Повернутись до головної сторінки фанфіку: Деградація

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

✉ Я:
Д-37.

✉ Анонім:
Що ти робиш?

✉ Я:
Дні рахую.

✉ Анонім:
Ні, ні, я маю на увазі, чому ти додав
літеру Д на початку? Ти ж так не
робиш. Це дуже незвично. Я не хочу,
щоб ти так робив. Не хочу, щоб щось
змінилося. Не міняйся. І нічого не
змінюй. Будь ласка, не треба.

✉ Я:
Та це ж не трагедія. Я просто
захотів трішки різноманіття…

✉ Анонім:
Ще й яка трагедія, Луї. Ти не маєш
змінюватися. Не міняйся ніколи,
чуєш? Ніколи більше так не роби 

✉ Я:
Я… Вибач. Не знав, що для
тебе це аж стільки важить.
Більше так не буду.

✉ Анонім:
Так, важить. Обіцяєш мені?
Будь ласка, пообіцяй. Скажи, що
більше так не вчиниш, що більше
жодних змін. 

✉ Я:
Обіцяю. Обіцяю, що більше
не буде жодних змін. 
Будь ласка, заспокойся…

✉ Анонім:
[…]

✉ Я:
Не відповіси мені?

✉ Анонім:
[…]

✉ Я:
Аноніме?

✉ Анонім:
[…]

✉ Я:
Давай знаєш, як зробимо? Ти вийдеш
з мережі хвилин на десять, тоді
знову зайдеш, і ми вдамо,ніби нічого
не сталося. Добре?

✉ Анонім:
[…]

✉ Я:
Вважатиму, що це означає «так».

 

Десять хвилин потому

 

✉ Я:
37.

✉ Анонім:
Дякую, Луї.

✉ Я:
Тобі краще?

✉ Анонім:
Так.

 

…

Просто є певні звички, котрі стають життєво необхідними. Котрі, попри всю їхню безглуздість, стають точками відліку, орієнтирами, на котрі ми опираємось, рухаючись вперед. Щоранку тричі переставляти будильник, перш ніж встати з ліжка. Завжди купувати лише улюблену марку кави. Щоразу, сідаючи за стіл, обирати одне й ж те саме місце. Спершу зашнуровувати лівий черевик, і тільки тоді — правий. Дії, котрі перетворюються на щоденні ритуали, і якщо якогось прекрасного дня зробити в них бодай маленьку похибку — абсолютно все піде коту під хвіст, і ми почуватимемося геть розгубленими.

Аноніму потрібно, щоби відлік залишався незмінним.

    Поскаржитись
    Ставлення автора до критики: Негативне