Бажання збуваються

Адріана сиділа на гойдалці біля будинку подруги і слухала музику, щоб хоч якось відволіктися від нестерпної спеки, яка нависла над нею цього серпневого дня. І як вона мала спати в потязі за такої погоди? Це ж здохнути можна. 

Адріана прокинулася від сонячного світла, що било їй в очі. Вона підняла голову і побачила руку Віки, що звисала з верхньої полиці в миттєво згадала всі події вчорашнього дня. Знайомство, жартівливий флірт, поцілунок… Боже, це що, був сон?!

Коли Адріана повернулася до кімнати, Аліна, схоже, була в душі, а Марина кудись пішла, бо на ліжку сиділа тільки Віка. Вона мала якийсь наче трохи засмучений чи розгублений вигляд, і Адріана вирішила негайно з’ясувати, що сталося.

- Все гаразд? 

- Адріано, я маю дещо тобі сказати… - тихо сказала Віка і посміхнулася. 

- Що? 

- Ти справді дуже мені подобаєшся… Хочеш бути моєю дівчиною? 

- Звісно! - вигукнула Адріана радісно.

Адріана поговорила з тренеркою щодо ситуації з Аліною, і та влаштувала розмову, під час якої Аліна попросила пробачення і пообіцяла бути «обачнішою зі словами». Звісно, Адріана здогадувалася, що їй зовсім не шкода і вона це зробила лише, щоб тренерка відчепилася. 

- Ти говорила з психологинею? - запитала Адріана Віку перед початком вечірнього заходу. 

- Так, мені це справді допомогло. 

- Дуже рада це чути. 

Віка посміхнулася їй, і Адріана ледь не розтанула від радості. «Яка ж вона чудова» - подумала вона.