Брюс стояв коло могили Кларка - самотня і така вразлива постать посеред безкрайньої осінньої рівнини біля ферми Кентів. Незвично холодний і сильний вітер тріпав поли його чорного пальта. Вейн дивився на надгробну плиту - таку просту, без прикрас, без пафосних статуй і пам’ятників.
