та Мацуно притримав її за руку. — Що таке?
— Нехай з тобою піде Баджі. Мій дядько настільки аморальний, що вчора підглядав за моєю мамою, хоча в нього є жінка.
— О Господи! — тихо промовила Аяно. — Ходімо, Кей.
Отож доки Аяно приймала душ, я покірно чекав її біля дверей, впершись спиною в стіну біля дверей до душу, і смалив в телефоні повідомлення від Ханми. Я чекав мов Хатіко — покірно і терпляче.
Дядько Чіфа виглянув з-за рогу, та, зіткнувшись зі мною поглядом, випрямився.
— Хто ти? — запитав він. Це був кремезний в усіх аспектах чоловік, важив плюс-мінус сто двадцять кілограмів, зростом десь під сто вісімдесят. Один.
Я здійняв підборіддя і відкинув голову.
— Друг Чіфую. А вийого дядько? — він не відповів. Просто розвернувся і пішов, хоча прошепотів собі під носа:
— Баба.
— Як вам завгодно, — кинув я. Ця ситуація мене розсмішила.
Чоловік не повернувся, не відповів і не розповів мені правила етикету. А шкода. Мені хотілось йому вліпити.
— Я все, — дівчина вийшла з рушником на голові і повністю вдягнена. Я підніс її руку до своїх уст і, ледь торкаючись, поцілував.
— Ви зустрічаєтесь? — Чіфую, що опинився тут саме зараз, пройшов повз нас, ніяк не відреагувавши.
— Ага, щодня, — весело промовила Аяно.
— Ну я ж про це і питаю, — вони прекрасно один одного зрозуміли, але роблять вигляд, що це не так. Як діти.
Ми пройшли на кухню, де саме мама Мацуно накладала їсти. Суміре одразу ж поладнала з дітьми гостей, хоча дядько Чіфа постійно дивно зиркав то на неї, то на Мацуно-сан. Це виводило, хотілось виколоти йому очі. Чому його жінка все ще з ним і чому нічого йому не говорить? Вона вважає, що це нормально?
— Що ж, час їстоньки, — ну, хоч у мами Чіфа не зникли ні настрій, ні апетит.