Вступ

Я — живий шаблон досконалого життя. Двадцятиоднорічний багатий синочок грошовитих батьків. Завжди в оточенні друзів та дівчат, котрі мало під ноги не стеляться. Хлопець з прекрасною шкільною освітою та наперед розпланованою долею. Батько котрого — владний, схиблений на роботі та репутації юрист, що хоче мати ідеального сина, а матір — неврастенічка, обколена ботоксом та постійно під кайфом від «Прозака». Хлопець з другим будинком у Гемптонсі та приватним гольф-клубом. Хлопець, котрий вчиться на юриста, є капітаном футбольної команди та їздить на червоній ламборджіні.

Луї Вільям Томлінсон, так, сране кліше.

А тоді я зустрів його. Зеленоокого. З купою різної маячні у голові. З його хворобою.

Гаррі Едвард Стайлс. За його спиною — дев’ятнадцять років життя.

А ще обсесивно-компульсивні розлади.

Порушення особистості.

Відгородженність від зовнішнього світу.

Психоз.

Невроз.

Насилля.

І мовчання.

Мені подобалося моє шаблонне життя. А тоді прийшов він і все зруйнував.