Не закохатись в Аяно неможливо: розумна, мила і більше схожа на витвір мистецтва, аніж на звичайну старшокласницю. Відчуваю себе її прихильником, хоча й ненавиджу картини і скульптури.
Ми сиділи на березі річки, Суміре їла морозиво, а я відверто її розглядав. Хотілось запитати її, чому вона взяла мене за руку, та я не можу передбачити її реакцію. Може, вона взагалі розплачеться?
— Сьогодні ночуємо у мене? — Аяно повернулась до мене. — А якщо Мацуно вже там?
— Якщо хвилюєшся за нього, то швидше закінчуй і поїдемо.
Дівчина почала кусати морозиво, від чого я скривився: моя чутлива емаль тільки що покинула нас.
— Швидше біжімо! Бідний Чіфую вже замерз!
— Зараз тепло, так що він замерзне в останню чергу.
— Фу, боже, який ти душнила, — ні, я просто до чортиків тебе ревную.
Аяно притислась до мене усім тілом і міцно обхопила мій тулуб руками, готуючись до швидкої поїздки, а я був не впевнений, що зможу зараз їхати: Суміре притискалась сильніше, аніж зазвичай, і це справляло ефект не гірший, аніж алкоголь. Дідько, Аяно, я п’янію від тебе.
Зібравшись з силами, я рушив з місця. Дівчина позаду голосно кричала від задоволення, і від її голосу я був готовий луснути, розсипатись на мільйон частин.
Трясця, чому я таке сцикло? Чому я не можу спросто сказати їй, як сильно вона мені подобається і що через неї я не можу дихати? Бісова прекрасна Аяно.
На світлофорі я сперся рукою на бензобак і з нудьгою роздивлявся машини. Суміре щось наспівувала і виводила на моїй спині незрозумілі символи.
— Що я намалювала?
— Дракона, — буркнув я, хоча сам ледь не вмирав від її доторків.
— Ну ні, це череп.
— Набагато краще. Тримайся, скоро зелений, — Аяно припала до моєї спини і зітхнула, від чого по спині пройшовся табун мурах, до яких я вже давно звик.
Біля будинку дівчини дійсно стояв Мацуно, хоч він приїхав не так давно.
— Якого дідька, Аяно? — запитав я, здивований її екстрасенсорними здібностями, та замість того, щоб нормально мені відповісти, вона потисла плечем і злізла з байка.
— Мабуть, на мене зараз страшно дивитись, — дівчина скуйовдила своє волосся біля коренів. — Ти гнав, немов скажений.
— Скажи ще, що тобі не сподобалось.
Суміре посміхнулась, а я дивився на неї наче загіпнотизований: її трохи заплутане волосся і дикий погляд були подібні до кислотного дощу. Нормально бути настільки привабливою?
— Баджі? — Чіф гукнув мене і я насилу перевів на нього погляд. — Чого завис? Ходімо, — бісовий Мацуно, навіть помилуватись не дає.
Я поплівся за ними, мріючи поскоріше заснути в обіймах Аяно. Якби ж я міг вигнати цього третього зайвого…
— Доброго вечора, Суміре-сан, — привітався я, і в проході між коридором і кухнею з’явилась голова мами Аяно.
— Привіт, я як раз приготувала вечерю, сідайте.
До нас вийшла дівчинка, яка була точною копією Аяно: те саме хвилясте каштанове волосся до плечей, той самий носик і той самий кокетливо-зверхній погляд. Їй було лише сім, а вона вже знала собі ціну, цією крихіткою неможливо не захоплюватись.
Мару — так звали дівчинку — вперлась плечем в стіну в коридорі і занадто, як для семирічної дівчини, кокетливим голосом промовила:
— Привітик, Чіфую, — а, так, ще вона обожнює Мацуно, хоча той її трохи боїться. До мене ж вона звернулась звичайним тоном: — Хей, Баджі, як життя холосте?!
Я пригнувся для того, щоб дівчинці було легше дати мені «п’ять». — Ходімо, я голодна як чорт, — обожнюю, коли вона виражається.
Складно зрозуміти, як такі доньки могли вирости у батьків Аяно: ці люди на всіх дивились ніжним поглядом, розмовляли спокійним тоном і в принципі поводились спокійно, а в ці дві наче вмруть, якщо не зроблять за день як мінімум три тисячі кроків.
Ступивши якось неправильно, Аяно почала падати на підлогу. Майже в останню мить я схопив її за сорочку, звичайно, повністю підняти я її не встиг, але опустити на четвереньки без синців, подряпин і вього такого — так.
— Ледь не здохла! — дівчина здійнялась на ноги і полегшено зітхнула. — Дякую, Ед.
Я підняв пальця перед її обличчям в попереджувальному жесті.
— Не розкидуйся цим прізвищем, — прошипів я. Вона зверхньо на мене подививлась і без слів пішла до кухні.
— От сучка, — прошепотіла Мару і пішла за нею. Я вже говорив, наскільки мені подобається її лайка?
Доки ми мили руки, Суміре-сан розставляла їжу на стіл. Батька Аяно вдома не було, ми всі бачили його тільки зранку, він був дуже зайнятою людиною. Зазвичай зранку він сидів у кріслі, читав нудну книгу і пив каву. Чому нудну? Бо, як на мене всі книги нудні.
Увесь час, доки ми їли, Мару просмалювала лірку у лобі бідного Мацуно, і в кінці кінців її мама не витримала і дала їй легку затріщину.
Я вже стояв посеред кімнати у своїй піжамі і чекав, доки Аяно стелилась на підлозі. Сон вже починав брати наді мною верх, тому я хитався, наче колос в полі.
Аяно закінчила роботу і всілась на ліжко, щоб причесати волосся, коли перстень з її пальця зіслизнув і с характерним звуком зустрівся з підлогою: він завжди був для неї величеньким.
Швидко відреагувавши, я впав на коліна і впіймав його, але впав я прямо в ноги Аяно. Бляха, тепер я буквально повзаю в неї в ногах!
В голову почали лізти найнепристойніші думки, які я навіть не описуватиму, скажу тільки те, що виникло бажання опинитись між її м’якими і сексуальними ніжками.
Я прокашлявся і просунув їй перстень.
— Тримай.
Аяно не звернула уваги на те, що я сидів в її ногах, та я поспішив влягтись на підлозі.
— О, чорт, маю йти, — Чіфую різко зітнувся на ноги. Так ось чому він не переодягнений в піжаму?
— Чому ти йдеш додому? — запитала Аяно, схиливши голову.
— Мама просила допомогти їй. До нас о першій приїдуть гості.
— Так пізно?
— Так, з-за кордону.
— То я тебе проведу, — дівчина зітнулась на ноги і вийшла в коридор. Чіф наспіх потис мені руку і пішов, а через хвилину повернулась Аяно.
— Може, тоді спатимемо в ліжку? — запропонувала Суміре, потираючи сонні оченята. Ну що за янгол?